༺ Справа про викрадення подруги дитинства – Інтерлюдія ༻
[Вітаємо! Ви перемогли демона [Орфей Поглинутий (Рівень 110)] та отримали досвід!]
[Рівень підвищено!! Ваш рівень зріс до 36!]
Ви отримали 12 очок характеристик!
[Ви відкрили досягнення ❰Моя подруга дитинства в безпеці❱! Ви отримали додаткові 10 бонусних очок характеристик!]
Я опустився на одне коліно й підняв Перстень Безодні. Це була тонка, іржава сережка ультрамаринового кольору з дивними руноподібними символами, вигравіюваними на ній.
[Ви отримали здобич [Перстень Безодні]!]
[Перстень Безодні]
При носінні дозволяє читати психологічний стан іншої людини.
Якщо носити 7 днів, предмет втрачає всю функціональність, але навіть без носіння ви зможете читати психологічний стан іншої людини.
Ранг: Рівень 1
Перстень Безодні був сережкою, яку можна було прикріпити до вушної раковини. Коли я її надівав і дивився на супротивника, то через вікно статусу бачив його психологічний стан.
Спочатку це мав бути предмет Іана, але для мене він буде набагато кориснішим, ніж для Майстра Непритомності. Якщо йому колись доведеться його використовувати, я завжди зможу втрутитися й усе вирішити.
Я не збирався віддавати Іану жодну здобич, хіба що це було б абсолютно необхідно для сюжету або щось, чим я міг би легко пожертвувати.
Я повернувся до Іана та Матео, одночасно розчищаючи лід, що оточував покинутий склад. Кая дивилася на мене з благоговінням, одночасно лікуючи їх своєю зцілювальною магією.
Для повноцінного лікування їм треба було звернутися до священиків, що спеціалізуються на зціленні, або потрапити до лікарні. Магія Каї була лише першою допомогою.
Іан же завдяки своїй конституції світла мав монструозну регенерацію. Магії Каї вистачило б, щоб його вилікувати.
Тепер, коли ситуація заспокоїлася, я вирішив перевірити Перстень Безодні.
Я прикріпив ультрамаринову сережку до правої вушної раковини. Вона стиснулася до розміру мого вуха й дала холодне металеве відчуття.
[Ви вивчили пасивну навичку [Психологічна проникливість (★7)]!]
Я отримав пасивну навичку, яка активується за умови носіння Перстеня Безодні, але якщо носити цю сережку сім днів, умова зникне.
Я прикрив вухо правою рукою, щоб Кая та Матео, які пильно на мене дивилися, нічого не помітили.
Потім я першим подивився на Іана, який був непритомний.
[Іан Фейрітейл] Рівень: 43
Раса: Людина
Стихія: Світло, Вогонь
Небезпека: X
Психологія: [ ]
Як і очікувалося, у вікні статусу з’явилася нова графа «Психологія». Оскільки Іан був непритомний, вона була порожньою.
[Матео Джордана] Рівень: 76
Раса: Людина
Стихія: Камінь
Небезпека: X
Психологія: [Сплутаний тим, що ви сильні.]
Матео пильно дивився на мене. Це був перший раз, коли я бачив чиєсь обличчя, сповнене здивування, сумніву й захоплення. Серед них найбільше було саме «сумніву».
А, рівень Матео теж піднявся на 1. Швидше за все, через командний досвід.
[Кая Астреан] Рівень: 91
Раса: Людина
Стихії: Вітер, Лід
Небезпека: X
Психологія: [У захваті від вас.]
«У захваті, що?»
Кая виглядала як палка віруюча, яка дивиться на лідера секти.
«…Ну, її рівень теж піднявся на 1.»
Фух, знай, що ти стала сильнішою завдяки мені.
Я зняв Перстень Безодні з вуха й поклав у кишеню. Починаючи з завтрашнього дня, носити його як звичайну прикрасу буде цілком природно.
Потім я підійшов до Каї, Іана та Матео. Матео дивився на мене з розгубленим виразом обличчя. Через шок він, здається, не міг говорити.
