Церемонія літніх канікул
«Зараз ми розпочнемо церемонію літніх канікул для першокурсників Магічного факультету».
Підсумковий іспит наприкінці семестру складався з кількох випробувань з елементальної магії. Він був значно меншим за масштабом, ніж традиційна підсумкова оцінка, але водночас найінтуїтивнішим.
Так перший семестр добіг кінця. Загальна оцінка за перший семестр була сумою всіх балів від іспитів і оцінок за виконання, отриманих до цього часу.
Я посів 230-те місце серед 300 студентів. Ну, це було очікувано. На початку семестру я отримав дуже низькі бали через свій E-рівень мани, а під час дуелі мені не залишалося нічого іншого, як здатися.
Але я все ще мав на меті стати першим. Оцінки були важливим показником того, наскільки сильнішим я став.
Під блакитним небом великі пухнасті хмари повільно пливли по горизонту. Серед співу птахів першокурсники Магічного факультету нарешті провели церемонію літніх канікул.
На площі студенти сиділи на заздалегідь акуратно розставлених стільцях.
Директорка Олена, красива жінка за 70 років, яка завдяки пасивній здатності [Безсмертя] зберігала зовнішність двадцятирічної, виголосила промову.
Як перше місце за підсумками першого семестру першого курсу, вперед вийшла представниця студентів Люс Елтанія і зачитала декларацію.
Під час цього вона час від часу крадькома поглядала в мій бік і дарувала ніжну усмішку, коли з’являлася нагода.
Однак хлопці навколо мене червоніли, ніби побачили щось приємне, і кидали на мене заздрісні та ревниві погляди. Я вже звик до цього.
«Що ж робити…?»
Знову спливли мої турботи через недавню дилему, яку я на себе взяв.
Я запитав у неї, як вона дізналася про Грюнга, вислухав історію, яку вже знав, і дав їй банальні поради щодо стосунків. Внутрішньо я пітнів, намагаючись якнайкраще приховати той факт, що я і є Грюнг.
Ну, історія Люс — це окреме питання.
Під час канікул у мене було чимало справ.
❰Магічний Лицар Мархена❱ був широко визнаним грою божественного рівня. Завдяки величезному обсягу контенту та історії, а також різноманітним взаємодіям між об’єктами й величезній відкритій мапі, що відчувалася як один великий світ, вона довгий час любилася багатьма гравцями.
«Як тільки я вийду за межі академії, з’явиться купа контенту».
Під час канікул я почув від Емі, що Іан Фейрітейл планує насолоджуватися контентом на кшталт гільдійських квестів за межами академії.
Злий Бог не зможе відстежувати Іана після того, як той покине академію. Саме тому демони не могли дізнатися про місцезнаходження «Дитини Світла». Інші володарі світлового елемента, як-от Свята, також не зазнавали нападів демонів з подібних причин.
В першу чергу, щоб відправити ману в безодню й пробуджувати демонів по одному, витрачалася астрономічна кількість мани. Злий Бог, мабуть, і сам боровся лише з цим завданням.
Тож я сподіваюся, що Іан насолоджуватиметься літніми канікулами на повну.
«А я просто піду шукати Крижаний Серп Гільде».
Завдяки отриманню Елементального Браслета мої плани значно просунулися вперед. Тепер я можу шукати найвищу зброю крижаного елемента — Крижаний Серп Гільде.
Якщо все піде добре, я зможу отримати свою другу найвищу елементальну зброю ще до того, як стану другокурсником.
«Круто».
Я вже відчував, як тиск від інтенсивного сценарію «Плаваючий Острів» послаблюється.
Сценарій «Плаваючий Острів» був розділом, через який багато гравців відчували жаль через смерть Дороті.
Хоча вона вже була проклята померти протягом року, через те, що демони прискорили її прокляття, вона померла ще раніше.
Для мене це був дуже болісний розділ, адже Дороті була моїм улюбленим персонажем.
«Я не дозволю Дороті померти».
Звісно, Дороті також стане великою допомогою в запобіганні поганим кінцівкам у майбутньому.
В першу чергу, Дороті — мій улюблений персонаж. Цієї причини вже достатньо, щоб її врятувати.
