Глави 81-100

Глава 81.

Біда. (Часть 1)

- Що сталося? Де молодий пан Ченьсінь? - Брат Сун, солодк потягнувшись, сів.

- Сам би хотів знати. Цікаво, куди він міг піти з ранку раніше? Може, на зустріч з якою-небудь дівчиною? - Посміхнувся Тян’єн. Такий очевидний намк важко було не зрозуміти.

Брат Сун, усміхнувшись у відповідь, зрозумів, що він кивнув головою. Друзі вийшли на вулицю, швидко зібравши свої ліжка.

Побачили Лу Фана, командуючого слугами, що завантажують з воза якісь речі.

- Ну, нарешті прокинулися! А де Ченьсінь? Де він носить цього прохвоста? - Нахмурившись, подивився на Тяньяна Лу Фан.

- Эм... Мабуть, десь тут. Коли я прокинувся, його вже не було в будинку, - потиснув плечима Танян.

- Дунцзи! Линь’ер! Куди ви поділися? - Закрикнув стороною брат Сун. Його очі, що з лютістю дивляться на гаслий вогнище, не провіщали сторожі нічого доброго. - Я наказав цим мавпам вночі стежити за костромами і що? Костер погас, навіть угледівши! Де ці двоє виродків?

Двоє вартових мовчки вирушили на пошуки тих, хто пропав, не чекаючи, поки їх розгнівить господар.

- Хто-небудь бачив Лін'єра? - Трохи заспокоївшись, обвів поглядом присутніх брат Сун.

- Може, по бабам пішов? - Хтось хмикнув.

- Що за нісенітниця! - У брата Суна, здається навіть затримався око від цих слів. Цей хлопець був сином заступника ганізону. Якщо це дійде до його вух ...

- Швидко знайдіть його! - гукнув він.

Раби і домочадці Лу Фана марно намагалися знайти Лю Ченьсіня. Незважаючи на те, що цей хлопець був підлий чи ні він все ще залишався його сином.

Пошуки, що продовжувалися весь ранок, закінчились повним провалом - двоє чоловіків і молодий хлопець немов впали під землю.

У серці Лу Таньяна з’являлась тривога. Звичайно, спершу він вирушив до Чжен Сюсю.

- Сюсю, ви не зустрічалися з Ченьсінем цієї ночі?

- Ні. Я всю ніч спала і нікуди не виходила, - дівчина, зрозумівши, що щось сталося, помітно занервувала. Її обличчя зблідло.

А Лу Таньян і зовсім запаникував. Оглянувшись, він пробіг поглядом по натовпі і вигукував ім’я молодого пана. Однак вони так і не відповіли.

Маленькі крапельки поту покривали лоб Лу Фана. Він послав людей на пошуки, але через кілька годин вони повернулися в село.

- Пане, їх ніде немає! - Доклав брат Сан Лу Фану, вислухавши підлеглих.

- Ні ніде... - тихенько повторив останній, обвівши поглядом присутніх. Йому здавалося, що старий покинутий село опустився лютий вуаль. - Це погано. Залишатися тут дуже ризиковано. Треба йти.

- А як щодо зниклих? - Заволовчалася Друга мати.

- Пізніше відправимо сюди пошукову групу. Ми не можемо тут залишатися! - відповів Лу Фан, не приховуючи тривоги. Цей світ був повний небезпек, тому не варто було ризикувати ще й іншими.

- Пане, ми не можемо піти поки не знайдемо Ченсіня! - скричала третя мати Ван Янью.

- Я і не збираюся йти. Просто хочу відвести всіх у безпечне місце, а потім повернутися. Ми залишимо знак для тих, хто пропав на випадок, якщо вони повернутися, - неважливо відповів Лу Фан. Він також не хотів залишати третього сина, але ситуація виглядала надто небезпечною. Пропали чоловіки не були слабаками, але вони зникли без будь - яких ознак боротьби.

Ця подія не була звичайною подією. Він підозрював, що його люди потрапили в біду.

- Пане! - Змовила Ван Янью.

- Ми повинні піти! Зараз же! - Я рішуче замовив Лу Фан.

Брат Суном натовп швидко зайняв свої місця в каравані. Поспішно покинути село, яке було запущене, і екіпажі.

Лу Фан залишив у селі, біля криниці, трьох коней і трохи їжі для Лю Ченьсіня та двох воїнів. Це було найприємніше місце.

Глибоко в душі Лу Фан знав, що більше не побачить цих трьох людей, але продовжував чекати.

Він розумів, що його син не відступав би від села.

Хоча його серце стихло кров’ю, він мав дбати про решту каравану. Він не міг пожертвувати більшістю заради сина і двох охоронців.

***

= База секти "Багаряних Кітів". =

У просторому залі зібралися знавці секти, Чен Ін та декілька емісарів зовнішніх справ, у тому числі Лу Шен.

Перший, що зробив Гун Мінцзи цього ранку, — це послав кількох доручених осіб повідомити високопоставленим членам секти про майбутній збір.

Ніхто з присутніх не знав, для чого скликали. Усі мовчки сідали в зал.

Лу Шен сів на шосте зліва крісло, яке раніше належало еміссару зовнішні справи у Сані.

Ласкові промені, пробиваючись крізь арки вітражів, висвітлювали на підлозі чудернацькі малюнки.

Кілька дівчат-службовців втекли до приміщення. Вони також безмовно зникли.

Майстер секти, прийнявши пошану від присутніх, обів групу пристойним поглядом.

Головні двері з глухими "бум" повільно зачинилися.

Атмосфера в приміщенні з кожною миттю ставала все напруженішою.

- Що сталося? - Насмілювався задати захоплююче всіх питання Чен Ін.

- Майстер секти, причина збору - події, що відбулися не так давно на півночі? - запитав один з емісарів.

- Ні, проблема в іншому, голос майстра секти став ще напруженішим. Обережно він щось вивів з рукава. Це був лист, написаний на тонкий папері з білого золота.

- Всі ви знаєте, хто підтримує секту "Багряних Кітів". Інформація була передана ними, - голос Гун Мінцзи був зовсім не страшним, але ось те, що він говорив, викликало тремтіння в серцях присутніх.

- Інформація, передана ними? - Міцні пальці Чен Іня з силою впилися у підводні крісла. - Після останнього повідомлення, отриманого десять років тому, загинула тисяча членів нашої секти. Що цього разу... - Його обличчя спотворилося.

Лу Шен примружився.

- Хто вони?

- Благородна сім'я Чжень, - відповів Хун Мінзці.

- Благородна сім'я... - Повільно повторив Лу Шен.

Усі присутні були приголомшені. Тільки по-справжньому впливові люди знали справжнє значення слів « благородна сім'я»

Ніхто не втішився почутим.

- Члени родини Чженень рідко роблять щось подібне. Якщо вони так зробили, то ситуація насправді серйозна. Тільки не кажіть, що зараз... - Поглянув на майстра секти старший Ван.

- Ситуація не просто складна, а вкрай складною, - кивнув Хун Мінцзи. - Лише за одну ніч на наших теренах, починаючи від Січуаня і закінчуючи поместю Дунлін, з'явилося вісім Аномалій!

- Вісім Аномалій? - Вип'яв очі Чен Ін. Не здавшись, схопився з крісла.

І не тільки він. Інші також були шоковані.

Що таке Аномалія? Сун, який недавно відвідав Лу Шена, був одним з них. Північні Землі займали чималу територію, на якій було багато таких зон. Але за одну ніч вісім нових осіб не були звичайним явищем. Це означало, що у будь-який момент хтось міг збитися з маршруту і увійти в заборонений район.

На той час, коли людина зрозуміє і спробує втекти, може бути вже надто пізно.

Лу Шен відразу зрозумів, наскільки серйозною є ситуація.

Сім'я Чжен розглядає цю ситуацію як серйозну подію і вже відправила фахівця для урегулювання цього питання, - коротко пояснив Хун Мінцзи. – Ім'я цього благородного - Чженень Сюнь. Він просить адекватно реагувати на появу восьми нових Аномалій. Сказав, що буде з нами співпрацювати і намагатиметься не допустити виникнення паніки.

- Він один зможе це залагодити? - з сумнівом покосився на главу секти Чен Ін.

- Сім'я Чженень послала не тільки цього майстра. Він просто очолює групу. Думаєте, він один зміг би впоратися з усіма вісімома районами? Скільки б часу пішло на те, щоб дістатися до кожної з них? - відповів Хун Мінцзи. - Ось деталі, погляньте.

Він передав листа Чен Іню, який вивчав вміст і потім дав його наступному учаснику збору.

Невдовзі лист перекочовував у Лу Шена. Він обережно його розгорнув.

Всередині відкрив карту Північних Земель, на якій виділилися жирні червоні точки.

Його очі раптово зосередились на одній з них.

- Між Цзю Лянем і Янь Шанем теж виникла Аномалія? - Він не міг не запитати.

- Так, - кивнув майстер секти Гун Мінцзи. - Брат-ученик, попередь свою сім'ю - їм краще обійти це місце.

Лу Шен кивнув.

Він ще не турбувався. Всі його думки були зайняті тим, що незабаром йому доведеться зустріти когось з благородної родини. Яка різниця між цим майстром бойових мистецтв, по суті, звичайним чоловіком і представником благородної сім’ї? Він не міг відповісти на це запитання.

Можливо, невдовзі він дізнається про це.

Після того як усі ознайомилися з листами, Гун Мінцзи призначив чоловіків стежити за тим, що відбувається в заборонених районах.

Лу Шен також отримав завдання - поїхати в зону між Цзю Ляннем і Янь Шанем. Однак, це було сподівалось.

Після закінчення збору Лу Шен наказав йому зібрати групу з найдосвідченіших людей. П'ятеро з них були членами загону Парящих Орлів, решта п'ятнадцять - елітними майстрами-мечниками. Двадцять першим був він.

Не гаючи часу, загін сів на конях і вирушив у вказівне місце.

Лу Шен згорал від цікавості, бажаючи якомога швидше дізнатися про те, чим благородні люди відрізняються від звичайних.

Коні неслися на повному скаку, без будь-яких зупинок.

***

= Зрошена Деревня. =

Невдовзі після того, як Лу Фан зі своїми супутниками залишила село, вона прийняла ще одного гостя.

Абсолютно чорна, без єдиного білого цятка коня неквапливо зайшла в маленьке село.

Вершник на коні був молодий і гарний.

- Це ж місце? - сяюча на губах усмішка стала ще більшою, ось тільки його очі як і раніше залишалися холодними.

Вдягнутий в зелений халат хлопець був безозброєний. Принаймні, на його поясі не було помітно ніякої зброї. Тільки шматок темно-зеленого нефрита і більше нічого.

Глава 82.

Біда. (Часть 2)

Поспішаючи, хлопець рушив до центру села.

- Чому ти не виходиш? Сам намагався привернути нашу увагу - оглянувшись викрикнув він.

Як бачите, я прийшов і почув його слова. У криниці виросла висока худорлява фігура - одягнена в чорний халат чоловік з довгим неохайним волоссям, що ниспадали йому на спину.

Людина схилив голову, пряча обличчя.

У цей момент коні, залишені біля колодязя Лу Фана, раптово розчинилися в повітрі і ось мішок з їжею залишився недоторканим.

- Ми ж домовилися не втручатися в справи один одного. Яка причина твоїх теперішніх дій? - Зимно подивився на чоловіка хлопець.

Відповіддю був залізний сокира, вкинений йому противником у голову. Швидко обертаючись, сокира, просвиснувши в повітрі, впав у обличчя молодого пана.

В усі боки бризнула кров. Голова розкололася навпіл, але хлопець навіть не похитнувся.

- Думаєш цим мене налякати? - запитав він, безстрашно дивлячись на фігуру, яка стоїть перед ним.

Рана на його голові почала швидко закриватися, як готовий до ночі квітка.

Топор з гуркотом впав на землю.

Коли юнак ступив до фігури, що стояла біля криниці, його обличчя було неушкодженим.

***

= На звивистій гірській стежці. =

Кавалькада вершників завмерла на одному вигині гірської стежки. Коли Лу Шен придивився, він довго вдивлявся удалечінь.

Для звичайної людини відстань була занадто великою, щоб що-небудь розглянути, але Лу Шен був іншим.

Він з цікавістю спостерігав за в’їздом у село на коні людиною. Якщо б не зелений ніфрит, який висів на його поясі, він виглядав би просто і нормально.

"Його голова була розрубана навпіл, але він швидко зміг відновитися. Він взагалі людина?" - брови хлопці зійшлися до переносниці.

Він бачив привидів, а також Аномалію, але ніколи не бачив у дії благородного. Це було зовсім не те, чого він очікував.

"Чи це не благородний? Може це не людина, а надприродна істота?" - Лу Шен був спантеличений.

Прямо перед від’їздом майстер секти попередив його, що коли він зустріне молодого чоловіка з зеленим одягом у забороненій ділянці сам по собі, то це буде ніхто інший як представник сім'ї Чженень.

"Він точно з сім'ї Чженень?" - задавався питанням Лу Шен, роздратовано покусаючи губи.

Так і не подумавши, що це дилема, він схопився на конях однією рукою в руках шаблі, а іншою у поводі.

"Благородні сім'ї - єдині, хто може битися зі надприродними істотами. Ось що сказала мені тоді Дуаньму Юань. І що цікаво, це основа їхньої сили?" - слідом за Дуаньму Юан Лу Шен згадав і даосца Янь Кая, який теж був шляхетним. Але він не помічав за ним якихось особливих талантів.

У боротьбі з привидами Янь Кай покладався виключно на свою кров. Те, що він робив тоді в покинутому храмі було навіть не настільки вражаючим, ніж те, на що зараз був здатний Лу Шен.

- Ми вже прибули, зовнішній голова? - Запитав хтось з загону.

Їхні очі не були такимизорими, як у Лу Шена, через що вони не могли побачити, що відбувається в селі. Крім того, вони не знали чому їхній лідер раптом зупинився.

Лу Шен спостерігав за хлопцем, який вів у село до тих пір, поки той не зник з уваги на глиняні будинки. Важко зітхнув.

- Вперед.

- Так, сер!

Група вершників почала повільно спускатися з гори, що веде до покинутого села.

Вони вибрали короткий шлях, тому рухалися швидше за звичайних мандрівників. Однак такий шлях був дуже небезпечним.

Вони пішли гірською стежкою і невдовзі спустилися в долину. Лу Шен привів людей до околиць села, але не можна було заходити всередину.

Всі поспішали.

Коні були неспокійними, вони постійно розвертались і втікали геть.

Крім Лу Шена, ніхто з присутніх тут не мав поняття, що за місію вони виконують. Знали тільки, що вона смертельна, тому треба бути дуже обережними.

- Входимо? - запитав лідера підрозділу Парячих Орлів - Дуань Хун'їн.

- Ні. Наша задача - оточити село: нікого не впускати до неї і ніхто не випустити, - відповів Лу Шен.

- Слухаюсь, солдати за лічені хвилини роздивилися навколо села.

Лу Шен, на короткий час задумаючись, прислухався до шумів села. В одному з глиняних будинків явно хтось бився. Принаймні про це говорили звуки, що доносяться звідти.

"Благородні... Якою ж силою вони володіють?" - Лу Шена здалися допитливими.

Тепер він був майстром номер один в секті « Багряних Кітів ». Навіть якщо б сам майстер секти кинув виклик йому, він би його переміг.

