Розділ 414.
Прощупування (Часть 2)
- У цій місії тобі будуть допомагати двоє Господарів Злого мистецтва. Це доволі небезпечне завдання, тому будь надзвичайно обережним - сказала Шізі Сін, обмірковуючи свої наступні слова. - Як бачиш, світ Болі дуже малонаселений. У нас дуже мало майстерів лукавого мистецтва і Зеркального Духа. І, враховуючи те, що деякі з нас змушені відправлятися в людський світ, їх стає дедалі менше. Але, на щастя, незабаром бар'єр буде сніговий і ми зможемо вільно увійти в світ людей та дияволів. Скоро настане День Очищення. Ось чому в цей критичний час такі члени, як ти з нижчих світів, є частиною наших найважливіших активів.
Лу Шен кивнув. Він вже давно це зрозумів. Він вже давно дізнався, що ця частина культу відповідала не тільки за округ осінній Місяць, але й за цілу провінцію, частиною якої була префектура Молін.
Шізі Сін під командуванням мав багато людей, впроваджених у всі ешелони влади провінції.
Це означало, що всі 50 префектур, у тому числі Молін, які входять до складу провінції Цзюмін, були під контролем Шізі Сін.
Отже, у Мірі Болі залишилось дуже мало членів Чорного Альянса — 20. Хоча кожен з них був могутнім чоловіком, їм було нелегко контролювати ситуацію по цілій провінції.
- Ця місія може затягнутися надовго. Тобі потрібно буде самостійно розробити план дій. Решта двоє ... Не важливо. Бережи себе і постарайся, щоб тебе не спіймали. - Лу Шен частково розумів, чого хоче Шізі Сін.
- Зрозумів, - кивнув він. Мабуть, він буде працювати окремо від цих двох людей. В якийсь момент, можливо, доведеться співпрацювати, але незалежність його влаштовувала більше.
- Це все. Тепер можеш йти, - закінчила інструктаж Шизі Сін. Судячи з усього, він не збиралася витрачати час на порожні розмови.
Розкинувшись, Лу Шен вийшов з залу. Постояв на третьому поверсі, дивлячись вдале.
Сіра земля здавалась безмежною, простягаючись далеко за межі міста.
Потім, піднявши голову, він подивився на великі вугрі.
Вони нехтували землею своїми величезними плавцями, подібно як віяли по небі недбало.
Лу Шен замислився. Йому, нарешті, вдалося по-справжньому проникнути в Чорний Альянс.
"Можливо, прийшов час розвідати околиці".
Наскільки могутніми були мешканці світу Болі, і який був їхній рівень? Це була інформація, яку він зараз хотів дізнатися.
На жаль, Лу Шена не мала нагоди поспілкуватися з іншими членами Чорного Альянса.
Ще трохи постоявши, він спустився сходами на другий поверх. Дві молоді жінки піднімалися по сходах в білих бичних масках.
- Лу Шен? Майстер Шизі Син тут? - запитала одну з них.
Вони були сестрами, які народилися в цьому світі і відомі як Бики Жесткой Сили. Те, що було одягнено в довгий халат, називається Шаню, а те, яке носила коротка мантія Со.
- Так, кивнув Лу Шен.
- Володар палацу Сеє повернулася. Майстер Шизі Син, мабуть, дуже щаслива - кажучи це, з засміялася.
- Вернулась? - Перепитав Лу Шен.
- Два роки тому, коли вона впала в бою, майстер Шизі Сін сильно розізлилася. Вона пообіцяла покарати її, коли вона повернеться, - продовжувала Со. - Думаю, майстер Шизі Сін не очікувала, що вона знайде відповідне тіло за такий короткий час.
- Досить, Со, - перервала молодшу сестру стоячи поряд з нею Шанй. - Ми не повинні обговорювати майстрів.
- Прошу вибачення за мою зухвалість. Можливо, я ще не звикла до нового тіла, - Со ігріво оббилася губами. - Ще побачимося, Лу Шен.
