Глава 409.
Еволюція (Часть 1)
Долина Фейцин, що неподалік гори Сун. =
Піднявши голову, Анджело спостерігав за отруйними драконами, які кружляли над долиною. Ці брудні, смердючі монстри з гострими іклаками, що патрулювали повітря, атакували будь-яку живу істоту, яка намагається наблизитись до центру.
Коли Анжело потягнув за край капюшону, він сховав роги і частину обличчя під щільною тканиною. Витягнувши руку, випустив згусток чорної диявольської Ці. Здійснюючи повітря, диявольська Ці сформувалася ізогнутою формою нефрит.
Нефрит випускав слабке фіолетове світло, яке освітлює все навколо на метр.
Поволі чоловік попрямував до центру долини.
Здалека до нього доносився глухий рев, що бився тварею і дикий хохот дияволів.
- Чому ми повинні стояти на варті, в той час як інші їдять і п'ють? - Почув Анжело голос одного з охоронців, що нарікав своєму напарнику. Не звертаючи уваги на невдоволені голоси, він, минувши кілька кордонів охорони, вийшов до світло-фіолетового двоповерхового будинку, стіни якого були розмальовані криваво-червоними символами.
- Ваше Імператорське Величність, через Ворота Плоті і Крові прийшло нове послання, - тихим голосом вимовив Анжело.
Дивно, але відповідь не пішла. У цьому пункті стояла тиша.
Серце Анджело було тривожним. Щось було не так.
- Імператор? - Знову покликав він. - З вами все гаразд?
І відповіді не було.
Погляд Анжело став серйозним. Він обережно підійшов. Витягнувши з пристібнуті до стегна ніж, повільно підкрався до входу.
- Бум! - Бингком відчинив двері.
Хоча на початку свого сторіччя Диявольський лорд Анжело бачив багато кривавих сцен, які приголомшили навіть його очі.
Його бойовий товариш і командир, Диявольський лорд Фугурні, мовчки лежав у центрі кімнати. Грудь і живіт були порушені. Перед ним на краточках сидів міцний на вигляд чоловік у чорній мантії, який тепер в животі Фугурні його ж зброєю - мечом розбитого Слова.
Почувши, як відчинилися двері, чоловік повільно обернувся. Його обличчя було закрита чорною тканиною — видимими залишалися лише жорстокі, світні червоні диявольські очі.
- О... ще один, - низький голос чоловіка мав якимось дивним магнетизмом. Він буквально сидів по приміщеннях.
Анджело, на мить застигши, раптом топнув по землі ногою. Коли земля під його ногами тріснула, він кинувся до виходу.
Але зробити він встиг всього кілька кроків. Перед тим як він дістався до дверей, його ззаду за волосся схопила величезна рука.
- Ні! - Закричав Анжело, але його крику ніхто не почув. Його відтягли назад.
- Бум! - Двері зачинилися. Крім слабкого шуму розриву тіла, в ньому не було більше нікого.
***
= Округ осіннею Місяця, Агентство Інь-Янь. =
Закоте сонце блищало світло-жовтим світлом стіни стародавнього храму. Декілька чоловіків і жінок у білих головах з пір’я повільно йшли по вимощених коридорах.
У людини, що йде попереду чоловіка була серйозна особа. Глибокі зморшки зіпсували його шкіру, а очі просяли смиренністю.
Агентство Інь-Ян прислало повідомлення. У п'яти найближчих містах пропало 5 Малярів Божественного Орузія. Крім того, три диявольські лорди з Диявольської Армії зникли безслідно разом зі своїми дияволськими Клінками. Вже відомі результати розслідування? - тихим голосом запитав чоловік.
- Гонець сказав, ще ні, - так само тихо відповіла середніх років жінка. - У звичайній ситуації проходить найменше цикл, перш ніж ставати відомий результат розслідування.
- Занадто довго, - чоловік похитав головою. - П'ять днів... Більше п'яти днів. Ми не можемо дозволити цьому впливати на те, що відбувається сьогодні. Під час минулого розслідування хтось згадував, що свідки бачили одягненого в чорне чоловіка, який залишає позиції диявольської армії. Найдивовижніше, Дияволи не реагували на нього.
