༺ Клас D ༻
[Результати оцінювання розподілу за класами]
1-ше місце. Люс Елтанія — 8350 балів
2-ге місце. Кая Астреан — 8200 балів
3-тє місце. Сіль Карнедас — 8020 балів
4-те місце. Трістан Гамфрі — 7720 балів
5-те місце. Доджі Ту Мальс — 7600 балів
…
…
…
300-те місце. Айзек — 20 балів
«Іан — це щось неймовірне, не можу повірити, що він 240-й з E-рангом…»
«Мабуть, просто випадковість.»
«Фух, навіть випадковість заслуговує на похвалу. А подивіться на Айзека — той самий E-ранг, і всього 20 балів, 20 балів!»
«20 балів? Він взагалі людина…?»
«Орфін-хол», будівля Магічного відділення.
Першокурсники Магічного відділення зібралися у вестибюлі на першому поверсі будівлі. Тим часом на центральній стіні вестибюля висів великий шмат пергаменту з результатами оцінювання розподілу за класами.
‘Останнє місце…?’
Я зайняв 300-те місце з 300 студентів першого курсу Магічного відділення.
Я цього очікував… Але бачити це на власні очі — зовсім інша справа. Я дійсно останній.
З іншого боку, Іан, у якого також був E-ранг мани, посів 240-те місце. Моя нікчемність виділялася ще сильніше.
Студенти сміялися, дивлячись на мене.
Хаа… Нічого в цьому світі не йде так, як мені потрібно.
Оцінювання розподілу за класами по суті було тестом, який визначав, до якого класу призначать кожного студента. Як і випливало з назви, попередній клас був лише тимчасовим.
Звісно, мене призначать до найгіршого класу — Клас D.
Для довідки: результати оцінювання розподілу за класами враховували не лише бали цього оцінювання, а й результати оцінювання мани. Іншими словами, Іан Фейрітейл з E-рангом мани також потрапить до того ж Класу D, що й я.
Навіть коли я проходив ❰Магічного лицаря Мархен❱, результат оцінювання розподілу за класами для Іана завжди безвинятково був Клас D. Зрештою, це була неминуча доля.
Сам Клас D не був проблемою.
У якому б класі я не опинився, я все одно робитиму все можливе, щоб стати сильнішим.
Проблема була в… грошах.
‘20 балів — значить 20 гелів…’
Мені дадуть 20 гелів — ціна двох буханок хліба по 10 гелів.
Як я маю жити лише на двох буханках хліба?
«…Єдина відповідь — кредит.»
Боюся, що уникнути ролі боржника не вийде.
Інформація про студентів передавалася між Академією та банком, адже банки на острові самі перебували під контролем Академії.
Якщо кредит перетворювався на проблемний, кредитний рейтинг падав, і в результаті оцінка успішності студента отримувала штрафні санкції.
Це означало: якщо в тебе не вистачає здібностей — покидай академію або помри, намагаючись.
Це була жорстока система, що ідеально пасувала до елітарної та хижацької освітньої політики Академії Мархен.
‘Чому саме я…?’
Я глибоко зітхнув.
Невдовзі після оцінювання розподілу за класами Люс доповіла Академії про появу демона.
Викладацький склад скликав екстрену нараду. Судячи з того, що відбувалося в грі, я знав приблизно, про що вони говорили.
По-перше, коли з’являвся демон, це тримали в таємниці, щоб не викликати паніки серед студентів.
Оскільки не було жодних ознак зовнішнього вторгнення, дійшли висновку, що демон перебував у лісі Дельфін із самого початку.
В результаті співробітники академії мали ретельно обстежити територію академії та розробити заходи для виявлення та усунення факторів ризику.
Звісно, альтернативи Академії матимуть мало або взагалі не матимуть жодного впливу.
Навіть якщо вони обшукають кожен куточок іспитового майданчика перед іспитом і виставлять бар’єр — це не завадить демонам, що сплять під землею у формі мани, вийти назовні під час тесту.
Вони не могли цьому завадити.
Врешті-решт, директор і декан нестимуть важке тягар, але академія продовжить працювати, тож хвилюватися не варто.
Однак цього разу було дещо інше, ніж в оригінальній історії гри.
