Розділ 331.
Вічний сон. (Часть 1)
Лу Шен здивувався на раптово виросту перед його обличчям у формі оточеного туманом хмари сутність Ці.
"Що за фігня? Раніше такого не було..."
- Виходь! - Донісся з-під землі лютий крик.
- Свисток!
Земля на краю озера розкололася, і в небо вдарив стовп сірого світла. Він з гуркотом приземлився на березі, перетворившись у одягнену в чорне плаття жінку, оточену серебристо-блакитними сходами світла.
Шкіра жінки була мертво-бледною, а губи фіолетовими. Чорне волосся було зібрано в високий хвіст, а нижню частину тіла прикривала довга, майже невагома спідниця, з-під якої визирали товсті корені.
Ти насмілювався використовувати молодь, щоб порушити поглинання мною сутності Ці, але в тебе не вистачає сміливості зустрітися зі мною обличчям до обличчя, вірно? - на обличчі жінки змішалися гнів і збентеження.
Поглинання чиєїсь сутності Ци після того, як був сформований стовп, було схоже домагання. Ніби хтось лизнув тебе язиком по особливо чутливому місці.
Су Нінфей прожила кілька тисяч років, і злі на її пам'яті хтось наважився так її збентежити.
- Убирайся! - Оглянувшись, вона різко помахала рукою.
У ту ж мить з неба впала чорна хмара, яка врізалася у трав’яну килимку.
- Бум!
Трав'янистий килим вибухнув. Трава перетворилася на чорну жижу, яка майже повністю збудила солодкий запах. Чорна точка, що вискочила з жижі, піднялася в повітря і зникла у спині жінки.
Її гарне обличчя ще більше поблідло - жінка змахнула руками.
- БУМ! БУМ! БУМ! БУМ! БУМ!
Її гнів зруйнував не тільки озеро, але й довколишні ліси. Вибух був такою силою, що все навколо в лічені миті перетворилася на ту ж чорну жеижу. У повітря влилося безліч чорних променів, які незабаром зникли.
Коли Су Нінфей виходила зі свого гніву, то зрештою помітила іншого чоловіка з Лу Шена.
Жінка підійшла до нього і строго запитала:
- Ти знаєш, хто зміцнив твій стовп сутності Ці?
Лу Шен прибрав свою колону сутності Ці і піднявся на ноги, як тільки побачив її.
Почувши запитання, він зніяковіло похитав головою.
- Я був один. Старша вирішила, що мені хтось допоміг? - запитав він, розглядаючи незнайомку.
Обличчя і фігура жінки були досконалими. Довге чорне волосся, що стікало по плечі без жодної хвилі, розсипалося по спині. Грудь була високою і повною. Талия тонкою. Ось тільки ноги...
Під її облеглою чорною сукнею не було ніг - їх замінив клубок копотячих коренів.
На щастя, у своєму житті Лу Шену довелося побачити багато дивностей. Він зреагував досить спокійно, відповідаючи на запитання Су Нінфей.
- Це правда? - Су Нінфей нахмурилась. Корені під нею розсунулися, обнажуючи кілька довгих і струнких ніг — білих, наче чистіший нефрит.
Вона спокійно стояла на брудній траві босоніж. Чорна жижа навколо, наче жива, уникала її кінцівок - жодна крапля не торкалася шкіри.
Коли Лу Шен підхопив брову, то глянув по ногах жінки. Усередині з'явилося якесь дивне відчуття, тому лише мигцем подивившись на ноги, він перевів погляд вище.
Чорне плаття жінки було досить коротким, закриваючи лише половину стегна. Зверху, до талії, кріпилася легка спідниця, яка опускається на коріння.
- Ти прийшов ззовні, хлопче? Тебе хтось привів чи це була телепортація? - Вона продовжувала його розпитувати Су Нінфей. Її зовсім не турбувало напівобтяжене тіло - після того, як коріння під нею розлучилося, роблячи положення стійким, плаття дуже забралося.
