29. Запрошення
« Ха? Що це з вами?»
Саме в цей час відчинилися двері закутки, і всередину увійшов Чен Цзяньгао.
Коли власник Красоднєвого побачив атмосферу в кімнаті, то дуже здивувався, не розуміючи, що сталося і чому сестірця На ридала та обіймала Лу Ченя!
"Босс!"
Сетриця На відпустив Лу Ченя. На її заплаканному обличчі з'явилася усмішка. Вона підійшла до Чен Цзяньхао і сказала: « Коли Лу почув, то написав для мене пісню. Погляньте, як вам?»
Відразений Чен Цзяньхао взяв у сестриці На лист паперу і з серйозним видом став розглядати надруковані ноти.
Протягом п'яти хвилин, поки він читав, вираз його обличчя то і справа змінювалось: зосередженість, подив, захоплення, глибокі почуття... Після читання Чен Цзяньхао був мовчав.
"Босе, як вам?"
Сетриця На, відчуваючи сильне хвилювання, запитала: « Як учениця на той час вимагала оцінки від вчителя, а не ветерана музики з двадцятирічним досвідом роботи. Вона прагнула заохочення і боялася критики.
« Гарна пісня!»
Чен Цзяньгао відповів: « Це чудова пісня, яку я не можу повірити в те, що її написав маленький Лу. Вона тобі підходить!»
Чен Цзяньхао був першою людиною з певних кіл. Що стосується освіченості в музиці, то він набагато перевищував сестріку На і тому зміг прочитати зміст цієї пісні на більш глибокому рівні.
І тому йому дійсно важко було повірити, що ця композиція вийшла з-під рук Лу Ченя.
Сетриця На витерла сльози з обличчя і розсміялася: « Так, я тільки що спробувала заспівати та розплакалась".
Всі присутні, в тому числі Чен Цзяньхао, були молодшими за неї, але сетриця На зовсім не відчувала себе незручно.
Її серце сповнювалося душевною розстрої.
« Це пісня, яку треба старанно виконувати! »
Чен Цзяньгао не ставив жодних запитань у Лу Ченьє, а заколов нотами в руках і сказав: « Цього достатньо, щоб вона стала головною піснею альбому на платівці, потрібно лише добре записати її. У неї є можливість стати популярною! "
Альбом? Головна пісня?
Лу Хун, Е Чженіан і Ван Сяошуай слухали з ошеранковим виглядом.
Тепер вони вже зрозуміли, що причина, чому сестіця На була настільки збуджена і втратила контроль над собою, полягала в хорошій пісні, яку написав для неї Лу Чень, але ця композиція виявилася такою прекрасною, щоб Чень Цзяньхао відразу видав своє рішення!
Будь-який виконавець, окрім тих хто відсутня ціль цілої справи міг розглядати альбом як найважливішу мету життя, навіть якщо сьогодні на пластинках мало можна було заробити.
Альбом і платівка символізували кваліфікацію та статус виконавця, а також його майстерність у пошані!
Сестерка На крізь гіркий сміх сказала: « Я не думаю про альбомну пластинку. Мені вистачить і синглу, і я не буду про це шкодувати!"
Більшість сучасних виконавців, які хотіли випускати платівки, продавали їх лише для того, щоб привабити покупців. Не враховуючи відомих зірок і кумирів, звичайні виконавці не наважувалися покладатися на щось більше.
А випускати синглі було простіше, і в музичній сфері вони знаходилися у великому попиту.
Чен Цзяньхао не заперечував: « Сингл також підійде. Знадобиться допомога - скажи. У мене є деякі знайомі".
Сетриця На була вдячна: « Дякую, босе!»
Чен Цзяньхао завжди мав прихильність до неї і дуже піклувався про неї. Крім того, Чен Цзяньхао мав великі зв’язки. Для нього не було важко допомогти їй випустити сингл.
Чень Цзяньхао засміявся: « Коли когось ти маєш дякувати, то це дитя Лу. Він написав для тебе просто...турську пісню!"
Сетриця на кивнула: « Це точно!»
Вона поміркувала, витягла мобільний телефон і швидко натискала на запаленому екрані.
Через мигня в кишені Лу Ченя пролунав сигнал у телефоні про отримання SMS.
Лу Чен трохи розгубився, швидко дістав телефон і в результаті виявив, що прийшло повідомлення від електронного гаманця, яке повідомляло про зміну на його аккаунті. Тільки що хтось переслав йому 30 000 юаней.
Звичайно, що ці 30 000 юаней йому прислала сестерка На!
Переклад на електронному гаманці був дуже зручний. Було потрібно лише знати номер телефону людини, щоб перевести гроші на його рахунок.
Лу Чень перелякався: « Сестеця На, 30 000 — це занадто багато! »
Він подарував сестрічку На пісню тільки на знак вдячності за її турботу, а також тому, що ця пісня дійсно дуже підходила.
А щодо витрат на написання композиції, то Лу Чень про це не думав.
Сетриця На думала зовсім по-іншому: « Малюнок Лу, 30 000 - це занадто мала сума за твою пісню. Навіть якщо додати нулик до цієї суми, вона все одно не буде відповідати справжньої вартості. Але зараз у мене небагато грошей. У майбутньому я тобі ще заплачу!"
