Глава 3749.
Завдання
- Свисток! - кинджал раптово зник у рукаві Лу Шена.
Опустивши руку, він подивився на слугу, який стояв поруч:
- Приведи мені Білого Ветра.
- Так, молодий пане. - Слуга, сховавшись у конюшні, незабаром вивів звідти статую білого коня.
Подивившись на небо, яке сухнуло над головою, Лу Шен вскочив на коня.
- Молодий пане, ви їдете в ресторан? Я тільки що сказав родині Лі... Молодий пане, почекайте мене! - Той, хто збирався забратись на коня слуга не встиг закінчити фразу, як Лу Шен, схопив повода, помчав у ніч.
Ті, що вважали слугу, намагалися зупинити його, але все було даремно.
Лу Шен пильно стежив за кіньми під копитами дорогою. Той білий кінь, що спускається галопом вночі, не натикався ні на людей, ані на прилавки.
Невдовзі жваві райони міста залишились позаду. Шум голосів вірш. У повітрі було так, ніби щось переховувалося в тіні.
Повертаючи голову, Лу Шен побачив одягненого в білу людину, що б'ється на відкритому майданчику з кимось одягнений у червоне.
Промчавши повз них, він вихопив меча з поблизького на землі тіла. Кинувся в напрямку воріт Фіолетового Снігової Саду.
Перед тим як двоє бійців встигли щось усвідомити, Лу Шен вже зник.
= Біля воріт Фіолетового Снігової Саду. =
Люди, поділившись на кілька груп, охороняли кожен свій куток. Усі пильно стежили один за одним. Нікому тут не можна було довіряти. Доки Божа зброя не знайде господаря, всі вони залишаться один для одного ворогами.
Лу Шен наблизився до воріт. Перед тим як хтось встиг зреагувати, він увірвався всередину.
- Звідки взявся цей хлопець? - до Лу Шену кинувся здоровяк з двома золотими сережками у вухах. Але кінь був швидшим. Стрибнувши вперед, вона перемахнулася через здоров'я і пройшовши по ньому копитами. Перед тим як він знову напав, білий кінь зник.
Здоров'я впало на землю, звернувшись від болю:
- За ним!
Група людей, які стерегли ворота, негайно кинулася до Фіолетового Сніжного Саду.
За допомогою цього декілька чоловіків на конях вдерлися до фіолетового Сніжного Саду.
Чжао Чен'є слідувала за своїм старшим братом. З мечем за спиною і чорним шоломом на голові, одягнувши в темне вбрання та надлишку, яка закривала обличчя, вона виглядала хороброю й сильною.
Попереду брата і сестри йшов ще один чоловік середнього віку з розшарпаним волоссям та мідними очима. На ньому був надет чорний доспех, а за спиною виднілася рукавоть довгого важкого списа, товщиною з людською рукою.
Цього чоловіка звали Чжун Юаньгуем, який трясе Землю Коп'єм. Він був другим дядьком братів Чжао.
- Це тут? Фіолетовий Сніжний Сад? - На вигляд Чжун Юаньгуй був схожий на розбійника. Він легко послизнув з коня, наче за його спиною не було важкого списа.
- Так, дядьку. У цьому місці повинно відродитися легендарне Темно-Бордове Драконьє Коп'є. Щоб уникнути безладдя в місті, старійшина Шень і секта Божественного Начала вже створили потрійну лінію оборони.
- Цього достатньо. Ходімо подивимося. Боюся, по-справжньому сильні люди вже увійшли, а інші всього лише звичайний зброд, - закінчуючи говорити, він увійшов в сад.
Чжао Ченфэн і Чоно Чен'є пішли за ним. Їхній могутній і лютий дядько взяв на себе роль лідера. Оскільки брат і сестра приїхали сюди не заради Божественного Орузія, їм не потрібно було турбуватися про свою безпеку.
Чжао Чен'є йшла останньою. Вона подивилася на брата.
- Слуги сказали, що третій брат знову кудись пішов, - прошепотіла вона. - Ця дитина... Я сказала йому не виходити, а він не слухає!
Чжао Ченфен нахмурився:
- У нас немає зараз на нього часу. Ми повинні зосередитися на важливіших речах.
- Але... - Чжао Чен'є все ще думала про молодшого брата. Їм може і все одно, але третя мати...
- Ніяких "але". Якщо третя мати запитає її, скажи їй, що це моє рішення, - нетерпляче відповів Чжао Ченфен.
- Добре, Чжао Чен'є залишалося тільки кивнути. Третя мати мала дуже міцні зв’язки з тими силами, і вона не хотіла неприємностей.
Разом з кількома воїнами, які ввійшли до Фіолетового Снігової Саду й пішли за звуком бою.
***
Лу Шен мчав уздовж берега мутного озера, майже повністю покритого ряскою. Між ряською водою відбивалося срібне місячне світло.
Клоба коня пірнає у чорну багно, видаючи неприємний звук.
З усіх боків доносилися звуки бою.
Зрештою Лу Шен зупинив коня, майже минув озеро. Поспішаючи, він встромив меч у землю і чекав на потрібний момент.
Божественна зброя відродилася не випадково. Це відбувалося у визначений час і в певному місці.
Час тягався, як на зло, повільно. Лу Шен стояв нерухомо, наче статуя. Кінь не рухався так само, як наслідував свого господаря.
А тепер раптом тишу порушив звук, що хрусткував під чиїмись ногами гілки.
- Тут вже хтось є...? - Розповідався знайомий голос.
- Ван Юньлун? - Лу Шен здивовано обернувся. Подивився на меншу з темряви фігуру.
