Розділ 429.
Стабільність (Часть 1)
Через кілька місяців...
- Шорх, шорху... - Кожного разу Лу Шена піднімав в повітря хмару пилюки. Зупинившись, хлопець піднявши голову подивився в небо.
Вечір нализався.
Виноградник на подвір’ї під вагою ягід клонувався землі. Ягоди нагадували нефритові кульки, чисті та прозорі, які показували б свою таємничу красу у світлі сутінків.
З дому донісся голос літнього чоловіка:
- Лу Шен, їжа готова, йди їсти!
Хлопець, поставивши мітлу в кут і зібравши сміття у призначене для цих цілей відро, повільно увійшов до будинку. Усередині було тьмяно, але олійної лампи, яка випромінювала жовте світло, було достатньо, щоб освітлювати кімнату.
Морщина, що його назвав старий чоловік, була такою старою, як здавалося, власник у будь-який момент міг замертво впасти на землю. Але він продовжував тремтячою рукою заставляти прямокутний стіл одночасно, закінчуючи готувати овочевий відвар.
Лу Шен тихо сів. Взявши палички, підхопив їх трохи смаженою з морквою свинини. Хрустяча морква на смак була солодкою і відсвіжною. Лу Шен відчув, як розгориться його апетит, варто було відправити в рот перший шматочок.
- У даосському храмі ми вже побували. Пейзаж там хороший, але структура виглядає занадто штучною. Сьогодні підемо на гору Жовтої Сущості.
- Гора Жовтої Сущості?
- Досить миле містечко. Кажуть, місцеве джерело має приємний солодкий смак - кажучи це, старий посміхнувся. - Завжди хотів піднятися на цю гору і спробувати воду з джерела, але, на жаль ... За всі ці роки мені це так і не вдалося. Вічно був зайнятий то одним, то іншим... так в мить ока пролетіли десятиліття.
Лу Шен зрозумілоще кивнув:
- Іноді життя не дає нам вибору...
Незабаром посуд на столі спорожніла. Зазвичай нестримний апетит Лу Шена був якось задоволений такою мізерною кількістю їжі. Він спокійно підніс посуд на кухню, а потім почав мити його. Протягом кількох місяців це було його обов’язком.
Спочатку він був дуже стурбований і нетерплячий, але з часом ставав спокійнішим та врівноваженішим. Лу Шен не знав, що призвело до таких змін і які наслідки це викличе, але зараз результати йому подобались.
Закінчивши вечерю, двоє відпочили і вирушили в дорогу. Покинувши житло, екіпаж швидко рушив до гори Жовтої Сущості. На підніжжя гори купили трохи їжі та води в бамбукових фляжах, а потім почали підйом.
Незважаючи на вік, старий все ще був у чудовій формі. Він не відставав від Лу Шена ні на крок. Чим вище вони піднімалися, тим темніше ставало небо.
На вершині гори люди побудували невелике плато, обгороджене досить високим парканом.
Старик, вставши біля самого краю, поклавши руку на доручену йому справу і милувався пейзажем. Лу Шен, доставши бамбукову флягу з водою, акуратно зробив ніжом отвір. Глотнув, відсвіжаючись після підйому.
- Лу Шен, тепер ти зрозумів? - Тихо запитав старий, стоячи до нього спиною.
- А?
- Зрозумів, чого дійсно хочеш?
- Чого я дійсно хочу... - подумавши, Лу Шен раптом зрозумів, що не може згадати чогось, яке було для нього насправді важливим.
Хлопець, охопивши голову руками, закрив очі. Почав шукати. Але він не міг пригадати, хоч би як старався.
- Я дійсно вдячний тобі за те, що ти супроводжував мене у всі ці місця, - старий, обернувшись, посміхнувся. Я залишу тобі те, чого ти потребуєш. Тільки те, що ти зможеш витягти з мого дару - залежить від тебе.
- Подаруйте мені щось? - Лу Шен заплющив очі. Коли він знову їх відкрив, в його очах з'явився слід туманного розуміння.
- Твоє серце дуже стурбоване... - Старик втомився. - У неймовірно короткий час тобі вдалося підняти свій рівень, але проблема в тому, що ти ще не зрозумів суті свого базового Закону.
Несподівано на Лу Шена несподівано з’явилися жахливі спогади.
Щоб досягнути наступного етапу свого культивування, він погодився на прохання Божого Лорда Тун провести з ним кілька місяців далеко від усіх. І тепер, коли він виконав свою частину угоди, настав час старого.
Серце Лу Шена завмерло. Він зовсім не пам'ятав, як покинув округ осінній Місяця з Тун І. Спогади в його мозку стали розпливчастими ще на подвір'ї тисяча Солнц, коли божественний Лорд Тун і продемонстрував йому свою первинну Силу.
- Це... і є сила Першоджерела? - Лу Шен відчув, як по його тілу пробіг холодок. Він так довго перебував під чиїм-небудь контролем, але не зміг цього навіть зрозуміти. Він хапався за пам'ять, але вона вислизала.
Старик посміхнувся. Це була справжня сутність Божественного Лорда Тун І.
- Так, це моя початкова сила. Запам'ятай, сили Першоджерела одного і того ж типу можуть давати різні ефекти. Іноді, якщо в дусі майстра є якась слабкість, вона заважає йому опанувати базовий Закон.
- Слабкість? - Здивував Лу Шен. - Не міг би наставник порадити мені, в чому полягає моя слабкість?
