Розділ 390.
Прощання. (Часть 2)
- Тепер залишилося перевірити, як влаштувалася на новому місці моя сім'я. Я не можу робити все сам, так чому б для економії часу, не перекласти частину роботи на плечі моїх підлеглих? Крім того, є ще два старші чоловіки, яким можна що-небудь поручити ... - Лу Шен примружився, роздумуючи.
Йому потрібно було поглинути ще одну божественну зброю води, щоб прорватися на наступний рівень.
Згідно з його умозагодими, шість рівнів збіру данних були рівні градації рівняів Святого Майстра. Кожні два рівні збирання даних були еквівалентні Золотому Листу, Нефритовій Зірки та божественній мудрості. Якщо він досягне Божої мудрості, це буде вершиною рівня Святого Майстра. Тоді тільки Орузайні командири і диявольські Імператори зможуть зрівнятися з ним у силі.
Найвидатнішими перевагами Техніки Безскінченності були її незалежність, порівняно з звичайною системою Божественного Оруза або Диявола.
Однак ця технологія мала суттєвий мінус — її розвиток займав надто багато часу.
Якби у Лу Шена не було Deep Blue, він б не міг культивувати таке абсурдно потужне тіло і так далеко не зміг би зайти.
Фактично досягнення Лу Шена відповідали приблизно десяти тисячам років культивації. Іншими словами, навіть неймовірно талановитий експерт повинен культивувати Техніка Безскінченності протягом майже десяти тисяч років.
Техніка Нескінченсті насправді була набагато простіше традиційної системи, але щоб її розвинути ... Треба було прожити досить довго.
Навіть з вежі істинної Сущості, яка сповільнює час, людина все одно старіла. Ніхто не міг прожити кілька десятків тисяч років, навіть Орузайний командир.
За старими командувачами, що жили в місті Орузаї, було приблизно 5000 років. Диявольські імператори жили ще менше — їх звичайно вбивали і заміняли новими, коли їм було чотири тисячі років.
Лу Шен розумів, що Техніка Нескінченності була його шляхом. Щоб зміцнити своїх підлеглих, він мусив знайти інший спосіб.
***
= Місця сім'ї Лу, Округ осінній Місяця. =
Лу Фан, перебуваючи в оточенні інших членів своєї сім’ї, з нетерпінням спостерігав за каретою, яка повільно наближається до них.
Темно-золота карета була прикрашена гігантським символом » (« Тисяча »), що символізує її належність до секти тисяч Солнц. Звичайно, карета була багатою і вишуканою. Чотири дивні звірі з драконячими кігтями на животах, які виглядали як носороги, тягли карету.
Карета повільно зупинилася перед брамами особняка. Двері відчинилися, і з неї вийшов усміхнений молодий чоловік.
- Не Шен... - Розчаровано похитав головою Лу Фан. Позаду його пролунав зливний подих.
Людина поступилася, стаючи м’язистому чоловікові в оточенні важкої ауроки.
Довгі чорні волосся були недбало розкидані по широкими плечима. Тонкую талієм підкреслював багатий пояс. Його шкіра була дуже блідою, що на фоні чітко позначених тіло м'язів виглядало ще більш страхітливе. Люди, які зустрілися з ним, здригнулися і швидко опустили очі.
Навіть Лу Фан.
Чоловік підняв праву руку.
- Пуф, пук! - після серії негромових звуків безформний чорний дим, що плив по подвір'ї, немов раптово побачивши господаря, кинувся до нього. Обернувшись навколо його правої руки, він швидко впивався у шкіру.
- Давно не бачилися, Отче. Ти більше не впізнаєш свого сина? - Опустивши руку, чоловік м'яко подивився на Лу Фана.
- Шан? - запитав приголомшений Лу Фан. Не було нічого дивного в тому, що він не впізнав Лу Шена. Останній дуже змінився за минулий час не тільки фізично, але й обличчям.
- Так, це я, - крокнувши вперед, Лу Шен опустився перед Лу Фаном на одне коліно. - Вибач за довге очікування, тато, твій син зіткнувся з деякими труднощами в дорозі~
Він не встиг договорити, як друга мати кинула його в обійми.
Оскільки біологічна мати Лу Шена померла, коли він був малим, його виховувала друга мама. Вона ставилася до нього, як до сина.
По суті, саме вона була винна в тому, що справжній Лу Шен виріс збезчещеним молодим заможним чоловіком.
Але, звичайно, Лу Шен не збирався її в цьому звинувачувати.
Можливо, за його мірками час розлуки було коротким, але для простих смертних це був тривалий термін.
- Вибач, мамо, що так довго, - м'яко сказав Лу Шан.
Лю Цуйю, нічого не відповівши, хлопала Лу Шена по спині. Її очі застигли слізьми.
Лу Фан заспокоївся прибрав Лю Цуйю:
- Решта теж хочуть привітатися. Не варто хвилюватися, у нас ще багато часу попереду.
Коли Лю Цуйю нарешті відпустив Лу Шена, він дозволив іншим людям вітати його.
- Молодий пане!
- Старший Брат!
- Старший Брат!
- Дядя!
- Дядя!
- Перший дядько!
Лу Шен здивовано дивився на гучного лосось.
Дитина була одягнена в дитячі чорні брючки. Чорти обличчя були правильним, але прекрасною її не можна було назвати.
Єдиною її характерністю були великі живі очі.
Побачивши, що Лу Шен на неї дивиться, вона вигукнула:
- Дядьку, я Лу Тячэн! Моя мама Лу Інін, твоя кузина!
Немовля було на вигляд два, але говорила вона чітко і без запинок. Вона не була найпривабливішою і сповненою допитливістю.
