39. Весна
Лу Чен ніколи не замислювався.
Що одного дня він зможе стояти в такому місці і виступати для такої великої аудиторії.
Світло прожекторів було спрямоване на Лу Ченя, а його серце були дуже спокійними.
Зате на каналі Лу Фея [WhaleTV] з’явилося 150 000 рибних фанів.
« Шановний Лу Фей вийшов на сцену!»
« Я бачу його! »
« Я такий схвильований! Так схвильовано! Так схвильовано! Так схвильовано!»
« Жги, стример. Ми все більшим за тебе і завжди будемо підтримувати тебе!"
"Могучий стример..."
Лі Фей взагалі не дивився на екран.
Він з'їхав і втупився на сцену з широко розкритими очима. Права долоня міцно стискала рот, наче звідти збиралося щось хлинути. Тільки так він міг тримати себе в руках.
Напруження, безпрецедентна напруга — ніби у цей момент сам стояв на тій сцені!
У трьох з половиною метрах над Лі Фейєм на верхньому поверсі бару в VIP зони люди із бізнес кругів все ще обговорювали нещодавні виступ групи Фіт. Вони захоплювалися співом Чен Сяодуна і схвалювали його. Чен Сяодун отримав найвищі оцінки з усіх, хто вже виступав на музичних інструментах.
Су Цінмей була до цього байдужею. Вона потягла за руку Дун Юй, кажучи: « Цей хлопець вийшов на сцену. Почекай, зараз побачиш цікаву виставу! "
Вона граціозно посміхнулася, наче лисиця, яка кинула погляд на курку.
Дун Юй запитувала себе: « Яка тобі різниця? Хай навіть і погано заспіває, що ти від цього отримаєш? Відомстишь?»
«Сесттриця Юї, думаєш, така дівчина як я, настільки дрібна?»
Су Цінмей гордо сказала: « Я розчавлю його, щоб він міг чітко усвідомлювати своє місце. Потім я знову дам йому підписати контракт і як слід підготую його; бо талановита людина починає дорожити цінностями тільки тоді, коли зазнає невдачі! »
Дун Юй не знаходила слів.
Су Цінмей насправді хотіла ще сказати, що не так легко зробила з Лу Ченя апетитну закуску.
Вона зробила з нього чудовий обід!
Вся зорова майданчик швидко затихла. Дуже порив, що викликали групу Фіт і Чен Сяодун, незабаром вщух. Понад дві тисячі глядачів дивилися на сцену з гітарою в руках Лу Ченя. Серед натовпу були різні люди: здивовані, допитливі, сумнівні і невпевнені.
Музиканти, що виступали до Лу Ченя, збиралися групами. Вони або виступали, як одна музична група, або як окремі виконавці, але з акомпанацією музичних груп. Ніхто не був сам на сцені, як Лу Чен, тримаючи в руках лише акустичну гітару.
Чи Лу Чень збирався співати під власний акомпанемент любовних чи народних пісень?
Чи такі ніжні, без жодного ефекту пісні підходили для такої ситуації?
Скільки ж він відважився стояти в присутності такої великої натовпу?
Дуже багато глядачів відчували, що їм засмутять настрій. З часом вони почали нарікати. Хтось навіть почав шипіти.
Незважаючи на те, що більшість глядачів все ще були в очікуванні і принаймні перед виступом Лу Ченя поки не сміли скандалити, але шипеньке 30-40 чоловік досить сильно різало слух.
Воно могло непомітно сильно впливати на людей, які стояли на сцені!
Лу Чень не звертав уваги на шипіння, а просто сказав у мікрофон: « Доброго вечора. Я Лу Чень з бару Красоднев. Для вас я підготував свій оригінальний твір. З цією піснею я вперше виступаю на людях".
« Вона називається Весна*! »
Оригінальна робота? Вперше він виконує? Весна?
Глядачі слухали з якимось здивуванням. Вони відчували, що обсяг інформації для них виявився занадто великим.
Лу Чен більше нічого не пояснював, а почав спритно грати увертюру.
У той момент, як задерлися металеві струни, його погляд кинувся вперед у порожнечу. У чорних, як смола, очей ніби грав огонок.
Незліченні спогади випливли в голові Лу Ченя. Це були спогади Сюй Бо.
Огонь в очах перетворився у нескінченне, незнищенне полум'я; низький, злегка хриплий голос видавав все, що приходило на думку!
« Ще раз пам'ятаю весну, що пережив я багато років тому.
У той час, поки не зстриг своє довге волосся,
Не було у мене ніяких кредиток, і не було її в мене.
У мене не було даху над головою.
Але в той час я був такий щасливий,
Хоч і мав лише одну зламану гітару.
На вулиці, іль під мостом, або ж на полі
Я співав нецікаві нікому народні пісні!
..."