До слова сказати, її ноги зараз бовталися в повітрі, наче вона сиділа на стільці. Вона недбало схрестила ноги.
- Так, найстарший, я приїхав з початкового світу через телепортаційну форму, — шанобливо відповів Лу Шен.
Він відчував незнання, жахливу силу в тілі цієї жінки.
Її циркуляція була настільки сильною, а то й сильнішою, ніж у звеличеній руці Диявола. Щоб зрозуміти, що ця жінка була одним з найсильніших фахівців у цьому місці, їй не потрібно було надто високої здатності мислити. Вона, мабуть, була старшим майстром у ієрархії секти Солнц.
Він навіть занервувався. Його лякало, що ця жінка може його розкусити. Але, схоже, вона нічого не помітила.
Су Нінфей божеволіла, прикрила очі.
- Свисток!
Навколо неї закрутився вітер.
Темні хмари почали швидко згущуватись у небі. Біла сутність Ці, яка витала в повітрі, раптом стала сіркою, для якої її поливали чорнилом.
Вічно все потемніло.
Лу Шен раптом відчув поповзлий від ніг, вгору по тілу, що лікує душу холод. Через кілька вдихів нижня частина його тіла застигла.
Його тіло намагалося автоматично змусити циркулювати вогненне ядро його внутрішньої Ци, щоб чинити опір стукітові, але він швидко її подушив, дозволяючи холоду поширюватися.
- СУ НІНФЕЙ! - Донісся десь здалеку гулкий голос. - Ти З ВУМА СШЛА?
- Хто ти такий? Як ти смієш звертатися до мене по імені? - Холодним тоном вимовила Су Нінфей.
- Ти! Чого ти хочеш цим досягти? Змирися з почуттями, бо молоді люди, які пройдуть тут випробування, замерзнуть! - Той, що донісся здалека голос ніс в собі слабкого жовтого світла. Усюди ширилася шалена спека, але в порівнянні з холодом вона була мізерною.
Су Нінфей, зрештою помітила, що половина тіла Лу Шена вже покривалася льодом. Верхня частина була ще вільна, але й вона вже почала покриватися інеєм.
Вона холодно хминула. Її голову на мигновені освітлювала темно-золота місяць.
Холод почав швидко відступати.
Але те, що було заморожено, не квапилося танути. До списку входив Лу Шен. Його тіло, наче морозиво, замерло в одній позі.
Приблизившись, Су Нінфей легко доторкнулася грудей хлопця рукою.
"Чудово. Дихає", - вираз її обличчя не змінилася і тільки в очах промайнула тінь жалю.
"Я не змогла знайти цього старого навіть з повністю розвиненим почуттям духу. Може це і правда, було всього лише збіг? Випадковий резонанс сутності Ці? Так він зміг вплинути на мій стовп сутності Ці? - Все ще перебуваючи в замішанні, вона звела до переносіці брови.
Людей, які могли конкурувати з її почуттям духу, у Великій Іні можна було порахувати по пальцях. Звичайно, були люди, що могли сховатися від її мінливих і руйнівного внаслідок емоцій, але ніхто з них не опустився б до таких ідіотських ігор.
"Може, це дійсно була випадковість?" - в який раз задавалася питанням Сунфей. Корені під нею почали згортатися в колони, які підтримували її тіло. Вона відкинулась на сформовану коренів конструкцію, наче на спинку стільця.
"Можливо, так воно і було. Цей хлопець, з великим потенціалом, постраждав через мене. Я поверну його і приведу людям, щоб вони дали йому як компенсацію будь-яке цінне керівництво".
Вона вагалася, але зрештою вирішила відмовитися від розслідування. Замість цього зосереджуймося на Лусі Шена.
Піднявши руку, вона легко торкалася лоба між брова Лу Шена.
- Шшш!
Нитка сутності Ці Пурпурної Місяця зісковзнула з кінчика її пальця, зникла в лобі Лу Шена.