Ну, мені й не було що йому сказати.
«Кає.»
«Так, пане Ісаак.»
Коли я зупинився перед Каєю й заговорив, то трохи зніяковів. З близької відстані її очі сяяли так яскраво, що це було просто приголомшливо.
…Для початку я хотів дещо спитати в Каї.
«Ти прийшла допомогти Іану?»
«Так, а! Пане Ісаак, ви знаєте Емі Голловей? Я чула, що її викрали…»
«Я відвів її в безпечне місце.»
«Я так і знала!»
Кая вигукнула так, ніби вже все передбачила. Її зіниці все ще сяяли приголомшливо яскраво.
«Наслідками я займуся. Відведу цих хлопців до лікарні, вилікую й скажу тримати рота на замку!»
Я нічого не сказав, але вона вже точно знала, чого я хочу. Чомусь мені це відчуття не було неприємним.
Єдине, що зараз мене обтяжувало — це її палаючий, зовсім не сором’язливий погляд.
Від лоскоту в серці на моїх губах з’явилася легка посмішка.
«Дякую.»
Коли я сказав ці щирі слова, кутики губ Каї сильно здригнулися, а губи затремтіли. Це був вираз обличчя, який вона робила, коли людина, якою вона захоплювалася, її хвалила.
Насправді я ж просто ніхто, а ти дивишся на мене так…
Що тут скажеш? Мені трохи приємно.
«І мовчи про появу демона цього разу.»
«Так? Чому…? А! Зрозуміла.»
Я вже збирався пояснити причину цієї хитрості, але коли вона відразу сказала, що зрозуміла, я залишився без слів.
Я не знав, які думки в неї були, але головне — вона зробить те, що я хочу.
Це нагадало мені часи, коли я грав у ❰Магічного Лицаря Мерчен❱. Незабаром підлеглі Матео прокинуться, допоможуть йому й разом підуть до лікарні.
На цьому ситуація закінчилася.
Я кивнув Каї й рушив туди, де «викрав» Емі.
Протягом усієї дороги я відчував обтяжливий погляд Каї та підозрілий погляд Матео.
Я спеціально не озирався й прискорив крок.
Коли сонце сіло, небо почало темніти.
Перехід від заходу до ультрамаринового кольору був приголомшливим.
«Приніс тобі ще шоколаду.»
«Ой! Ти прийшов!»
Коли я повернувся до сховку, Емі підскочила з місця й кинулася до мене, наче кролик.
Коли вона просила шоколад, її очі сяяли, як у померанця.
«Трохи пізніше, ніж я думав. Але на вулиці ж не холодно? Чомусь мені холодно, а тобі ні?»
Емі запитала з нотками турботи в голосі.
Схоже, це через те, що я весь час випромінював холодне повітря, поки бився з Орфеєм Поглинутим.
Я почухав щоку й незграбно засміявся.
«Не хочу, щоб ти застудилася.»
«Що ти робиш?»
Емі раптом простягнула до мене руку, і перед її долонею з’явився слабкий вогник.
Тріск—
「Генерація вогню (Стихія вогню, ★1)」
О, тепло.
«А, дякую.»
«Це я маю дякувати. Сьогодні було так весело, і шоколад був дуже смачний… До речі, Ісаак, яка твоя відповідь?»
«Відповідь?»
«Я ж просила бути друзями.»
Точно, я ж не дав нормальної відповіді на її прохання дружити, коли йшов.
Але скоро вона все почує від Іана… Швидко здогадається, чому я її сюди привів.
Я не знав, як вона тоді відреагує.
Але чому я зараз маю цього уникати?
«Друзі… Це добре.»
«Хі-хі.»
Емі яскраво посміхнулася, зігріваючись біля вогню. Її посмішка була щирою, наче розквітла квітка.
❰Магічний Лицар Мерчен❱ «Акт 2, Розділ 2, Справа про викрадення подруги дитинства» завершився. Після того, як я провів Емі з лісу Джосена, ми розійшлися перед гуртожитком. Вона належала до «Бриггс-хол», де жили учні середнього та нижчого класів.