Він теж не хотів би мати таких примар, з якими стикався раніше. Чесно кажучи, до цього він ніколи не стикався з по-справжньому смертельною небезпекою. Йому було цікаво, чого він вартий в очах шляхетних.

Лу Шен рушив вперед, зтиснувши саблі.

"Звуки доносяться з найбільшого будинку справа".

З’ясувавши, що́ відбувається далі, він рушив до потрібного будинку. Прокравшись уздовж стіни, він заглянув у вікно.

Всередині все було чорним. Зовсім нічого не видно.

Лу Шен, нахмурившись, поплотніше притиснувся до вікна.

- На що дивишся? Можна і я погляну? - Розповідав позаду нього смішний голос.

Лу Шен, ледве не підстрибнувши від несподіванок, обернувся.

- Ви! - відстрибнув убік перш, ніж встиг зрозуміти, що стоїть перед ним людина в зелених одягах був тим, за ким він нещодавно спостерігав.

Хлопець ввічливо посміхався.

Відстань між ними становила близько двох метрів.

- Хто ви? - Насолоджуйся, запитав Лу Шен. Цей хлопець підкрадається до нього не помічаючи, чого раніше ніколи не траплялося.

- Я? - Усмішка хлопця стала ще ширше. - Мене звати Чжен І. А ти, як я розумію, представник секти "Багряних Кітів"? Тут більше немає привидів. Але це місце потрібно десять днів протримати в карантині. Жодна жива істота не повинна сюди увійти.

- Жодна жива істота? - Ще Лу Шен.

- Точніше, ніхто з людей - пояснив Чжен І.

- Ясно, Лу Шен кивнув.

- Ось і чудово, - Чженень І посміхнувся. - Потрібно оточити це місце. Пам'ятай: після того, як я піду, ніхто не повинен сюди заходити.

- Так, пане, - вклонився Лу Шен.

- О! І передай Хун Мінцзи, нехай наступного разу спробує бути менш зухвалим... - Потиснувши рукою по підвіконнику, хлопець не обертаючись замахнувся геть.

Голова Лу Шена залишалася схильною, аж поки благородний не зник з поля зору. Тільки після цього він повільно випростував шию.

Повертаючись, побачив на підвіконні виразний чорний слід.

На обличчі промайнуло здивування. Протягнувши руку, він торкнувся кінчика пальця.

- Пшшу...

Сильний біль, який в’їхав у палець, наче вірус почав швидко поширюватися по його тілу.

Плоть на пальці, швидко потемнівши, стала чорною.

Рішуче, без жалю, він швидко відрізав саблею уражене тіло.

Шматок чорного тіла, впавши на землю і подався хмаркою диму. Вся внутрішня Ци Лу Шена пішла до ураженого ядом ватажка, щоб усунути пошкодження.

- Який жахливий отрута... - Лу Шен втягнув носом холодне повітря.

Його голова покрилася іспанкою, яка виникла через сильний біль. Вени на шиї здулись. Він уважно оглянув палець. Після споживання великої кількості внутрішнього Ци, він почав трохи заживати.

Щоб придушити отруту, його тіло довелося витратити вісімдесят відсотків Ці технології Небесного Журавля Інь-Ян.

Піднявши шаблю, Лу Шен знову зрізав пошарпаний палець.

Хоча його серце сильно боліло, він зміг закінчити роботу.

"Благородні... Значить, різниця між нами насправді велика".

Він знову подивився на поконнику чорний відтиску долоні.

- Не варто залишатися занадто довго в цьому місці, - розвернувшись, Лу Шен знадобився піти. У цей момент йому на очі потрапив мішок, що лежить біля колодязя. Темно-червоний мішок, з вишитим на ньому словом - "Лу".

"Це символ моєї сім'ї", - серце Лу Шена тремтіло. Підійшовши до криниці, він нахилився і підняв мішок. Обережно розв'язав тесемки.

Усередині лежала їжа і лист. Лу Шен поспішно розгорнув листа.

Він адресувався Лу Ченсінію. У листі було детально описано шлях до Ян Шаня і знаки, що залишить для нього на дорозі караван.

"Це лист призначений Лу Ченьсиню. Отже, моя сім'я була тут, в цьому селі і Лу Ченсінь зникли. На щастя, інші в порядку. Лу Ченсінь не був хорошою людиною, про яку варто було б оплакувати". - Після цього в його голову раптом закралася одна неймовірна думка. - "Коли я їхав в Ян Шань, тут точно не було ніякого села. Чому вона виникла саме тоді, коли моя сім'я вирушила в дорогу?"

Наприклад, він не помітив, як покинув село. Чженень І давно пішов і тільки солдати секти « Бригряний Кит» стояли на варті навколо села.

Лу Шен сховав поранений палець у довгій рукаві.

- Ретельно тримайте це місце. Не дозволяйте нікому входити в нього. Відправте когось до міста - нам потрібно підкріплення! - Він почав командувати. Двадцяти людей не було достатньо, щоб оточити це місце.

- Так, сер!

Роздавши вказівки, Лу Шен пішов на коня назад.

Його сім'я зараз була десь там, попереду. Він відчував, що над нею нависла небезпека. Треба було зробити все можливе, щоб її врятувати.

Його інстинкти буквально кричали, що все це не може бути простим збігом.

Цього разу Лу Шен рушив по головній дорозі. Час невблаганно біжить вперед, опускаючись на землю сірими сутінками.

Він переслідував їх, невтомно докладаючи зусиль.

Незабаром з'явилися темні силуети екіпажів. На перший погляд з ними було все в порядку.

Лу Шен полегшено зітхнув. Пришпоривши коня, він помчав вперед ще швидше. У цей момент він помітив висить на одній з карет червоний ліхтар.

Подібні ліхтарі висіли на двох сусідніх каретах.

З наближенням до каравану очі Лу Шена, в яких плекали лють, перемішане з розпачем, розширювалися все більше.

Розділ 83.

Біда. (Часть 3)

"Прогульний корабель з червоними ліхтарями..." - блискавкою пронісся в голові Лу Шена.

Його обличчя потемніло.

Приблизившись до каравану, він примусив коня зупинитися. Дочекався, поки його помітять.

Його зустріла група людей на чолі з Луом Фаном.

- Шан’єр? Звідки ти тут і що з твоїм волоссям? - Здивований чоловік вигукнув, побачивши сина.

Хлопчина поспішав.

- Це довга історія, зараз немає часу про це говорити. Друга мати, дядько Чжао, що тут відбувається? Хто повісив ці ліхтарі?

Здалеку йому здалося, що ліхтарі висіли на трьох каретах, але він помилився - карета була одна.

Він махнув рукою в бік кінного екіпажу, на якому висіло три червоних ліхтарі.

- Самі не знаємо. Раніше вони були жовтими, але в якийсь момент раптом почервоніли, - стривожено пояснив Лу Фан. У його голосі лунали неспокійні нотки. - Як добре, що ти вирішив нас зустріти.

Лу Шен спостерігав за тим, як люди викинулися з карети. Тут були всі його домочадці - друга, третя, четверта, п'ята мати і дядько Чжао.

Крім того, були присутні й інші родичі — як близькі, так і віддалені, у тому числі біологічна матері. Лише тих, хто носив ім’я Лу, було більше двадцяти.

- Брат Шен, слава богу, ти тут. Ченсінь зник! Ти повинен допомогти нам його знайти! - Кинулася до Лу Шену третя мати. Її обличчя було блідим, очі опухли від сліз.

- Не хвилюйтеся, я зроблю все можливе - кивнув у відповідь Лу Шен.

Хоча родина була шокована його новою зовнішністю, вони вагалися лізти до нього з запитаннями. Тепер вони почувалися безпечно, перебуваючи біля нього.

Вони ще не забули, як брат Шен вирішив питання з привидами в Цзю Ляне і не сумнівалися, що й цього разу він знайде вихід. Усі дивилися на нього очима, сповнені очікування і надії.

Лу Шен попрямував прямо до дивного екіпажу. Біля нього стояло декілька озброєних саблів охоронців. Узявши в руки зброю, юнак обійшов карету по колу.

- Брат Шен! Ти прийшов! Як добре! Бачиш ці подряпини на ліхтарі і напис? Те саме, що й раніше. Значить, це ті ж ліхтарі, - цей товстень був ніким іншим, як брат Суном. Його настрій, після втрати трьох братів, залишало не найкраще.

Лу Шен кивнув і продовжив вивчати ліхтарі, які висіли на кареті.

- Хто їхав у цій кареті? - запитав він.

- Молодий пан Ченсінь і Чжен Сюсю, - негайно відповів брат Сун.

- Коли пропав Ченсінь?

- Минулої ночі в покинутому селі.

- Заброєне село... - Погляд Лу Шена пробігся по околиці. У його холодних очах промайнуло розуміння. - Рухайтеся без зупинок до самого Ян Шаня. Подивимося, що за створіння посміхнулася в'язатись за сім'єю Лу, - скомендував він.

Лу Фан, згідно кивнув:

- Вперед! І хто-небудь, зніміть вже ці прокляті ліхтарі! Продовжуємо рух!

- Стійте! Не чіпайте цю карету. Ми більше не будемо її використовувати, - зупинив Лу Шен направлена до екіпажу Чжен Сюсю.

- Старший брат, з нею може статися щось погане? Адже вона... - Поглянув на Лу Шена Лу Танян.

- Ні, якщо всі ви будете мене без слів слухатися, - відповів хлопець.

Лу Тян’єн, кивнувши, сів у карету.

Караван продовжив свій шлях. Незважаючи на присутність Лу Шена, охоронці були насторожі й пильно стежили за дорогою та околицями.

Колеса возів, мерехтячи скрипами, підстрибували на вухах.

Лу Шен пильно стежив за тим, що відбувається.

Раптом він відчув зле.

- Стоп! - Він різко підняв руку.

Наслідуючи його приклад, Лу Фан жестом наказав каравану зупинитися.

Лу Шен обернувся. Карета з червоними ліхтарями продовжувала слідувати позаду всіх екіпажів. Коні не видавали ні звуку. Хоча ніхто не сидів на обладунку, здавалося, що нею керує вправний візник.

Невдовзі інші теж помітили це дивне явище. Хтось перелякано скрикнув.

- І чого так лякатися? - Знизив плечима Лу Шен. - прив'яжіть карету до якогось дерева. Схоже, цей кінь звикла слідувати за людьми. Вона не залишить нас у спокої.

- Напевно, так воно і є, - з полегшенням видихнув дядько Чжао. Слова Лу Шена трохи заспокоїли його.

Вартові боялися наближатися до карети, але не наважилися перелічити Лу Шену.

Невдовзі караван знову напав на місто.

Вони їхали досить довго. Люди постійно озиралися, боячись переслідувань дивної карети.

Це зрозуміло - передіснуюча сцена дуже їх налякала.

Тільки від’їхавши від місця, де залишилася карета на пристойну відстань, люди змогли трохи заспокоїтися.

- Подивіться назад! - Раптом пролунав стривожений крик.

Всі, як один, обернулися.

Зліва від головної дороги, по густій траві, напереріз каравану мчала за ґратами.

Червоні ліхтарі висвітлювали їй шлях.

Караван знову зупинився. Усі були приголомшені, коли дивилися на карету, що рухалась по полі.

Лу Фан, витягнувши з кишені хустинок, який витер виступив на лобі піт. Він з останніх сил намагався зберігати самовладання, хоча до смерті був наляканий.

Лу Шена, охайний погляд на карету. Витягнувши з ножен шаблю, юнак крокнув вперед.

- Їдьте, я вас наздожену!

- Шан’єр! - гукнув Лу Фан. - Обережно!

- Ммм... - Не обертаючись, Лу Шен махнув рукою. Направився до карети, ні на секунду не відриваючи від неї погляд.

Караван повільно віддалявся, залишаючи позаду Лу Шена і дивну команду.

Наблизившись до губ, він взяв саблю і рушив назустріч карі.

- Хіба ти шукаєш не мене? Я тут, - він посміхнувся. - Хочеш помститися за ту жінку-привидака з прогулянкового човна? Шкода, ти не бачив, як я її вбивав. Спочатку виколов очі і відрізав вуха.

Лу Шен розсміявся.

- Потім розрубив тіло надвоє. Вона думала, що не помре. Але все, що мені потрібно було зробити - це спалити її тіло своїм внутрішнім Ци. Лише кілька секунд і від неї нічого не залишилося. Ха-ха-Ха-хо...

Ще до того, як його виступ закінчився, карета затремтіла. Хтось з лютістю відчинив зсередини двері.

- Що таке? Ти сердишся? - Посміхнувшись, запитав Лу Шен.

З карети вибігала з ніг до голови одягнена в червоне жінка, яка була блідою особою. У руці вона тримала великий червоний ліхтар.

- Шорк... Шорк... - Жінка почала повільно повертати голову, видаючи при цьому дивний кулькаючий звук.

Повертаючись обличчям до Лу Шена, яка змінювалась, вона подивилася на нього безжиттєвими очима.

- Ти ж знала ту жінку, чи не так? - Вчепившись руками в рукоять саблі, Лу Шен приготувався до атаки. - І приїхала помститися за її смерть?

Жінка в червоному, раптово зникнувши, з’явилася за нею Лу Шена. Змахнувши рукою, він мітнув у шию червоний ліхтар.

Лу Шен чудом зміг уникнути удару.

Гарячі хвилі теплого тепла, що виходять з сріблястого лізіння саблі, зіткнулися із холодною і примарою « Інь ». Внутрішня Ци головним Багряною Мантри звучала в лезо шаблі. Промившись у повітрі, клинок безжалісно встромився в жіноче тіло.

На здивування Лу Шена, його удар нічого крім повітря не проколов.

Лезання саблі пройшло наскрізь, наче жінка була не привидом, а ілюзією.

"Що відбувається?" - Лу Шен ледве встиг додумати цю думку, коли ліхтар промахнувся в повітрі і вдарився йому у груди.

На мить Лу Шену врізався на великій швидкості поїзд. Він відлетів назад на десять метрів, п'ятками прочорнив по землі дві глибокі борозни. Вперся спиною в карету.

Обличчя юнака почервоніло. Тримаючись однією рукою за кут карети, він встромив значну частину свого внутрішнього Ці в лезо саблі. Знову кинувся в атаку.

Клинок знову пройшов через тіло жінки, не завдавши їй жодної шкоди.

Червоний ліхтар врізався у ліве плече Лу Шена.

Коли Лу Шен втратив рівновагу, він захитався. Перед тим як він почав себе вбити, перед ним з’явилася дама в червоному.

Я зробив ще один удар. На щастя, він зміг заблокувати його бритвою шаблі.

Величезна сила розтрощила його на землю.

"Телепортація? Ні, це неможливо. Мабуть, вона просто дуже швидко рухається". - У цей момент відразу в двох місцях його тіло прокололо нестерпний біль. Біль супроводжується онімінням і легким зудом.

Внутрішня Ци техніка Небесного Журавля Інь-Ян хлинула в його рани, лікуючи і борючись з токсинами.

Швидко підскочивши на ноги, Лу Шен оглянувся. Жінки ніде не бачили.

"Навіть рухаючись неймовірно швидко, вона не видає жодних звуків". - Лу Шен зосередився. Хоч він і був двічі поранений, пошкодження не були серйозними й не представляли для його здоров'я небезпеки.

Подивившись по сторонах, він побачив карету. Вона була порожня, і тільки червоні ліхтарі відрізняли її від звичайного екіпажу.

"Куди вона справилася?" - Лу Шен насупився.