Лу Шен погладив малюка по голові.
- Мама сказала, оскільки я жахлива, повинна голосніше всіх кричати, щоб дядько мене помітив, - з серйозним видом сказала Лу Тяньчэн.
- Добре, добре, Лу Шен посміхнувся. Оглянувшись, він помітив погляди присутніх на дітях, у тому числі Лу Фан. Очевидно, сім’я не була до цього занадто поблажливою.
Після того як він подбав про хлопця з сім’ї Ян, від якого завагітніла Лу Інін, не мало виникнути проблем... Чому ця дитина живе в сім’ї Лу?
- Сім'я Ян загинула під час диявольської Катастрофи. Лише за одну ніч, як і... Багато інших, пошепки пояснює Лу Ію, що стоїть неподалік.
Лу Шен нарешті зрозумів. Відпустивши дівчинку, він подивився на дівчину позаду.
- Юньсі...
Чен Юньсі мовчки дивилася на нього. Хоча в її очах була радість, погляд здавався відреставрованим.
Розділений їх два метри здавалися цілим світом.
- Здається ... Ти ніколи не був моїм... - Чен Юньсі подивився на Лу Шена. Навчена бойовими мистецтвами, вона змогла відчути його настороженість.
Він ставився до неї, як до тендітної вази. Лу Шен з жалем і провиною дивився в її наповнені любов’ю очі.
Ці два чоловіки, за законом шлюбного партнера, були незнайомцями.
По правді кажучи, всі розуміли, що шлюб між Ченом Юньсі та Лу Шенем не був легким.
Вони надто сильно відрізнялися один від одного. Вони були в двох абсолютно різних лігах. Не тільки з точки зору культивування, але й з погляду форм життя. З точки зору знань.
Вони навіть не мали про що поговорити.
Коли Лу Шен наблизився, то злегка приохотив Чен Юньсі за плечі, але вона відштовхнула його.
- Я думала, буду рада, але... Чим більше ти чекаєш, тим більш розчарований. Лу Шен, ми повинні розлучитися, - Чен Юньсі дуже довго над цим думала і нарешті вирішила сказати.
Їхній шлюб перетворився на кайдани. Для них обох.
Лу Шен оглянувся. Всі, включаючи його батька Лу Фана, не виглядали здивованими. Мабуть, вони давно знали про її рішення.
- Поговоримо про це пізніше, - він розумів, що справа не в тому що вона його більше не любить. Вона просто не хотіла ставати для нього тягарем.
Різниця між ними була занадто велика. Настільки, що Чен Юньсі не могла її навіть до кінця зрозуміти.
Лу Шен закрив цю тему одним реченням. Після цього атмосфера знову стала жвавою.
Лу Ія, Лу Хун’їн, його дядько Лу Аньпіна і п'ята мати Чжен Цін обіймали його один за одним.
Провівши дві години в особняку сім’ї Лу Шен, він пішов до нової бази секти Диявольського Начальства.
Секта тисяча Солнц округу Осенней Місяця виділила їм великий даоський храм, в який легко було вмістити кілька сотень учнів. Минуло кілька днів відтоді, як вони переїхали.
Коли прийшов Лу Шен, кілька молодих учнів у тіні дерев мілини почали розводити територію.
- Майстер секти! Майстер секти повернувся! - Закричавши учні, покинувши мітли, кинулися всередину храму. Незабаром натовп зібрався біля входу.
Протягом минулих років, борода Лю Шаньцзи ще більше побілила. А ще у нього відсутня одна рука...
- Вчитель, ваша рука... - Лу Шен задивлявся туди, де мала бути рука його вчителя.
- Нещасний випадок. Сам винен. Допустив помилку в культивуванні, через що був змушений ампутувати собі руку, - Лю Шаньцзи гірко похитав головою. - Це довга історія, потім якось розповім. Спершу ти повинен подбати про учнів.
Ще більше учнів секти Диявольського начальства стояли біля входу. Коли їх число перевалило за сто, вони повністю блокували прохід.
Тут були всі - сестра-наставниця Хе Сянцзи, дівчина з парасолькою та інші. Усі вони, стоячи рядком, з усмішкою дивилися на Лу Шена. Кульвіацій ХІ Сянцзи не дуже поліпшилася за цей час. Дівчина з парасолькою пильно вдивлялася у Лу Шена.
Могутня диявольська Ци, яку вона випускала, явно вказує на те, що вона досягла принаймні вершин Змії. Якби не відсутність запаху Божественного Оруза або диявольської Клінки, він би вирішив, що вона вже майстер Орузія.
Члени секти Багряного Кіта і учні школи Товариства « Вартове Сонце » також стояли неподалік від натовпу. Ждали, коли Лу Шен зверне на них увагу.
Але Лу Шена зараз більше цікавило двоє людей, які стоять особняком від інших: високий і низький, з синіми та зеленими очима.
Відчувши на собі погляд Лу Шена, високий чоловік з усмішкою вклонився:
- Шановний майстер секти Лу, я – Король Теней, Сюй Фейл. Це один з моїх аватарів.
Кивнувши Лу Шен, він повернувся до старого чоловіка, який стояв у тіні.
Його обличчя було блідим, можна навіть сказати, обезкровленим. Він нічим не відрізнявся від будь - якої іншої старшої людини. Але детально розглянувши Лу Шен, він зрозумів, що дуже сильний.
Лу Шен відчував величезну кількість дивної сили всередині нього. Це була сила, еквівалентна силі Майстра Божественного Орузія.
- Майстер Секти може називати мене Стоун.
Він був прадавнім диявольським Королем, запечатаний під Залом Секретних мистецтв. Майстером Божественного Орузи Стоун.