‘Я втрутився.’
Моє існування як Айзека.
Люс, схоже, також доповіла про монстра, який переміг демона — тобто про мене в маскуванні.
Це було видно з оголошення, вивішеного на дошці в Академічній площі.
На оголошенні було зображено гуманоїдного монстра з роздутими м’язами, а текст повідомляє: «Студентів, які бачили істоту з такою зовнішністю, просимо повідомити».
‘Ось як я виглядаю…’
У грі, коли надягав Плащ маскування, персонаж змінювався, ніби надягав скін. Тому я знав, наскільки страшно виглядав Берсеркер.
Понад 2 метри зросту, випнуті м’язи. Цей велетень мав обличчя лютої потвори з чорною шкірою та величезною роззявленою пащею.
Гострі, але рівно розташовані зуби були чітко видно.
До того ж ікла були розміром з ікла шаблезубого тигра, а під натянутим пошарпаним капюшоном кутики очей здавались темними, що лише підкреслювало лютий погляд, який випромінював зловісне червоне сяйво.
Усі ці риси разом створювали зовнішність, яку можна описати лише як загрозливу.
‘Мене ще й за демона приймуть.’
Демони продовжуватимуть з’являтися, доки Іан не закінчить навчання, і я продовжуватиму їх полювати.
Якщо співробітники академії, які й так матимуть проблеми через демонів, дізнаються про мене в такому вигляді — невідомо, які проблеми виникнуть.
Це лише питання часу, коли моє існування дійде до вух президента студентської ради Аліси Керрол.
Те саме стосується розмов серед студентів. Сама думка про це викликала головний біль.
Найкраще — дійти до фінального боса, Злого Бога Нефіда, зводячи до мінімуму кількість змінних.
Саме тому я купив Чарівний плащ маскування, але, звісно ж, це виявився скін Берсеркера…
Якщо я вб’ю демона, а мене через зовнішність неправильно зрозуміють і атакують — це буде катастрофа.
Проте нічого не вдієш.
По-перше, я не знав, як розпізнати концепцію того одягу. В наявності був лише один комплект, а продавець нічого не пояснив.
‘Але тепер я нічого іншого купити не можу…’
Однією з особливостей таємної крамниці було те, що вона не приймала повернень чи обмінів. А щоб добити — ціновий діапазон був занадто високим, щоб купити ще один Плащ маскування.
Зараз я в такому становищі, що всі мої активи зникнуть, якщо я просто куплю й з’їм дві буханки хліба.
З самого початку було сумнівно, що інші товари встигнуть надійти в наявність.
«Я голодний…»
Бурчання в животі доводило до сліз. Голодний…
Але в мене була лише буханка хліба за 10 гелів у руці.
Я сів на лавку серед білого дня й почав їсти.
Тепер у мене залишилося лише 10 гелів. Пізніше доведеться піти в банк і взяти кредит…
Першокурсник, який щойно пройшов оцінювання розподілу за класами, і вже в боргах.
Я проходив гру безліч разів, і ніколи такого не траплялося…
Це боляче, справді боляче.
«Ти один?»
Раптом позаду пролунав глибокий чоловічий голос.
Це був надто знайомий голос, який я чув безліч разів, граючи в ❰Магічного лицаря Мархен❱.
Я обернувся, щоб побачити власника голосу.
[Матео Джордана]
Рівень: 75
Раса: Людина
Стихія: Камінь
Небезпека: X
Його каштанове волосся було зачесане назад, відкриваючи чоло, риси обличчя чіткі. Міцна статура ідеально пасувала до стихії каменю.
Матео Джордана.
Це був іменний персонаж, який у майбутньому зіткнеться з Іаном Фейрітейлом і зіграє важливу роль підтримки.
Поки я тупо дивився на нього, Матео представився.
«Мене звати Матео Джордана. Ти ж Айзек, правильно?»
Матео запитав, злегка спершись на лавку.
Його голос відлунював, ніби в печері. Хотів би я, щоб мій голос так само переповнювався чоловічністю.
«Так, а що?»
«Лише одна буханка хліба… Ти що, нормально не їси?»
«Бо в мене немає гелів.»
