Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
20Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Найслабший учень академії став мисливцем лише на демонів

Розділ 24 — Дороті

0% of chapter read

༺ Дороті (1) ༻

Ранкове сонце зазирало крізь штори.

Мері, персональна покоївка родини Астреан, прокинулася з твердим духом.

Вона встала з ліжка й акуратно склала ковдру.

Після легкого сніданку — сендвіча й гарячої кави — вона вмилася, переодяглася у одяг покоївки і ретельно розчесала своє довге фіолетове волосся.

Увесь процес відбувався як за механізмом. Її кімната була ідеально чистою й охайною, все на своїх місцях.

Вона оглянула себе в повнорозмірному дзеркалі, зав’язала дбайливо розчесане волосся в хвіст і перевірила, чи добре сидить одяг. Усе виглядало бездоганно.

Двадцятирічна покоївка закінчила готуватися й вийшла з покоїв.

На четвертому поверсі Чарльз-холу — гуртожитку найвищого класу Академії Мархен — перебувала юна леді, якій вона служила.

Леді завжди прокидалася вчасно. Її довге зелене волосся було скуйовджене, вона сиділа на ліжку й дрімала.

Навіть у напівсонному стані вона акуратно склала ковдру — звичка, успадкована від батька, голови родини Джеральда Астреана.

Мері подала леді сніданок, який та з’їла з великим апетитом — адже вона була страшенно ненажерливою.

Коли леді закінчила купатися й одягла шкільну форму, Мері підрівняла їй волосся, посадила за туалетний столик і зробила обличчя ще гарнішим. Потім чорною стрічкою зав’язала світло-зелене волосся у дві коси.

І сьогодні леді Кая Астреан виглядала ідеально.

Мері була задоволена.

«Мері.»

«Так, пані.»

Але чому?

Кая глянула на своє відображення в дзеркалі знизу догори, а потім насупила брови.

«Що сталося?»

Сьогодні ж теж усе ідеально, чи не так?

«Ну… мені здається, трохи…»

«Я виправлю.»

Кая ніколи особливо не переймалася своєю зовнішністю. Вона лише через те, що була з роду герцога Астреан, мусила красиво вбиратися за допомогою покоївки, щоб підтримувати гідність.

Саме тому Кая жодного разу не висловила незадоволення роботою Мері.

До того ж зовнішність Каї, створена руками Мері, завжди отримувала численні похвали.

Вміння Мері створювати зачіски відіграло велику роль у тому, що саме її обрали персональною покоївкою Каї, і врешті вона поїхала за нею до Академії Мархен.

Іншими словами, її здатність робити Каю максимально красивою була предметом її гордості. Ніхто не міг забрати в Мері цю гордість.

Тому Мері не могла не засумніватися.

Невже вона зробила помилку, не помітивши?

…Ні. Вона уважно оглянула відображення леді в дзеркалі й не знайшла жодних вад у своїй роботі.

Двостороння зачіска була ідеально симетричною. Макіяж чудово пасував до невинного, але елегантного вигляду учениці. Як завжди, перед нею була прекрасна леді.

То в чому ж проблема? Що я пропустила?

«Я думаю змінити стиль хоча б раз… Як гадаєш?»

«…Так?»

«Зробити його трохи жіночнішим…?»

Леді Кая сказала це, піднявши очі, наче добре обміркувала слова.

Мері замислилася, чому в леді раптом змінилася думка, і інстинктивно здогадалася про причину.

«Леді Кає, чи можу я запитати, чому ви хочете змінити стиль?»

«Просто… хочу трохи більше прикраситися.»

«………!»

Мері відчула сором за те, що леді Кая хоче ще більше прикрасити себе.

Мері зітхнула.

Вона хотіла сприйняти це як просте бажання стати гарнішою, але останнім часом поведінка леді Каї була надто підозрілою.

То вона ходила з порожнім поглядом, наче бездушна лялька, то лежала в ліжку перед сном, відкидаючи ковдру й бурмочучи: «Чому так сталося?» і…

«Ах…»

Нещодавній підозрілий спогад промайнув у голові Мері.

Вона прийшла до кімнати леді Каї, щоб подати чай, але застала її мовчки дивитися у вікно.

На стукіт і прохання дозволити увійти відповіді не було.

Мері тихенько підійшла збоку й спостерігала. Леді Кая стояла з порожнім виразом обличчя, червоніючи, і дивилася на чоловіка з сріблясто-блакитним волоссям, що проходив повз.