Ця мелодія була дуже спокійною і неквапливою, вона невтомно розповідала своїм слухачам про дні пережитого минулого. Вона володіла тугом та спотворенням долі. Пісня була сповнена любов’ю до того часу, який неможливо було забути.
Але коли публіка вже вважала, що композиція відводилась до ністальгійських пісень, звук гітари став гучним і ритмічним!
« Якщо одного разу я залишуся ні з чим,
Будь ласка, залиш мене в той час!
Якщо одного разу я тихо піду,
Прошу, заховай мене в тій весни!"
..."
Захопливий рев, що виражав неймовірно сильні емоції, наче потужний артилерійський вогонь, блискавично обстріляв серця всіх присутніх і заставив їх в трясовину та кров стинути!
По-справжньому зворушив за живе!
У той час пісні знову почали співати.
« Я ще пам'ятаю ті самотні восні,
Тоді не відростив ще бороду і вуса,
Не зустрічав я день закоханих і не отримував подарунків,
І не було у мене своєї коханої принцеси,
Але відчував - не все так погано,
Хоч і мав одні ілюзії щодо кохання.
То на світанку, то пізньої ночі, те на вітрі,
Я співав нецікаві нікому народні пісні!
..."
Колись захоплені зненацька глядачі врешті-решт прийшли в себе і теж запалися.
Люди вперше почули цю пісню. А зазвичай новими піснями було досить важко викликати відгук у слухачів. Багато пісень вимагали неодноразового прослуховування, щоб вловити їхню справжню цінність і витонченість.
Але композиція "Весна" не була такою. Вона не була витонченою у плані мелодії чи слів, без жодних труднощів. Пісні, насичені бурхливими, пристрасними емоціями, відчуттям короткочасності буття і туги за минулим, дійсно торкалися душі. Їй не можна було чинити опір!
Слухаючи цю пісню, люди все розуміли і без жодного опору відчували емоційний шок.
Люди були зворушені не через смуток, що вміщалася у словах пісні, а через емоційний зв'язок та психічний розлад, які виникли в минулому невдачах, котрі вже неможливо було виправити.
Вони слухали:
« Якщо одного разу я залишуся ні з чим,
Будь ласка, залиш мене в той час!
Якщо одного разу я тихо піду,
Прошу, заховай мене в тій весни!
У вазі--"
Вся зорова майданчика була в підлозі з тишею. Тільки звуки гітари і голос Лу Ченья резонували в повітрі. Ті, хто чув шипіння, вже давно зникали. Тепер їх вважали просто сміхотворними і жалюгідними.
Ця пісня нанесла найбільшої сили не лише двом особам, але й музикантам, що виступали на сцені так само, як і Лу Чен.
Ці музиканти прибули з різних місць. Багато хто прагнув видатного становища в столиці, щоб здобути славу; вони прагнули того, аби люди захоплювалися музичними ідеалами; прагнуть бути об’єктом уваги.
Але реальність завжди виявлялася такою жорстокою. Ідеали змінили свої потреби. Молодь йшла навіки, а тобі так нічого й не давали. Багато музикантів поступово ставали паралізованими, більше не обстоювали своїх поглядів і забули про свої перші наміри.
До сьогодні. Коли вони почули « Весну» Лу Ченя, глибоко приховані в їхніх серцях шрами люто розірвалися, і люди відчували невимовний біль.
Як же це сталось, що Лу Чень виконував подібну пісню!
Він належав лише до молодшого покоління. Він ...
Біля входу в Цінь Ганян і сестіця На стояли пліч - о - пліч. Обличчя першого почервоніло від напруження, його тіло злегка тремтіло. І в очах останньої з'явився кришталевий блиск сліз, вона зі всіх сил кусала губи.
Усередині закутки всі люди з групи Компас мовчали, не знайшовши слів. Гань Лан сидів за цепенело, наче його чарували і перетворили на камінь.
Він відчував великий смуток.
Чен Сяодун зупинився на робочому проході, його обличчя сильно перекосилося і стало потворним.
На нижньому поверсі Блакитного Лотоса, які вже виголошували та збиралися виступати музиканти і музичні групи підскочили до вікна і дивилися через скло на сцену, немов спостерігали за якимось монументом!
Тому що вони знали, що це народження нового класичного твору!
На другому поверсі бару в VIP зоні ніхто не розмовляв.
У даний момент не потрібно було щось говорити, достатньо було лише послухати пісню.
« Якщо одного разу я піду тихо, будь ласка, заховай мене в тій весни, у цій весняній частині~»
« Дивлюся я на сьогоднішній весну, як і раніше відчуваю ту саму теплоту...»
Звуки пісні поступово затихали, а емоції як і раніше залишалися, наче весна ніколи не закінчувалася.
___ назва_ слова
*Пісня: heАвтор слів і музики
Обов'язково до прослуховування! Посилання на пісню:
https:/ww.youtube.com / watch?v=4RgAajuqPugue