Вона чітко зрозуміла цінність цієї гарної пісні. З 80-х і дев'яносто років, коли попмузика стала процвітати, до сьогодні багато виконавців, покладаючись на один класичний твір, ставали популярними в країні та заробляли купу грошей. За такі твори ціна в кілька сотень тисяч була мізерною.
Звичайно, маючи таку пісню, ще не факт, що ти розбагатієш. Тут також були інші фактори. Особливо в епоху сучасного Інтернету, коли для того, щоб стати популярними, постійно потрібно було накрутити рейтинг і таємні промоутери.
Незважаючи на це, сестіця На як і раніше відчувала, що сильно образила Лу Ченя, давши йому всього лише 30 тисяч!
Лу Чень мимовільно почухав голову і сказав: « Сетриця На, своїми словами ти поставила мене в дуже незручне становище! »
Пішов наперекор!
Є Чженян та інші в глибині душі сварилися і водночас заздрили Лу Ченю, як ніколи.
Написав пісню і заробив 30 тисяч. А якщо напише з десяток таких пісень, то хіба не зможе їх продати за сотні тисяч?
Коли Лу Чень став таким здібним? Мало того, що сам собі пише пісні і сам їх виконує, так ще й іншим людям їх пише!
Лі Хун заважали складні почуття. Вона теж заздрила Лу Ченю, тим більше заздряла тому, що сестра На купила гарну пісню, і ненавиділа, ніби їй так не щастить.
Лу Гун теж хотіла мати пісню на ім'я Лу Чень, але 30 тисяч - це була надто висока ціна. Вона не могла дозволити собі замовити пісню в фахівця!
Зарплата від барних виконавців була непоганою, але витрати на життя в столиці були надзвичайно високими. Квартирна плата, щоденні витрати, одяг, ліки, косметика... за рік отримувалися не дуже великі заощадження.
Тому вона могла лише спостерігати і таємно заздрити.
Насправді Лі Хун хотіла багато чого. Навіть якщо б вона змогла дістати 30 тисяч, Лу Чен не продав би їй пісню.
Адже вони обидва не були близькими друзями!
« Гаразд, готуйтеся до виходу...»
Чень Цзянхао плескнув у долоні, кажучи: « Мачучи Лу, підійди і хочу дещо з тобою поговорити».
Лу Чень підійшов, і вони обидва в кутку кімнати завели приватну розмову.
Чен Цзяньхао уникав багатослів’я: « Дуже добре, що прийшов пан Блакитного Лотос на ім’ я Чан Вей. Також тут сидять ще кілька людей з того ж середовища. Можливо, вони запросять тебе взяти участь у суботу в музичному нічному заході."
Лу Чень був вражений: « Чи я прийду? »
Голубий Лотос у Хоухаї був найбільшим і найбагатішим баром в Хоуахі. Його відкрили вже дуже давно, а власник Чан Вей в місцевих колах користувався популярністю і був досить енергійною особою.
Лу Ченй колись ходив у Блакитний Лотос, щоб дізнатися про це. Лише автомобільна стоянка була більшою за саму Красуню. Ця стоянка часто використовувалася для проведення музичної карнавальної ночі просто неба, яка привертала увагу тисяч гостей та меломанів.
На музичному заході Блакитного Лотоса існувала традиція запрошувати різних виконавців. Звичайно, не бездарні музиканти отримували похвалу від людей.
Запрошені виконавці були готові брати участь у цьому зібранні. Але не тільки через оплату, а в основному тому, що там навідувалося багато людей з розважальних медіа. Хто знає, тому що комусь з них можна було придивитися, підписати контракт і стати на шлях слави!
Звичайно, Лу Чень знав про музичну ніч у Голубому Лотосі тільки не уявляв собі, що Чан Вей запросить його.
Чен Цзяньгао сказав: « Вірно, але це залежить від того, як ти себе покажеш. Минулого вечора ти був зайнятий і не зміг прийти, сьогодні ввечері тільки спробуй поставити мене в незручне становище! "
Хоч це і було сказано в жартівливому тоні, все ж можна було побачити, як Чен Цзяньгао ставився до цієї справи серйозно.
Лу Чень кивнув і раптом щось згадав: « Босе, а це якось пов'язано з директором Су?»
Тепер він був лише дрібним виконавцем у барі. Навіть якщо він і створив дві чудові пісні, Чан Вей не надав би цьому великого значення. Тут мали бути інші причини.
Лу Чен згадав про нещодавню несподівану зустріч за барною стійкістю з Су Цінмей, тому він не подумав і запитав про неї: « Чи ви знаєте? »
"Кхе-кхе!"
Чен Цзяньхао з усіх сил прокаштувався і відповів: « Цього разу музичний захід у Голубому Лотосі зачаровує й очолює медіану компанію Цін’ю. Власник компанії Цін'ю і Чан Вей у добрих стосунках, тому..."
Так от, значить, в чому справа!
Лу Ченй раптом прозрів. Але він не розумів, чому Су Цінмей постійно спостерігала за ним і не відмовлялася від своїх підступних намірів щодо нього?
Чен Цзяньгао похлопав з плеча Лу Ченей і сказав: « Не забивай собі голову чужими думками. Тобі головне виступити, це чудова можливість проявити себе. А що сказати про решту, то ти повинен мати тільки власну думку. Інші люди не можуть змусити тебе".
На обличчі Лу Ченя з’явилася усмішка: « Я зрозумів. Дякую, босе.
Тепер він не повинен був забивати собі голову сторонніми думками!