Раптом посередині карети вистрілили дві червоні стрічки. Зворушившись навколо шиї юнака, він з силою вдарив горло.

Обличчя Лу Шена почервоніло ще більше. Вчепившись у стрічку, він закликав внутрішню Ці. Жар головний Багряний Мантри швидко згорнув стрічки.

Хлопчина відстрибнув назад, подалі від карети. Не встиг він прийти в себе, як у його тіло знову врізався червоний ліхтар.

Гаряча кров, хлинувши в горло Лу Шена, відразу виступила на його губах. Він був змушений відступити ще на кілька кроків. Все його тіло палало, в руці пульсувала довга сабля, наповнена кип'яткою внутрішньою Ци.

Він знову нікого не побачив.

- Ось як? - Посміхаючись, він вказав пальцем в центр лоба. - Цілься сюди.

Розділ 84.

Біда. (Часть 4)

Ще один удар змусив Лу Шена відступити на кілька кроків назад.

З карети знову вирвалася червона стрічка. Просвиснувши в повітрі, обернулася навколо його талії, але не встиг завдати йому шкоди, зникла, спакована його внутрішні Ци.

Леді в червоному, перемістившись Лу Шену за спину, вдарила його ліхтарем у праве плече.

З горла жінки вирвався нерозбірливий горбанний рев. Вона, то з'являлася, зникаючи, наносила Лу Шену удар за ударом - по торсу, кінцівках, голові.

Під градом важких ударів кров з горла Лу Шена почала хлестати ще сильніше.

- Бий старшу! Надто легко! Ха-ха-хо... - Лу Шен зовсім не виглядав стурбованим, блокуючи її удари саблей. Іноді йому це вдавалося, але більша частина ударів досягала мети. - Знаєш, як я її вбивав? Я бив набагато сильніше, ніж ти зараз! Розрубав її навпіл зверху до низу. Вона намагалася відновитися, але я перетягнув її жалюгідні потуги. Я заподіяв їй пекельний біль! - Лу Шен сміявся, наче божевільний, не звертаючи уваги на багнову кров.

Інтенсивність атаки роз'єднаної жінки ще більше зросла. Збільшилась і їхня сила. Коли з'явилася можливість, вона встромила у тіло Лу Шена довгі чорні кігті, залишаючи на його шкірі темно-червоні смуги.

З лівого боку тіла Лу Шена був безжалісно вирваний солідний шматок плоті. Краї рани почали швидко чорнити, але техніці Небесного Журавля Інь-Ян вдалося блокувати розповзаючий по організму отрута.

Озброєний ліхтарем і гострими кігтями, жінка як одержима атакою Лу Шена. Коли ліхтар в її руці засяяв аломою, швидкість і сила його атак зросли ще більше.

Багряно-чорні кігтики, блискавку промайнули в повітрі, закололися у груди Лу Шена. Вона мріяла вирвати цьому смертному серце і печиво, бажаючи помститися за сестру!

Жінка в червоному від самого початку була занадто швидкою для Лу Шена. Все, що він міг робити - це постійно ухилятися від її ударів.

Гострий когот встромився у праву груди Лу Шена, пробиваючи легке. З рани, разом з шипким повітрям, почала виливатися кров.

Жінка в червоному, відкинувши ліхтар убік, впала кігтями в живіт Лу Шена.

Тіло юнака затремтіло. Він схопив її руками за плечі. Жінка спробувала вирватися, але її сили виявились недостатньо, щоб послабити його захоплення.

- Попалась... - піднявши перепалене кров'ю обличчя, хлопець широко посміхнувся. Чесно кажучи, якби він побачив цю посмішку, то міг би залишитися зайцем на все життя.

Циркуляція внутрішньої Цівії центральної Багряної Мантри, часто прискорившись і без того гарячу кров. Від шкіри повалив сизкий дим.

Зариваючи, Лу Шен впечатав коліно в живіт дами у червоному.

Жінка закричала. З місця ударів повалив білий дим.

- Думала, зможеш мене вбити? - Лу Шен, схопив жінку за волосся, головою вдарив її в лоб.

На голові жінки з'явилася велика рана. З неї, вперемішу з білим димом, вилизнула біла слізь. Жінка закричала. Лу Шен відштовхнув тіло, що тріпнулося з такою силою, щоб воно пролітало в повітрі і врізалося у дерево неподалік.

Грім закриспівав, і дерево розколовалося на кілька частин.

- Ха-ха-Ха! - Стрибнувши до жінки, він почав наносити їй удар за ударом, перетворюючи голову в сіро-червоне місиво. З - поміж розбитої арбуз голови повалив білий дим.

- ЧИ ТИ НЕ ХОТІЛА МЕНЕ ВБИТИ? ДААЙ ЖЕ, АТАКУЙ! - Його потужні удари потрясали її тіло.

На неї напали десятки безпричинних ударів. Внутрішня Ци шалено циркулювала в возі Лу Шена. Техніка Нефритового Журавля Інь-Ян продовжувала постійно відновлювати Ци основний Багряної Мантри, що дало йому вкладати на кожен удар повну силу. Його тіло стало гарячим, наче кузневий гірський схил.

Голова та шия жінки перетворилися на обвуглене місиво.

Він схопив жінку за горло, і хлопець підійняв її над землею.

Незважаючи на те, що жінка вмирала, вона не втрачала свідомості і робила все можливе, щоб хоч якось зашкодити ненависному ворогу.

- За мою смерть тобі доведеться дорого заплатити! - Прошипела вона.

- Умри! - Одним різким рухом хлопець відірвав їй голову.

На нього вилилося багато білої слизу, але Лу Шена це зовсім не бентежило. Піднявши голову до неба, він зайшов у шалений сміх.

***

У лісі, що дригло під час століть, переховувався великий будинок, всередині і ззовні прикрашений червоними ліхтарями.

Біля входу на подвір’я криниці, ховаючись від дощу під широким парасолею, стояла одягнена в білу сукню жінка.

Червона вуаль закривала її обличчя, то приховуючи потворність, чи невимовну красу. По спині до талії ніспала копна чорних, як смола довгих волосся.

Зонтик, прикрашений рожевими квітами сливи, виділявся на фоні червоних ліхтарів.

- Сім'я Чжень... Вони вбили багатьох з нас... Потрібно щось з цим робити... - Донісся з-під парасольки приємний жіночий голос.

- Це вони прибрали до рук скорбот Алого Дракона. За допомогою брехні та удаваного обману всі фракції ввели в оману. Тепер, накопичивши сили, ми взялись за нас і сказали їй з колодязя хрипкий голос. - Нещодавно вони знищили три наші бази, тепер взялися за Аномалії. Цей Чженень Сюнь... Він досить сильний. Вражає.

- Можливо... Мені його вбити? - Прокинувшись, запитала пані з парасолькою.

- Тобі з ним не впоратися. Сім'я Чженень останнім часом стала діяти занадто жорстко. Можливо, через те, що мука Алого Дракона зараз знаходиться в їх руках, - продовжував відвідувати з колодязя голос. - Аномалій, які ми контролюємо, залишилося досить багато. Думаю, вони спробують знищити їх всі. Потрібно почекати. Подивитися, що з цього вийде.

- Добре... - Покірно погодилася жінка.

Вона ще деякий час стояла біля колодязя, але співрозмовник мовчав. Зрозумівши, що розмова закінчена, дівчина зайшла до свого дому і пішла у свою спальню.

Зупинившись перед дверима, подивилася на звисаючи з стелі ліхтарі. П’ятнадцять з них недавно погасли, зануривши один із ділянок коридору в темряву.

- Переможці і розділені... 15 з нас... Навіть та, що повинна була знищити смертного ... Вони дійсно навчили нас вбивати... - Звучно пробурмотіла дама з парасолькою. - Чженень Сюнь... коли-небудь я до тебе дістануся...

Мимо пронісся слабкий порив вітру, після чого простір перед дверима спорожніло.

***

Лу Шен доторкнувся до грудей - від неї походив запах палаючої плоті.

Рука з шаблею була опущена вниз. З пальців по лезню все ще стікали тонкі струмені крові. Між його долонею і рукою була затиската довга срібна шпиля.

Це була звичайна шпилька, яку можна було купити в будь - якому магазині.

Лу Шен знайшов її на тому місці, де зникла леді.

Після того, як дама в червоному померла, а її тіло лося білим димом, на землі залишилося кілька речей - ліхтар, червоне плаття і ця шпилька. Капнувши на шпильку кров'ю, він переконався, що вона повна Інь Ці.

Енергія мертвих миттєво входила у його долоню.

Лу Шану здавалося, що в його грудях запалює вогонь. Зовнішні рани більше не кровоточили, в той час як внутрішні, завдяки техніці Небесного Журавля Інь-Ян, досить швидко згоджувались.

Під час бою більшість його внутрішньої Ці були витрачені на нейтралізацію отрути, і на сам бій пішло дуже мало енергії.

Лу Шен глянув на карету, встромивши її ногою червоною одеж. На ній більше не горювали. Чорний кінь, впряганий до екіпажу, замерла статуєю на місці. З її рота, ніздрів і очей витікала кров.

Використовуючи саблю замість опори, він кидав убік караван.

Через деякий час до нього дістався стук кінських копит. Піднявши голову, він побачив нефритового Лота з двома членами секти.

Помітивши, що покритий кров’ю Лу Шен ледве стоїть на ногах, Нефритовий Лотос всохнувся.

- Вы....

Трійця швидко поспішала.

- Зовнішній глава!

- Зовнішній розділ, що з вами? - Побігли вони до свого боса.

- Все гаразд. Що ви тут робите? Ви ж повинні були залишатися в місті! - Від’їжджаючи, Лу Шен залишив замість себе Нефритового Лотаоса і наказав йому стежити за порядком. Якщо в місті станеться щось незвичайне, відразу ж закривати його на карантин і зв'язуватися з владою яменя.

- З містом все гаразд. Зовнішній розділ, що сталося? Хто посмів на вас атакувати? - Нефритовий Лотос, розв'язав тісяму мішечку, витягнув з нього якісь ліки. Протягнув Лу Шену.

Він взяв мазь у помічника і почав опрацювати рану.

- Щодо ран... Це довга історія...  

Побачивши Лу Шена, Нефритовий Лотос шокований заміром. Краї ран були чорно-фіолетовими, з очевидними ознаками сильного отрути.

- Не лякайтеся. Так, це отрута, але я зміг його заблокувати за допомогою внутрішнього Ци. Потрібно просто обрізати уражене тіло і все буде гаразд, - на лобі Лу Шена, який терпить зараз жахливий біль, виступила іспанка.

- У мене є деякі протиотрути... - почав Нефритовий Лотос.

- Не потрібно. Звичайні протиотрута цього отрути безсилі, - Лу Шен думав, що протистояти цьому отрута може тільки внутрішня Ци з атрибутом Ян. Після використання Ці головній Багряній Мантра отрута перестала поширюватися по його тілу. Щоб повністю одужати, йому потрібно було швидко дістатися до міста - позбутися зараженого тіла і добре обробити рани.

- У такому випадку, давайте поквапимося. Звільните коня, поїдете на одній - подивився на учнів секти Нефритовий Лотос.

- Так, сер!

Зійшовши на коней, група вирушила в дорогу.

Невдовзі караван сім’ї Лу з'явився на горизонті. Вони спокійно рухалися, без будь-яких ознак занепокоєння або паніки.

Лу Шен не почав зупинятися. Його обличчя було блідим і втомленим. Його кінь так швидко пронісся повз караван, що його батько навіть не встиг нічого йому сказати.

Всю дорогу до Янь Шаня вони не зупиняли.

Лу Шен збив зуби, і йому доводилось зносити нестерпний біль. Після прибуття каравану з Нефритовим Лотосом вирушив до Оранжереї.

Це місце стало основою Лу Шена. Він навіть наймав робітників, щоб побудувати тут будинок для відпочинку.

Глава 85.

Таємниця. (Часть 1)

Прослідивши Лу Шена в кімнату відпочинку, Нефритовий Лотос наказав слугам покликати лікаря.

- Зовнішній глава серйозно постраждав ... - Перелякано пробурмотів лекар, побачивши емісара. Він дивився на Лу Шена, який все ще залишався досить неврівноваженим.

У нього заступилися волосся на голові лікарі. Як людина могла вижити після втрати такої кількості крові? Як міг не божеволіти від болю при отриманні таких серйозних ран? Це виклика́ло всі медичні доктрини, які він вивчав протягом багатьох років.

Зовнішній розділ страждає від великої кровотечі. Якщо ми розв'яжемо цю проблему, його життя нічого не загрожуватиме. Старий лікар не знає, як зовнішньому розділі вдалося зупинити кровотечу, але він захоплений роботою - лікар вагався, чи варто продовжувати. - Ці дві рани схожі на результат проникнення всередину вашого тіла чиїсь пальців ...

Коли Нефритовий Лотос почув ці слова, по його спині побіг холодок. Яка істота могла за допомогою рук зашкодити такій людині?

Після того як Лу Шен вбив заступника майстра секти Гунсунь Чжанканя, він став другим експертом секти.

Хто мав силу й відвагу заподіяти шкоду одному з провідних експертів секти?

- Зріжте всю цю гидоту. Я зупинив кровотечу, але не можу самостійно видалити отруєне тіло - подивився на старого Лу Шена.

- Да, да, так... - Він закидав мене у ту пору. Доставивши схожий на скальпель срібний ніж, він почав обережно зрізати почорнілу плоть - спочатку з грудей, потім з живота і кінцівок Лу Шена.

Нефритовий Лотос стояв убік, уважно спостерігаючи за руками лікаря, щоб той не спробував зашкодити його шефу.

Лу Шен на цей рахунок не тривожився. Хоча він не був настільки сильним, як думав, але мав досить міцні кістки.

Усередині нього постійно циркулювала внутрішня Ці основна Багряна Мантри. Будь-який натяк на загрозу з боку лікаря буде негайно виявлений і нейтралізований.

Срібний ніж за сантиметром, зрізав уражену отрутою тіло, складаючи пізніше на заздалегідь підготовлений срібний піднос.

Широко широко відчинений халат Лу Шена відкрився на великій вені.

Стоячи в стороні, Нефритовий Лотос мовчки спостерігав за процесом.

Через кілька довгих годин лікар нарешті закінчив роботу. Великі краплі пота покривали його зморшкуватий лоб.

На щастя, небезпеки для життя більше немає, - він виглядав так, ніби з його плечей звалилася непомірна ноша.

- Дуже дякую, докторе. Нефритовий Лотос, що стояв поряд з юнаком-нафтою, полегшено зітхнув.

Тоді лікар підійшов до Лу Шена і вклав у його руку невеликий пакунок.

- Це порошок, створений на основі заліза секреції отрути червоної змії, придуманий старим лікарем. Він є протиотрутою від всіх отрути природи Інь. Прийміть трохи всередину, решта понесіть на рану. Це моє розпорядження. Приймайте його тричі на день, і один раз уночі, - сказав лікар. - Вибачте, але мені треба йти до інших пацієнтів. Сподіваюся, мій препарат допоможе зовнішньому главі швидше видужати.

- Ще раз повторив Лу Шен. Він махав рукою слугі і наказав провести старого лікаря до дверей.

Коли двері кімнати зачинилися, в приміщенні залишився тільки Нефритовий Лотос і Лу Шен.

- Зовнішній глава, що за неприємність приєднулася з вами цього разу? - Похивши головою, запитав у Лу Шена помічник.