- Емісар, ви говорите про таємничого чоловіка в чорному, якого називають Нічним Дияволом? - жінку середніх років, яка раніше була головою Агентства Інь-Ян округу Осеній Місяця, звали Чжен Цюе. Але якийсь час тому керівництво прислало еміссара, який забрав у неї всю владу.
- Нічний диявол... Добре ім'я. Ця людина вибирає найтемніші ночі, щоб завдати удару. Нам теж потрібно бути обережними, - ненадовго задумаючись еміссар продовжив: - Коли з'являться наступні звіти, я їх об"єднаю і докладу керівника. Вони знайдуть спосіб справлятися з цим нічним Дияволом.
- Емісар, ви дуже наполегливі. А як ви ставитесь до Нічної Диявола? - запитала Чжен Цюе.
- Залишити його в спокої. У нас немає сил втручатися в його вчинки. Якщо, звичайно, він не завадить нам битися з диявольською армією - еміссар зітхнув.
Він не знав, хто такий цей таємничий Нічний Диявол, але, як видно з цієї ситуації, останній не збирався нападати на імперську армію.
- Но...!
- Побачимо... До речі, мій син недавно вирушив у подорож, щоб набратися досвіду... - Емісар вирішив змінити тему. Очевидно, він не хотів більше про це говорити.
Голова агентства, Чжен Тюе, зрозуміла натяк.
Зараз вони були серйозно недоприбутковими. Навіть якщо людина в чорному була дуже небезпечною, вона шкодила лише Господарам Божественної Орузи, яка не належить до імперської армії та трьох головних сект. Усі вони були вихідцями з невеликих родин і диявольських племен.
Нічний Диявол виявляв таку сильну силу, що еміссар просто боявся зв’язуватися з ним. Тому він вирішив, що буде далі. Можливо, сам Диявол зупиниться в нічній темряві.
Але Чжен Тюе мав погане передчуття. Вона була впевнена, що людина в чорному не зупиниться так легко...
***
- Хлоп! - Лу Шен збезголовив перешкодив йому шлях диявола. Голова з чорними рогатими рогами покотилась по землі і приземлилася в калюжі крові.
Хлопець оглянувся, вклавши меч у ніжні. Усюди валялися розрубані й розірвані диявольські тіла.
Десь опівдні сонце стояло високо в небі. Над землею проносився насичений запах крові, змішаної з отрутою і огидним запахом дияволів. У радіусі десятків метрів навколо нас не було жодних живих істот, навіть комах і комарів.
Протягом останніх двох місяців він на основі отриманої секти, тисячі людей Сонця вбивав і грабував тих, хто мав божественну зброю та диявольські Клінки. Не важливо, що вони були дияволами, людьми або демонами — якщо мали божественну зброю чи диявольський клинок, то він ішов і забирав її. Якщо хтось вставав у нього на шляху, він просто його вбивав.
Екстремальний режим Інь приховував його ауру, так що звичайні Майстра Божественного Оружія не могли його відчути. Хто б міг подумати, що Святий Майстер опуститься до того, щоб вбивати і грабувати людей заради Божественного Оружа та диявольських Клінків.
Завдяки цьому кількість Ментальної Енергії Лу Шена досягла аж 30 000 одиниць.
Його бентежило те, що божественна зброя і диявольські Клінки, які він отримав, містили різну кількість Ментальної Енергії. Дехто давав багато одиниць — дві, три або навіть п’ять тисяч, а інші лише кілька сотень.
Лу Шен припустив, що це пов'язано з часом існування Божественного Оруза і його знаменитістю.
Лу Шен, скинувши кров з меча, швидко спалив золоте полум’я ускладнюючих землі тіла і перетворив їх на чорну пилюку.
Оглянувся. Переконуючись, що немає жодного живого створіння, він вирішив продовжити свій шлях.
Він щойно повернувся з табору диявольської Армії. Там він знайшов дуже давній диявольський Клінок, який мав вигляд короткого кинджала. Він збирався взяти його з собою до міста Осеніна Місяця.