Досягати своїх цілей, стискаючи зуби й виявляючи чисту рішучість, — це моя спеціальність. Чи то розділ «Плаваючий Острів», чи щось інше — я точно врятую свого улюбленого персонажа.
Щоб це зробити, мені доведеться наполегливо тренуватися під час цих канікул.
…
На шляху назад з церемонії наприкінці семестру.
Більшість студентів вже квапилися готуватися до повернення в рідні міста. Оскільки канікули першокурсників Магічного факультету затримали на дев’ять днів, вони, мабуть, відчували нетерпіння й невдоволення.
До речі, під час канікул навколо буде мало студентів. Я зможу мати тренувальний майданчик цілком собі. Клас!
Багато студентів вирушать завтра, тож сьогодні я тренуватимуся, як завжди.
Починаючи з завтра, краще йти на тренувальний майданчик.
«……»
Мабуть, тому що я щойно закінчив напружений семестр і тепер вітаю канікули, я раптом відчув незвичність.
Я зупинився й подивився на свою праву руку. Знайомий контур руки потрапив у поле зору.
Ісаак. Я захопив тіло цього слабкого хлопця з срібно-блакитним волоссям, червоними очима й виглядом отаку.
Я не знав, де рідне місто Ісаака, хто його сім’я чи як він виховувався.
Чи правильно буде якось дізнатися особисту інформацію Ісаака й хоча б раз відвідати його сім’ю?
«Тепер, коли я про це подумав…»
Поки я думав, у голові спливло питання.
«Ісаак, чому ти вступив сюди?»
Я знав, чому Іан вступив до Академії Мархен. Щоб закінчити найкращу академію й стати престижним магічним лицарем.
E-рівень мани Іана був через виховання, яке не змогло належним чином пробудити його талант. Проте він ретельно відточував майстерність меча, щоб стати лицарем.
А що з Ісааком, який також мав E-рівень мани?
«Якщо його метою було стати чарівником, чому він зосереджувався лише на теорії, а не на тренуваннях магії?»
На початку першого семестру, під час оцінки мани, професор Фернандо сказав, що Ісаак отримав відмінні оцінки в теоретичній галузі.
Але чому?
Подолати E-рівень мани було не так важко. Навіть без таланту він би якимось чином перевищив E-рівень, якби наполегливо тренував магію. Невже він справді хотів бути просто вченим? Якщо так, то розподіл зусиль був надто екстремальним.
Ісаак, мабуть, склав вступний іспит академії лише завдяки теоретичним навичкам. Здавалося, ніби він навмисне зосередився на «частині, в якій він був найкращим».
Ніби… він прийшов до Академії Мархен не для того, щоб «стати успішним чарівником», а мав «якусь причину вступити саме сюди». Була дивна ймовірність.
У ❰Магічному Лицарі Мархена❱ Ісаак був беззаперечним другорядним персонажем. Іншими словами, він не був прихованим майстром чи важливою фігурою, яка могла б вплинути на сценарій.
«Щось крутиться на кінчику язика… А!»
Раптом я згадав дівчину зі срібним волоссям. Одна з NPC, що не мала жодного сюжетного значення, персонаж із психічним розладом, який здавався трохи соціопатичним.
Чомусь здавалося, що Ісаак пов’язаний з тією NPC. Однак дівчина зі срібним волоссям була лише однією з прохідних NPC, тож я не міг чітко пригадати діалог.
Це лише моя уява? Я не знав. Можливо, я надто чутливий і перебільшую.
Поки я розмірковував над цими думками, я попрямував до Саду Метеликів.
«Пане Ісаак!»
На безлюдній алеї саду раптовий порив зеленого вітру торкнувся моєї шкіри.
Разом із знайомим голосом перед мною приземлилася дівчина, оточена магією вітру.
Її світло-зелені дві хвостики майоріли на вітрі.
Друге місце за загальними балами першого семестру, друге місце — Кая Астреан.
[Кая Астреан] Lv: 97
Раса: Людина
Елементи: Вітер, Крига, Рослина
Небезпека: X
Психологія: [Вона рада бачити твоє обличчя.]
«Кая?»
