Розділ 344.
Мистецтво і Раб (Часть 4)
- Брат-ученик, подивися на цих двох. Вони належать до королівської родини з Зовнішнього Світу. Їм ще немає й тридцяти. Після того, як їм тричі "промили мізки", у них майже не залишилося спогадів. Ти можеш прищепити їм будь-яку особистість, - сказала Юнь Ванфей. - Якщо розвивати їхній талант, вони зможуть досягти початкових рівнів області Змеї. Цього більше, ніж достатньо для слуг у безпечних районах.
Будучи старійшиною цієї сім’ї Юнь, вона особисто показувала йому товар.
Але зараз все було інакше. Потенційний досвід Лу Шена був достатнім, щоб вона докладала всіх зусиль.
Лу Шан похитав головою:
- Мені не потрібно, щоб їх особистість була повністю стерта. Занадто великий ризик. Буде багато проблем, коли вони почнуть сумніватися.
- Брат-ученик мудрий, - посміхнулася Юнь Венфей. - Це єдиний брак такого товару. На жаль, очищення пам’яті шкодить розумі. Багатьом клієнтам не подобається цей тип товару. Якщо тебе так хвилює цей аспект, у мене є кілька талановитих екземплярів з особистостями.
Вона знову плескала в долоні.
Піднявшись, чоловік зі своєю жінкою сховалися в тунелі. Невдовзі після цього декілька людей у чорних одязі внесли в приміщення десяток золотих клітин.
- Що брат-ученик скаже про це? - Усміхнулася Юнь Ваньфей.
Лу Шен кивнув і рушив вздовж клітин.
Більшість з них були наповнені вродливими жінками, але також чоловіки. Усі полонені були чудовими тілами.
Раби по руках, ногах і шиях були закріплені укріпленими закляттями.
Ці люди відрізнялися від попередніх. Хоча вони були замкнені в клітках, на них була надета одягу, який показує їхні найкращі якості.
Чоловіки були напівобтяжені, демонструючи тверді м’язи і чітко очорнилий прес. Жінки були одягнені або в прозорі халати, які не ховають їх у інтимних зонах чи на обтягуючого вбрання, що підкреслює їхню гідність.
Всі люди були похмурими.
Лу Шен уважно оглянув полонених. Його погляд на мить став жорстким, але цього ніхто не помітив.
- Що скажеш? Хтось сподобався брату-вчениці? - Знову посміхнулася Юнь Ваньфей. - Всі раби тут стоять від ста до сто п'ятдесяти диявольських монет. Оскільки їм не промивали мозку, ця ціна включає в себе інтегральну матрицю.
З її слів Лу Шен зрозумів, що ціна ґрунтувалася на його добробуті. Якщо ці люди мали силу, то продаж їх за такими смішними цінами насправді був подарунком йому. Юнь Ваньфей робила йому послугу, яке одного разу йому доведеться повернути.
Зберігаючи безстрашний вираз обличчя, він зробив вигляд, що знову оглядає клітини. Нарешті, його погляд зупинився на сьомий.
У клітці сиділа жінка в короткому білому плаття. З великими гарними очима, повні грудьми і довгими стрункими ногами. Її довге волосся з одного боку падало вперед, закривши половину обличчя. Це була Дуаньму Юань!
Дівчина, очевидно, перебувала під дією якогось наркотику. Почувши голоси, вона намагалася підняти голову і побачити джерело роздратованих звуків.
- На ці клітини накладені закляття, тому раби не можуть зсередини нас бачити. Це було зроблено для того, щоб вони не виявляли ініціативи ініціативності та не бунтувалися. Юнь Ваньфей зрозуміла, що Лу Шен зацікавився цією рабинею. - Сьому клітку ми захопили на кордоні з Великою Сан, - продовжувала вона. Її сила спочатку була приблизно на шостому рівні області Змеї, але коли ми її знайшли, вона була важко поранена і майже позбавлена своєї сили. Вона вижила лише завдяки нашій допомозі.
- Я візьму її, - сказав Лу Шен. Зрештою, він знав Дуаньму Юані досить давно. Оскільки він міг їй допомогти, чому б не зробити цього?
- У брата-ученика гострий погляд. Я ще навіть не закінчила перелічити гідності сьомого номера, - посміхнулася Юнь Ваньфей. - Найкраще в ній не сила або краса, а родоводи. Номер сім наполовину людина, напів демон. Навіть коли вона втратить свою силу, то зможе знову досягти мінімального рівня області Змеї. У будь - якому разі, це принесе успіх навіть тоді, коли ви будете використовувати його.
Лу Шен кивнув:
- Чесно кажучи, вона схожа на одну з моїх старих подруг. Ось чому я її вибрав.
- Тобі пощастило, - широко посміхнулася Юнь Ваньфей. - Було б добре, якби вона насправді виявилася твоєю подругою. Розраховується будемо тут?
- Лу Шен дістав Цзіін Орб і вексель на п'ятдесят шматків Дявльського Золота. Передал все це Юнь Ваньфей.
Юнь Ваньфей не знала, сміятися їй чи плакати. Вона вперше за 30 років приймала від клієнта таку маленьку суму. Але вона не подавала, що для неї це дивно чи незвично. Прийнявши вексель і Цзиін Орб, вона простягнула Лу Шену темно-фіолетову скриньку.
- Це материнська голка, яка контролює голку свідомості. Якщо раб не буде тобі коритись, введи у голку істинної Ці. Побачиш результат, як тільки спробуєш.
Лу Шен кивнув.
- Як мені її краще забрати? - Він не знав правил.