Коли Мері ще раз сказала, що принесла чай, леді Кая здригнулася від здивування й збентеження.

«Мері?»

Ось воно.

Очевидно, що леді Кая закохалася в чоловіка з сріблясто-блакитним волоссям.

«З якого часу?»

Можливо, з того разу, коли вона не ночувала вдома?

Того дня тривалість життя Мері скоротилася. Вона так хвилювалася, що думала, помре.

На щастя, леді Кая повернулася цілою й сказала: «Я захищала мир Академії…» Хоча Мері не зрозуміла, що це значить, вона вирішила, що все гаразд, адже леді сказала це з серйозним обличчям.

Але саме після того дня поведінка леді стала дивною.

Тоді, якщо вона провела ніч із чоловіком, чи не був це той самий чоловік із сріблясто-блакитним волоссям?

«Це помилка.»

Вона не зробила б нічого непристойного. Бо якби зробила, це було б чітко видно на обличчі леді.

Але сам факт, що вона провела ніч із чоловіком, мав бути величезним потрясінням для леді Каї через її вразливість до протилежної статі.

«До випуску з академії ставитися до неї так, ніби вона чоловік.»

Таке було розпорядження глави родини Джеральда Астреана.

Мері чітко уявляла його розлючене обличчя.

Мері потерла чоло. Голова вже починала боліти.

«…Моя леді, цей вигляд вам пасує найкраще.»

«Так? Тоді нічого не вдієш…»

Кая почервоніла й почала крутити пальцями свій хвіст.

Навколишня атмосфера, здавалося, зовсім не звертала уваги на почуття розчарування й фрустрації Мері щодо самої себе.

·····

─ «Кодекс поведінки роду Астреан! Який третій принцип?!»

─ «Друга донька, Кая Астреан! Поважати викладачів! Поважати старших! Поводитися з повагою до тих, хто цього заслуговує! Підтримувати зовнішній вигляд!»

Кодекс поведінки родини був вкарбований у свідомість Каї Астреан її батьком Джеральдом Астреаном.

Справжній сенс третього принципу полягав у тому…

«Тренуй себе так, щоб у майбутньому ти могла стояти пліч-о-пліч із тими, ким захоплюєшся.»

Але Кая зрозуміла, що не дотримувалася цих настанов належним чином.

«Я хочу виглядати гарно перед паном Ісааком.»

Єдиною людиною, якою Кая зараз захоплювалася, був Ісаак.

Чи показала вона йому охайний вигляд і гідну поведінку? Ні.

Якщо говорити про поведінку — вона лише показала свою незрілість, коли вони йшли знищувати демонів-мурах.

Кожного разу, коли вона згадувала свою дурну сторону, яку показала Ісааку, вона відкидала пухнасту ковдру й думала: «Чому я так зробила?»

А що щодо зовнішності? Хіба вона не завжди носила один і той самий одяг? Навіть перед людиною, якою захоплювалася, вона не виглядала інакше, ніж у дитинстві.

«Ух…»

Кая прийшла до аудиторії класу А на ранкове заняття.

Її розум був сповнений думками про Ісаака. Але те, що останнім часом вона майже не бачила його, змушувало серце стискатися.

Коли вона дивилася на Ісаака, здавалося, що від нього йде ефірне сяйво, але в неї не вистачало сміливості наблизитися до цього світла.

Навіть тоді, коли він сказав їй ніколи більше не переслідувати — не спостерігати за ним.

Якщо він досяг рівня архімага, то легко помітить наближення Каї. Вона не могла дозволити собі спостерігати.

Залишалося лише нормально з ним розмовляти.

Але після повернення з полювання на мурах-демонів вона почувалася нервовою, стоячи перед ним. Це було психологічно важко.

«Кодекс поведінки роду Астреан… чи завжди було так важко його дотримуватися, батьку?»

Вона подумала, що принаймні варто змінити зовнішність, щоб привернути увагу Ісаака.

Коли Мері сказала, що її звичні дві коси пасують найкраще, вона не знайшла що відповісти. Кая ніколи не була особливою красунею навіть у власних очах.

«Я хочу побачити Ісаака…»

Просто підійти й заговорити — що в цьому складного? Вона знала відповідь, але не могла змусити себе це зробити.

Кая обхопила голову руками й застогнала.


Я вирішив.

Подарую Каї подарунок.

Вона дуже допомогла, коли я йшов убивати Гарзію Відлюдника. Якщо я не віддячу їй чимось, моє серце буде неспокійним.