- Лу Шен непошкодженим кивком попрощався з дівчатами.
Хоча він і продовжував повільно спускатися сходами, його розум був збентежений.
"Снова ця, так звана... Чи адаптація до тіла? - Він не вперше чув розмови на подібну тему.
Він починав розуміти, як жителі світу Болі виживали і чому вони вважали його новим представником свого виду - причина полягала в тому, що теперішнє тіло Лу Шена не було його первісною оболонкою, так само як й тіла всіх тут. Він був просто душею, що долав кордон.
Тіло Сяо Цзичжу теж, мабуть, було трансформовано, через що його і вирішили завербувати.
"Я повинен у цьому переконатися", - покинув будинок, Лу Шен оглянувся -- місто було абсолютно порожнім.
Коли він минув залізні ворота, то не зупинявся і дійшов до околиць. Безкінченна сіра рівнина починалася всього за кілька кроків попереду нього.
Місто було схоже на оазис, що розкинувся в серці пустелі - у всіх напрямках не було нічого, крім сірого піску.
Піднявши ногу, Лу Шен крокнув вперед.
- Свисток! - Раптом відштовхнувся з землі, він різко рвався вперед. У мить він перетворився на тінь і розчинився в долині.
У міру того, як він прискорився, його бачення перетворилося в розмиту сіру пляму. Він швидко зупинився, пробившись на такій швидкості протягом 320 ударів серця.
Місто за його спиною зникло. Його оточувала нескінченна сірчана долина. Перед ним стояв білий кінь.
Верхом на коні сиділа жінка з таким же білим, як вовна коня, обличчям.
На ній було гарно одягнено сукню. Волосся на макушці зібрані в кінський хвіст. Вона безстрашно дивилася на Лу Шена.
Коли Лу Шен придивився, він подивився на жінку, яка несподівано з’явилася перед ним.
"Вроді нічого незвичайного, тільки обличчя занадто бліде ... - Намагався він. За весь час, проведений у Мірі Болі він ніколи не бачив, щоб хтось мандрував пустелею на самоті. Було ясно, що за межами міста ховається якась незначна небезпека.
- Приблизившись, Лу Шен привітався.
- Ти не зустрічав мого брата? - запитала пані.
Лу Шен на хвильку задумався, перш ніж відповісти:
- Пробач... але я не знаю, хто твій брат.
- Ти не зустрічав мого брата? - Знову запитала пані все тим же тоном, як ніби зовсім не чула Лу Шена.
- ... - Лу Шен раптом помітив, що її очі були порожніми і розфокусованими.
Білий кінь, разом з дамою, повільно рушив геть і зовсім не звертав уваги на Лу Шена.
Дочекавшись, поки кінь і всадниця зникнуть, Лу Шен продовжив своє дослідження.
Незабаром у його полі зору з’явилося дивне дерево.
Дерево було не занадто товстим - принаймні, людина цілком могла його обійняти. Вітрів, які опускаються до землі, нагадував йому вербу.
Ці подібні до бичування безжалісно били молодого чоловіка, який стояв на колінах біля коріння.
Він став кривавим місивом. Кров розліталась скрізь краплями, які нагадували намистинки гранатового ожерелю.
Лу Шен здалеку спостерігав. Раптом йому здалося, що у цього чоловіка нескінченний запас крові - скільки б дерево його не било, він не помирав і продовжував благати про милість.
- Приблизившись, Лу Шен привітався. Він простягнув руку і схопив пучок гілок, намагаючись зупинити їхній рух. Він хотів поговорити з тим, хто побивався.
- А-а! А-а-А! На його здивування, чоловік продовжував кричати, розбризкуючи кров. Його тіло продовжувалося зранювати рани, наче його тіло шалено хлитало невидимі баталії.
- Ти в порядку? - сміяв його підозрілим поглядом Лу Шен.
Ніякої реакції. Він все ще кричав.
Лу Шен нахмурився.