"Добре. Ця кількість сутності Ці Пурпурної Місяця вистачить не тільки для зцілення його ран, але й для допомоги в культивації.
Ця сутність Ці мала взяти на кілька місяців.
"Якщо він, добре відпочинившись, зможе повністю перетравити цю прядь суті Ці, це стане хорошим підмозі в його майбутньому розвитку..." - у наступну мить обличчя Су Нінфей знову застигло.
Сутність Ці, яку вона ввела у нього, зробивши два повних оберту, раптово зникла.
Її сутність Ці Пурпурної Місяця, що була настільки концентрована, щоб стати рідкою, таємничим чином зникла?
- Що за...?
- Старша... Я хочу подякувати вам за порятунок мого життя. - Лу Шен, нарешті, "навернувшись", подякував свою "рятівницю".
Трохи шокована Сунфей прибрала палець. Коли Лу Шена відійшла, вона уважно оглянулася. Нарешті, помітила слабкий фіолетовий відтінок його шкіри.
"Він якимось чином ... Якось я заполонив цю сутність? - Су Нінфей відчувала, як руйнується її світогляд.
Випадковий учень секти Уз якось умудрився вполонити себе сутність Ци пурпурового місяця, яку вона випустила?
Це була дивна сутність Ці, якій навіть Майстра Божественного Орузия не наважилися б доторкнутися.
Су Нінфей, глибоко зітхнувши і не змінюючи обличчя, запитала:
- Як... Тебе звуть?
- Лу Шен... - відповів хлопець, нарешті, звільнившись з крижаного полону. Цей молодий чоловік поспішно опустився на коліно, виявляючи свою повагу.
Недавно він зніс холод і зрозумів, що перед ним стоїть жінка значно сильніша за будь - якого Володаря Диявола.
Цей запах був навіть важчим, що аромат експерта рівня Володаря дияволів Сюань Шена.
Навіть при тому, що він не міг визначити, наскільки вона сильна, його сильно розвинені почуття в один голос кричали що ця жінка надзвичайно небезпечна.
- Лу Шен... Дорога до перемоги, так? - Су Нінфей кивнула. Родовід, що могла поглинути її сутність Ці Пурпурної Місяця...
Чи це доля?
Вона витратила двісті років на пошуки того, хто зможе успадковувати її техніку, але нікого не знайшла.
Сутність Ці Пурпурного Місяця була занадто агресивною. До такої міри, що без контролю вона "сїдала" живої людини і за кілька вдихів перетворює її на велику кількість сутності Ці Пурпурної Місяця.
І єдиним способом протистояти цій коррозії було Легендарне тіло Дикої Місяця, яким вона мала.
- Ты... Ти відчуваєш якийсь дискомфорт? - Су Нінфей продовжувала розпитувати Лу Шена.
Лу Шен був трохи спантеличений, але відповів чесно:
- Ні. Я почуваюся цілком добре. Зі мною все нормально.
- Це правда? - Розтягнувши руку, Сунфей доторкнулася долоні Лу Шена.
Інша нитка Ці впилася у шкіру Лу Шена.
Останній навіть не заморщився. Нитка сутності Ці Пурпурної Місяця була занадто слабкою. Вона була повністю покладена його агресивними клітинами. Ввійшовши в його тіло, вона була швидко переварена і стала частиною свого організму.
Метаболізм і активність клітин навіть Володарі Диявола не могли з ним тиснути.
Після того як він почав культивувати зовнішні та внутрішні технології, сила і метаболічна активність його тіла зросли в рази.
Крапля крові Лу Шена могла легко роз'їсти будь-яку чорну мембрану звичайного рівня.
Рідкісна внутрішня Ци та техніка зовнішньої сили зміцнили його тіло. Хоча інші люди також мали прискорений регенерація, що жахає токсичність і майже абсолютно захищає їхнє тіло, їхні тіла не сягали у жодне порівняння з його тілом.
Вони могли покладатися тільки на чорну мембрану, Лу Шен був іншим.