«Ти вже витратив усі гелі? Ні, не може бути… Тебе пограбували?»
Матео насупив брови.
Його реакція запевнила мене, що ми на одній стороні — це було природно, адже він теж простолюдин. Мабуть, він відчув спорідненість зі мною, ще одним простолюдином.
Банда Матео, яка сформується пізніше, складатиметься виключно з простолюдинів. Матео збирався повстати проти дворян, і Іан стане першим, з ким він зіткнеться.
Щоб запобігти поганому закінченню, мені, Айзеку, доведеться деякий час бути підлеглим цього хлопця.
«Ну… так.»
Я навмисне збрехав, щоб викликати співчуття, і він купив мені їжу.
Матео мав сильне почуття товариськості, тож не міг легко ігнорувати такого жалюгідного типу, як я. А зараз це товариство спрямовувалося на «простолюдинів».
До того ж він звик економити, а його магічні навички були на найвищому рівні. У будь-якому разі, у нього завжди було кілька зайвих гелів.
«Чорт забирай, знову дворяни…! Ходімо негайно. Я допоможу тобі з харчуванням.»
Я не казав, чи пограбування вчинили дворяни, чи простолюдини, але Матео, схоже, зробив власний висновок.
Було б чудово просто отримати їжу. З огляду на його характер, здавалося, що найближчим часом я не голодуватиму.
Солодко. Не думав, що спрацює.
Звісно, я планував повернути борг одним махом, коли настане час.
Я пішов зі Матео до студентської їдальні й з’їв обід за 50 гелів. Він запитав, хто пограбував, а я ухильно відповів, що не знаю, бо було пізно вночі.
«Класи визначалися на основі комбінації результатів оцінювання мани та оцінювання розподілу за класами. Це найнижчий клас серед усіх — Клас D.»
У класній кімнаті на 20 осіб я сидів посередині.
П’ятьох студентів призначили до найвищого класу А, а двадцять — до найгіршого класу D. Решту розподілили між класами B і C.
Іншими словами, місце, де я перебував, — це класна кімната для студентів Класу D.
«Тобто всі ви — найнездатніші першокурсники наразі в Магічному відділенні.»
Перед кафедрою професор, відповідальний за Клас D, обвів студентів байдужим поглядом блакитних очей, промовляючи орієнтацію апатичним тоном.
Це був професор Фернандо — вродливий чоловік із сріблястим волоссям.
Я бачив, як дівчата з Класу D перешіптувалися. До того ж почали лунати жарти про те, як пощастило бути в Класі D.
…Хто міг так радісно саркастично жартувати?
«Це Академія Мархен. У цьому світі виживають лише сильні.»
Професор Фернандо продовжував говорити, повільно крокуючи туди-сюди із закладеними за спину руками. Звук його кроків відлунював по всій класній кімнаті.
«Навчальні можливості можуть бути рівними, але щодо результатів слабких не існує жодних поблажок. Якщо не станете сильними — вас просто зжеруть хлопці з верхніх класів. Тож виживайте, інакше — відрахування.»
Якщо не дотримуєшся стандарту — отримуєш штрафний бал. Три штрафні бали — і відрахування.
Якщо подумати, можливо, причина, чому Айзек зник після початку гри, полягала в тому, що його відрахували…?
…Доведеться працювати ще наполегливіше.
«Навіть перебуваючи в Класі D, ви вважаєтеся елітою з еліти, як і всі інші студенти Академії Мархен. Розвивайтеся ретельно й докладайте максимум зусиль. Це ваш обов’язок як чарівників і як студентів Академії Мархен. Якщо зробите все це — отримаєте диплом і закінчите навчання. Зрозуміло?»
Професор Фернандо зупинився й запитав студентів крижаним голосом.
Дівчата жваво відповіли: «Так!»
Професор Фернандо здивувався несподіваному настрою студентів.
Я проходив цю коротку орієнтацію стільки разів, що вже набридло. Я практично знав її напам’ять. Навіть міг імітувати голос професора.
«Гм. Тоді поясню розклад для Класу D на майбутнє.»
У грі на цьому катсцена закінчувалася, сцена змінювалася, і з’являвся напис 「Акт 2, Глава 1, Клас D」. Це означало, що розпочався другий акт історії.