Вечерю я вирішив пропустити. Оскільки я смакував закусками разом з Емі, то особливо голодним не був.
У темряві ночі я пішов у безлюдний куточок саду, щоб перевірити свій потенціал.
[Потенціал] Очки характеристик: 22
◈ Швидкість зростання
– Ефективність фізичного тренування (C): 26/100 [UP]
– Ефективність магічного тренування (C+): 33/100 [UP]
– Ефективність навчання (D): 12/100 [UP]
◈ Опір стихіям
– Опір вогню (E): 0/100 [UP]
– Опір воді (D): 6/100 [UP]
– Опір льоду (C-): 24/100 [UP]
– Опір блискавці (C): 29/100 [UP]
– Опір каменю (E): 2/100 [UP]
– Опір вітру (D): 13/100 [UP]
– Опір нейтральній магії (D): 8/100 [UP]
◈ Бойова сила проти рас
– Бойова сила проти людей (E): 4/100 [UP]
– Бойова сила проти інших рас (E): 1/100 [UP]
– Бойова сила проти небесних істот (E): 0/100 [UP]
– Бойова сила проти демонів (S): 100/100 [MAX]
«Рівень зріс на 6, разом 22 очка характеристик. Якщо 22…»
Моя перша мета — повністю опанувати [Крижаний вибух]. Тобто я вже вирішив, куди вкладати очки.
Я вклав усі 22 очка в [Ефективність магічного тренування].
[Потенціал [Ефективність магічного тренування] покращився з C+ до B+!]
«Ранг B+!»
Ранг B+ — це вже територія геніїв.
Навіть якщо власний потенціал та здібності Ісаака обмежені, темпи мого майбутнього зростання будуть цікавими.
Після цього я потренував магію й рушив до зали фізичних тренувань.
Учні лицарського факультету зустріли мене так, ніби чекали саме мене. А потім почався справжній хаос.
Наступного дня.
Я зустрів Емі, коли йшов вулицею. На мить занервував, що вона мені скаже, але несподівано вона привіталася зі мною широкою посмішкою.
[Емі Голловей] Психологія: [Відчуває дружні почуття до вас.]
Вона виглядала дуже щасливою. Сказала, що вчора Іан прибіг до неї, міцно обійняв і сказав, що «дуже хвилювався».
Збентежена раптовим обіймами, вона спитала чому, а Іан відповів, що «хвилювався, що з нею щось сталося, бо сьогодні її не бачив».
Мабуть, дуже заїкався. Але Емі була в такому гарному настрої, що просто це пропустила.
До того ж, мабуть, їй було приємно, що колір серця Іана знову став яскравим.
«Отже, Емі на шляху коханої.»
Якщо під час «Справи про викрадення подруги дитинства» ти рятуєш викрадену Емі, то є два варіанти: [Погладити по плечу] та [Обійняти]. Якщо обрати [Обійняти], то йдеш по шляху коханої Емі.
Вітаю, Емі. Твій весільний момент буде дуже зворушливим.
І, судячи з того, що вона нічого не згадала про поранення Іана, схоже, Кая відразу вилікувала його своєю зцілювальною магією. Щоб не турбувати Емі, він, мабуть, пішов до гуртожитку й переодягнувся.
Він, схоже, не розповів Емі ні про сутичку з Матео, ні тим більше про мене.
Якщо врахувати, що в класі він не показав особливої реакції на мене, то, здається, Кая й Матео домовилися мовчати про мене.
Це дуже гідно з боку Каї.
«Що це за сережка? Нову купив? Дуже тобі пасує.»
Лише після розмови про Іана Емі помітила Перстень Безодні на моїй правій вушній раковині.
Мені треба було носити його тиждень, але я був радий, що він виглядає добре.
Після цього Матео мене покликав. Точніше, скликав усю банду, включно зі мною.