- Хех. Оголосився старий ворог, який посміяв мою сім'ю. На щастя, я його знищив. Холодні очі Лу Шена закрили лютістю.

- Це... про що я думаю? - Знизивши голос до шепота, запитав Нефритовий Лотос.

Лу Шен подивився на помічника:

- Ти знаєш?

- Майстер секти згадував про це, - кивнув Нефритовий Лотос. - До того ж, не важко було і самому здогадатися. Хто ще, крім них, може зашкодити другому після майстра секти експерту.

- Ми повинні посилити безпеку. Вони майже не прийшли до мого порога. Мені потрібна ваша допомога з забороненою зоною. Потрібно подбати про захист її чоловіків. Жодна людина не повинна протягом десяти днів входити на територію забороненої зони. Ясно? - запитав Лу Шен.

- Без проблем. Зовнішній глава, зосередьтеся на лікуванні а я подбаю про рештою - кивнув Нефритовий Лотос.

- Зосереджуватися на лікуванні? Боюся, у мене немає на це часу... - Похивши головою, відповів Лу Шен.

Після цього вони обговорили ще кілька важливих питань. У більшості випадків Нефритовий Лотос, Лу Шен уважно слухав.

Коротко кажучи, Нефритовий Лотос наказав своїм слугам поїдати й покинути кімнату.

Під час обіду Лу Шен з’їв трьох курей, горщик із товстим кроличим м'ясом, дві оленячі ноги, рис з тофу і овочами. Тільки після цього він відпустив слуг.

Трохи відпочивши після їжі, вийшов на вулицю.

Снаружи было темно.

Лу Шен крикнув конем, і він наказав сідати коня. Внутрішня Ци Нефритового Журавля Інь-Ян була виснажена більше, ніж наполовину, і запас її з кожною хвилиною ставав все менше.

- Нин Сань!

- Так, старший брат! - Підбіг до нього помічник, завжди ждучий десь неподалік.

- Що там з моєю сім'єю? - запитав у нього хлопець.

- Пан Лу оселився на сході Янь Шаня, біля Східного Озера. Він купив там досить великий маєток, - швидко відповів Нін Сань. - Ваш підчинений зустрів його на воротах і супроводжував до самого будинку. Зараз за безпекою вашої сім'ї таємно стежить Дуань Мен зі своєю групою.

- Добре, добре кивнув Лу Шен. - Відправте когось до Цяо-ер, повідомте мені що зі мною все гаразд. Я відправляюсь до Східного Озера. Настав час відвідати сім’ю.

- Так, пане, - голосно відповів Нін Санй.

Після цього, схопившись на коня, Лу Шен залишив Оранжерію.

Ніч була темною. Місячне світло ледве пробивалося крізь колонію хмар, що пливли над землею. Незважаючи на це, у місті все ще вирувало життя.

Елегантні чоловіки і ті, що ховають під вуалями свої прекрасні обличчя молоді дами, студенти та слуги - люди всіх соловейких закупівель створювали галасливий натовп.

Натягнувши поводи, Лу Шен сповільнив рух коня. Згорнувши ліворуч на перехрестя, він попрямував до Східного Озера.

Через деякий час знайшов нове помече Лу.

Біля входу до будинку побачив Лу Фана, який спостерігав за тим, як хтось із слуг прибиває над дверима табличку з фамілями їх сім'ї. Трохи в стороні стояла третя мати, час від часу витираюча хусткою вологі очі.

Поруч з Лу Фаном стояли двоє чиновників Янь Шаня. Трійця про щось тихо розмовляла.

Поспішаючи, Лу Шен прив’язав до дерева коня.

- Брат Шен! - Він помітив його хтось із доміночів.

- Брат Шен тут!

- Молодий пан тут!

- Молодий Пан!

Радісні усмішки засяяли на обличчях присутніх.

- Айё! Пан серйозно постраждав! - вигукнув один з експертів, побачивши перев'язаного навряд чи не від ніг до голови Лу Шена.

Його живіт, груди, талія, руки, ноги... Все тіло було вкрите ранами.

Дядя Чжао, наблизившись до юнака, оглянув його з усіх боків.

- Брат Шен, з ким ти схлестився?

- Не важливо, дядьку Чжао, вже все гаразд, — посміхнувся, юнак похлопав майстра по плечу. Потім подивився на батька:

- Тату, у вас все добре?

Лу Фан був зараз не в кращому настрої. Він здогадався, що його син зазнав поранень. Його очі похитнулися.

Він уже втратив одного сина. Якби загинув ще й Лу Шен, то сім'я Лу втратила б будь-яку надію. Тепер Лу Шен був опорою сім’ї Місяця.

Лу Фан простягнув руку й обережно торкнувся м’язів плеча.

- Все гаразд, посміхнувся юнак. - Я займусь справою Ченьсиня. Живим або мертвим, я обов'язково його знайду.

- Шкода, твій батько настільки безглуздий, що не в силах нічому тобі допомогти... Ми всі стали твоїм тягарем, - Лу Фан важко зітхнув. Чоловік закрив обличчя руками і більше не міг стримати сліз.

- Не турбуйся. Як вирішити це питання, займуся зміцненням нашої сім'ї - спробував потішити батька Лу Шен.

Переконаючись, що з його сім'єю все гаразд, Лу Шен нарешті заспокоївся. Повертатися до свого намету не став. Закли́кавши людей допомогти перебратися до міста Цяо в маєток Лу, він знову вирушив у Оранжерею.

Останнє зіткнення показало, наскільки він ще слабкий.

"Моя сила незрівнянна з силою звичайних людей, але в порівнянні зі надприродними істотами, я ще занадто слабкий", - повернувшись до Оранжею, Лу Шен вирішив ще трохи відпочити.

Але невеселі думки ніяк не хотіли покидати його голову.

"Тоді, як мені навчитися ефективно боротися з такими істотами без шкоди для себе?" - "Наскільки я знаю, примари - неважливо, сильні вони або слабкі, щоб завдати людям шкоди спочатку повинні матеріалізуватися. Хтось з них використовує отруту, хтось зброю, дехто кігті. Дехто порівнює мощицю з силою експертів рівня зосередження духу, але вони значно перевершують їх за швидкістю. Звичайно, ті привиди, з якими мені довелося зіткнутися, були всього лише солдатами. А якщо битися з кимось, на зразок того ж Чженина І...» - Лу Шен згадав підглядену нещодавно сцену. Голова Чженина І, розрубана навпіл, дивовижно зрослася буквально за кілька секунд.

Серце Лу Шена тремтіло.

З такими регенеративними здібностями вбити його буде дуже важко.

« Якщо такі неймовірні здібності притаманні всім благородним і надприродним істотам вищої касти... Тоді мені потрібно зосередитися на зміцненні свого тіла. Зараз мій основний пріоритет - зберегти своє життя".

Лу Шен знову повернувся думками до жінки-привидаку, до її неймовірної швидкості пересування. Потім згадав, як Чженень І, абсолютно безшумно, перемістився йому за спину.

"Як мені їх долати при такій швидкості?"

Його довгі роздуми ні до чого не призвели - він так і не знайшов вирішення цієї проблеми. Іншого вибору, як залишити її на потім, у нього не було.

У даний момент він міг робити тільки одне - постійно вдосконалюватися.

Піднявшись з ліжка, він дістав срібну шпильку, яка випалила з привида із червоним ліхтарем. У ній вже не було Інь Ці, так що поглинути нічого.

"Наскільки я знаю, тіло не витрачає ніякої енергії, коли я використовую Інь Ці для екстраполяції бойових мистецтв. Це означає, що я можу використати Інь Ці як заміну і продовжити модернізувати свої навички!" - ця думка, яка раптово прийшла Лу Шену в голову, змусила його очі засяяти. Чоловік більше не цікавився тим, що Інь Ці привиди можуть завдати шкоди його тілу.

Поміркувавши, Лу Шен дійшов висновку, що Інь Ці корисна не тільки для екстраполяції бойових мистецтв, але й для підняття рівнів його навичок.

"Deep Blue!" - подумки вигукнув він.

У ту ж мить, перед його очима спалахнула блідо-блакитна рамка. Незабаром він знайшов погляд серед інших технік базову Багряну Мантру.

"Основна Багрянна Мантра": Четвертий рівень. Спеціальні ефекти: Вґвалтований Огнений Яд, Подвійний Силовий Толчок, Усилене Вітпламінення".

Глава 86.

Таємниця. (Часть 2)

"П'ятий рівень..."- Лу Шен побачив поруч з назвою технології кнопку екстраполяції. Точніше, він не був впевнений, що вона призначена саме для екстраполяції - кнопка була не підписана.

Поки Інь Ці в його тілі було достатньо, така кнопка світилася поруч з кожною технікою, де він досяг максимального рівня.

Отже, якщо він натискав її це призводило до екстраполяції. Але головна Багряна Мантра ще не досягла сьомого рівня.

Вперше він бачив цю кнопку біля бойового мистецтва, не досягнувши вершини.

"Думаю, варто спробувати", - Лу Шен зосередив свою увагу на тому, що його цікавить. Трохи засміявшись, натиснув подумки.

Модифікатор, помившись, повернувся до свого первинного стану через два подихи.

"Основна Багрянна Мантра": Шостий рівень. Спеціальні ефекти: Вґвалтований Огненний Яд, Чехохкратний Силовий Толчок, Усильне Спламенія."

"Це насправді спрацювало?!" - не від себе від радості, Лу Шен п'явся на змінений напис.

З першого погляду могло здатися, що рівень навичок з п'ятого перестрибнув на шосту без будь-яких змін в його тілі. Але він явно відчував зростаючу швидкість циркуляції внутрішньої Ці. Усі його рани почали завдавати йому болю.

- Я не знаю, в чому користь ефектового поштовху. Коли я бився з жінкою-привидом, мої удари, здається, стали трохи сильніше. Може, це наслідок посилення ефекту?

Після модернізації свого внутрішнього Ци, Лу Шен відчув, що став набагато сильнішим. Але він був ще надто слабкий, щоб легко впоратися з такою істотою, як та леді зі ліхтарем.

"Ета жінка з ліхтарем ... Якби я не розсердився і замість того, щоб загоїти рани, не схопив її за плечі... Вона могла б мене вбити".

Він знову подивився на екран модифікатора. Світлячі кнопки зникли, а отже Інь Ці була повністю виснажена.

"Якщо за допомогою Інь Ці можна оновлювати рівні техніки, які не досягли вершини майстерності, потрібно шукати предмети, що містять у собі цю енергію", - Лу Шен вирішив повністю зосередитися на вдосконалення своїх навичок і забував про інші проблеми.

З часом він почав переконуватися, що справиться. Він не вірив, що завдяки модифікатору він у майбутньому не зможе впоратися з кількома примарами.

Зрозумівши, що вивільнена з шпильки енергія вичерпалася, Лу Шен, закрив модифікатор, ліг спати.

Наступного ранку я прокинувся енергійним і відпочив. Тесло поснідав, відправився на базу секти "Багряних Кітів".

Майстер секти, який споживає якийсь білий порошок, знайшов на третьому ярусі судна.

В кімнаті бічні вікна проникли в косі сонячних променів. Віддзеркалюючись від зеленого жовтого аптекарського котла, бліками ковзали по стінах і підлозі, освітлювані природними мотивами.

Ліва рука ремісника секти, одного шматка білої тканини прив’язаної до дерев’яного плану, висіла на перев’язі.

Він був здивований приходом Лу Шена.

- Брат-ученик, щось ти погано виглядаєш.

- Ви теж, брат-наставник... - кут рота Лу Шена нервово смикнувся. Він мало не втратив дар мови, побачивши в такому стані майстра секти.

- Заборонена зона не так вже легко охороняти, - зітхнув старий. - Так багато інцидентів сталося за такий короткий час. Коли безсмертні б'ються, страждають смертні. Навіть найменші демони та привиди можуть змусити нас страждати.

- Як брат-наставник справляється з цими надмірно швидкими привидами? - Лу Шен приніс цей візит, головним чином, щоб отримати відповіді на деякі тривожні його запитання. Майстер секти прожив довге життя. Як фактичний керівник школи « Багряного сонця», він, мабуть, мав багато козирів у рукаві.

Як і очікувалося, на обличчі ремісників секти у відповідь зацвіла хитка усмішка.

- Я знав, що ти запитаєш. Мене теж мучила це питання.

Піднявшись, він підійшов до вікна.

Кипарисове озеро білі хвилі врізалися у першу базу « Багряного Кіта ».

- Як ти знаєш, у школи "Багряного Сонця" є своя техніка - головний Багрояна Мантра. І є ще кілька навичок, що передаються з покоління в покоління - м'яко сказав Хун Мінцзи.

Погляд Лу Шена ще більше посерйозив.

- Брат-наставник, продовжуйте.

Окинувшись, Хун Мінцзи посміхнувся.

- Кожне з цих мистецтв базується на Багряній Мантрі. Чим вище основний Багряний Мантр, тим могутнішим це вміння, він ненадовго замовк. - Я не буду розповідати про них всіх, тільки про ті, що підходять тобі. Ти добре попрацюєш з сабельними та ладонними технологіями. Між ними є певна схожість.

Брат-наставник, будь ласка, навчите мене - опинившись на одне коліно, сказав Лу Шен.

Хун Мінцзи у відповідь кивнув:

- Це вміння називається технікою Семиденних змін Неба.

- Техніка Семиденні зміни Неба? Мені подобається назва, - посміхнувся Лу Шен.

- Ця техніка вимагає використання більш важкої зброї. Більш важкого і сильнішого. Вона розроблена на додаток до одного з ефектів головної Багряної Мантри - Сілового Толчку, пояснив Хун Мінцзи.

- Силовому Толчку? - Лу Шен ненадовго задумався. - Значить, я зможу використовувати молот? Ця зброя важка і досить потужна.

- Хм... Ну, я не кажу, що це неможливо... - Хун Мінцзи був спантеличений. Він казав, що це сабельна техніка, але Лу Шен, мабуть, пропустив його слова повз вуха.

- Після того, як ви оволодієте технологією Семиденних змін Неба ти зможеш навчитися контролювати внутрішню Ці основний Багряний Мантри. Ділянка її впливу досить велика, завдяки чому вона так ефективно проти надто швидко рухаються ворогів - продовжував майстер секти. - Хочеш вивчити цю техніку?

- Звичайно, - без коливань відповів Лу Шен.

- Удари не складні. Головне, правильно з'єднати їх із мантрою. Дозволь пояснити і ти зрозумієш, що я маю на увазі... - Хун Мінцзи почав пояснювати Лу Шену принципи культивації цієї техніки.

Загалом, було лише два удари і близько десяти кроків. Лу Шен швидко вивчив їх.

З’явилася нова технологія « Модіфікатора » — Семиденна зміна Неба.

Дует тренувався до полудня - один пояснював, другий вчився.

Брат-ученик, якого рівня ти досяг у культивації головної Багряної Мантри? - запитав раптом старий майстер секти. - Я зрозумію, якщо ти не захочеш відповідати.

- Четвертого, Лу Шен не хотів розповідати наставнику про свій нещодавній прогрес. На момент, коли технологія Кривавої Ярості повністю поглинула основний Багряний Мантрой, він дійсно був на четвертому рівні.

- Як я і думав, - кивнув сам собі Гун Мінцзи.

- Брат-наставник, у мене є питання, але я не впевнений, що повинен його озвучувати, — роблячи вигляд що відстає, почав Лу Шен.

