Розділ 357.
Важлива персона. (Часть 1)
Вони довго йшли по нахиленому тунелю. Спочатку спуск був малим, а потім він збільшився до сімдесяти градусів.
Через 15 хвилин, повернувшись за ріг, вони нарешті побачили світло. Пройшовши ще десять кроків, Чжен Сунхуей зупинився.
- Зачекайте трохи, - він підняв руку. Зараз ми побачимо міфічного звіра, який охороняє вхід. Не бійтеся.
- Хі-хі, - засміялася дівчина в червоному плаття, подумавши, що Чжен Сунхей перебільшує.
Останній проігнорував її сміх, піднявши руку і намалював кілька простих символів.
- Бум...! - Загрозивши, перед ними повільно продемонструвалася чорна півкругла діра більше десяти метрів діаметром.
Середина діри раптово осяяла золото.
Золоте полум’я росло і ширилося, розгораючись все сильніше, і врешті - решт підірвавшись, утворилося золоту прямокутні двері.
Двері були вкриті численними фрагментами коштовного каміння і самоцвітів, що створюють величезне обличчя, яке мовчки дивиться на людей.
- Пшш... Величезна змія з людським обличчям, охоплена золотим сяйвом, повільно зісковзнула вниз.
Це був обличчя красивої дівчини з платиновим волоссям. Її очі були золотими. Дівчина подивилася спочатку на Чжан Сунгуей, потім обвела поглядом інших.
- Будь ласка, заходьте, - м'яко вимовила вона. Її голос нагадував скрегіт металу - було в ньому щось пронизливе.
- Дякую вам, пані, Чжен Сунхуей шанобливо схилив голову. Всі інші наслідували його приклад, включаючи хлопця і дівчину, що хвалилися своїми грошима. Судячи з виразу їхніх облич, вони знали, що це за істота.
Лу Шен з цікавістю подивився на велетенського змія і також опустив голову.
- БжджЖ... - коли величезна двері повільно відчинилися, їх поглядам з'явився золотий вихр.
- Уявіть, що ви входите, - прошепотів Чжен Сунхуей.
Усі зрозуміли, чого від них очікують. Коли вони рушили вперед, то стріляли у вир золота.
***
Знову відкривши очі, Лу Шен виявив, що знаходиться в маленькій кімнаті, обклеєний блідо-блакитними шпалерами.
Поруч з ним стояли ті самі люди.
- Бачу, всі прийшли в себе. Можете вийти, інакше заблокуєте прохід для інших гостей - посміхнувся Чжен Сунгуей.
Учні поспішно вийшли з кімнати.
У великому золотистому залі, в який вони потрапили з кімнати, було досить людно. З одного боку зали вися аркові ворота, з трьох інших - маленькі кімнати, які часто виходили люди.
- Я проведу вас. Тут є карта на площі, можете подивитися. До речі, ~
Перед тим як Чжен Сунхей встиг закінчити, його перервала дівчина в червоному:
- Досить. За мною прийшли, так що я йду, - сказавши це, вона покинула групу.
Інші люди, вибачившись, теж пішли.
Невдовзі залишилися тільки Чжен Сунхей і Лу Шенн.
Безпорадно потиснувши плечима, Чжен Сунхуей подивився на Лу Шена.
- Не дивіться так. Мене ніхто не забере, - Лу Шен посміхнувся.
- Нічого страшного. Я не перший раз проводжу людей. Майже всіх їх хтось зустрічає, - Чжен Сунгуей теж посміхнувся. - Раз ви тільки що прибули, будете на місяць звільнені від плати за проживання. Я відведу вас в житлові приміщення. З наступного місяця вам доведеться платити оренду. Невеличка порада: тут, у внутрішній зоні, гроші - надзвичайно важлива річ. Все інше другорядно.
- Я зрозумів... - Лу Шен кивнув. - Скільки людей знаходиться у внутрішній зоні?
- Не впевнений. Їх ніколи не вважав, - задумливо відповів Чжен Сунхей. - Кожен день хтось йде, хтось приходить. Ніхто не знає точного числа.
- Чи всі префектурні філіали секти тисячі Солнц вимагають стільки грошей? - Не знеохочуючись, запитав Лу Шен.
- Вони також вимагають грошей, але префектура Молін особливий випадок. В інших філіалах ситуація набагато ліпша, - чесно відповів Чжен Сунгуей. Тисячі Солнц були в секті, і ви мали дізнатися, що її засновник був з родини купців. Так що така ситуація цілком очікувана.
- Ясно... - Лу Шен втратив дар мови.
- Ходімо, треба зареєструватися і вибрати недороге житло.
Чжан Сунгвей вивів Лу Шена з залу.
За дверима починалася чиста біла простір. Вгорі над ними нависала біла арка з золотим світним сяйвом у центрі, що спускається м’яким і теплим світлом.
Унизу простягались білі з рідкісним вкрапленням золота будинки різних стилів.
Вийшовши з залу, вони потрапили на площу. У центрі лежав шестикутний кристал десятиметрової ширини. Всередині він сяяв золотом, по краях виблискував заклинаннями та символами.
На площі більше нікого не було, окрім кількох людей навколо кристалу. Іноді по повітряу пролітали талісмани. Серед будівель, що зникають, були темні фігури.
Чжен Сунгуей зупинився перед кристалом. Вставши в одну з граней, він заповнив інформацію про Лу Шена.