Після того, як їх знесло вітряною магією Каї, підлеглі Матео нічого не пам’ятали з попередніх подій. Усе через втрату свідомості. Коли вони прокинулися й побачили повністю зруйнований склад, то вирішили, що це все справа рук Каї. Матео, мабуть, підтвердив їхню версію.
Щойно прокинулися — підхопили Матео й одразу до лікарні. Там Матео отримав професійну зцілювальну магію й нарешті зміг рухатися.
Звісно, не повністю вилікувався. На руках і тулубі Матео були бинти. Він морщився від болю при кожному русі рукою, але тіло рухав без особливих проблем.
В провулку за будівлею академії Матео схилив голову й вибачився перед нами.
«Вибачте. Відтепер я житиму чесно й змагатимусь чесно. Дякую, що слухали мої накази. Надалі я просто хочу, щоб ви всі були моїми друзями.»
Підлеглі мовчки поплескали Матео по плечу, ніби вважаючи, що його підкорила Кая.
Хоч і були повороти, усе пройшло приблизно так само, як у сюжеті. Я дуже зітхнув з полегшенням.
[Матео Джордана] Психологія: [Відчуває вдячність до вас.]
Вдячний, кажеш, малий.
Матео відіслав усіх інших підлеглих, залишивши нас удвох.
Ми пішли в сад, сіли під деревом і почали пити. Звісно, купив він. Бо в мене навіть копійки не було.
«Усе… Я все бачив. Як ти переміг демона…»
Чому ти так поважно говориш?
«Ти навмисне прикидався слабким…»
«Говори нормально. Ніяково.»
«Як я можу…»
Я не знав, що саме сказала Кая, але Матео, здається, повністю піддався її хибному розумінню.
«Я розсерджуся, якщо не перестанеш.»
«А, зрозумів…»
Матео неохоче знову заговорив на «ти».
Кая мала звичку говорити всім поважно, тож я нічого не казав, але коли хлопець, який завжди говорив на «ти», раптом починає використовувати ввічливі форми — це було важко терпіти.
«Дякую… Якби не ти, я б там помер. Не лише я, а й хлопці, яких я щойно відіслав.»
«Вважай це платою за їжу.»
«Виходить, моє життя коштує стільки ж, скільки їжа.»
Матео розреготався, ніби був приголомшений.
Він завжди був серйозним, тож коли посміхався — це виглядало незвично.
Настільки він вважав, що плата була надто нерівною.
«…Я вибачився перед Іаном.»
«Це так?»
«Після розмови з ним я зрозумів. Я був на неправильному шляху. Як аристократи зневажали простолюдинів, так і я, простолюдин, зневажав аристократів. Я думав, що це й є опір аристократам…»
Мене не дуже цікавили прозріння Матео. Коли він почув філософію чи переконання головного героя Іана й задумався над собою — очевидно, що він говорив щось у такому дусі.
Як тільки я зрозумів, що все йде добре, моя голова вже була заповнена планами на наступне.
«Тепер проблема.»
「Акт 2, Розділ 3, Практичне тренування」 та 「Акт 2, Розділ 4, Армія мурах».
Я вже планував, як впоратися з мурашиним демоном «Гарзія Відлюдник», який з’являється в Акті 2, Розділі 4.
Гарзія Відлюдник — рівень 140, а його мурашина армія має відмінний колективний інтелект і канцерогенну злу стихію.
Не дарма складність Пекла так різко зростає.
Причина в тому, що щойно він проявляється, то накопичує силу в «Підземній печері Тантака» на території академії.
А потім, через два тижні, з повним апгрейдом з’являється перед Іаном посеред практичного тренування.
Після завершення Акту 2, Сцени 4 можна дослідити підземну печеру Тантака.
Там можна знайти рідкісний залишок мани — «Зефрім». Він легко переноситься, бо затвердів у магічний камінь.
Зефрім утворюється через те, що Гарзія неодноразово викидає й знову накопичує ману, поки набирає силу. Він переважно використовується для кування аксесуарів чи зброї й дуже прибутковий.