- Ми з тобою брати-ученики однієї школи. Ми - єдині живі члени "Багряного Сонця". Коли я помру, ти залишишся єдиним. Тоді вже не буде у кого питати, тому не соромся. Що ти хотів дізнатися? - Хун Мінцзи недбало махнув рукою. - Кажи.

Перш ніж почати, Лу Шен привів думки в порядок.

- Я хотів дізнатися... Хороші сім'ї, демони і привиди... Чому вони сильніші за нас? - Знизивши голос, прошепотів він.

Коли він досягнув шостого рівня культивування головної Багряної Мантри, то без жодних труднощів розглянув його питання. Усмішка зникла з його обличчя - старий нахмурився.

Я вже кілька десятиліть роздумував над цим питанням і дійшов лише одного висновку.

- Кілька десятиліть?

Хун Мінцзи кивнув.

- Пригадай, як зарозуміло вони поводяться з простими людьми і як неохоче йдуть на контакт. Мені довелося працювати з підслухованими шматочками інформації та інформацією, отриманими в результаті власних спостережень. Так я і прийшов до певних висновків.

Брат-наставник, будь ласка, просвітіть мене, - попросив Лу Шен.

Хун Мінцзи всипав у рот ще один пакетик білого порошку. Це було найпопулярніше в Янь Шань знеболювальне, не викликає жодних побічних ефектів.

Благородні, демони та аномалії - справжні правителі цього світу. Вони - основа всіх сказань і легенд, — простягнув Хун Мінцзи. - Я дізнався про них два цікаві факти. - Він підняв вгору два пальці. По-перше, ці істоти безсмертні.

- Безсмертні? - Лу Шен був приголомшений.

- Так, безсмертні, - з гіркотою повторив Хун Мінцзи. - Не важливо, яку тактику ми будемо використовувати, вони можуть бути вбиті тільки собі подібними, але ніяк не нами. Що стосується причини - я її не знайшов. Інакше, з огляду на нашу силу, між нами не виникла б така прірва.

Лу Шен згадав маленьку дівчинку з маєтку Сан.

- Крім того, вони володіють силою, яка для нас, простих людей, смертна. Вони називають її область Уз, - продовжив Хун Мінцзи.

- Область Уз? - Ще Лу Шен.

- Так, Хун Мінцзи зітхнув. - Демони, благородні та Аномалії обдаровані силою, яку вони називають вродженим талантом. Такі істоти, як демони та привиди, можуть її культивувати. Тільки маючи цю силу, можна протистояти смертельній отрути, яка вбиває навіть при простому дотику. Будь-який фізичний контакт з ними, окрім тих випадків, коли вони спеціально придушують свою силу, буде для нас смертельним.

- Область Уз... - Лу Шен замислився.

- Вони безсмертні. Їхні тіла наповнені отрутою, яка для нас смертельна. Така сила Граней Уз і чорної мембрани. Ми навіть не можемо доторкнутися до них. Якщо це раптом трапляється, можна вижити тільки, використовуючи всі запаси внутрішнього Ци і без зволікань видаливши заражену отрутою плоть - Хун Мінцзи висипав в долоню невелику кількість білого порошку. Розтер його між пальцями. Хоча є припущення, що область Уз може досягти певної вершини культивування. Будь-яка повністю сформована Аномалія, будь-який вищий демон і кожен благородний володіють силою Уз. Якщо вони не зазубрюють цю силу, то будь-який смертельний удар від них у жахливих муках.

Лу Шен згадав, як доторкалася до нього Дуаньму Юань. Його спина покрилася холодним потім. Якби ця дівчина не мала сили і стримувала свою смертельну силу, він зараз був би мертвим.

Коли він доторкнувся рукою випадково залишеного відбитка долоні Чженень І, він був змушений зрізати частину своєї плоті, щоб уникнути розповсюдження отрути. А якби він вступив з ним у фізичний контакт?

- Отже, маєток Су ...? - Раптом дійшло до нього.

- Це була не повністю сформована Аномалія. Це небезпечне місце для нас. А для них лише наполовину перетворена, покинута земля — пояснив майстер секти. - Але не хвилюйся. Наскільки я знаю, сила Уз за межами тіла свого господаря дуже швидко нейтралізується. Вона не може розширюватися або поширюватись.

- Скажіть, брат-наставник, а ви коли-небудь вступали у прямий контакт з благородними? - запитав Лу Шен. - Чи можемо ми, експерти бойових мистецтв, хоч якось протистояти їх силі?

- Протистояти? - Хун Мінцзи похитав головою. - Зі своїми навичками я вважаюся одним з трьох найсильніших майстрів Північного Земля. Навіть у центральних рівнинах я був би в першій десятці. Ще трохи і я досягну рівня Божественного Начальства - Дао бойових мистецтв. Але навіть тоді це буде неможливо. Твій брат-наставник припускає, що сила Уз з'являється після досягнення значно вищого рівня.

Очі Хун Мінцзи звузилися.

- Ця сила заснована на отрути. Вона оточує тіло господаря непорушним бар’єром. Прості смертні не в змозі подолати цей бар'єр. Вони не можуть навіть залишити на ньому подряпини, нічого вже про те, щоб дістатися до внутрішніх органів безсмертного.

Глава 87

Покращення. (Часть 1)

- І що, немає ніякої надії? - Засмутився юнак.

- Надії? - Хун Мінцзи, сумно посміхнувшись, похитав головою. - Ми спробували все, - він висипав в рот наступну порцію білого порошку. - Тільки внутрішня Ци з атрибутом Янь може на них вплинути, але цього недостатньо щоб їх знищити.

Лу Шен дуже зітхнув.

- Ти задоволена відповіддю? - Поглянув на Лу Шена майстер секти. - Якщо так, йди додому і займися лікуванням. Оскільки ти був поранений на завданні, можеш взяти необхідні ліки з запасів секти. Твій внесок буде враховано. Обмінивши окуляри вкладу, ти зможеш отримати нові технології, ліки чи зброю. Але я вибрав би зброю на твоєму місці.

- Погляньмо, Лу Шена не дуже зацікавила пропозиція. Його зараз більше турбували інші слова наставника - тільки внутрішня сила з атрибутом Янь може зашкодити безсмертним.

- Тобто, у неї є такий ефект...

Покинувши базу, він знову вирушив до Оранжереї, де його вже чекали Дуань Мен і Нін Сань.

- Старший! - Нін Сань кинувся до нього. - У лісі біля села було знайдено тіло Лу Ченсіня...

- Зацікавленість, Лу Шен не була вражена. Коли він дізнався про зникнення брата, то ніколи не сумнівався, що цього вже немає. Між ними ніколи не було особливо теплих стосунків, тому єдине що він відчував, це жалість.

- Двоє учнів відлучилися в ліс по потребі. Один побачив руку, що стирчала з землі. Було відкопано чотири тіла... Двоє міських вартових, молодий пан Лу Ченсінь і один невідомий.

Лу Шен надовго замовк.

- Де зараз знаходяться тіла? - Нарешті, запитав він.

- Там же, де їх знайшли - швидко відповів Нін Сань.

- Нічого поки не говорите моїй сім'ї, - наказав Лу Шен.

- Так, сер!

Лу Шен збирався повідомити новину в більш підхожий час. Лу Фан був готовий до смерті сина, на відміну від третьої матері. Лу Ченсінь був її єдиним сином.

Про це можна було розповісти і після того, як ситуація з покинутим селом буде дозволена.

Вислухавши звіт Нефритового Лота, і переконавшись, що все гаразд, Лу Шен відправився в кімнату відпочинку - настав час прийняти ліки.

У другій половині дня прибув гонець з посланням від одного із спостерігачів - помести сім'ї Дун, розташована поблизу Янь Шаня, накрила зсувом. Люди були поховані живцем. Потрібно було додаткових сил для боротьби з наслідками.

Лу Шен наказав Нефритовому Лотосу відправити туди загін з тридцяти чоловік, на чолі якого був один із орлів. Сам залишився в місті - йому все ще потрібно було відпочити.

Увечері до нього знову нагрянув помічник, обличчя якого виглядало стривоженим.

- Щось сталося?

У цей момент Лу Шен повільно виконував основні кроки, що руйнували серце Дані і водночас з цим розмовляв із Нефритовим Лотосом.

- Ні, похитав головою помічник. - Жодних пригод. Просто знайдені нами тіла були розорені на частини і, очевидно, вони постраждали не від зсуву. Навіть урядовці погоджуються з цим.

- Розорвані в клочику? - Лу Шен нахмурився. - Знову привиди?

- Судячи з залишених слідів, там сталося бій, криваве і дике. Всюди відірвані кінцівки, внутрішні органи і фрагменти кісток, - підтвердив його побоювання Нефритовий Лотос.

На мить прикривши очі, Лу Шен зітхнув.

- Займайся цим питанням, як звичайним зсувом. Не обтяжуй себе подробицями. Скажи братам, щоб мовчали. Повернувшись, кожен отримає по таєлю срібла.

- Так, пане, кивнув Нефритовий Лотос.

- Найближчі дні можуть принести багато хаосу. Скажи братам, щоб вони не покидали обмежень Янь Шаня, - додав Лу Шен.

- Так, сер.

- Все, можеш повертатися. - Лу Шен похлопав помічника по плечу.

Він зрозумів, що сталося - бій між привидами і сім'єю Чженень. Мабуть, конфлікт стався через ті скарби, за якими полювали багато фракцій.

Дама з ліхтарем належала до фракцій, які були частиною прогулянних човнів. Нафракційна фракція, у якої тепер був конфлікт з сім'єю Чженень.

Нефритовий Лотос, схилившись, пішов.

Провівши його поглядом, Лу Шен знову задумався:

"Для сторонніх я лише один з лідерів секти « Багряних Кітів". Той, хто допомагає сім’ї Чженні справлятися з наслідками незаконних поясів. Мені не потрібні неприємності, тому ніхто не повинен дізнатися, що це я вбив привида в червоному. Чим менше про мене знають, тим краще і безпечніше. Я не можу дозволити їм втягнутися у цю війну. Мій пріоритет - стати сильним настільки, наскільки це можливо. Тільки так я виживу в цьому хаотичному світі. Що стосується підсилення...

***

Через кілька днів люди почали зникати в околицях Янь Шаня. Влада пояснювала це тим, що банда з Півночі не залишає нікого живим. Горожянам було наказано не залишати місто без потреби.

Янь Шань накрила хвиля страху. Люди почали боятися виходити за мури міста. Навіть каравани, які доставляли овочі й фрукти, зменшили кількість своїх поїздок.

Секта "Багряних Кітів" разом з іншими спільнотами допомагали урядовим стабілізувати ситуацію. Як тільки відбулися черговий інцидент, про нього поширюються чутки жорстко придушували.

Хоча Лу Шен залишався в Оранжері, він був у курсі подій. Одного разу він навіть пішов на місце злочину, де побачив розкидані скрізь розчленовані тіла. І це явно не було справою рук звичайних людей.

Навіть зі своїм нинішнім рівнем культивації він відчув слід холодної Інь, який явно вказує на причетність до справи надприродних істот.

Минуло кілька днів, перш ніж родина Чженень знову зв’язалася з ними.

Прибули двоє хлопців і молода дівчина. Взявши в секту "Багряних Кітів" кращих коней, вони відразу вирушили на рівнину Венлін.

Наступного дня рівнина Венлін закрилася. Розтягнена там пастушня село зникла з лиця землі.

Також запилювали два прогулянні човни. Жодна дама чи клієнт не змогли їх покинути.

Лу Шен зрозумів - це робота родини Чженень. Янь Шань потрапив у епіцентр боротьби однієї з примарних фракцій зі найсильнішою благородною сім’єю.

Незважаючи на інтенсивність війни Янь Шаня, яка почалась у передміських районах, Лу Шен все - таки кинув до нефритового Лотоса через особисті проблеми.

***

- Мигдалеве вино! Краще мигдаальне вино! Спробуйте! Якщо не сподобається, я поверну вам витрачені гроші!

- Рисове вино! Три монети за цезінь (китайська міра ваги дорівнює 0,6 кг)! П'ять монет за два гвинти!

- Трирічне вино з ведмежих ягід! Десять монет за цзінь! Найнижча ціна в місті!

Лу Шен з білою квадратною коробкою в руках йшов уздовж Першої Вінної Вулиці.

Одягнений у світло-зелений халат, з чорною капелюсі на голові, яка ховає його сяючу на сонці лисину.

Підійшовши до дороги, він підніс руку і зупинив кінний екіпаж.

- Куди накажете, молодий пане? - Усміхаючись привітався його кучер.

"Зал гарних Скарбів", - тихо відповів Лу Шен.

Кучер стеганув хлистим коня, яка, всхрапнувши, нехотячи потрудилася вперед. Карета тягнулася по вулиці дуже повільно, але Лу Шену сьогодні не треба було нікуди поспішати.

Він вирішив сісти зручніше і спустити завісу. Поклавши на коліна білу коробку, обережно її відкрив.

У коробці лежало десять маленьких порцелянових флайонів. Білі бульбашки з дуже вузькими горлянками, закупореними білою тканиною. Білі флаконики лежали на чорному шовку, створюючи візуальний контраст.

Доставивши флакончик, Лу Шен обережно витягнув тканину. Заглянув всередину.

Всередині була крапля антрацитово-чорнію рідиною. У той момент, коли пробку витягли, внутрішній простір карети наповнив терпий пряний аромат.

У цьому величезному світі є безліч чудес. Хто б міг подумати, що брат-наставник знайде спосіб укласти силу Уз в міцному алкоголі? - Похитав головою Лу Шен. - Якби довелося діяти методом спроб і помилок, хто знає, скільки б мені знадобилося часу щоб відкрити цей метод.

Обережно перекинувши флакон, він витруснув на долоню каплю чорної рідини завбільшки з кунжутне насіння.

Внутрішня Ци головним Багряною Мантра розлилася по долоні, щоб знешкодити чорну рідину.

Через мить шкіра на долоні почорніла, а потім вибілила. Сморід гниючої плоті поповнювався так, ніби в кареті лежав шматок м’яса, що вже давно розвалився.

Це відкриття брата-наставника стало для Лу Шену справжньою збуту. Тепер він міг легко дізнатися, чи достатньо сильний, щоб тягатися з монстрами, які культивують силу Уз.

Через десять подихів крапля рідини на долоні Лу Шена тягнулася в повітрі. Його тіло покривали великі краплі піта. Обличчя побледенло, за кольором зрівнявшись із аркушом канцелярського паперу.

Подивившись на долоню, хлопець усміхнувся.

"Зновуючись на дослідженнях брата-наставника, сила Уз найбільш слабкої надприродної істоти дорівнює кількості рідини в десяти флаконах. Якщо я хочу битися з Аномалями і шляхетними, мені потрібно навчитися чинити опір силі Уз. Але зараз я не можу гідно впоратися навіть з краплею їх отрути. Я буду смертним, не кажучи вже про щось інше".

Він згадав тугу, що застигла в очах майстра секти, коли той віддав йому ці бульбашки. Мабуть, наставник теж намагався навчитися чинити опір цьому отрути, але всі його спроби закінчилися невдачею.

"Мій рівень культивації основний Багряної Мантри - шостий, такий же як у брата-наставника. Але насправді, я набагато сильніший. Брат-наставник надто старий і змушений витрачати значну частину своєї внутрішньої Ци на підтримку діяльності організму".

Лу Шен струшив порцеляновий флакончик - він був порожній. Усередині була лише одна крапля алкоголю, наповненого силою Вуз.