Однак, оскільки в неї було багато гелів і фінансових обмежень не існувало, грошова винагорода навряд чи її зацікавить.

«Тоді, може, подарувати предмет, ексклюзивний для героїнь?»

У ❰Магічному лицарі Мархен❱ можна було подарувати героїні річ, яка їй подобається, щоб підвищити рівень симпатії. Шоколад, який я подарував Емі під час справи з викраденням подруги дитинства, був одним із таких подарунків.

Кая також була однією з офіційних героїнь. Я прекрасно знав, які подарунки їй сподобаються.

Серед них найкращим безперечно була «Палиця Армани». Серед зброї кінцевої гри героїнь це був єдиний предмет, який можна було придбати в таємній крамниці.

Палиця, виготовлена з 8-зіркового гігантського дерева «Армана», що охороняло Великий Ліс. Це була єдина зброя в ❰Магічному лицарі Мархен❱, яка резонувала з маною рослин. До того ж у неї був камінь, створений шляхом конденсації мани Армани.

Іншими словами, з нею вона набагато краще відчувала б ману рослин.

[Сила елементальної атаки] та [Ефективність елементів] існуючої елементальної магії також помітно покращилися б.

Якби в Каї було велике бажання вдосконалюватися, вона б стрибала від радості, отримавши її.

«Так дорого…»

Я вийшов із таємної крамниці після купівлі Палиці Армани.

Палиця Армани була дуже дорогою. Ціна сягала цілих 120 000 гелів. Саме тому на початку ❰Магічного лицаря Мархен❱ вона здавалася недосяжною мрією.

«Дивно, що в мене ще залишилися гроші.»

Навіть після витрати 120 000 гелів у мене ще залишалося чимало.

Академія забезпечувала всі підручники та дорогі письмове приладдя. Про витрати на життя не довелося б турбуватися, доки я не витрачатиму забагато.

Я перевірив Палицю Армани дорогою. Зовні це був шматок сірувато-коричневої деревини з грубо вставленим каменем. Але для людини з чудовим відчуттям мани вона відчувалася зовсім інакше.

Треба подарувати її Каї пізніше, коли настане слушний момент.

Я повернувся до гуртожитку, поклав Палицю Армани в коробку й як завжди попрямував у куточок саду.

Заняття на сьогодні закінчилися, тож настав час зосередитися на тренуваннях.

Я прийшов у куточок саду й сів.

«Здається, сьогодні підніму рівень.»

Я відчував хвилювання.

Після легкої розминки я викликав [Морозне полум'я] в кожній руці.

……

[Підвищення рівня!! Ваш рівень зріс до 51!]

[Ви отримали додаткові 2 бонусних очки характеристик!]

[Статус]

Ім'я: Ісаак

Рівень: 51

Стать: Чоловіча

Рік: 1-й

Титул: Першокурсник

Мана: 680/1000

– Швидкість відновлення мани (C-)

– Витривалість (C+)

– Сила (C+)

– Інтелект (C-)

– Сила волі (B+)

Потенціал ❰❰Деталі❱❱

[Бойові навички]

Елементальна серія 1: Лід

– Сила елементальної атаки (C+)

– Ефективність елементів (B-)

– Синергія елементів (C+)

– Елементальна серія 2 (Заблоковано)

[Власні навички]

Активні

– (★1) Генерація льоду (B-) / (★5) Чорний лід (B-)

– (★2) Льодова завіса (C+)

– (★1) Холодне розходження (B-)

– (★1) Базова захисна магія (D)

– (★4) Морозне полум'я (D+)

– (★4) Льодова стіна (D+)

– (★5) Вибух морозу (D)

Пасивні

– (★7) Психологічна проникливість

Дерево навичок ❰❰Деталі❱❱

[Унікальні характеристики]

– Мисливець

Увечері нічне небо повільно витісняло відблиски заходу сонця.

У куточку саду трава навколо мене була заморожена. Це були сліди використання магії для підвищення майстерності [Вибуху морозу], [Морозного полум'я] та [Льодової стіни].

[Вибух морозу] я використав лише один раз, адже він споживав третину всієї моєї мани.

Але підвищення майстерності було пропорційним до витраченої мани, тому вона зростала швидко, навіть якщо я використовував його менше разів, ніж інші заклинання.

Я був посередині кастування, коли перед мною спливло системне вікно підвищення рівня.

Мій рівень зріс на 1.

«Чудово!»

Я був у захваті.

