༺ Мета ༻
Академія Мерхен.
Вся величезна, віддалена острівна територія, розташована в східній частині континенту, і була самою Академією Мерхен.
Вони створили тут абсолютно незалежну економічну систему.
По-перше, валюта, що тут використовувалася, не була тією загальноприйнятою монетою, яку використовували в інших місцях. Єдиною валютою, що мала хід тут, називався «Ґел».
Найпоширеніший спосіб для студента заробити ґели — це пройти оцінювання успішності або іншу форму іспиту. Після цього ґели розподілялися в різній кількості залежно від отриманих оцінок чи інших конкретних критеріїв. Також можна було заробити ґели підробітком, але це було вкрай неефективно. Найкраще розглядати це як додатковий спосіб, коли ґелів катастрофічно бракує.
Окрім того, обмін місцевої валюти на ґели також був одним із поширених методів серед студентів. Однак це було можливо лише до початку кожного семестру, принаймні до моменту сплати плати за перший семестр. Якщо в тебе було дуже багато ґелів, ти навіть міг сплатити ними за навчання.
А що, якщо ґелі закінчаться? Тоді не залишалося нічого іншого, окрім як позичити в когось, піти до банківського відділення академії за кредитом або підробляти. Інакше доведеться голодувати. Це жорстоке місце, зрештою.
На початку навчального року всім першокурсникам, які прибули до академії, видавали 5000 ґелів.
Оскільки підручники та шкільна форма вже повністю надавалися академією, якщо не витрачати гроші на щось непотрібне, то цих ґелів точно вистачило б щонайменше до наступного оцінювання успішності.
Знаючи це, я вирішив помірно витрачати ґелі в їдальні на обід і вечерю. І все одно все було неймовірно смачним, а я відчував повне задоволення.
Яке дивне відчуття.
У будь-якому разі, після того, як сьогодні вранці я переміг Тревіона, а потім особисто пережив усю церемонію вступу та орієнтацію, я нарешті остаточно переконався — я потрапив у світ гри <Магічний Лицар Мерхен>.
Також я сходив до бібліотеки й узяв підручник [Вступ до базової магії], який вважав відповідним своєму поточному рівню.
На щастя, зрозуміти зміст підручника було не надто складно — мабуть, завдяки попередньому знанню гри.
Переконавшись у цьому, я також узяв [Вступ до просунутої магії] й почав читати.
«Ох, це складніше, ніж я думав».
Фізика? Хімія? Я не зовсім розумію, що саме це було, адже я гуманітарій, але відчуття було схоже.
Просто від погляду на складні формули й рівняння починало крутитися в голові, тож я швидко закрив книгу й попрямував назад до гуртожитку.
В Академії Мерхен існувало загалом чотири гуртожитки. До якого саме тебе поселить — визначалося за оцінками кожного семестру.
Я ж мешкав у «Залі Доріс» — найнижчому за рейтингом гуртожитку з відповідними досить посередніми умовами. Розподіл по гуртожитках проводився за результатами вступних іспитів.
Як і слід було очікувати, Зала Доріс була гуртожитком для «найгірших» студентів. Місце збору тих, у кого найнижчі оцінки в академії. Головний герой Іан Фейртейл також тимчасово проживав саме тут.
Я зайшов до своєї кімнати.
Усі мої речі вже були перенесені: одяг, засоби гігієни, одноразові речі, письмове приладдя — усе необхідне.
У будь-якому разі, кімната була досить маленькою. Звісно, мається на увазі — маленька в порівнянні з іншими гуртожитками.
Як людина, що раніше жила в трипьоновій студії в Сіллім-доні, готуючись до іспиту на держслужбу, я від щирого серця міг заявити — це просторо, чисто й розкішно.
Довідково: академія навмисно зробила умови тут гіршими, ніж в інших гуртожитках, щоб мотивувати студентів вибиратися звідси. Елітарність, як вона є.
Проте, навіть попри це, душові були просто чудово обладнані.
«Я застряг у такому місці?!?!»
«Га! Щооо?»
Я здригнувся…
Здавалося, хтось кричав у сусідній кімнаті — крик, наповнений потужним бажанням вирватися звідси.
Мабуть, для розпещених аристократів, які все життя прожили в надзвичайно розкішних умовах, така кімната стала серйозним ударом.
Я зачинив за собою двері й сів на ліжко. Односпальне ліжко відчувалося неймовірно м’яким, ніжно обіймаючи сідниці.
«…»
Минуло вже повних три дні з моменту, як я потрапив у цю гру.
