18. Найважливіша праця
Процес звільнення пройшов успішно.
Вчора Лу Чен зателефонував і повідомив директора школи про своє рішення. Оскільки він був поза штатним працівником з годинником і не підписував жодної офіційної угоди, то не мав жодних гарантій, а отже й обмежень, тому міг у будь - який час покинути цю роботу.
Директор закладу був незадоволений, бо Лу Чень понад півроку рьяно і сумлінно працював у KFC, ніколи не запізнювався, не йшов раніше визначеного часу, показував себе кращим працівником.
На жаль, сьогодні мало хто погоджувався працювати в ресторані швидкого обслуговування.
Тому директор закладу після кількох неефективних умов зостався, не поставив Лу Ченья в скрутне становище і щиро вирахував зарплатню за цей місяць.
Згорнувши тонку стопку паперових купюр, Лу Ченй пішов без будь-якої печалі.
« Ла Чен, брате Лу!»
Він тільки вийшов на тротуар, як через спини раптом донісся схвильований крик.
Лу Чен несподівано обернувся і побачив дівчину, одягнуту в уніформу продавця KFC. Вона швидко гналась за Лу Ченя і, коли бігала, викрикувала: « Дочекайся! »
Лу Чень здивувався: « Чи ти мене шукала? »
Дівчина на ім’я Чен Сіні працювала разом з Лу Ченем. Хоча вона була його молодшою, але працювала тут набагато довше.
Лу Чень не дуже з нею спілкувався. Він лише знав, що вона була родом з Січуані, в столиці жила вже 2-3 роки. Зазвичай вони мало розмовляли, перекидалися кількома вітаннями і не більше.
Чен Сінь швидко бігла, на блідому обличчі з'явився здоровий рум’янець, який зробив її ще красивішою.
Вона зупинилася перед Лу Ченем і, не посмівши дивитися йому в очі, запитала: « Ти звільнився? »
Лу Чень посміхнувся і відповів: « Я знайшов іншу роботу, тому тут вже не працюю".
Нарешті Чен Сінь підняла голову, в очах розстежалося розчарування. Вона закусила губу і тихо запитала: « Ти ж ще житимеш у столиці? »
Лу Чень розгубився.
Він не був повним ідіотом, а вираз обличчя Чен Сінь було таким ясним. Як це обличчя можна було не зрозуміти?
Тільки Лу Чен ніколи не думав, що він міг сподобатися Кен Сінь!
Він надзвичайно мало міг що-небудь згадати про цю дівчину, адже вони тільки перекидалися невеликими діалогами в робочий час.
Злегка помедлив, Лу Чень кивнув: « Так. Якщо не станеться непередбачених ситуацій, я залишуся в столиці назавжди. Я не можу піти з моєї нинішньої роботи!"
На обличчі Чен Сінь з’явилася радість, і вона сказала: « У такому випадку ти не можеш залишити мені свої контактні дані?»
Незважаючи на те, що Лу Чен не відчував до неї нічого і приймав її тільки за колегу по роботі, у цей момент йому не хотілося розчаровувати дівчину, тому він відповів: « Гаразд, прив'яжи мене в Feixun, пізніше ми зможемо зв"язатися".
Лу Ченй повідомив Кень Сін свій номер у Feixun.
Після того як Чен Сінь записала номер у телефон, Лу Чень помахав їй рукою і розпрощався.
Але, пройшовши велику відстань, він обернувся і помітив, що силает стояв на попередньому місці.
У мегаполісі з 30-мільйонним населенням люди зустрічалися і розривалися так швидко!
...
Коли Лу Чен повернувся у своє скромне житло, першою справою мив обличчя.
Він помився крижаною водою, щоб заспокоїти себе і як слід обміркувати подальші дії.
Звичайно, звільнення з KFC не було імпульсивним кроком. Прибуток від цієї роботи був невеликий, на неї йшло весь денний час, тому не було ніякої необхідності продовжувати там працювати.
Лу Чень вважав, що найважливіша робота на даний момент була впорядковування скарбниці з спогадів. Багато класичних пісень мали величезну кількість зворушливої історії.
Ці спогади з'явилися так раптово. Незважаючи на те, що вони глибоко закарбувалися в його голові, але Лу Чен не міг бути повністю впевнений, чи можуть вони раптово впасти у один прекрасний день і залишати тільки порожні солодкі мрії?
Отже, порядок і запис речей з його пам’яті були на першому місці!
Як тільки Лу Чен помив обличчя, його голова прояснилася, як ніколи. Він сів за письмовий стіл, включив комп'ютер, дістав папір і ручку.
Спочатку він накинув примітивну таблицю.
Він провів просту класифікацію по піснях з спогадів. Спочатку розграничив на великі розділи: любовні пісні, рок, народні музики, музичні теми з кіно, китайський стиль, веселі пісні...
Потім великі розділи розграничували на малі частини. Наприклад, любовні пісні ділилися на ніжних спогадах, тужливі, радісні, щасливі та піснях, де чоловік і жінка співали дуетом.