Нарешті я досяг зони стрибка мани — 51 рівень. Мана одним махом зросла до 1000! Мана, яка раніше зростала поступово, тепер збільшилася на половину попереднього значення.

[Вибух морозу] споживав 200 мани за раз. Тобто раніше після трьох використань я майже вичерпував ману, але тепер міг використовувати його 4–5 разів.

До того ж зростання мани з кожним рівнем зростало експоненційно — аж до того, що слово «експоненційно» здавалося замалим.

Монета Ісаака злетить до небес~

«Га?»

Поки я радісно дивився на системне вікно, раптом з’явилося нове й перекрило попереднє.

[Ви отримали пасивну навичку [Виявлення демонів] завдяки ефекту унікальної риси [Мисливець]!]

Ах так. Якщо в мене є унікальна риса [Мисливець], то залежно від рівня мені дається пасивна навичка.

Коли я отримав [Мисливця] в грі, я вже був на високому рівні, тому й не зрозумів, що вже отримав її.

Я відкрив вікно статусу, перейшов у [Дерево навичок <<Деталі>>] і натиснув на слот [Нейтральний], де активувалася пасивна навичка [Виявлення демонів], похідна від унікальної риси [Мисливець].

[Виявлення демонів (★5)]

Виявляє демонів поблизу та визначає їхню особу. З підвищенням рівня зростає радіус виявлення демонів.

Тип: Пасивна навичка

Елементи: Нейтральний

Умови отримання:

– Рівень 51 (V)

– Володіння унікальною рисою [Мисливець] (V)

Я знав, де і як у майбутньому з’являтимуться демони.

Але я не був упевнений, чи вони поводитимуться саме так, як я хочу. Тобто [Виявлення демонів] іноді буде корисним.

Я вклав щойно отримані 2 очки характеристик у [Ефективність фізичного тренування].

Мені доводилося одночасно тренуватися й навчатися, і цей розпорядок вимагав величезної витривалості. Можливо, завдяки нещодавнім інвестиціям у [Ефективність фізичного тренування] я помітив зростання витривалості. Завдяки цьому загальна ефективність тренувань зросла.

До того ж моя [Ефективність магічного тренування] вже була рангу A, тож я міг собі це дозволити.

Краще інвестувати якомога більше в [Ефективність фізичного тренування] і цілитися в статус Залізної людини Ісаака.

[Потенціал [Ефективність фізичного тренування] покращено з рангу B- до B!]

«Добре.»

Тепер до кінця першого семестру першого курсу залишилося лише три важливі події. Дуель, Виклик фамільяра та Підсумкова оцінка семестру.

Розділ дуелі в Акті 3, Сцені 1 ❰Магічного лицаря Мархен❱ був важливим, бо показував, як Іан Фейрітейл викликав на дуель Люс Елтанію, бився й розкрив студентам, що володіє елементом світла. Мені не було потреби втручатися, адже там не було загрозливого поганого кінця.

Також нічого особливого не було у виклику фамільяра. Можна сказати, що це було добре для посилення моєї сили, але кризи не було.

Причина, чому ці розділи без кризи повторювалися двічі, полягала в тому, що остання частина першого семестру — Підкорення Громового Птаха — була надзвичайно складною.

Досі завдяки рисі [Мисливець] я легко знищував демонів, але на підсумковій оцінці семестру мені дійсно треба було бути готовим померти. Бо Громовий Птах Галіа надзвичайно потужний.

У ❰Магічному лицарі Мархен❱ максимальний рівень становив 200, а рівень Громового Птаха Галіа — 175. Натомість я, навіть із активованою рисою [Мисливець], буду лише 151 рівня.

Чим вищий рівень, тим більший розрив створює один рівень. Насправді це означало, що перемогти Громового Птаха буде неможливо.

Найкраще, що я міг зробити, — максимально його уникати.

Головним лиходієм частини Підкорення Громового Птаха був «Вера Закликатель». Якщо я вб’ю цього покидька до того, як Громовий Птах мене розчавить, ситуація завершиться.

«Треба старанно тренуватися.»

Настав час зосередитися на тренуваннях.

Плеснувши себе по щоках обома руками, щоб відігнати тривоги, я склав пальці разом і створив проміжок між долонями.

Крижана мана почала конденсуватися, протікаючи крізь проміжок.

Світло-блакитна крижана мана стискалася в щільну масу. Вона тихо текла, наче затишшя перед бурею, збиралася в моїй руці й м’яко сяяла, як місячне світло.