Проте орієнтація професора Фернандо тривала далі. Це була сцена поза грою.
До речі, епізод із ловлею Тревіона Злого був 「Акт 1, Глава 1, Іан Фейрітейл」.
Епізод оцінювання мани — 「Акт 1, Глава 2, Пристрасть E-рангу」.
Епізод оцінювання розподілу за класами — 「Акт 1, Глава 3, Оцінювання розподілу за класами」.
«…Протягом першого семестру ви інтенсивно опановуватимете одну стихію. Розклад першого семестру побудовано саме так. Якщо ви належним чином опануєте одну стихію — зможете стати компетентним чарівником.»
Відповідно до розкладу академії, ефективніше буде інтенсивно опановувати льодову магію протягом першого семестру.
Другу стихію можна вивчити на другому семестрі першого курсу.
Далі професор Фернандо пояснив розклад на майбутнє. Там було повно речей, які я й так знав.
Це не стосувалося розкладу, але незабаром розпочнеться 「Акт 2, Глава 2, Справа про викрадення друга дитинства」. Це епізод, у якому Іан і Матео будуть залучені, а також подія, де я зможу отримати трофей «Перстень Безодні», який дозволяє читачу думок.
Потім буде епізод 「Акт 2, Глава 3, Практичне навчання」.
Під час практичного навчання розпочнеться сумнозвісний епізод 「Акт 2, Глава 4, Легіон мурах», коли з’явиться «Гарзія Відлюдник», більш відома як «Маленька Мураха».
Один із Стін Плачу ❰Магічного лицаря Мархен❱ на пекельній складності. Демона, якого ненавиділи багато гравців.
Його патерни були дуже хитрими, а рівень — 140. Навіть із рисою [Мисливець] перемогти його буде складно.
До того ж слуги Гарзії — легіон «Мурахи-катастрофи» — мали відмінний колективний інтелект і застосовували різноманітні тактики, щоб тиснути на гравця.
Чому пекельний режим раптом так різко піднімав складність? Причина полягала в налаштуваннях Гарзії.
Я вже заздалегідь придумав контрзахід проти Гарзії. Лише сподіваюся, що все пройде добре.
Оскільки Гарзію називали Стіною Плачу, попри ненависть, він кидав дуже корисний предмет — «Піхви Катастрофи».
‘Це має бути моє, будь-що.’
Далі йшов епізод 「Акт 3, Глава 1, Бій」
На той час буде заплановано оцінювання бойових виступів PvP. Це були спаринги, де першокурсники билися один на один.
Ключовим моментом цього епізоду була сцена, де Іан бився з Люс і здивував усіх використанням магії світла.
‘З ким я битимуся?’
До того часу я стану трохи сильнішим. Це буде гарним способом оцінити, наскільки я прокачався.
Тільки б уникнути непереборних стін на кшталт Каї, бо очевидно, що мене просто розчавлять.
Далі — 「Акт 3, Глава 2, Фамільяр」. Тоді я зможу отримати фамільяра, а епізод, що завершить довгоочікуваний перший семестр, — 「Акт 3, Глава 3, Семестровий іспит」. Це приведе до 「Акт 3, Глава 4, Підкорення Громової птиці」.
Після завершення «Акту 3, Глави 4» перший семестр закінчиться, і нам дадуть канікули. Щоб стати сильнішим, доведеться дуже конкретно спланувати канікули. Але спершу треба вижити після Громової птиці.
Треба продовжувати думати. Я маю пригадати кожен епізод максимально детально й використати всі можливі переваги.
І.
‘Я маю перемогти Злого Бога Нефіда й завершити цю гру.’
Люс не могла зосередитися на занятті.
Як і очікувалося, її призначили до Класу А, і вже один студент намагався налагодити зв’язки.
«Люс Елтанія, дуже приємно познайомитися. Я з родини Вайткларк…»
Шурх–
Щойно Люс увійшла до класу, вона ігнорувала студентів, які намагалися з нею познайомитися, зберігаючи холодну манеру.
Вона взагалі мало дбала про інших. Її головні інтереси не були пов’язані ні зі зв’язками, ні з юнацьким життям.