- Якщо брат-ученик дасть адресу, ми доставимо її до твоїх дверей. Або можеш негайно забрати її додому, Юнь Ваньфей кинула на Лу Шена хиткий погляд. - Ах, так. Брат-ученик, хочу дати тобі пораду. Матриця, яка керує свідомістю ігольчатої матриці назавжди змінює розум раба, її дія неможливо скасувати. Тому краще тобі тримати голку материнської завжди при собі.
- Тобто як? - Лу Шен прищурився.
- Не можна виштовхнути голчасту матрицю, що керує свідомістю. Якщо це зробити, мозок раба помре. Тому не варто діяти необачно. Ми зробили так, щоб дочергова голка не могла надто сильно віддалитися від материнської. Будь осторожен, - сказала Юнь Венфей. - Якщо хочеш захистити свою невільницю, найкращий спосіб - постійно тримати при собі материнську голку.
- Я зрозумів. Лу Шен ще раз подивився на сьому клітинку, вхопивши ігольник (коротка для зберігання голок).
У цей момент на обличчі дівчини промайнуло замішання. Будучи високорівним експертом області Змеї, вона мала чудову пам'ять. Звичайно, вона згадала голос Лу Шена - людини, що колись її досить зацікавило.
Слухаючи перемовини Лу Шена та Юнь Ваньфея, вона була майже впевнена, що її новим покупцям було добре відомо.
Від цієї думки бліде обличчя Дуанму Юань почервоніло. Вона відчувала злість і приниження одночасно. Вона злилася на себе, за те що програла і не померла.
Заперта в клітці, все, що вона могла робити, це за волоссям ховати своє обличчя, щоб він не побачив її почервонілі щоки.
- Якщо у брата-вченика виникнуть якісь питання, ти зможеш знайти мене в секті. Або в аптеці, або бібліотеці, - додала Юнь Венфей.
- Дякую, сестра-наставниця.
Піднявшись, Лу Шен подякував Юні Ваньфей і зник.
Юнь Ваньфей теж встала. Дивлячись на Дуаньму Юань, усміхнулася. Вона вже зрозуміла, що зробила хлопцю набагато послугу, ніж очікувала. Хто б міг подумати, що ця маленька рабиня на кордоні принесе таку користь.
***
- Шш-ш... - Задрожав довгий меч. Лу Шен, повернувшись за одну секунду, наніс більше десяти ударів уявному противнику. Потім, підстрибнувши, розвернувся, розсікаючи навколо себе повітря.
- Ш-ш-ши-шу-ші, - кола тонкого, прозорого, надзвичайно гострого повітря легко розрізав п'ять спеціальних дерев"яних кольєрів на подвір'ї.
Коли Лу Шен приземлився, то легко поклав меч у ніжні. Закриваючи очі, почав відновлювати дихання.
Він не активував диявольське тіло восьмим головними шляхами Диявола. Крім того, він не використовував внутрішню Ці здижену Ці або диявольську супроводжувність. Все, що йому знадобилося для цього - трохи істинної Ци і одна з технік правдивої Ції.
Продемонстровані ним удари були всього лише кроками звичайної техніки - рухом мечу Пресляючого сонця. Але після того як Лу Шен впровадив у технології справжню Ци, вона кардинально змінилася і стала надзвичайно сильною.
- Яка неймовірна уява! - Роздалися трохи в стороні гучні оплески.
У тіні подвір’я, ховаючись від сонця, стояв старійшина Чжань Шіліун.
- Лу Шен, твоя справжня Ци так швидко покращується! Ти вже на четвертому рівні Хмари Змії! Ти справді найулюбніший учень нашої гілки секти!
Прикриваючи одне око, Лу Шен посміхнувся:
- Ви перебільшуєте. Я настільки швидко вдосконалююся лише завдяки високій концентрації духовної природи у таємній зоні. Коли я досягну вищого прогресу, все буде по-іншому.
- Це ти так думаєш, але хто ще вдосконалюється також швидко, як ти? - Чжен Шилун зітхнув.
- Тук, тука, - коли він збирався сказати щось ще, в ворота постукали.
- Це будинок пана Лу? - Донісся зовні низький чоловічий голос.
Лу Шен махнув рукою, і ворота відчинилися.
Ззовні стояла велика клітина, накрита чорною тканиною. Її поряд не було.
- Це вантаж, який ви замовляли. Будь ласка, перевірте і прийміть - донісся здалека видалений голос. Людина, яка доставила вантаж, на цей час відійшла вже досить далеко.
Усмішка Лу Шена трохи завмерла.
- Брат Чжен, мені потрібно ненадовго відлучитися.
- Не хвилюйся, йди і займайся своїми справами. Я якраз збирався піти в зброярню, перевірити кілька мечів, так що деякий час не буду тебе турбувати, - підмигнувши Лу Шену, Чжан Шільун швидким кроком вийшов з двору.
Лу Шен не знав, плакати йому або сміятися - його знову неправильно зрозуміли. Але йому було байдуже. Легко піднявши клітину, він заніс її до своєї кімнати. Потім, закривши ворота і двері будинку, зняв чорну тканину.
- Свисток! - повністю оголена Дуанму Юань, схрестивши ноги, спокійно сиділа в центрі клітини.
Лу Шен помахнув рукою. Замок на клітці, клацнувши, відкрився.
Дівчина розплющила очі. Піднявшись, вона швидко наблизилася до дверей і пішла геть.
- То був ти! - Піднявши очі, вона побачила Лу Шена, що стояв перед нею. У цей момент вираз її обличчя було дуже складно. До гніву і приниження призвела радість.
Якби не ти, я б зараз була в набагато гіршому становищі...
Давно не бачилися, - посміхнувся Лу Шен, — але перш ніж ми продовжимо розмову, ти не могла б одягтися?
Тільки зараз до Дуанму Юань дійшло, що на ній нічого немає. Присівши на кісточки, вона прикрила руками груди і почервоніла ще більше.