- Вбий мене! Убий мене! - Чоловік, раптово схопився і з вражаючою швидкістю кинувся до Лу Шена.
Лу Шен вже збирався схопити його, як раптом ...
- Бум! - Чоловік вибухнув хмарою чорного пилу.
Лу Шен не розумів, що відбувається. Він збирався уважно дослідити чорну пилюку, коли раптово відчув гострий біль у попереку.
Розвернувшись, він вдарив кулаком.
- Бам! - Його кулак був спійманий рукою в білій рукавичці.
Позаду нього стояв посміхається красивий чоловік з розпущеним чорним волоссям, струтуються по плечах.
- Лу Шен, я турбувався, побачивши, що ти пішов сам, тому слідував за тобою, - шкіра чоловіка була мертвим блідим.
- Су Лунь? - Лу Шен його впізнав. Він був братом чоловіка в козлячій масці, яку вони зустріли під час першої жертвоприношення.
Але особисто він не був знайомий з ним. Усі їхні розмови зводились до коротких кивок під час зустрічі. Врешті-решт, всі урожаї Світу Болі були в деякому мірі ненормальними. Чи це тому, що біль постійно зводив їх із розуму?
Су Лунь був членом Чорного Альянса.
Подивившись на білий костовий ніж, який визирає у нього з-за пояса, Лу Шен запідозрив, що він тут не для того, щоб допомогти.
Дивлячись на того, хто зібрався, було щось відповісти Су Лу Люсіню.
- И... Чого ти хочеш, слідуючи за мною?
Су Лунь, витягнувши ніж, відстрибнув на кілька метрів назад.
- Це я повинен був стати помічником майстра Шизі Сін. Ти вкрав моє місце.
- І що? - Лу Шен прищурився. З рани на талії не витікала ні краплі крові.
- Я терпів так довго... Тільки заради того... Щоб тебе вбити! - ноги Су Луня раптово змістилися, і він кинувся на Лу Шена.
Його швидкість була шалено швидкою, до такої міри, що Лу Шен ледве встиг блокувати його удари. Лу Шен ступив вліво, ледве ухиляючись від різкого холодного світла.
Потім рвався вперед, але нікого не схопив.
Ще один приглушений звук, і Су Лунь перемістився за спину Лу Шена. Ніж у його руці встромився глибоко в хребет останнього.
- Який крихкий... - Його голова повільно повернулася. Почавши витягуватися, вони ставали все довшими. Вона змієвів обвивалася навколо Лу Шена.
З нього почали просочуватись у тіло Лу Шена, що вкривало сірий туман.
- Прийми джерело мого болю, стань зі мною одним цілим... - Голос Су Луня став різким. Водночас його шия почала стискатися, як велетенський пітон.
- БжджЖ...
Су Лунь поступово збільшував тиск. Він уже з нетерпінням чекав, як Лу Шен буде їм задушений і поглине.
- БжджЖ...
Його сила зростала. Спочатку це був рівень Майстра Божественного Орузи, потім Святого Матера.
Коррозія сірого туману була прокляттям всіх людей нижчих світів, які залежні від могутності Божественного Оружію. Цей сірий туман був прокляттям усього Божественного Оруза і диявольських Клінків.
- Тиха смерть – твоя доля. Аха-ха-хо, змилуйся, кайся... Твоя доля була вирішена, коли ти прийшов у цей світ. Якби ти з самого початку встав на коліна і благав про милість, можливо, я б смилотився. На жаль, ти упустив свій шанс. Не хвилюйся, я заберу твоє тіло тільки після того, як ти помреш. Я подбаю про все, що є у тебе в нижчому світі. Не сподівайся, що майстер Шизі Син дізнається. Це голодна Земля, ніхто не наважиться вийти сюди непридатним. Тільки такий тупий придурок, як ти--
- Су Лун помер з відкритим ротом.
Лу Шен з абсолютно байдужим виразом обличчя вирвав шматок його шиї.
- Ой. Здається, вона зламалася. - Зітхнувши, він подивився на Су Луня.