Цей отрута міг зберігатися протягом десятиліть у концентрованому спирті, практично не втрачаючи своїх хімічних властивостей.

- З моїм рівнем культивації, я можу успішно чинити опір майже десяти відсоткам отрути, ув'язненої в цих флаконах. Пропасти між нами дійсно палока, - похитав головою Лу Шен. - Ми сподіваємося, що за сьогоднішню поїздку я отримаю відповідну нагороду.

Цього разу він вийшов не тільки прогулятися. Йому повідомили, що в « Зал гарних Скарбів» — найкращий антикварний магазин Янь Шаня, завезли свіжу партію товарів.

« Завзято чудових Скарбів» належав Ше Ліню, одному з найвідоміших громад міста.

Товариство Ше Лінь мало дуже добрі стосунки з сектою « Багряних Кітів ». Лу Шен попросив їх повідомити йому про всі наявні в могильних артефактах, і вони пішли на зустріч.

Глава 88.

Покращення. (Часть 2)

Карета їхала без зупинок. Минавши шумну площу, вона згорнула на тиху, непримітну улочку.

Коли Лу Шен вийшов з екіпажу, він заплатив за це візником. Потім, оглянувшись, знайшов велику кам'яну вивіску - сірий камінь, схожий на гігантського пальця з вирізаними великими літерами, пофарбованими в червоний колір.

- Пане Лу! Що ж ви не попередили, коли приїдете! Я б особисто вас зустрів, - кинувся назустріч Лу Шену широко посміхаючись чоловік.

У Янь Шані не було нікого, хто б не чув про Зовнішнього Глава Лу, який вбив самого Гунсуні Чжанганя. В очах людей він був сильним і безжалісним експертом бойових мистецтв.

- Прошу, проходьте! - Власник магазину був досить упітнім чоловіком, з маленькими запливаючими жиром очима. Час від часу він рукавом халата витирав витлумач на лобі піт.

- Показуйте! - Нетерпляче скерував хлопець. У нього не було часу для взаємних розшахрувань. Йому потрібно було поспішати, поки примарна фракція і сім'я Чжень зайняті знищенням один одного.

- Тут! Все тут! - Зачастив чоловік. Провівши Лу Шена в задню кімнату, він вказав на дві великі ящики. - Ці речі були знайдені зовсім недавно. З них навіть не встиг вивітритися запах землі. Сподіваюся, вам це ніяк не завадить? - Торговець винен усміхнувся. - Ви двоє! Відкрийте ящики! - Він наказав своїм помічникам.

Двоє мускулистих хлопців відкинули важкі кришки вперед.

З гучним стуком кришки вдарилися об стіну. Дослідивши Лу Шена, з’явилось багато стародавніх артефактів.

- Все гаразд, запах не має значення, - відповів хлопець, потираючи руки. Приблизившись до ящика, він витягнув з нього старий бронзовий меч.

Інь Ці в ньому не було.

На зміну мечу прийшов бронзовий свічник.

Теж без Інь Ці.

Третім артефактом був короткий залізний меч.

Ніяких слідів Інь Ці.

- Я подивлюся все сам, не потрібно мені допомагати. Можете займатися своїми справами - посміхнувся купцеві Лу Шен.

Але власник магазину не наважувався піти. По-перше, він був не господарем, а лише керівником магазину. Йому наказали зустріти зовнішній розділ "Багряних Кітів" і показати йому новоприбулі.

Він, мабуть, не помітив жесту і наказав своїм помічникам піти геть. Сам, відступивши на кілька кроків, замер біля дверей, готовий виконати будь-яке побажання важливого клієнта.

Один за одним Лу Шен відкладав артефакти в сторону. Незабаром перший ящик був порожній, а він так і не знайшов нічого, що містить в собі енергію мертвих.

Але цього і слід було очікувати - Інь Ці могла зберігатися не в усіх предметах - у більшості речей вона досить швидко розсіюється.

Підійшовши до другого ящика, Лу Шен сів перед ним на котточки.

Один за одним предмети були викопані і відкинуті в сторону. І тільки через півгодини, Лу Шен нарешті знайшов те, що шукав - вишуканий браслет з червоного нефриту. Піднявши руку, підніс його до обличчя і хотів краще роздивитися.

Нітоки холодної Інь, які циркулюють на браслеті, обпали йому руку.

Оглянувши браслет, він помітив намальований рядок:

"Де ви, дев'ять Феніксів чистого потоку?"

- Де був знайдений цей браслет? - Поглянув він на управліня.

- Всі ці предмети були куплені у розхитувачів могили. Я не можу сказати, хто конкретно знайшов цей браслет, - запившись, відповів чоловік.

- Нічого страшного. Все гаразд, поклавши біля себе нефритовий браслет, Лу Шен почав оглядати залишки артефактів.

Йому не пощастило - в інших предметах не було навіть натяку на мертву енергію.

Лу Шен піднявся, взявши в руки нефритовий браслет.

- Цей артефакт мені підходить. Назви ціну.

Управитель прийняв у нього з рук браслет.

Оскільки пан Лу наш добродійник, ми візьмемо з нього базову ціну - двадцять таель.

Коли Лу Шен відчистив 20 срібних монет, він повернувся до головного залу.

- Не забудьте повідомити мені про вступ нового товару, - недбало кинув він управителю, перш ніж покинути магазин.

- Будьте впевнені, ми не забудемо! - Дуже посміхнувшись, вклонився чоловік.

Сховавши нефритовий браслет у кишеню, Лу Шен зловив екіпаж і попрямував до Оранжереї.

Весь зворотний шлях він вбирав Інь Ци червоного браслета.

Повернувшись до Оранжереї, він негайно пішов у свої покої і наказав слугам закрити двері, щоб не турбувати їх.

Омивши іспанку, браслет водою з чайника витер його носовою хусткою. Після цих нехитрих процедур браслет засяяв новими фарбами.

На той час майже вся Інь Ці браслети були поглинуті.

- Перед очима Лу Шена звично спалахнув показ Модіфікатора.

Він зосередився на перечуванні своїх бойових мистецтв. Вибір був неймовірно великим - все, крім техніки Небесного Журавля Інь-Ян.

Його погляд, крім волі, впав на базову Багряну Мантру, біля якої була освітлена завітова кнопка екстраполяції! Поглинаною ним Інь Ці було достатньо, щоб підняти її на один рівень.

"Навчати екстраполяцію бойових мистецтв?" - висвітлювалось нове діалогове вікно.

"Так", - Лу Шен відповів перш, ніж прийняв рішення. Поле запиту зникло. Він знову подивився на графа центральної Багряної Мантри, поруч з якою світилася червона кнопка.

"Тільки внутрішня сила з атрибутом Ян може протистояти отрути Уз. Основна Багряна Мантра повинна бути моїм пріоритетом у модифікації і головною зброєю в боротьбі зі надприродним».

Коли він прийняв рішення, то впевнено натиснув кнопку.

Екран Модіфікатора, на мить розмившись і знову обірвав чіткість.

"Основна Багрянна Мантра": Седьмий рівень. Спеціальні ефекти: кривава мережа, вґрунтована вогнем отрута, 6червоний поштовх, інтенсивне заплакання."

"Кривава мережа... як я і очікував", - очі Лу Шена сяяли від радості.

Згідно з вказівками, якщо ви досягнете вершини майстерності центральної Багряної Мантри, внутрішня Ці формує у вашому тілі безперервний цикл. А вогонь досягає максимального максимуму. Внаслідок цього внутрішня Цей утворює шар, який має другу шкірку і покриває тіло.

Саме про цю «крову мережу » і говорилося в підручнику.

На запитання про те, наскільки сильною була кривава мережа, Лу Шен не міг відповісти. Хоча він відчував, що його сила трохи зросла, але не помітив великих змін.

Знову відкривши білу скриньку, він дістав з нього ще один фарфоровий флакон. Витягнувши пробку, він витруснув на долоню краплю чорної рідини.

У повітря піднявся білий дим, розповсюдивши по кімнаті гниючих плоті.

Лу Шен чітко бачив, як затремтіла чорна рідина, попавши на його руку, наче це була не долоня, а поверхня розгартованої печі. На відміну від минулого разу рідина швидко впискалася у шкіру і зникла.

"Одна крапля для мене тепер дрібниця. Не знадобилося і трьох зітхань, щоб її знищити", - Лу Шен відчував, як зменшується кількість його Ці. - "Качення енергії Ці головним Багряною Мантри помітно зросло. Щоб досягти тих самих результатів, що й раніше, мені потрібно було лише 20 відсотків внутрішньої сили. Хоча я не відчував великих змін, насправді обсяг моєї внутрішньої Ци збільшився так само, як вчетверо! Я справді досяг вершини майстерності центральної Багряної Мантри. Потрібно швидше випробувати криваву мережу!"

Піднявшись, Лу Шен активував свою внутрішню силу.

Відразу ж побачив непомітний звичайний шар внутрішнього Ци, який з’явився на його шкірі.

"Цікаво", - піднявши вказівний палець, він повільно простягнув його до столу.

Коли його палець був в дюймі від кришки столу, Шен відчув якесь дивне протистояння.

Ця річ, за відчуттям, нагадувала бавовну - була одночасно і м'якою та пружною, але, скільки б він не старався, доторкнутися до поверхні столу так і не зміг.

Раптом приміщення освітлювало яскраве сяйво - скатертину на столі запила.

"Хоча ця мережа дає захист і володіє атрибутом вогняного отрути, її температура та інтенсивність горіння занадто низка. Я повинен був доторкатися до скатертини протягом декількох секунд, перш ніж вона загорілася..." - взявши в руки чайник, Лу Шен вилив на стола воду, гась іскри полум'я.

"Против звичайних смертних ця мережа буде дуже ефективним. Мені просто потрібно тримати її постійно в активованому стані. З такою охороною будь - які атаки сповільняться і стануть менш сильними. Але проти привидів цього буде недостатньо! Я повинен продовжувати зміцнювати своє тіло! О, так, є ще технологія Семиденних змін Неба, яка також має подібну силу. А що, якщо ці дві технології об'єднати?" - Лу Шен швидко пролив керівництво з головної Багряної Мантрі.

На жаль, за вказівками фахівців, технологія Семиденних змін Неба просто надавала особливого ефекту головній Багряній Мантри. Тепер, коли він досяг сьомого рівня культивації, технологія Семиденних змін Неба стала для нього марною.

"То ще є окуляри вкладу, за які можна купити приємне мені керівництво бойових мистецтв. Думаю, їх вистачить на придбання однією з внутрішніх мантр", - подумав Лу Шен.

Незважаючи на те, що він досяг вершини майстерності в культивуванні центральної Багряної Мантри, як і засновник школи Баргрового Сонця, то так і не навчився зовсім протистояти отрути Вз.

Лу Шен припускав, що рівень опору отрути Уз був прямо пропорційований його захисною силою.

Якщо це так, то йому потрібно було подвоїти запас свого внутрішнього Ци для прориву через захисний бар’єр.

- Зовнішній глава! Майстер секти наказує усьому вищому керівництву негайно прибути на головну базу « Багряного Кита! » - Донісся через двері мелодійний голос Нефритового Лотоса.

- Вищому керівництву? - Очі Лу Шен звузилися. - Він не казав, навіщо?

- Ні, пане, у голосі Нефритового Лота можна було помітити смуток: він все ще не входив до списку вищого керівництва -- за словами майстра секти, він для цього був недостатньо сильний.

- Ясно, зараз виходжу. Так чи інакше, я збирався сьогодні побачитися на базу.

Заховавши коробку з флаконами під ліжком, Лу Шен залишив кімнату.

- Коня вже осідлана. Зовнішній розділ, будь ласка, дбайте про неї краще. Гарний кінь дорого коштує, - строго подивився на хлопця Нефритовий Лотос. Всі коні, яких брав Лу Шен, зрештою кудись зникали. Унаслідок цього в них залишилось дуже мало хороших скакунів.

- Постараюся, - посміхнувся у відповідь Лу Шен. Ледве він вийшов з дому, як конюший підвів до нього чудового гнилого лоша.

- Ой, ледь не забув. Нехай швидко привезуть тіло Лу Ченсіня. Думаю, вже пора, - озирнувся він.

- Добре, – Нефритовий Лотос кивнув. Він не міг зрозуміти, в чому причина, але Лу Шен сьогодні виглядав якось інакше. Якщо колись він здавався йому небезпечною звіриною, то тепер став велетенською і незнищенною.

- Нехай його доставлять сюди - я хочу особисто супроводжувати брата додому, незважаючи ні на що, хто загинув був частиною його сім'ї.

Глава 89.

Довір’я. (Часть 1)

- Хоча, почекайте. Відвезіть тіло в аптеку, що належить секті. Після зібрання я заберу його і сам доставлю у маєток, - передумав Лу Шен.

- Слухаюсь, - нахилившись, відповів помічник.

Привівши коня, Лу Шен зірвався з місця.

Він ніколи не зупинявся в дорозі, але попри це дістався головної бази, коли всі зовнішні і внутрішні розділи були вже там.

На причалі була група, що складалася з багатьох сект і кланів.

Стояло Лу Шену поспішати, як одягнені в червоні халати учні забрали у нього коня.

- Чому тут сьогодні так людно? - Нахмурившись, запитав юнак.

Оглянувшись, він побачив групу людей, яка прибула під прапором Східного товариства. Її очолював шляхетний сивик.

- Майстер секти наказав скликати великий збір. Всі видатні люди регіону зберуться сьогодні на базі "Багряних Кітів", - шепнув йому один з учнів.

Лу Шен замислився. Потрапити на борт бази "Багряних Кітів" було досить складно - пристані були занадто переповнені людьми.

Через перевірку, яку потрібно було пройти, чергу рухалася дуже повільно.

- Великий збір? Що трапилося? - запитав Лу Шен.

- Цього я не знаю, - похитав головою учень.

Лу Шен замовк. Його брови, крім волі, зрушилися, а в серці проникла тривога.

Коли Лу Шен поплив на корабель, він подався до головного залу. Той, хто там стоїть, почув сум'яття і ще загода.

Минувши довгий коридор, зайшов всередину.

Його погляд був багатома прапорами різних сект, кланів та спільнот. Великий зал був переповнений різними фракціями.

На трибуні сидів майстер секти. Поруч з ним Чен Ін, емісари зовнішніх і внутрішніх Дел, старший Ван, головний Оуян, та ще кілька експертів.

У першому ряді були присутні представники другої групи — Східного товариства і громади Ше Лянь.

За ними розташувалися три найсильніші лани - Клана прелюдії, шляхи до єдності і Горного Тигра.

Лу Шен подивився на ремісника секти. Побачивши його погляд, жест вказав на місце поруч з старшим Ваном.

У цей момент Лу Шен помітив сидячого зліва від Хуна Міндзи молодого хлопця, одягненого в неприємний сірий халат. На спині юнака притулився довгий меч.

Про нього було важко сказати щось конкретне. Якби не аура, його можна було б прийняти за вчителя або власника книжкового магазину.

Лу Шен зацікавився тим, що сталося.

Брат-ученик, сідай уже, - поквапив його Гун Мінцзи, вказуючи на місце між Чен Іном і старшим Ваном.

Чен Ін був другим в ієрархії секти "Багряних Кітів". Судячи з місця, призначеного Лу Шену, він був третім.

Лу Шен не посперечався. Кивнувши брата-наставника, покірно оселився на своє місце.

- Брат-наставник, а в чому причина великого збору? - Не знеохочуючись, запитав він.