Я не очікував, що вона раптом прийде до мене, адже останнім часом вона мене уникала.
Вона здобула елемент рослини. Ну, це було природно.
Тепер, коли я подумав, вона навіть не запитала мене про Жезл Армана. Я вже підготував відповідь.
«Я-я-я прийшла подякувати!»
Вона була настільки нервовою, що голос тремтів, як під час землетрусу.
«Через жезл?»
«Так, так…!»
Хоча було вже досить пізно, я ніколи не очікував подяки. Якщо вже на те пішло, дякувати мав би я.
«Не переймайся. Це було те, що тобі було потрібно, тож я віддав».
«Ти… піклуєшся про мене?»
Я не став відповідати. Це правда, що я піклувався.
Кая почервоніла, сприйнявши моє мовчання як позитивну відповідь.
«Насправді…! Я скоро повертаюся до своєї родини. Тож під час канікул не зможу тебе бачити, і я прийшла попрощатися…!»
«Як ти мене знайшла?»
«Ну, я побачила тебе, поки літала в небі».
Кая була в елегантному коричневому вбранні. Вона, мабуть, хотіла зустрітися зі мною перед від’їздом з академії.
«Тож те, що я хотіла сказати…!»
[Кая Астреан] Психологія: [Вона в скруті, бо в голові все спорожніло.]
Коротко кажучи, вона прийшла побачити моє обличчя й висловити подяку перед від’їздом.
Я був радий. Я щиро вдячний Каї.
Завдяки тобі я зараз тут.
«Тож те, що я хотіла сказати…!»
Кая дивилася на моє обличчя широко розплющеними очима.
Тут, у куточку Саду Метеликів, алея була обсаджена махагоні. Як і належить назві, клумби з квітами, розкидані навколо, і метелики, що танцювали в саду, були дуже освіжаючими.
Леді-манери Каї чудово поєднувалися з пейзажем. Вона виглядала чарівно.
Кутки моїх губ мимоволі піднялися. Вона була людиною, якій я найбільше завдячував у першому семестрі, тією, хто врятувала моє життя за допомогою [Дерева Сяйва].
Врешті я зрозумів, що моя посмішка була першою щирою, яку я коли-небудь показав Каї. Я раптом помітив, що майже не посміхався їй.
«Гарних канікул, Кає».
Я підійшов до Каї й поплескав її по плечу.
Коли я вже збирався йти до свого звичного місця тренувань у куточку саду метеликів.
Чу.
Несподівана атака влучила в мене. Щось м’яке на мить торкнулося моєї правої щоки, видавши миле звучання, коли віддалялося.
Здивований, я намагався зберегти спокій і подивився вбік.
«Я-я…»
Кая тремтіла, її обличчя стало ще глибшого червоного кольору. Колір обличчя повністю змінився.
Над головою безперервно піднімалася пара, очі крутилися кругом.
Здавалося, вона запізно зрозуміла, що зробила, не стримавши своїх інстинктів.
«Я вчинила тяжкий гріх───!!!»
Дададада─!
Кая втекла щосили. Це був спринт на високих підборах.
Вона огорнула свої ноги магією вітру й люто розсікала повітря. Її постать трохи нагадувала кулю.
Довго я стояв нерухомо, торкаючись щоки, яку вона поцілувала, і дивлячись на місце, де вона зникла.
Я не очікував, що така сором’язлива дівчина буде настільки сміливою.
«…»
Я, мабуть, був… справді дуже здивований.
У розкішній кареті родини Карнедас, яка вирушала з академії.
«Леді Сіль, щось вас турбує?»
Карета перетинала великий міст і проїжджала повз гірський хребет Каліс.
Емма, лицар-охоронець родини Карнедас у повному обладунку, з сумнівним виразом запитала Сіль. Вони їхали в одній кареті.
Зазвичай у цей час дня Сіль уже спала б. Але з якоїсь причини вона була занурена в глибокі роздуми, підперши підборіддя рукою й пильно дивлячись у вікно.
Що вона пережила в академії? Сіль, яка не спить удень, була для Емми зовсім незнайомою людиною.
«Просто…»
Сіль відповіла своїм звичним слабким голосом.
«Я просто усвідомлюю, наскільки великий світ».
