Розділ 436.
Правда (Часть 2)
Фігурка відразу ж покрилася тріщинами. З щілинок повалив сірий дим. Дивний, низький, схожий на віолончель звук наповнив простір.
У мить сірий дим оточив тіло Лу Шена, доторкнувшись до того, що схопив його торс Чорною Рукою.
- Пуфф!
Чорна Рука раптово розкололася і зникла. Сіре світло швидко затремтіло, і в нього з’явилась куля Лу Шена. Простір перед ними спочатку потряс, потім загоїв і з’явився тріщина.
Тріщина, розміром з долоню, сяяла темною зіркою.
Сіра кулька, наче вичерпала всю енергію у боротьбі з Чорною Рукою, ледве перемістилась на сіру тріщину. Через брак енергії, збившись з курсу, врізався в край отвори.
- Свисток.
Наступної миті сірий шар зник у темряві зірної зони.
Сіра світна кулька, яка спочатку була через тріщину, мала повернутися до світу Болі. Через неї було витрачено надто багато енергії на зону нескінченної зірної турбулентності (хз, що це таке).
Тріщина, ще трохи протрималася і незабаром зникла.
На цей час темно-синій водоворот в ставку повністю зник, залишивши після себе тиху синю гладкість.
Це була заборонена зона - тільки божественні Лорди наважувалися сюди входити. Люди, які протягом багатьох років охороняють це місце, навіть не підозрювали про небезпеку, яка почалася з цього острова.
Все швидко затихло.
***
- Дзінь... Дзінь... Дзінь...!
Лу Шен поступово ставав на ноги. Протяжний, важкий дзвін стародавнього дзвона не переставав резонувати у вухах.
- Він прокидається! Молодий пан прокинувся! - Почув він злитий хор захоплених голосів.
- Слава богам! Якби з молодим паном сталося нещастя, що стало б з нашим будинком...
- Будда всемогутній! Будда благословенний!
Непослідовний хор голосів вливався у вуха Лу Шена, але він не відкривав очей. Натомість він розподіляв по своєму тілі сутність Ян, щоб перевірити свій стан.
"Рани серйозні, але регенерація з ними впорається. Немає ніяких аномалій, пошкоджень пам'яті, змінень та інших втрутинок. Ніяких серйозних змін. Зовнішнє середовище нормальна, все ... Постойте-ка! " Лу Шен був вражений. Він раптово зрозумів, що його тіло оточує ще одне, теж з плоті і крові!
Його серце шалено забилося. Він швидко перемістив дух, вивчаючи навколишнє середовище.
"Хто б міг подумати ... Як таке можливо?!"
Його справжнє тіло якимось чином було втиснене у серце іншої людини. Це було дуже багато разів. Його тіло зараз мало дивну, напівпрозору форму. Організм, всередині якого він зараз перебував, був ідентифікований його первинному тілу.
Поки його дух спостерігав за зовнішнім світом, величезна кількість спогадів цього чоловіка вривалася у мозок як бджолиний рой.
Носій цього тіла був його однофімільцем, ось тільки ім'я було іншим. Звали хлопця Лу Чун. Він був приблизно того ж віку, що і Лу Шен. Хлопець був занадто сором’язливим, постійно боявся потрапити в халепу і дуже дбав про своїх батьків. Більше нічого особливого в ньому не було. Якби він народився там, де жив Лу Шен, то був би звичайним сином заможної сім’ї.
Згідно з спогадами, Лу Чун народився в гірському маєтку Пурпурним Димом.
Це місце було дуже стародавнім. Його історія нараховувала кілька тисяч років. Його господарі з невідомих причин тримали себе від світу, передаючи свою спадщину із покоління в рід.
Але все це було неважливо. А найважливіше те, що Лу Шен відчував його дух і склад розуму Лу Чуна за своєю природою були абсолютно однаковими!
Саме тому, доторкнувшись, вони злилися в одне ціле без будь-якого конфлікту, як якщо б спочатку були одним цілим.
Після інтеграції Лу Шен відчув, що його дух дуже посилився. Хоча об’єднаний дух мав риси звичайної людини, його досягнення було несподіваним.
Це здивувало його і спонукало глибоко задуматися. Піріг з неба не падає без причини. Коли трапляється щось добре, перше що потрібно врахувати небезпеку.
Це стало звичкою у Лу Шена.
Чим більше він думав і аналізував, тим більше розумів, що щось не так.
Як видно з спогадів Лу Чуна, цей світ був схожий на стародавній Китай, додаючи таємничих культиваторів Ці та майстрів бойового мистецтва. Більшість земель перебувала під владою імператорського двору і користувалася його прихильністю.
У цій місцевості бої були менш популярними, ніж у Великій Іні чи Великого Сун. Могутні експерти тут видавалися людям таємничими незнайомцями.
У селі Пурпурного Дима, де жив Лу Чун, дітей навчали простих технічних прийомів з покоління в покоління. У цьому домі були власні ковалі, теслі та інші майстри, які копали обладунки, арбалети і виготовляли різні предмети. Багаті ресурси, сховані в горах, могли дозволити собі стати охоронцями для сиріт.
План сім’ї Лу нагадував уклад сімей кінця Хань, який жив у стародавньому Китаї.
Сім’я Лу не намагалася розширювати свій вплив, тихо існує в горах і охороняла своє маленьке помете.
Але найбільш дивним для Лу Шена було те, що між його духом і духом Лу Чун не існувало жодних відмінностей. Коли Лу Чуна інтегрувався з духом, він вважав, що в одну мить прожив ще одне життя. І вона не здавалася йому чужою.