Хун Мінцзи, посміхнувшись, подивився на сидячого поруч з ним чоловіка:

- Це представник сім'ї Чжень - молодий пан Чжень Сюнь.

Повертаючи голову, він шепонув молодому чоловікові:

- Молодий пане, це мій брат-ученик Лу Шен. Він входить у будівництво кращих майстрів секти "Багряних Кітів".

Хлопець привітно посміхнувся Лу Шену.

У цей момент до Лу Шен нарешті зрозумів, хто ця людина.

Чжень сюнь! Голова групи, посланої сім’єю Чженень.

Лу Шен, склавши долоні, шанобливо вклонився. Чженень Сюнь кивнув у відповідь.

Такий вчинок був дуже несподіваним.

Коли Лу Шен розпочинав незрозумілий момент, він нарешті сів. Звичайно, він розумів, що Чженень Сюня був лише одним з лідерів « Багряних Кітів». Той хлопець подивився в бік Лу Шена, вже був ввічливим.

Після цього до нас прибуло ще кілька чоловіків, які займалися пости у секті « Багряних Кітів ». Кожного з них Гун Мінцзи представив Чженень Сюню. Високий, мускулистий не виказав нетерплячості, манера його розмови залишалася такою ж стриманою і спокійною.

Коли люди дізнавалися, хто він, то дуже нервували. Побоюючись необачних слів, вони намагалися замовчати його як грізного ворога. Атмосфера потроху накалялася.

Приблизно через годину на борту бази « Багряних Кітів» нарешті зібралися всі запрошені. Представники та лідери усіх громад і сект. Двері великого залу почали повільно закриватися.

- Тиша! - Він голосно командував Гун Мінцзи, закликаючи присутніх до мовчання.

За лічені секунди всі сторонні звуки стемніли.

- Майстер секти Хун, відколи секта "Багаряних Кітів" десять років тому отримала право скликати великий збір, це другий раз, коли ви ним скористалися. Це через хаос, який відбувається в околицях міста? - Він голосно запитав заступника глави Східного товариства.

- Протягом останніх десяти років у Північних Землях не траплялося нічого екстраординарного. Все змінилося за лічені дні. Це може призвести до паніки серед населення. Крім того, все це не дуже хороший знак! Голова секти "Багряних Кітів" має якесь рішення, яке він готовий нам озвучити? - Підтримав попереднього оратора представник спільноти Ше Лінь.

Решта присутніх закивали. Останні події завдали шкоди багатьом фракціям. Резко зросла кількість смертей. Навіть мешканці Янь Шаня жили в страху, не кажучи вже про людей за його межами.

Хоча чиновники робили вигляд, що нічого не відбувається, обізнані люди розуміли, ніби ситуація все більше виходить з-під контролю.

Гун Мінцзи двічі кашляв і підняв руку, закликаючи людей до мовчання.

- Ви маєте рацію. Ситуація у Північних Землях стала критичною. Тому ми, секта "Багаряних Кітів" і зібрали всіх вас тут. - Протягнувши руку в сторону, він вказав на Чженень Сюня. - Молодий пан Чжень прибув сюди, щоб обговорити наші подальші дії.

Чжень сюнь?

Напевно, кожен в кімнаті спробував це ім'я на смак. Ті люди змінились, і їм варто було почути його. За винятком тих, хто не знав справжнього значення цього імені, але таких тут були одиниці.

На зал завалилася тиша. Спини деяких покрились іспанкою.

Усміхнувшись, Чжен Сюнь повільно підвівся.

Оглянув зал, задоволений його ім’ям.

Пані та панове, його голос був негромким, але він досяг кожного навіть найдальшого куточка залу. - Я, представник сім'ї Чженень, прошу у вас допомоги в вирішенні двох питань.

Оскільки він стояв, всі в залі, включаючи Хун Мінцзи, теж стали.

- Що від нас вимагається? - запитав заступник голови Східного товариства. Саме це питання турбувало всіх присутніх.

Чженень Сюнь посміхнувся:

- Треба, щоб всі ви зайнялися пошуками всього, що пов'язано з фракцією "Червоних Районів".

- Фракція "Красних Районів"? - Здивовано перепитав Хун Мінцзи.

- Так. Саме в цьому полягає причина всього, - кивнув Чженень Сюнь. - Крім того, мені потрібен список експертів, які нещодавно прибули до найбільших міст Північних Земель.

Це було нелегке завдання. П'ять найбільших міст Півночі Земель, включаючи Янь Шань. Через ці міста щодня проходило багато людей.

Пошук експертів, які прибули до цих міст, те ж саме, що пошук голки в стозі сіна.

Лу Шен добре розумів значення подій Чженень Сюня. Щоб знайти своїх ворогів, використовувати розвідувальну мережу смертних.

- Ми виконаємо прохання молодого пана Чженя, - вклонився глава Ша Ліня. Інші лідери наслідували його приклад.

У цьому світі, серед високопосадовців, рідко можна було зустріти дурнів. Сім'я Чженень була справжнім правителем Північних Земель і таємним захисником секти "Багряних Кітів". Ніхто з тих, хто знав це, не був секретом.

Щороку секта « Багаряних Кітів » була змушена віддавати сім'ї Чженень левичу частку своїх прибутків. Така була ціна охорони.

- Раз ви все зрозуміли, довіряю вам збори інформації. Це буде секта « Багряних Кітів». Час від часу я буду присилати когось за звітом, - погляд Чжень Сюня пробігся по залу.

- Ми обов'язково приберемося до вашого прохання, молодий пан Чженень! - відповів Хун Мінцзи.

Лу Шен мовчав. Вперше він бачив, щоб майстер секти вів себе так жорстоко.

- Все зробимо, як треба! - Інші фракції теж не сміли заперечити.

Чженень Сюнь пояснив присутнім, на яких людях слід звертати особливу увагу. Невдовзі він, осідлавши коня, залишив базу секти « Багряних Кітів ».

Торопливо скований великий збір закінчився так само несподівано, як і почався.

Після закінчення зібрання Лу Шен разом з іншими встав, щоб піти геть. Але майстер секти наказав йому залишитися.

- Брат-наставник, про що ви хотіли поговорити?

Майстер секти чекав, коли всі підуть. Він наказував слугам нікого не пускати.

- Брат-ученик, прийдуть великі зміни. Тобі краще до них підготуватися, - зміривши Лу Шена співчутливим поглядом, сказав старий.

- Великі зміни? - Лу Шен миттєво напружився. Майстер секти ніколи не розкидався словами.

- Так, Хун Мінцзи кивнув. - Більше 20 років я підтримую зв'язок з сім'єю Чженень. Вони завжди діяли рішуче і жорстко - це їхній стиль. Але цього разу все йде не так. Молодий пан Чжень поводиться занадто підозріло. У мене дуже погане передчуття.

- Брат-наставник, ви впевнені? - Про всяк випадок уточнив Лу Шен.

- Цього разу сім'я Чженень занадто поспішає, - відповів Хун Мінцзи. - Можливо, я занадто підгляданий, але краще бути обережним. Брат-ученик, будь обережний... Як би родина Чженень незабаром не втратила своєї влади.

- Виходить ... - Серце Лу Шена тривожно застигло.

***

Відвідавши бібліотеку, він пішов у зворотний шлях. Всю дорогу його мучив одне питання - враховуючи характер Гун Мінцзи, цей старий не сказав би слів, в яких не був упевнений.

- Сім'я Чжень може пащу... Ну і як мені слід до цього готуватися? - Сам у себе запитав Лу Шен.

У Північних Землях сім’я Чженень була тим, хто воював зі надприродними силами. Вони використовували всі багатства і ресурси, які міг запропонувати їм цей регіон. В обмін забезпечували безпеку Північних Земель.

Як тільки цей щит впаде, проблеми не змусять себе чекати. Настане справжній хаос.

Розділ 90.

Довір’я. (Часть 2)

« Я хочу, щоб ви про це дізналися! Нехай все йде своїм чергою. Якщо родина Чженень програє, Янь Шань може стати найбезпечнішим місцем для північних Земель! Його підтримує уряд і імператорська сім’я. Правитель, мабуть, дуже сильний, якщо хоча б формально тримати під контролем таку велику територію. Коли прийде час, ніщо не завадить мені сховатися в Янь Шане. Крім того, брат-наставник, швидше за все, має якийсь план дій, розрахований на подібні ситуації».

Очисти голову від непотрібних думок, Лу Шен поскакав у напрямку міста.

"Єдине, що я можу зробити зараз, це знайти якомога більше предметів з енергією Інь і модифікувати технології. На мою думку, це найбезпечніша тактика на даний момент."

Він прибув до міста ввечері. Його підлеглі відвезли тіло брата в аптеку, як він і просив.

Незабаром він побачив Лу Ченсіня. Разом з ним до аптеки привезли й інших загиблих.

Відкинувши білу тканину, Лу Шен відступив, закривши ніс рукою - їдкий, огидний запах ледь не збив його з ніг.

Учні секти, які стояли поряд з ним і поморщилися, теж швидко закрили ноги руками.

Голова, що лежала в труні Лу Ченьсіня виглядала так, ніби її довго різали ножем, а потім жували. Непомітна область навколо очей. Частина лоба була відсутня. Звичайності були схожі на тонкі гілки, чорні і сухі.

Торс сильно розклався. По шкірі повзали личинки та черви. Набережна ділянка шкіри проросла зеленою пліснявлею.

Розповсюджена вонь викликала удушення.

- З тілом щось робили? - запитав Лу Шен.

- Ні, сер. Ми поклали його в труну таким, яким знайшли, - відповів Нін Сань.

- Ладно. Закрийте труну і виносьте, - згоманував Лу Шен.

Після того як учні опустили кришку, вони винесли труну на вулицю. Тільки тоді вони змогли, нарешті, вільно зітхнувши.

- Вперед, в маєток Лу, - помахнув рукою Лю Шен, з'їхавши на коня.

***

= Помісіть Лу. =

На яскраво освітленому подвір’ї смолоскипи не змикали грюкі крики.

- Мій сину! Чому ти помер? - Ван Янью сиділа на землі. По її щоках котилися великі сльози.

Навколо неї зібрався великий натовп. Лу Тян’єн, Лу Інін, деякі далекі родичі. Щось близько двадцяти чоловік.

Лу Фан стояв убік. Його обличчя, шия і руки були покриті кровоточивими подряпинами.

- Ван Янью! Не божеволій! На тебе всі дивляться. У тебе є хоч крапля сорому? - Роздратований шикнув він.

- Мій син пішов... Пішов! Лу Фан, у мене більше немає надії! У тебе є ще два сини, а у мене він був єдиним. Єдиний! - Закричала Ван Янью.

- Ченсінь і мій син! Мені так само боляче, як і тобі! Але в сім'ї Лу є ще багато дітей. Заради них ми повинні жити далі! Як ти могла забути про Хуна? И о Тяньяне!

У грудях Лу Фана все стискалося від болю.

- І що ж? Хіба це справедливо, що мій син пішов, а Лу Тян’єн живий? Вони ночували в одному будинку! Хіба це справедливо? Старий пане, скажи мені, де справедливість? - Налиті кров'ю очі Ван Янюї були повні ненависті.

Лу Фан не знайшовся, що відповісти. Лу Ченсінь і Тааньян насправді спали того дня в одному будинку. Як сталося, що Ченсінь зник, а з Тан'яном все гаразд?

- Що? Нічого сказати? Ха-ха-хо... Лу Фан, коли я прийшла у твій дім, що ти мені обіцяв? У ліжку ти був таким ніжним... Ти казав, якщо я побажаю, наш син стане спадкоємцем... І що в результаті? - Ван Янью дедалі більше втрачала над собою контроль. - Мій син пішов... Ти можеш дати мені іншого сина? Можеш? Ха-ха-хо! Чому б тобі не віддати мене одному зі своїх братів? Може, так я зможу отримати ще одного сина? Або будь-якому іншому чоловікові!

Піднявшись на ноги, вона крокувала до сусіда.

- Управитель Чжао, хіба не ти завжди кидав на мене похітливі погляди? Хочеш мене? Давай! Прямо тут! Я дозволю тобі опанувати мене! Ха-ха-Ха!

Обличчя чоловіка почервоніло. Він намагався відступити, але заплутався в підлозі довгого одягу. Охоронці хотіли втрутитись, але не наважилися завдати третьої пані ще більше шкоди.

Весь зад застиг у напруженні.

У цей момент двері з гуркотом відчинилися.

- ЩО ВАМ ПОЗВОЛЯЄТЕ? - На подвір'ї ввірвався роз’ярний Лу Шен, у супроводі одягнених у червоні халати учнів секти. - Зупиніть її! - Він вказав на жінку, що зайшла в істеричному сміхі.

Двоє учнів, кинувшись вперед, відразу ж відчепили ван Янюй з чоловіка, що заціпенів.

З полегшенням зітхнув Лу Фан, який стояв трохи збоку.

- Эй! Хіба це не наш молодий пане? Ви так довго жили в Ян Шане, але з вами нічого поганого не сталося... - Ван Янью захихикала.

Не здавшись, Лу Шен наотмашь вдарив її по обличчю. Її голова мотнула з боку в сторону. Очі здивувалися.

- Третя пані втомилася. Відведіть її в покої. Нехай відпочине.

- Так, сер! - Двоє слуг, взявши противну жінку під руки, потягли її в будинок.

Побачивши свого нещасного батька, Лу Шен зітхнув. Він постарів і вже не міг справитися з ворогом, а зі своєю наложницею.

- Шан'єр... - Зітхнув Лу Фан. За ці пару днів він, здавалося, постарів відразу на кілька років.

Лу Шен подивився спочатку на Лу Таньяна, потім на його матір - Лу Гун.

Ця жінка зараз міцно обіймала сина - в очах застигли сльози.

- Брат Шен. Ван Янью... Вона отруїла вечерю Таньяна! - насилу сльозили двома тонкими струмками. - Вона така жорстока... - Спохнула жінка.

Обличчя Таньяна було блідим, дихання важким. Він мовчки стояв, дозволяючи матері себе обіймати.

- Досить! - Холодно відповів Лу Шен. - Припиніть! Забули про пристойні?

Лу Хун, затрусившись від страху, відразу перестала плакати.

- Розходьтеся! Лу Таньян, дядьку Чжао, керуючий Чожу - залишіться. Решта розходьтеся! Повертайтеся до своїх справ! - Холодний погляд Лу Шена пройшовся по подвір'ї.

Окрім Дяді Чжао, всі, кого цей погляд торкнувся, опустили голову.

Його оточувала аура влади та сили. Зі своїм високим ростом і сильним розповсюдженням, він здавався лютим та дикою звіриною.

Звичайно, людина не могла витримати свого важкого погляду.

Підкоряючись його наказу, люди покинули задній двір - залишилася лише невелика група.

Він наказав закрити двері на задній двір, залишивши учнів секти « Багряних Китів ». Тільки після цього він підійшов до Лу Фану - дізнатися, що сталося.

Як виявилося, напередодні увечері Ван Яньюй раптово почала вважати, що її син мертвий. У розпачі вона запалала ненавистю до всіх інших.

Вона підсипала в вечерю Тан’яна пилку отруйного цвіту, але на щастя, дядько Чжао, запідозривши негарне, не дав молодому панові доторкнутися до їжі.

Після того як Лу Шен послухав батька, він задумався.

- Щодо цього... Ченсінь мертвий. Я знайшов його тіло...

- Знайшов тіло? - Лу Фан, похитнувшись, вчепився у руку Лу Шена.