- Якби я знав відповідь. Ти ще навіть не освоїв змін у своєму законі і не інтегрував в нього свого духу... Твій основний Закон дуже дивний. Але незважаючи на те, що він досить слабкий, в ньому є дещо, чого я ні у кого іншого не зустрічав. Зараз тобі потрібно культивувати в усамітненні, щоб стабілізувати свою силу, а не сліпо намагатися зробити наступний крок. Ось твоя основна мета! Але вирішувати тобі. Я тільки можу порекомендувати місце, добре для тебе відповідне. Але якщо я кажу, то твій вибір. Можливо, ти знайдеш там те, що шукаєш після того, як все стабілізуєш і позбудешся своїх слабкостей.
Старець змахнув рукою. У просторі між ними з'явився клаптик білого паперу. Повільно пропливши повітрям, легко, наче пирхко, він опустився в долоню Лу Шена.
- Це все. Я повинен подякувати тобі за те, що склав компанію старого. Не забудь відвідати мене в резиденції Серого Гуся, коли станеш членом головної гілки секти, - посміхнувшись, старий ступив вперед. З свистом його тіло перетворилося на дим і зникло.
Лу Шен подивився на папір: « Золотий Крові». Далі слідував адресу. Очевидно, це було поза Великою Інь.
Хлопець обережно сховав папір у кишеню.
- Тобто, це була сила його Першоджерела? - Лу Шен, заплющивши очі, намагався згадати, як провів останні кілька місяців.
- Треск... бам!
Пейзаж навколо нього раптово розлетівся вдребезги, наче скло.
Коли ілюзія розвіялася, з’явився холодний ландшафт похмурої височини. Оглянувшись, Лу Шен зрозумів, що гори Жовтої Сущості не існувало — це був звичайний пагорб. Навколо нічого не було.
Коли він подивився вперед, то побачив смугу пагорбів, що літали під темним небом зьвіра.
- Це і є первісна Сила? Якби Сяо Цзичжу використовував цей рівень сили в той день, я міг би ... - Лу Шен видихнув, раптово все зрозумів. Він навіть не здогадувався, що так довго був замкнений всередині чиєїсь первісної сили.
Спогади про останні кілька місяців пронеслися в його голові. Тун і не робив з ним нічого особливого, просто жив звичайним життям. Він водив його в різні місця, допомагав заспокоїти розум, як дідусь, який дбає про свого внука. Немає культивування, тільки спокійне життя.
Лу Шен знову подивився на папір, який залишив йому, — на його здивування, її зміст змінився. Це було щось подібне до опису техніки Розуму.
Хлопець уважно прочитав слово за словом: « Техніка культури. Сущості»
Це була проста техніка, яка вводить свідомість у цикл істинної Сущності. Лу Шен спробував, але на свій жах виявив, що в глибині його свідомості дещо змінилося.
Зрозуміло, техніка була не простою. Але дарунок Божественного орда Тун і не міг бути простим.
- Подумаю про це, коли повернуся, - пробурмотів Лу Шен, нарешті відчувши зв'язок зі своєю божественною зброєю — мечем річки Вей, залишеним їм в окрузі Осеній Місяця.
Він довго не задумуючись, змахуючи в повітря, швидко зник уночі.
***
= Події після рук Диявола. =
Під керівництвом Лу Шена секта Диявола, округ Осенінней Місяця почала активно вербувати нових учнів і встановлювати зв’язки з Юньгуан Юань з столиці Великої Іні.
Секта швидко зросла. Вона зробила великий поступ у війні з диявольською армією.
Протягом наступних декількох років секта Диявола, об’єднана зі школою Багряного Сонця, змогла поглинути багато інших конференцій середнього рівня. Всі, хто мав хоч якийсь талант, були завербовані в секту і після короткого періоду навчання відправлені на фронт, щоб воювати з диявольською армією.
Суспільна секта, яка панувала над багатьма сім’ями та іншими сектами, завдавала шкоди трьох головних родин. Але ніхто не наважувався ставити питання через статус і сили Лу Шена. Незадоволені були змушені тримати свої претензії при собі.
Секта диявольського Начальства була зацікавлена в вербуванні незалежних талантів з Цзянху і навіть приймала звичайних смертних, ще не досягши рівня Уз. Такий відчайдушний спосіб залучення кадрів зробив їх посміховиськом серед багатьох сект.
Більшість людей вважали, що секта диявольського Начальства діє необдумано і відсилає новобранців на поле бою проти Диявольської армії. Але, на превелике здивування людей, секта Диявола не тільки повалила ворожу армію, але й винищила багато вояків.
Диявольський світ послав проти них кількох диявольських генералів і Диявола, але всі вони зазнали поразки й були змушені відступити.
Під тиском допитливої публіки, після перемоги над ворогами три головні форми секти Диявола нарешті показали себе. Король Теней, старійшина Стоун і голова округу Ін.
Це були найбільш сильні майстри секти Диявольського керівництва, кожен з яких мав жахливу силу Диявола Лорда.
Диявольські лорди не мали багато грошей навіть у світі Диявола. Диявольські лорди не вирушали на загарбання простої столиці. Точніше не так. Був один дияволський Лорд, закинуний в дію випадково, але Лу Шен швидко позбувся його. Після нього ніхто такого ранга більше не приходив.
За підтримки Шизі Сін, замаскованої під Сяо Цзичжу, сила секти Диявола почала зростати так само сильно, як і слава на полі бою.