Наприклад, народні пісні ділилися на студентські пісні, міську пісню, сільські твори, незалежні слова тощо.
Що стосується року і веселих пісень, то вони тримали різні жанри.
Чим більше Лу Чен писав на папері, тим чіткіше ставало.
Він зробив великий шаблон з пам'яті. У шаблоні він виділив багато пробілів для нагадування, після чого міг повільно заповнювати пробіли. Не думаючи про те, що написати, він повністю слідував своїм бажанням.
Таким чином можна було уникнути помилок і неврахованих пам’ яті.
Після завершення першого етапу в заповненні шаблона, подальша робота стала дійсно важкою.
Для кожної пісні треба було скласти музику і слова. Коли Лу Ченю згадував про пісні, то добре співали на гітарі і співали їх. Переписувати було дуже легко. Але багато пісень після одного-двох прослуховування вимагали немало сил на їх відновлення.
Ще була аранжування.
Хтось колись казав, що якщо ти вмієш писати лише мелодію, але не розумієшся на аранжуваннях, то робиш щось більше за справжнє управління музикою.
Можливо, це було висловлено в палкості, але воно не знехтувало змісту. Аранжування було найбільшим недоліком у музичній стороні Лу Ченя, який мав дуже обмежені уявлення про аранжування.
Обмежений досвід також йшов з спогадів виконавця Сюй Бо, який мав блискучий музичний талант, але його здібності виявлялися в співі та грі на гітарі, а писати аранжування у нього не зовсім виходило.
Класичні твори в пам’яті Лу Чень часто мали вишукану аранжування, іноді навіть ідеальну артилерію. Уміла аранжування робила мелодію ще більш зворушливою, була ключовим фактором, без якого класичний твір не міг бути закінчений.
Багатий музичний супровід вимагав поєднання великої кількості інструментів. Якби Лу Чень хотів переписати її на папір, це стало б неможливим завданням.
Лу Чен, безумовно, міг доручити комусь іншому завершити завдання з аранжуванням. Китайська поп-музика дуже процвітала. Композитори, які досконало володіли аранжуванням, спостерігалися на кожному кроці.
Але ці композитори навряд чи змогли б чудово дотримуватися вказівок Лу Ченя, тому він ще більше задумався над тим, щоб самому спробувати опанувати навички та техніку по аранжування і щоб врешті-решт класичні твори виходили з його рук.
Лу Чень ніколи не замислювався, що без жодних зусиль буде продавати пісні з спогадів, щоб решту свого життя жити приспів.
Він був ще дуже юним, мав великі бажання і прагнення.
Що стосується справжнього, то з аранжування поки варто було відкласти. Щоб навчати дитину, потрібно багато часу.
Лу Ченй відкрив « Меррі створення пісень » і розпочав сьогоднішню роботу.
Час непомітно втішався. У маленькій кімнаті стояла тиша, лише стукіт по клавіатурі і щілинки мишки то й справа роздавалася. Випадково можна було ще почути поворот охолоджуючого вентилятора старого комп'ютера.
Одна пісня за іншою відтворювалася в руках Лу Ченя, а потім збереглася згідно класифікації.
Кілька важливих пісень він надіслав у « Музичне сховище великого Китаю» для запиту авторських прав і реєстрації, щоб не виникло жодних юридичних питань з захисту авторського права.
Це було дуже важливо, тому що в популярних музичних колах часто виникали суперечки і шум щодо авторських прав на пісні.
Витрати на запит і реєстрацію у « Музичному сховищі великого Китаю» були дуже високими. Настільки високі, що багато діячів у музичних колах висловлювали своє велике незадоволення, але ніхто не піддав сумніву авторитет і довіру цього сайту.
Насправді Лу Чень міг дуже легко зекономити гроші. Потрібно було тільки опублікувати пісні на великих музичних форумах або музичних сайтах, заплатити кілька десятків юаней за реєстрацію авторських прав і можна було в принципі гарантувати права автора.
Але ціна його пісень була занадто висока!
Лу Чень не був вузькоглядним чоловіком. Як і раніше, коли він не підписав договір про шкоду авторським правам з оригінальних творів, то більше звертав увагу на потребу подальшого розвитку. Крім того, тепер він мав гроші для реєстрації авторських прав.
Доля виплати в Красденві і донат на трансляціях була його впевненість у собі!
Він працював перед комп’ютером, старанно працюючи на своєму животі.
Тільки тоді Лу Ченю вийшов з самозабутнього стану, мимовільно відчув себе виснаженим животом.
Він подивився на час, що висвітлювалася на екрані комп'ютера. Виявляється, вже було 12 годин дня!
Лу Ченй не знаходив слів. Він не думав, що так довго просидить і настільки зголодніє.
Було видно, що він не снідав з 8 години ранку!
Уміння і ретельні зусилля були величезними!
Лу Чен похитав головою, встав, спокійно заїжджий якийсь час, оскільки його тіло окільчено від довгого сидіння, і приготувався вийти назовні поїсти.
Саме тоді несподівано задзвонив мобільний телефон, що лежав на столі.