Вона вступила до цієї академії з прицілом на «Старший диплом Магічного відділення Академії Мархен».
Тоді її мета стати Майстром Вежі стане набагато простішою.
«…»
Однак…
Ніби маленька риб’яча кістка застрягла в горлі — було щось, що постійно її турбувало.
Вона не чула змісту занять професора Філіпа, який відповідав за Клас А. Це не мало значення, адже здавалося, що вона повторює вже відомі речі.
‘Демон і Греунг…’
Після того, як Люс доповіла академії про події під час оцінювання розподілу за класами, їй сказали, що «зовнішнього вторгнення не було».
Іншими словами, Греунг і демон перебували в лісі Дельфін із самого початку.
‘На той момент у лісі Дельфін були лише першокурсники. Чи можливо, що демон або Греунг — це студент Магічного відділення, який використав Чарівний плащ маскування чи щось подібне… Принаймні для демона це неможливо.’
Першокурсники Академії Мархен проходили детальну перевірку, щоб визначити, якими стихіями вони володіють.
На всяк випадок, якби розумний демон проник до академії, його темну ману було б виявлено. Іншими словами, демон не міг бути офіційним студентом.
‘Але Греунг — інша справа.’
З іншого боку, Греунг демонстрував лише «льодову магію» — звичайну стихію. Можливо, що цей монстр — студент академії.
‘Виглядало так, ніби він прийшов полювати на демона… Чи Греунг знав заздалегідь, що демон з’явиться під час оцінювання розподілу за класами?’
Такі думки не давали їй спокою.
‘А що, якщо Греунг — першокурсник Магічного відділення і був у лісі Дельфін під час оцінювання? Що, якщо він вступив до Академії Мархен з метою полювати на демонів? Що, якщо з якоїсь причини він не хотів бути розкритим, тому використав Плащ маскування, щоб приховати свою ідентичність…?’
…Це мало сенс — абсурдно потужний монстр ховався з такою мотивацією.
Але Люс одразу похитала головою.
‘…Це дурість. Ми ж уже закінчили оцінювання мани першого дня. Якби хтось був настільки сильним, його б виявили.’
Результати оцінювання мани не брешуть. Неможливо приховати максимальний обсяг мани.
…Якщо тільки це не «Сфера Архімага», про яку згадував професор Фернандо.
‘Ні… не може ж бути, правда?’
Ні. Не може бути. Неможливо, щоб студент її віку досяг сфери Архімага. Це нереально.
Люс задумалася, погладжуючи підборіддя злегка зігнутим вказівним пальцем.
‘Або, можливо, Греунг — волоцюга, який блукав лісом Дельфін.’
Подумаймо, чи є ще якісь зачіпки?
‘…Одяг.’
Одяг. Люс згадала одяг, який був на Греунгу.
Її очі вхопили вигляд одягу Греунга, коли магія спалахнула й освітлила його в нічному лісі.
Спогад повернувся до Люс так чітко, ніби фотографія, і вона почала розглядати уламки пам’яті.
Не зовсім ідеальний, але майже новий. Недостатньо пошарпаний, щоб вважати його волоцюгою.
А що, якщо це «Чарівний плащ маскування»?
Можливо, він передбачав ситуацію, коли йому доведеться приховувати свою ідентичність.
І… історія про те, що він з’явився, щоб убити демона.
…Це не мало сенсу, але принаймні одна гіпотеза спала на думку.
‘Серед моїх одногрупників є людина, яка досягла сфери Архімага, і ця людина таємно вступила до цієї академії, щоб полювати на демонів… У цій академії прихована якась таємниця…’
Люс тихо засміялася. Сама придумала, але це було смішно.
‘Що за маячню я вигадую…’
Але що, якщо це правда?
‘…Не завадить перевірити.’
Люс завжди тримала своє серце закритим для інших з десяти років, після того, як уклала контракт із Громовою птицею Галією.
Але тепер, уперше за довгий час, вона палала цікавістю до когось іншого.
‘Насамперед доведеться звернути увагу на одногрупників, які використовують льодову стихію.’
Люс записала це рішення пером на пергаменті, що лежав поруч із книгою…
[Розкриття особи Греунга]
…Потім плавно підкреслила цей рядок.