Щоб використати [Вибух морозу] тілом звичайного Ісаака, необхідно було витрачати час у цій позиції.

Найшвидше конденсація мани займала близько 5 секунд для використання [Вибуху морозу]. Якщо я хотів збільшити силу — треба було витрачати більше часу на підготовку.

Максимум конденсації на 15 секунд — це був мій поточний ліміт. Після цього мана переставала збиратися й починала витікати в навколишнє середовище.

Тоді в моїй свідомості я вигравірував магічне коло для [Вибуху морозу].

Коли магічне коло [Вибуху морозу] з’явилося в повітрі, це означало, що умова активації заклинання виконана. Цього разу воно з’явилося перед моєю рукою.

Світло-блакитна мана, що сконденсувалася перед рукою, почала повільно обертатися. Це була форма, що ніби збирала холодне сяйво.

Я тримав її в правій руці, простягнув праву руку вперед і націлився в повітря.

Магічне коло [Вибуху морозу] слідувало за рухом моєї правої руки. Тепер, коли я вистрелю цим…

«Уааааааа!!»

Що це? Крики?

Ні, здається, сміх.

Моя концентрація розбилася від здивування, і сконденсована мана розсіявалася.

Я підняв голову.

У небі заходу сонця дівчина падала з жахливою швидкістю.

Відьомський капелюх щільно притиснутий до голови, шаль на плечах, поділ спідниці майорів.

Її довге, розвите волосся було світло-фіолетового кольору, зав’язане на самому кінці.

І з-під капелюха ледь проглядало обличчя, сповнене сміху.

Чарарара─

З пальців ніг дівчини вирвався сяючий скупчення яскравих зіркових вогнів, різко сповільнюючи її падіння.

Вона легко приземлилася переді мною.

Водночас зіркове сяйво, що сочилася, зникло.

«Ахахаха! Ах, це було так весело~»

Вона, що мала миле й гарненьке обличчя, сяяла яскравою посмішкою й видавала веселий голос.

«О боже…»

На мить я подумав, що помилився.

Поки я перебував у світі ❰Магічного лицаря Мархен❱, я все одно мав зустріти її колись.

Супротивник, якого я не очікував, що раптом впаде з неба.

Це було схоже на те, як несподівано зустріти знаменитість.

«Хм?»

Вона повернулася до мене обличчям, наче нарешті помітила мою присутність.

Очі, що ніби містили в собі всесвіт, зіркоподібні зіниці зафіксували мою зовнішність.

[Дороті Хартнова] Рівень: 180

Раса: Людина

Елементи: Вітер, Камінь, Зіркове сяйво

Небезпека: X

Психологія: [★☆★☆★☆★]

Офіційно кожен міг використовувати лише два типи елементів. Виняток був лише тоді, коли отримував силу феї. Саме як дівчина, що стояла переді мною.

Вона уклала контракт із Стеллою, Зірковою Феєю, і використовувала магію з незвичайним елементом під назвою «Зіркове сяйво». Це не був похідний від основних елементів, а окремий елемент зі своїм царством, тож обговорювати було нічого.

Саме тому її називали «Зірковою Відьмою» і вважали однією з найпотужніших сил в академії.

«О, ти першокурсник.»


«Що ти тут робив?»

Вона запитала з посмішкою, поправляючи свій відьомський капелюх.

Це була Дороті Хартнова — мій улюблений персонаж.

____________________________________________________________________________________________
Короче, друзі, тут таке діло.

Вибачте, що дізнався про це тільки зараз! Я хочу повідомити, що в цій новелі є додаткові розділи, про які раніше не писали (знайшов через Novel Updates).

Ці розділи включають різний контент (як-от весілля чи мирне життя) і, зокрема, 18+ контент ("перший досвід"). Також є гілки IF (альтернативні, можливо, "погані" кінцівки).

Як я зрозумів, ці розділи не впливають на основний сюжет і йдуть після кінця новели. Їх можна навіть не перекладати, але я хочу почути вашу думку.

Варіанти, що робити з цим контентом (з урахуванням, що 18+ потрібно буде виділити):

  1. Перекласти все і кинути сюди в загальний потік.

  2. Перекласти, але 18+ контент і гілки IF оформити як додаткові/окремі історії на іншій сторінці. (Мені цей варіант подобається найбільше.)

  3. Забути про них (про 18+ і гілки IF), бо вони не впливають на основну лінію.

    Який варіант вам більше підходить, чи хочете ви ще щось додати або змінити?

Previous chapterNext chapter