Якщо сьогодні вночі я засну й знову прокинуся тут, а не в реальності, то, як я вже багато разів думав із моменту прибуття, моя мета ясна.
Треба пройти цю гру.
Зараз головна проблема полягала в тому, що Іан — головний герой, чия смерть є умовою поганого кінця, — був просто жахливим новачком.
Пекельна складність — це неймовірно важкий досвід, починаючи вже з характеристик ворогів. Гравцеві потрібен чудовий контроль із самого початку.
А цей Іан, чорт забирай, мало не отримав поганий кінець вже в перший день, і немає жодних гарантій, що це не повториться в майбутньому.
«Тоді мені просто треба стати сильнішим».
Якщо головний герой бездарний — залишаюся тільки я. Непередбачувана змінна, здатна запобігти численним поганим кінцям цього світу.
За сюжетом Іан, попри те, що він людина, народився зі стихією світла — єдиною слабкістю демонів. Завдяки цьому Іан міг перемагати демонів навіть при значній різниці в рівнях.
Зазвичай стихія світла та божественна сила доступні лише обраним святим, благословенним Богом. Простими словами — для звичайної людини, якою є Іан, народитися зі стихією світла мало бути неможливо.
Але згодом з’ясувалося, що в Іана тече змішана кров людини та небесної істоти, яка природно володіє божественною силою. Саме це й пояснює, чому він народився з можливістю використовувати божественну силу без благословення. Це був сюжетний твіст, який мав відкритися значно пізніше.
Звісно, і Іан, і я маємо поступово підвищувати свою силу разом. Стихія світла має багато застосувань окрім прямого бою, а якщо він пізніше так і не зможе використовувати божественну силу — почнуть з’являтися демони з невразливістю.
Тоді Іану доведеться знімати цю невразливість за допомогою ультимативного заклинання 8-зіркової стихії світла [Вигнання з Раю] разом із його фінальною зброєю — «Сяючим Мечем». Іншими словами — потрібно бути принаймні достатньо сильним, щоб нормально просувати сюжет.
«Але врешті-решт найбільша проблема — це фінальний бос».
Фінальний бос гри —
«Нефід, Злий Бог Руйнування».
Це був страшенно складний бос. На пекельній складності навіть при максимальних характеристиках гравця — якщо пропустиш хоча б один удар — кінець гри. Бо Нефід міг використовувати 9-зіркову магію — рівень сили, здатний знищити цілий світ.
Магічне коло для воскресіння запечатаного Злого Бога Нефіда було викарбуване на даху «Зали Бартоса» в Академії Мерхен.
Однак навіть побачити чи доторкнутися до нього неможливо через 9-зіркове заклинання, що блокує абсолютне сприйняття. А якщо зруйнувати будівлю? Під час гри один користувач поставив саме це питання розробникам, і я досі пам’ятаю відповідь. Розробники сказали: «Знищення будівлі нічого не дасть, адже саме магічне коло викарбуване поза часом і простором».
Отже, Злий Бог Нефід неминуче воскресне, коли настане час.
«Але якщо я зможу просто вбити Нефіда — на цьому все закінчиться».
Демони більше не будуть загрозою, адже саме Нефід відправляв їх до Іана.
Нефід все ще запечатаний в Безодні й може лише потроху випускати ману назовні.
Ця мана, яку Нефід випускає назовні, використовується для пробудження демонів, що сплять під землею. Саме через це обмеження він може лише зрідка надсилати кількох демонів, щоб убити Іана.
Це означає, що мені потрібно самому знищувати всіх демонів, щоб запобігти поганим кінцям.
«Щоб пройти цю гру, мені треба стати достатньо сильним, щоб перемогти і фінального боса…»
Поки я залишаюся Ісааком — мета ясна.
«Треба перевірити мій поточний потенціал».
[Потенціал]
Очки характеристик: 25
◈ Швидкість зростання
– Ефективність фізичного тренування (D+): 16/100 [UP]
– Ефективність магічного тренування (D-): 10/100 [UP]
– Ефективність навчання (D): 12/100 [UP]
◈ Опір стихіям
– Опір вогню (E): 0/100 [UP]
– Опір воді (D): 6/100 [UP]
– Опір льоду (C-): 24/100 [UP]
– Опір блискавці (C): 29/100 [UP]
– Опір каменю (E): 2/100 [UP]
– Опір вітру (D): 13/100 [UP]
– Опір нейтральній магії (D): 8/100 [UP]
◈ Бойова сила проти рас
– Проти людей (E): 4/100 [UP]
– Проти інших рас (E): 1/100 [UP]
– Проти небесних істот (E): 0/100 [UP]
– Проти демонів (S): 100/100 [MAX]
Куди спочатку вкласти очки характеристик?