Раптом здалеку донісся слабкий шум - хтось рухався по повітряу в його бік.
На великій швидкості вона була в зеленій, за якою простягалась смуга білого диму. Фігура зависла прямо над поляною, на якій він стояв.
- Де брат Гленн? Чому тут тільки ти? - Чоловікові на вигляд було років тридцять, максимум сорок. Він підозріло втупився на Лу Шена. На ньому була надета зелена даосська мантія з золотим краєм. Він тримав в руках білосніжну ремеску, яка видавалася високоморальною і праведною.
Лу Шен не відповів. Він раптом згадав, що одного з дияволів, якого він щойно вбив, звали Гленн.
І цей чоловік...
Лу Шен примружився. Здається, його прийняли за посланця диявольської Армії.
- Ти щось приніс? - Не чекаючи відповіді, продовжив чоловік. - Ти прийшов один? Дияволи вирішили порушити своє слово? - Його обличчя раптово позіхнуло. Також зеленою рукою засвітилась стела. Довкола чоловіка з’явилася примарна тінь білого журавля. Що зацікавило Лу Шена - очі цього журавля були більш живими, а обриси - точнішими від інших Божественних Оружій, з якими він зіткнувся.
- Э? Божевільна зброя класу Нефритової Зірки? - Очі Лу Шена загорілися жадібністю. Вперше після полювання він натрапив на Божественну зброю класу Нефритової Зірки.
Ранги Божественного Оруза не сильно вплинули на силу Господарів Орузія. Вони лише визначали, яким є їхній потенціал.
Іншими словами, навіть завоюючи божественну зброю рівня Божественного Інтеллекта, майстер Оружія ненамісного обганив по силі рівного йому на рівні експерта. На цьому рівні єдине, що мало значення - контроль і розуміння свого Божественного Орузия. Навіть якщо між автоматами була велика різниця, різниця між Майстром Орузія була вдвічі більшою.
Лу Шен уважно подивився на мімелку в руках чоловіка.
- Я у тебе питаю! - так і не дочекавшись від Лу Шена відповіді, чоловік насупився.
- Я не розмовляю з ворогами! Помри! - Меч Лу Шена серебристої блискавиця мілинув у повітрі.
З його руки вистрілила шовкова срібна стрічка, на якій були вишиті непомітні обриси Восьмого дракона. Лента мітнулася в сторону даосського жерця.
Його погляд швидко погіршився. Хоча стрічка ще не встигла доторкнутися до нього, він відчув силу, яка виходила з неї. Поспішно помахнувши метилкою, він контратакував, намагаючись захистити своє тіло.
Коли він зіткнувся з стрічкою, яка сягала не більше 20 метрів завдовжки, йому здалося, що в нього врізалося справжнє торнадо.
Його окутало тінню палаючого меча.
Раптом метелка завивала, коли натрапила на сріблясте світло. На неї навалилася величезна сила, притиснувши її до грудей жерця.
- Бум!
Аура жерця вибухнула, і в неї з’явилася зелена туманність. У груди з’явилася величезна кривава дірка.
Даоський жерець був шокований. Недовірливим поглядом подивився на дірку в грудях. У її центрі горів маленький язичок золотистого полум’я.
Його думки швидко промайнули в його голові. За все своє життя він вчинив багато огидних речей. З раннього дитинства він вирізнявся великими амбіціями. Завдяки своєму таланту і мудрості він дуже рано став головою своєї сім’ї. Щоб допомогти сім’ї піднестися, зробив багато неймовірно брудних речей. Але зараз єдиний, про кого він міг думати, був його маленький син ...
"Якщо я помру ... Що буде з ним? - Це було останньою його думкою.
- Бум! - Його тіло підірвалося, перетворилася на кулю золотого полум'я. За лічені хвилини він згорів дотла.
Золоте полум’я, зтиснувшись, попрямувало назад до Лу Шена. Його руки зникли.
Метелка впала на землю. Коли Лу Шен вдарив по ній ногою, вона приземлилася в його долоні.