- Значить, це брат-наставник Лу, - на обличчі повільно наближається до Лу Шену Ван Юнлуна розплилася фальшива посмішка. Руки його були порожніми, через що здавалося, ніби він не представляє жодної загрози.
- Не очікував, що ти опинишся в тому ж світі, як і я, - Лу Шен посміхнувся. Він відчував, що хтось говорить ауру. Очевидно, він теж приховував свою силу.
- Можу сказати теж саме. Я теж не очікував бути з тобою в одному світі, - Ван Юньлун посміхнувся.
- Теж полюєш за Темно-Красним Драконячим Копеям? - прямо запитав Лу Шен.
Як і ти, Ван Юньлун дивився на Лу Шена, намагаючись зрозуміти чому він так у собі впевнений.
- Збираєшся зі мною битися? - Лу Шен підвів брови.
Ван Юньлун, подивившись на меч, встромлений у землю поряд з Лу Шеном, посміхнувся.
- Схоже, брат-наставник Лу дуже в собі впевнений.
- Я радий, що ти це розумієш, - Лу Шен не дбав про етику.
- Але... Я впевнений в собі не менше твого, - замість того, щоб відступити, Ван Юньлун зробив ще один крок вперед.
Лу Шен прищурився:
- Добре бути впевненим, але самовпевненість шкідлива.
- Брат-наставник Лу мудрий. Якщо ти розумієш це... Чому не йдеш? - Деякий час тому Ван Юньлун узяв в руку чорний талісман. Бумага тремтіла, наче жива.
Лу Шен мовчав у відповідь.
- Схоже, потрібно показати тобі різницю між нами...
З’явилися три чорні шипи позаду Лу Шена. Вистрелили в три найважливіші органи.
Відразу після цього чорний бойовий сокира, завдовжки понад два метри, впавши зверху і вдарив Лу Шена по голові.
- Бум! - Чорна мембрана розлетілася на шматки.
Ван Юньлун встромив руку. Бумажний талісман підірвався і перетворився на трьох великих змій, які повністю виснажили Лу Шена.
- Чорний Дух, твоя черга, - відступивши на крок, спокійно сказав Ван Юньлун.
- Так, пане, - відповів йому жіночий голос.
З хмар густого диму, що з'явився перед ним, почала формуватися фігура чорнильно-чорний жінки.
Подивившись на повністю зміщений Лу Шена, Чернільний дух, захихикав і кинувся вперед. За її спиною був білий талісман. З кожним новим рухом її швидкість і сила збільшувалися.
Коли засяяв п’ятий талісман, його швидкість в кілька разів перевищила початкову.
- Умри! - Чорний Дух зосередив усю силу свого тіла в ладонах. Згорнувши руку в кулак, вона вдарила Лу Шена по голові.
- Бах!
*Треск!*
Чорна мембрана Лу Шена повністю зруйнувалася.
- Все скінчено, — очі Чернельного Духа засяяли радістю. Вона люто кинулася в атаку, мітаючи Лу Шену в лоб.
- Хлоп!
Відразу після цього вираз обличчя Чернільного духа змінився.
- А? - Повільно витягнувши руку вперед, Лу Шен схопив Чернильного Духа і не звернув уваги на в'ячих навколо нього чорних змій.
- І це все, на що ти здатна?
Впевненість у обличчі Ван Юньлуна помітно ослабла.
- Ты...
*Треск!*
Ладоні Чернильного Духа, стиснуті рукою Лу Шен, затремтіли. Чорні долоні, розчавлені в криваву м’якуть, були для Лу Шена не твердіше тофу.
- БУМО!
Під час вибуху молочної залози Чернільного Духа з'явилася діра завбільшки з людську голову.
А-а! - люто здригнувшись, Чернильний дух впав перед Лу Шеном на коліна.
- Сила рівня Землі. У тебе була причина бути самовпевненим, - схопивши Чорного Духа за шию Лу Шен, піднявши її на видовженій руці, рушив до Ван Юньлуна.
- Чорний Дух! - На обличчі Ван Юньлуна спотворилося від страху. Чорний дух, який народився дияволом, був набагато сильніший за нього. Навіть якщо йому не вдалося завдати шкоди Лу Шена, Ван Юньлун і зовсім не мав жодних шансів.
З наближенням Лу Шена він почав відступати. На його лобі виступили бісерики поту.
- Кто... Ты? - Ван Юньлун не очікував, що учень секти Солнц буде настільки сильним.
- Я? - Лу Шен посміхнувся. - Думаєш, є сенс питати?
- Звичайно, ні... - Ван Юньлун, здавалося, відчував біль сильніший за Чорний Дух. Прикусивши губу, він закричав: « Ми... Зустрінемося!
- Свисток! - в напрямку Ван Юньлуна раптово вистрілив чорний промінь світла, зі швидкістю, на яку навіть Лу Шен не зміг вчасно зреагувати. Окутав Ван Юньлуна, і наступної миті він змчався геть.
Лу Шен спізнився лише на секунду. Коли його рука вдарила в місце, де тільки що був Ван Юньлун, там вже нікого не було.
- БУМО! - Земля здригнулася. У повітря з’явилося багато бруду й каміння.
Лу Шен глянув у небо. До цього часу чорне світло вже зникло. Навіть він не міг розвинути таку швидкість.
- Цей хлопець всього лише на рівні Землі, але я не можу конкурувати з ним у швидкості... Интересно.
Раптом він зрозумів, що в секті йому не буде нудно тисячів Сонця.
Він обернувся і побачив, що поранений чорнильний дух також зник.