Навіть близнюки, які народилися в той самий час, будуть відрізнятися через оточення у якому росли.
- Це... Невже це... - Забагато різних припущень крутилося в свідомості Лу Шена. Більшість із них були питаннями і теоріями про цей дивний феномен.
Все це було так підозріло, що він не міг сказати, яке з його припущень правильне.
***
= Помісце Пурпурного Дима, спальня в будинку Західного Двора. =
- Молодий пане, з'їжте трохи каші. Це корисно для шлунка, - красива струнка дівчина допомогла блідому худорлявому юнакові сісти.
Потім обережно піднесла до його обличчя миску з кашою. Зачерпнувши варива і злегка подувши на нього, піднесла ложку до рота юнака.
Проковтнувши кашу, хлопець спочатку подивився на дівчину і потім обвів поглядом спальню.
- Де тато? - хрипким голосом запитав він.
Лорд зараз проводить зустріч зі старійшинами в залі Пурпурного Сонця, - тихим голосом відповіла дівчина.
Її звали Ча Лань. Вона була особистою покоївкою Лу Чуна.
Прикрив очі, Лу Шен зітхнув. Частинка сутності Ян, вислизнувши з його серця, почала живити і поки мало помітно змінювати це тіло.
Дивовижно, але в той момент, коли сутність Ян вилилася у його тіло, він відчув гострий біль.
Він швидко за допомогою сутності Ян змивав інший вид енергії. Почав експериментувати. Диявольська Ци, істинна Ці, внутрішня Ці, навіть чиста сутність Це... Нічого не працювало.
"Може, це тіло занадто слабке щоб прийняти в себе вищу форму енергії? Або ж... Основні закони тут інші ... і клітини тіла не можуть це зрозуміти?" - у Лу Шена були деякі підозри.
Навіть в одному всесвіті закони фізики різнилися залежно від навколишнього середовища.
Деякі закони, що існували в одному середовищі, не виявлялися іншими. Це було звичайним явищем навіть на Землі.
« Цікаво... Здається, це місце дуже відрізняється від Великої Інь...» - Лу Шен перестав намагатися. Його тіло, прийнявши дивну форму, обвивало зараз серце іншої людини, але при бажанні він міг звернутися до нього в будь - який час. Але зараз це було неважливо.
Найважливішим у даний момент було приховування своєї особистості. Він повинен був дослідити навколишнє середовище і спробувати знайти шлях назад.
Заспокоївшись, він дозволив служниці згодувати йому декілька чашок рису. У кашу було додано декілька поживних трав, і після їди він почувався дуже комфортно.
Поїв, Лу Шен наказав служниці приготувати воду для ванни. Швидко помившись, він вийшов з подвір’я і вирішив поместися.
Боячись, що він знову втратить свідомість, Ча Лані йшла за ним на цілу дорогу.
У містечку Пурпурного Дима було маленьке, мабуть, розміром з звичайне університетське містечко. Усього на його території було зведено п’ять будинків, які сполучали між собою довгі галереї. Уздовж них були кімнати для слуг, садів, подвір’їв, гімнастичних майданчиків та інші споруди.
У цьому селі проживало 200 осіб, 30 з яких були охоронцями. Усі вони були сміливими, мужніми воїнами, які час від часу полювали на бандитів. З міцними луками і арбалетами, надійними доспехами та зброєю для свого ближнього бою вони були майже непереможні в цьому регіоні.
Але всі вони були не вартими дріб'язкової уваги. Для Лу Шена, хоч би якими сильними були солдати, вони залишалися лише солдатами, яких можна було вбити одним його диханням.
Що його дійсно турбувало, так це таємниця пометування Пурпурного Дима.
Судячи з його спогадів, він мав взяти участь у стародавній церемонії в таємному святилищі свого батька та старійшин.
Здається, ця церемонія була традицією. Це не було подібне до жертви Божественному Орузії. Кожне проведення вимагало виконання якихось дивних умов.
В один рік вимагав плід з утроби прекрасної 15-річної незайманості. Але звідки ж плоди, якщо дівчина була незайманою?
Наступного року потрібна була кров, отримана з пальців 99 сплячих хлопчиків віком до десяти років.
Волосся, що не стригли 20 років, і рисове вино, яке проливали кролячою кров’ю 10 років.
Всі церемонійні предмети були до ідіотизму безглуздими. Навіть Лу Шен не міг зрозуміти, для чого потрібні всі ці речі.
Незважаючи на безглуздість вимог, після кожної церемонії кілька людей стали могутніми геніями бойових мистецтв.
Всі ці спогади з-за давно бачилися Лу Шену дуже туманно.
Хоча він не міг зміцнити своє тіло суттю Ян, воно все ще мало смертельні навички бойових мистецтв. Навіть без родоводи, сили Божественного Лорда і Божествного Орузія без потужності тіла та диявольських технік він все ще міг здолати будь-якого звичайного ворога.
У нього була купа технік бойових мистецтв, які могли швидко зміцнити це тіло і зробити з нього за короткий проміжок часу смертного майстра бою.
Але він не хотів цього робити. Інтуїція підказала йому, що людина на ім’я Лу Чун тісно з ним пов'язана.
Одна здогадка змусила його не поспішати з зміцненням цього тіла. Це припущення було пов’язане зі старим Дхармаджаджеєм, якого він зустрів у храмі Чорної Печатки.
"Небесний диявол ... Небесний диявол... Якщо моя теорія правильна... - в цей момент Лу Шен підійшов до стародавньої святині. Зупинившись, підняв голову. Спокійно подивився на безліч маленьких табличок, які стоять у святині. У нього ніби прояснилося в голові.