Іншими словами, моя стратегія — зайти в печеру Тантака першим, перемогти Гарзію Відлюдника, який накопичує силу, і зібрати Зефрім.
Я не знав, чи спрацює. У ❰Магічному Лицарі Мерчен❱ неможливо було дослідити підземну печеру Тантака заздалегідь. Це була невідкрита територія.
«Але що, якщо спрацює?»
Я зможу запобігти поганому кінцю заздалегідь і уникнути жебрацтва.
Це лише тимчасова втеча. У мене буде купа гелів.
Просто уявити це вже приємно. Відчуваючи впевненість, ніби виграю в лотерею, я думав, куди витрачу заробіток.
«…Тому я й збираюся подивитися, що робитиме Іан надалі.»
Цей хлопець ще не закінчив говорити.
У класі А.
Навіть на уроці Кая Астреан не могла перестати думати про Ісаака.
Протягом усього дня вона відчувала приголомшливу хвилю хвилювання.
Раніше, ховаючись за деревом, вона таємно підслухала розмову Ісаака з Матео, тож тепер ще більше підсідала на «наркотик Ісаака».
Скільки ж досягнень Ісаак зробив лише в цій одній події?
Він приєднався до банди Матео й врятував Емі Голловей від небезпеки.
Переміг небезпечного демона.
Навіть Матео перевів на правильний шлях.
Людина, яка досягла рівня Архімага, справді неймовірна.
Як майбутній чарівник вона не могла не захоплюватися ним.
«Як можна бути таким неймовірним, пане Ісаак…»
Ісаак був зовсім іншою людиною, ніж Кая, яка вміє лише вчитися чи тренувати магію.
Те, що вони однокурсники, одного покоління, однієї академії, одного факультету й ровесники, хвилювало її.
Як просив Ісаак учора, Кая належним чином проінформувала Матео.
Ісаак — це людина, яка досягла рівня Архімага, і він прикидається слабким, бо має сенс глибший за безодню й ширший за відкрите море.
Тоді, одразу після перемоги над демоном, вона була настільки під наркотиком Ісаака, що трохи переборщила з виразом.
Вона наказала йому тримати появу демона в таємниці й забрати цю таємницю в могилу. У всьому є мета. Насправді в Ісаака все має глибокий і серйозний сенс, бо він у такому становищі, щоб захищати учнів.
Вона попередила його, щоб він нічого не говорив про Ісаака, інакше не відпустить.
Вона вигадала історію й сказала Іану, що вони з Матео якось разом упіймали демона. Емі в безпеці, тому вона втрутилася, щоб ця справа залишилася таємницею.
До речі, невже тіло Іана Фейрітейла людське? Важко повірити, що його вилікувала лише зцілювальна магія Каї.
Звісно, залежно від конституції в деяких людей буває виняткова регенерація. Можливо, він просто уникнув атак демона. Кая вирішила не заглиблюватися в це.
«Але для звичайної людини демон — це явище раз на все життя… Дуже дивно, що за такий короткий час їх з’явилося так багато.»
Від прибуття до академії вона зустріла демонів уже двічі. Якщо чутки про появу демона під час оцінки розподілу класів правдиві, то це вже третій демон в Академії Мерчен.
Демони з’являються настільки рідко, що їх вважають просто природним лихом.
Те, що вони з’являються в академії так часто — дуже дивна річ.
І щоразу, коли з’являлися демони, Ісаак їх перемагав…
«Причина, чому Ісаак прийшов до цієї академії… пов’язана з демонами?»
Невже в Академії Мерчен схована якась величезна таємниця?
Ісаак — геній серед геніїв, який досяг рівня Архімага, тож невже він проник в цю академію саме тому, що вже знав цю таємницю…?
«…»
Це була лякаюча думка. Іншими словами, невже це означає, що в академії ховається така велика небезпека, що навіть така важлива постать, як Ісаак, мусила втрутитися?
…Ні, не може бути.
Кая ковтнула слину, коли ця абсурдна думка промайнула в її голові.