Настав час серйозно подумати про майбутнє.
Невдовзі буде оцінювання для розподілу по класах, і приблизно в той же час з’явиться ще один демон.
Проблема в тому, що щоб перемогти того демона, є жорстка умова — близько 5 годин виживати в батл-роялі лише проти тих, хто сильніший за мене.
Але якщо я зараз підніму [Бойову силу проти людей], щоб збільшити шанси на виживання в найближчій перспективі, то в довгостроковій перспективі я буду набагато далі від перемоги над Злим Богом Нефідом.
Мені точно потрібно хоч трохи швидше прокачуватися.
«Тоді найвищий пріоритет — [Ефективність фізичного тренування] та [Ефективність магічного тренування]».
Прийнявши рішення, я розподілив 10 очок на [Ефективність фізичного тренування] та 15 на [Ефективність магічного тренування].
Дзинь♪
[Потенціал [Ефективність фізичного тренування] підвищено з D+ до C!]
[Потенціал [Ефективність магічного тренування] підвищено з D- до C-!]
Навіть із цим я не очікую драматичного ефекту до найближчого оцінювання класів, але сподіваюся, що це хоча б відповідатиме цифрам.
«Тепер, коли це зроблено, наступне — скласти план тренувань».
…Сказавши це, я вже відчував, що втомився.
Сівши за стіл, розгорнув пергамент і почав записувати плани на майбутнє.
Десь посередині я якось непомітно заснув.
Кожна кімната в найвищому за рейтингом гуртожитку Академії Мерхен — «Залі Чарльза» — була розкішною, повністю відповідала своєму величному зовнішньому вигляду.
Зрештою, це був супер-люксовий заклад, де могли жити лише топ-10 студентів кожного факультету та курсу.
Також були спеціальні зручності для персоналу.
Академія підготувала висококласних людей, які обслуговували студентів Зали Чарльза.
Саме там, у темній кімнаті, м’яке світло зачарованого світильника тихо осявало Каю Астреан — геніальну другорядну першокурсницю факультету магії. Вона сиділа за столом, підперши підборіддя долонями, глибоко занурена у власні думки.
«Це просто абсолютно не має сенсу…»
Кая розмірковувала над тим, що бачила сьогодні вранці.
Коли той чоловік з срібно-блакитним волоссям переміг демона.
Вона чітко відчула, як з нього вирувала величезна кількість мани.
Але під час оцінювання мани той самий чоловік отримав найгірший клас — E.
Очевидна суперечність. Це могло означати лише одне — прилад для вимірювання мани був несправний.
Можливо, чоловік з срібно-блакитним волоссям просто не дозволяв жодній краплі мани витікати назовні? Неможливо. Вона вже підтвердила, що навколо нього витала стихійна аура.
До того ж навіть тоді Кая особисто відчула його слабку ману.
«Це не може бути правдою».
Врешті-решт, сила, яку продемонстрував чоловік з срібно-блакитним волоссям, коли він знищив демона, вже значно перевищувала її власну.
Вона не помилилася в оцінці, адже сама вміла керувати вітром та льодом. Тому вона прекрасно розбиралася в крижаній магії.
Щойно вона побачила його 5-зіркове заклинання [Крижаний Вибух], їй здалося, ніби вона дивиться на справжній шедевр, який майстер створював з великою любов’ю десятиліттями.
Як взагалі такий експерт міг отримати лише клас E? Вона ледь не розсміялася, коли це питання вперше з’явилося.
Проте, всупереч її очікуванням, професор Фернандо наполягав, що результати вимірювача мани не можуть бути помилковими.
Юнак номер 25 з срібно-блакитним волоссям не заперечував і просто мовчав.
Незважаючи на сміх і глузування навколишніх студентів.
Ніби він із самого початку знав, що так станеться…
«Архімаг — це істота, яка може легко змінювати свій максимальний об’єм мани за бажанням…»
Вона не могла не згадати слова, які колись чула. Змінювати саму ману, щоб приховати її кількість? Чи це ж не те саме, що сказати, ніби кожна клітина в тілі може змінюватися за бажанням?
Ні, взагалі-то архімаг — це істота, яка вже самим існуванням виходить за межі здорового глузду, тож теоретично це можливо…
Але все одно це не мало жодного сенсу — щоб студент її віку досяг рівня архімага.