- Ось, це ваша адреса, не втратите, - потім простягнув парню маленький кришталевий кульку. - А це ваша перепустка.
- Добре, Лу Шен кивнув.
- Гаразд, сподіваюся, ще коли-небудь зустрінемося. Я піду, - перш, ніж Лу Шен встиг щось сказати, Чжен Сунгхей, розвернувшись, швидко пішов.
Лу Шен мовчки дивився йому слід. Потім подивився на кришталеву кулю, намагаючись зрозуміти, як він працює.
Кулька почала поволі горіти після того, як він влив у нього прядь правдивої Ци. Усередині, наче черв’як, звивалася золота нитка, що вказує на ліву передню сторону.
Він швидко зрозумів, що це таке.
Він тримав у руках кришталеву кулю і перетнув її. Трохи побродив пустими вулицями.
Це місце дуже відрізнялося від зовнішнього міста. Людей на вулицях майже не було, а якщо і були, їх обличчя були наповнені стресом.
Саме розташування вулиць було таким же, як і у зовнішньому місті. Якщо не вважати дальтонічних відмінностей між будинками і забути про золотий шар над їхніми головами, все було так само як ззовні. Невдовзі Лу Шен, за допомогою кришталевої кулі, знайшов своє житло.
Це був просторий чотирикутний двір. Його кімната була в 67-му дворі. Ніхто його не привітав і нічого не пояснив. Він повинен був сам у всьому розібратися.
Підійшовши до воріт, Лу Шен побачив велику дошку оголошень.
Її поверхня була вкрита різноманітним чорним листям. Кожен листок, завдовжки з передпліччою людиною, містив різну інформацію.
Якого з старійшин можна вибрати вчителя, за якими днями бібліотека секретних мистецтв виставляє на загальний огляд нових технологій, які нові істоти виникли на тренувальних аренах і т.д.
Протягнувши руку, Лу Шен торкнувся листка і хотів побачити його текстуру.
- Цікаво, він посміхнувся. Потім, піднявши голову, подивився на завислий над головою золотий кулю.
З його сильно розвиненими почуттями він міг сказати, що куля був заповнений не світлом, як здавалося, а великою кількістю істинної сутності.
Білі нитки істинної сутності, піднімаючись знизу, зникали в кулі. Потім він повертав невелику кількість золотої істинної сутності, яка швидко розсіялася.
- Яка могутня матриця... - Лу Шен глибоко зітхнув. Справжня сутність, яка витала в повітрі, була дуже чистою. Хоча вона не була такою щільною, як у секретній зоні, але в ній не було жодних домішок. Завдяки цьому вона швидше всмоктувалась.
Він також помітив, що золота сутність розсіюється лише на житлові приміщення і нікуди більше.
Ось чому життя тут коштує таких грошей - раптово зрозумів Лу Шен.
Зайшовши на подвір’я, він швидко знайшов свою кімнату і йшов у вказаному напрямку. Ключа не було. Йому достатньо було доторкнутися до дверей кришталевою кулькою, щоб вона відкрилася.
Лу Шен не гаяв часу. Зайшовши всередину, запер двері і зав’язавши фіранки, оглянув кожен кут. Упевнившись, що все гаразд, схрестивши ноги, сів на ліжко. Почав тихо повторювати ім’я свого вчителя, щоб увійти в таємну зону.
***
- Пшш... - Відкриваючи очі, Лу Шен оглянувся. Він знову перемістився в підземну печеру Сунфей.
У центрі печери стояв чорний кам’яний стіл, схожий на вівтар. Вчителі не бачили.
Лу Шен підійшов ближче. Побачив жовту кам’яну табличку на столі, зверху якої був спечений різноманітними порізами.
Нижче викарбувано рядок дрібних символів: "Повністю усвідомлюй написане на цій дошці, щоб досягти рівня Божественного Лорда".
Лу Шен негайно зацікавився. Він зрозумів, що це інструкція з прориву на рівень Божественного Лорда, яку для нього Нінфей.
- Чого мені зараз не вистачає, так це духовно енергії. Вчитель знає це, але залишила мені цю кам'яну табличку. Отже, ця річ може допомогти зміцнити мій дух - розбравшись у намірі свого вчителя, він підняв неправильної форми кам'яну табличку і уважно її оглянув.
Нічого не зрозумів. Можливо, вчитель Сунфей чекав на своє завдання перед тим, як пояснити.
Лу Шен озирнувся, відклавши кам’яну табличку. Зелені смарагди були вбудовані в стіну як світильники. У стелю було вживлено величезний кристал, завдяки якому сонячне світло проникає у печеру.
Після того як він обстелив печеру, то ще раз переконався, що не було жодної поради. Переможець повернувся до столу і сів, знову взяв у руки кам’яну табличку.
- Диявольський Лорд, Боговий лорд. По суті, вони схожі на Божественну зброю і диявольські Клінки. Це поліпшення якості мого життя і духу. Щоб досягти цього рівня, мені потрібен дух вище рівня тому що моє тіло вже занадто сильне. Якби тільки я зміг зрозуміти секрет цієї кам'яної таблички...
Коли він вставав на предмет, то почав вивчати порізи. Але минуло багато часу, а він так нічого і не зрозумів. Нічого особливого у відмітках. Іноді йому в голову закралася думка, що Су Нінфей просто знайшла випадковий шматок каменю, щоб його обманути.
"Deep Blue", - він вирішив звернутися за допомогою до модифікатора.