«…?»
Емма не могла зрозуміти відповіді Сіль. Вона зазвичай не любила поняття «споглядання».
Невже студентське життя, сповнене юності й аромату квітів, змінило Сіль?
Чи… вона так глибоко занурилася в роздуми, що навіть час сну був порушений?
Відчуваючи непотрібну напругу, Емма кілька разів ковтнула суху слину.
Розум Сіль був зайнятий Ісааком.
Хлопець зі срібно-блакитним волоссям обдурив Сіль щодо обсягу своєї мани й удавав слабкого. Однак чарівники не були істотами, які могли просто так удавати слабкість.
Завдяки сприйняттю мани можна було відчути магічний контур чарівника й приблизно оцінити кількість його мани, коли він використовував магію.
Саме тому Сіль швидко зрозуміла, що Ісаак слабкий.
Однак під час фінального іспиту він точно визначив місця карт Фелла. Він продемонстрував величезну здатність сприйняття мани, яка не відповідала його обсягу мани.
Це була справжня суперечність.
Але під час підкорення Громового Птаха суперечність розв’язалася, коли виявилося, що Ісаак — могутня істота.
І той факт, що така могутня істота може приховувати свою ману, означав, що вона досягла рівня архімага в такому юному віці — неймовірний висновок.
В історії ніколи не було такого генія. Іншими словами, якщо стане відомо, що людина віку Сіль, як Ісаак, досягла рівня архімага,
«Світ перевернеться».
Не кажучи вже про королівську сім’ю — весь світ звернув би увагу на Ісаака. Усе у світі змагалося б за його прихильність.
«Але той хлопець приховує свою особистість…»
Було зроблено висновок, що чорний монстр, який викликав переполох в академії, — це демон, який зрадив своїх.
Це тому, що він з’являвся в потрібний час і в потрібному місці щоразу, коли з’являвся демон.
І тому, що він використовував крижану магію, огорнуту темною маною, яку могли використовувати лише демони.
В першу чергу, зовні він навіть не виглядав людиною.
Тому Сіль не мала заперечень проти ідеї, що чорний монстр — це унікальний тип демона.
Однак, дізнавшись, що Ісаак — це той монстр, вона нарешті змогла подумати про можливість «Магічного Плаща Маскування».
Ворог мого ворога — мій друг, як то кажуть. Проте сторона академії не розслаблялася щодо чорного монстра.
Перед усім цим — чому Ісаак приховував свою ману?
Хоча вона не знала причини, було певно, що Ісаак таємно боровся, щоб захистити людей академії.
У такому разі набагато краще співпрацювати зі стороною академії, щоб зупинити демонів.
Але з якоїсь причини Ісаак цього не робив.
«Чи через інформатора?»
Під час оцінки дуелі професор Фернандо дізнався від демонів, що в академії є «інформатор». Це був факт, який можна було дізнатися, переглянувши записи розслідування, вивішені Комітетом розслідування правди на дошці оголошень Орфін-Холу.
Іншими словами, той інформатор був пов’язаний з адміністрацією академії.
Якщо Ісаак перебував у становищі, коли йому було б погано, якби його викрили, ситуація до і після складалася, як пазл.
За лаштунками, невідомими для студентів академії, включно з Сіль.
Розгорталося небезпечне протистояння між Ісааком та інформатором.
Сіль не хотіла вплутуватися в таку складну й небезпечну ситуацію. Проте диплом Академії Мархен був необхідний їй для комфортного життя, тож відрахування навіть не розглядалося. Інші студенти, мабуть, думали так само.
«Тоді… я маю, щоб той хлопець D-класу мене захищав. Але я не повинна необережно його провокувати».
В результаті всі інциденти були вирішені шляхом збереження таємниці, що «Ісаак насправді сильний».
І згідно з інформацією, отриманою від інформатора родини Карнедас.
Тепер, коли Імперські Лицарі залучаються до Академії Мархен, якщо інформатора викриють у цей час…
«Чи буде моє студентське життя безтурботним?»
Інформатор, який став на бік демонів і завдає шкоди людям.
Ісаак, який перемагає демонів і захищає людей.
Без сумніву, на чию сторону варто стати.