«Архімаг» — це почесне звання, яке надається лише тим, кого визнано абсолютними найкращими магами на всьому континенті.
Навіть найуспішніші маги першого класу — майстри веж, лідери відомих гільдій високого рангу чи придворні маги — були лише розміром з ніготь перед архімагом…
Навіть родина Каї — герцогський дім Астреан — змушені були б схилити голови перед архімагом.
Рівень архімага — це той рівень, де потрібні й боже благословення, і неймовірний талант, і надлюдські зусилля — усе разом.
До того ж, хоча в момент бою з демоном у чоловіка номер 25 і була потужна мана, вона все ще була трохи слабшою, ніж у перших магів, яких бачила Кая. Цього недостатньо, щоб упевнено сказати, що він уже досяг рівня архімага.
Але навіть так це не пояснювало невідповідність — мана класу E.
«Я помітила, що той чорноволосий хлопець теж нічого про нього не знав».
Після того, як чоловік з срібно-блакитним волоссям пішов, Кая розбудила хлопця на ім’я Іан Фейртейл, який лежав непритомний на галявині, і використала цілющу магію, щоб вилікувати його рани.
Рани насправді загоювалися неймовірно швидко — ніби її магія лише прискорювала природний процес.
Під час лікування вона запитала Іана, чи знає він того, хто переміг демона.
На її розчарування — той, здається, взагалі нічого не знав. Та й увага його в той момент була повністю прикута до демона, який уже перетворився на попіл і зник.
Вона вирішила, що продовжувати питати — марна трата часу, і замовкла.
«Можливо, це секрет, і лише я знаю, що студент номер 25 насправді сильний?»
Вона вже сказала Іану, що повідомить академії про появу демона. Після завершення оцінювання мани вона вирішила розповісти про все професору Фернандо.
Вона не могла допустити, щоб про це дізналися пізніше.
Демони не відомі тим, що діють групами, і зазвичай з’являються як стихійне лихо. Тобто не було необхідності поспішати зі звітом, коли демон уже був убитий.
Однак після того, як вона почула результат оцінювання мани того, хто переміг демона, і пояснення Фернандо…
Кая повідомила про інцидент трохи інакше, ніж було насправді.
Вона сказала, що демон уже був при смерті й незабаром зник. Тому вона не знала, хто саме його переміг.
Усе через те, що їй раптом спала на думку неймовірна можливість.
«Ні, ні, це ж справді маячня…»
Коли шари неможливого та можливого поступово злущилися… під ними нарешті відкрилася правда.
Нарешті Кая озвучила цю можливість.
«Якщо це правда, що номер 25 досяг рівня архімага…? А якщо він навмисно регулював свою ману, коли сьогодні переміг демона…? Якщо так — чи не є ця людина генієм серед геніїв, який перевершує всіх архімагів, що будь-коли були записані в історії…?»
Те, що довгий час вважалося абсолютною, незмінною істиною, може бути легко перевернуте щоразу, коли з’являється виняток.
Це те, що людство досі могло лише припускати за допомогою індукції.
Але що, якщо сьогодні з’явився саме той «виняток», про який лише теоретизували?
Що, якщо цей «виняток» — номер 25, чоловік з срібно-блакитним волоссям?
«Це неймовірно!»
Тремтіння. Захват. Саме ці емоції вона відчула, дійшовши до цього висновку.
Це означало, що він — істота, яка стане легендою.
І вона — перша людина, яка дізналася, хто він!
Це здавалося нереальним. Ніби вона стала свідком величної істини, яку не мала права знати.
Кая затремтіла, а кутики її губ повільно поповзли вгору.
«Ні, ні. Не поспішай».
Професор уже сказав, що це неможливо. Треба думати спокійно.
Коли вона заспокоїлася й ще раз усе обміркувала, стало зрозуміло — це неможливо. Насправді це щось із сфери фантастики.
Але… а якщо це правда? А якщо це дійсно правда?
Що, якщо він навмисно приховує свою справжню силу й вступив до академії з якихось невідомих причин?
Не помітивши того, думки Каї вже дійшли до цієї точки. Тож, за припущенням, що ця людина — важлива постать, яка приховує свою справжню особу, її розум зосередився на тому, щоб мовчати про його внесок у перемогу над демоном, адже він удає слабкого.
«Мені треба дізнатися».
Врешті-решт Кая вирішила: завтра вона заговорить із номером 25.