Для решти це, мабуть, не стало сюрпризом - мало хто вірив, що Ченсінь ще живий.

- Він за воротами, але тато, я б не радив тобі дивитися на нього. Не надто гарне видовище, - Лу Шен зітхнув.

Лу Фан деякий час мовчав. Потім, зібравшись з силами, сказав дрючим голосом:

- Давайте, все ж, подивимося ...

- Почекайте, поки третя мати трохи заспокоїтися, перш ніж розповідати їй про це, - сказав Лу Шен.

- Лу Фан, згідно кивнув.

Покинувши задній двір, група чоловіків попрямувала до бічніх воріт. У тіні була велика чорна труна.

Лу Шен наказав своїм людям підняти масивну кришку.

Лу Фан крокнув вперед. Його очі наповнились слізьми.

Інші пішли за ним. Дехто почав кричати, а Лу Таньяна взагалі вирвало.

- Який жах... - видихнув дядько Чжао. - Брат Шен, дивлюся, ти непогано оселився в Янь Шане. Зможеш дізнатися, хто зробив таке з молодим паном Ченсінем?

Його слова привернули увагу всіх присутніх до Лу Шена.

Вони щойно прибули в Ян Шань і не знали знаків від секти "Багряних Кітів", але зрозуміти, що Лу Шен тут чогось добився завдяки його мовчазній свиті було неважко.

- Це нелегко... - відповів Лу Шен. Звичайно, він знав, хто був причиною смерті його брата, але говорити своїй сім’ї не збирався. Вони ніколи не мали такого знання.

- А як щодо влади? - Обличчя Лу Фана скривилося від болю. - Чи буде якийсь прок, якщо ми повідомимо про це чиновникам?

Лу Шен не відповів.

Лу Фан зрозумів, що означає мовчання сина. На відміну від дядька Чжао і Лу Тан’яна, він був присутнім на закритих засіданнях міської еліти Ляня. Звичайно, він знав багато таємниць, у тому числі про існування привидів.

Коли він побачив тіло Ченсіня, то зрозумів, наскільки складна ситуація. Людина не могла таке створити...

- Вам не потрібно було зараз переїжджати в Ян Шаню... - Лу Шен зітхнув.

- У нас не було іншого вибору... - Лу Фан зітхнув. - У Цзю Ляне не можна було залишатися... Багато людей виїхали, продажі впали.

Лу Шен розумів, наскільки важко було його старенькому батькові.

У Цзю Левія стався сильний вибух. Це також послабило сім’ю Лу, яка залежала від торгівлі.

Залишившись у місті, сім’я б збанкрутувала. Тому Лу Фан вирішив якнайшвидше переїхати.

- У будь-якому випадку, ви вже тут, так що, давайте всі заспокоїмося. Тату, ти вже вирішив що б хотів робити? - Він запитав хлопця. Як верховний керівник секти "Багряних Кітів", він міг подбати про добробут і безпеку своєї сім'ї.

- Поки ніяких ідей, потрібно спочатку оглянутися, - потиснув плечима Лу Фан.

Розділ 91.

Сестри. (Часть 1)

- Я б вклав гроші в купівлю зерна, — ніби між іншим, помітив Лу Шен.

- Купувати зерна? - По сусідству стоїть дядько Чжао. - Ситуація настільки серйозна?

- Більш ніж. Все більше купців бояться покидати стіни Янь Шаня. Незасіяні ділянки землі не заселені. Незважаючи на те, які запаси зерна помістять у місті, рано чи пізно вони закінчаться. Мабуть, наступного року настане голод.

- Дякую, синку. Так і зроблю, - Лу Фан прикрив очі, даючи зрозуміти, що більше не бажає розмовляти. Зрештою, Лу Ченсінь був його сином. Лу Шену було не зрозуміти, як він себе почував.

Невдовзі, попрощаючись з батьком, Лу Шен разом зі своїми учнями залишив маєток.

Йому подобалося вечірнє місто. Нічний ринок, освітлений безліччю смолоскипів і олійних ліхтарів, видавався морем для танцюючих вогнів.

Це було місце достатки і процвітання.

Лу Шен повільно йшов вулицями міста. Дивлячись на жвавість натовпу, що проноситься, відчувало все більше й більшу втому.

"З того часу, як я прийшов у цей світ, я з дня на день наполегливо працював, щоб стати сильнішим. Практикував бойові мистецтва, щоб боротися з привидами. Якби не я, сім'я Лу, чекала б та сама доля, що й сім"я Сюй", - повернувши голову вправо, Лю Шен побачив хлопчика з маленьким дерев'яний барабан. Судячи з широкої усмішки, дитина зараз була дуже щаслива.

Пройшовши повз хлопчика, він натрапив на групу студентів, які підвищували увагу і викрикували по всій околиці якусь веселу пісню. Вони співали безсило, не потрапляючи в такт, ніж шокували тверезих перехожих.

- Ха-ха-хо! Брат Чен! Брат Сан! Давайте вип'ємо! - студент підняв руку, тримаючи її так, ніби в ній була пивна чашка. Гурко крякнув, не звертаючи уваги на роздратовані погляди натовпу.

Його друзі розсміялися.

- Хоча міс Хун сьогодні відкинула мене... Наступного разу... Я знову виберу її! - компанія знову розсміялася.

Лу Шен, поглянувши на них, прослідував мимо. З обох боків від нього шеренги наслідували його учні секти. Хоч би де вони проходили, люди намагаються триматися подалі від них.

Вони були тими, з ким люди воліли не мати нічого спільного.

Пройшовши ще трохи, Лу Шен раптово зупинився. Направився до ларочки, в якій продавалися обсмажені у маслі рисові кульки.

За маленьким столиком в кутку сиділа пара брудних, обірваних жебраків.

Вони були явні попрошейками, з брудним волоссям і виснаженими тілами. От тільки пози їх були дивними - в очі відразу кидалися неприродно прямі спини.

Коли Лу Шен побачив їх, то прищурився. Махнути рукою, дати знак своїм підлаштованим залишатися на місці, сам попрямував до одного з столиків. Присів на дерев'яний табурет.

- Молодий пане, які рисові кульки ви любите? - Підбіг до нього продавець, що посміхається.

- Те ж, що і в них, - кивнув юнак у сторону бідних.

Чоловік середнього віку, господар лармика, почувши його слова збентежено пробурмотів:

- Пане, ви мабуть жартуєте. Ці двоє їдять те, що зроблено з відходів нашої кухні...

- Хіба вони не платять за їжу?

- Звідки у них гроші? - Пан ларка гірко посміхнувся. - Ці дівчата блукали поруч багато днів, збираючи гнилі овочі і кості. Я просто їх пошкодував.

- Ви милосердні... Вони приїхали? - Лу Шен знову подивився на жебраків.

- Хіба не видно? Це біженці. Ці діти явно походять з складної сім’ї. Коли я запропонував їм їжу безкоштовно, вони відмовилися. Мені знадобилося трохи часу, щоб переконати їх. Вони погодилися тільки з умовою, що в майбутньому компенсують мені збитки, - похитав головою чоловік.

- Раз це дівчатка, чому їх до сих пір ніхто не викрав? Вони живуть на вулиці, наскільки я зрозумів, - Лу Шен був здивований.

- Емм... Вам лише потрібно поглянути на їхні обличчя, щоб все зрозуміти - зітхнувши, відповів торговець.

Лу Шен, більше нічого не запитуючи, замовив порцію м'ясних кульок. Посівши на своє місце, продовжив спостерігати.

Цей молодий чоловік одразу відчув, що ці жебраки були незвичною ауру від звичайної смертної кари.

Аура була наче вогняна куля, яскраво сяюча в нічній темряві. Вона відразу привернула увагу Лу Шена.

У цих двох відчувався тонкий слід ниток Інь Ці.

Він вперше бачив присутню ауру в живих людей, тому зупинився, коли побачив таку дивну картину.

З концентрацією він почув розмову дівчат:

- Сестра, чому ти не їси? Якщо не є, буде холодно, - прошепотіла одна з них. Її голос був ясним і дзвінкам.

- Я вже з'їла три кульки, ці твої, - відповіла друга дівчинка, судячи з усього, старша з сестер. Її ледь хриплий голос ніс у собі відчуття тепла і спокою. - Я підрахувала, що рисові кульки можуть зберігатися на холоді близько восьми годин. Ми можемо трохи додати їх в овочевий суп - так він стане трішки ситішим.

- Я не хочу знову їсти гнилі овочі, - зі сльозами на очах прошепотіла молодша.

- Я теж. Але у нас немає іншого виходу, - відповіла старша. - Ми повинні вже три десятки людей. Я не хочу, щоб цей список виріс ще більше.

Молодша, не сміяючись заперечити, нахилилася до тарілки, мабуть, збираючись їсти ще одну рисову кульку, але раптово зупинилася.

- Не хвилюйся, я все розумію, - піднявши голову, прошепотіла вона.

Вони навіть стали бідними і тому не втратили честі й гордості. У минулому вони мали добру освіту. Вони ставилися до такого простого завдання, як поїдання рисових кульок, надто серйозно.

Ще трохи послухавши розмову дівчат, Лу Шен підійшов до їхнього столу.

- Випадково підслухавши вашу розмову, я зрозумів, що ви люди освічені. Чому б вам не найнятися кудись писарями? Ця посада тепер є дуже важливою.

Почувши його голос, дівчата одночасно підняли голови. Одного погляду було достатньо, щоб зрозуміти причину такого жалюгідного становища.

Їхні обличчя були покриті гнійниками - ніс, рот, повіки, шия ... Майже кожен дюйм шкіри. Тільки дві вузькі щілини залишалися там, де були очі. Відверте сморід походить від тіл.

Волдирі на шиях були більше інших і в них копішувалися білі личинки.

Помітивши погляд юнака, старша прикрила руками шию.

- Я хочу їх витягнути, але боюся.

Лу Шен уважно оглянув сестер. Якби не відсутність адамових яблук і не маленькі намисто на місці грудей, він би не зміг точно сказати, якої вони статі.

- Вам потрібна допомога? Я можу надати вам роботу, - його зацікавили ці дивні особи. Вперше він бачив Інь Ці у смертних.

- Правда? - вигукнула молодша, схопивши з місця.

Старша поводилася стриманіше.

- Правда, - кивнув у відповідь Лу Шен.

- І яку роботу ви хочете нам доручити? Ми освічені, вміємо шити, прати і готувати - поспішно запрограмувала молодшу.

- Ви розбираєтеся в садівництві? - Посміхнувшись, запитав Лу Шен. - Полив рослин, підгодмка, обрізання листя?

- Так! - В унісон вигукували сестри. Їхні очі загорялися від радості.

***

Доставивши жебраків у оранжереї, що залишилися до ночі час Лу Шен провів, практикуючи техніку Дев'яті Стальних Озер. Тренувався до тих пір, поки повністю не вичерпав внутрішню силу Нефритового Журавля Інь-Ян.

Цього разу він одразу помітив прогрес. Слабке оніміння і зуд поширилися по всій поверхні шкіри. Це був характерний привид того, що він ініціював техніку.

Це також підтвердило теорію Лу Шена про несумісність деяких навичок. Техніка Нефритового Журавеля Інь-Ян не підходила для культивування навичок бойових мистецтв, які вимагали сильного фізичного виснаження. Але, на щастя, тепер він знав як справитися з цією проблемою.

Лу Шен наніс декілька послідовних ударів перед ним куску чорного заліза.

У нього на чолі, між брова, з'явився червоний знак, руки засяяли алим. Тіло почало випромінювати теплові хвилі.

- Розриваючи серце Длань! - Жорсткий удар обрушився на центр залізної пластини.

Лу Шен замер в одній позі кілька секунд, а потім повільно розслабився.

Шматки заліза були чорними ззовні, і тільки торкаючись до нього, можна було зрозуміти, що метал буквально кипить.

Саме так Лу Шен культивував базову Багряну Мантру. Сьомий рівень головної Багряної Мантри був вершиною майстерності цієї техніки. Йому так і не вдалося зробити подальшого прогресу. Він поняття не мав, що робити далі, як посилити свою криваву мережу, тому і практикувався на кускі чорного заліза.

Кожного разу, коли він ударяв по мішені кривавої мережі, то стежив за тим, щоб зі внутрішньої Цітки павутина повністю вхопила шматок заліза. Це мало покращити його точність і посилити контроль.

Неправильна форма шматок заліза сягала приблизно росту людини. Він оптимально підходив для імітації атаки.

У своєму останньому ударі Лу Шан активував базову Багряну Мантру і роздираючу Серця Длань. І ефект Лу Шена був задовільний.

Під дією головної Багряної Мантри, яка розривала серце Длані, з давніх - давен була проста техніка, багато разів зросла.

Завдяки дії Сильового Толчка, який супроводжував його удар, цей метал затремтів.

- Зовнішній глава, вечерю готовий, - гукнув його Нін Санй.

Лу Шен кивнув. Нарешті він ініціював технологію Дев'яті Стальних Озер і вирішив у найближчий час підвищити її рівень в Модифікаторі.

Завдяки техніці Hефрітового Журавля Інь-Ян, з цим не повинно було виникнути проблем. Врешті-решт, це був навик не надто високого рівня.

Чесно кажучи, цю техніку він почав культивувати тільки тому, що в критичний момент вона могла врятувати йому життя.

Глава 92

Сестри. (Часть 2)

- Що там з частотою інцидентів? - Кілька днів Лу Шен тільки і робив, що займався культивуванням, не цікавлячись тим що відбувається у зовнішньому світі. Коли Нін Саню заручився, то тільки тоді, коли питання стосується життя і смерті.

- Пан Нефритовий Лотос час від часу навідується до головної бази секти. Все, як і раніше. Нічого незвичайного. Як тільки щось змінитися, вас одразу повідомлять, - відповів Нін Санй.

- А як щодо тих жебраків, що я привів додому? - запитав Лу Шен, згадавши про молодих гостей.

- Я все перевірив. Вони насправді чужинки, які прибули в Ян Шань близько місяця тому. Добре господарюють з рослинами. Не крадуть і не дрімають, - посміхнувся Нін Сань.

- Спостерігай за ними. Якщо помітиш щось дивне, відразу доповідай, - Лу Шен відчував, що не просто так вони є носіями Інь Ці. Він взяв їх тільки тому, що хотів дізнатися чим вони відрізняються від звичайних смертних.

- Так, сер.

- Сходи в мої покої, візьми жетон команд і навести ковальа. Хочу замовити відповідну зброю, - наказав Лу Шен.

- Зрозумів. Скажу ковалю, щоб приготувати все необхідне — кивнув Нін Сань. - Ах, так, сьогодні в маєток Лу пройде церемонія похорону, - після невеликої паузи додав він.

- Похорони Лу Ченьсіня... - Лу Шен зітхнув. - Відправлюся туди трохи пізніше. А як щодо "Зала красивих Скарбів"?

- Нічого, сер. Чому б вам не відвідати базу секти? Пам'ятайте, старший Чженн раніше колекціонував антикваріат. Крім того, на складі бази є багато знайдених на розкопках артефакцій, - запитав Нін Санй.

- Одного разу гляну, - відповів Лу Шен, сідаючи за щедро накритий стіл. Велика тарілка рису зникла в його шлунку буквально за лічені секунди.

Пообідавши трохи відпочити, юнак попрямував у свої спочинки. Проходячи повз одну з теплиць, помітив головного садівника, про щось розмовляє з двома сестрами.

Недавно він дізнався, що Лю Цинь — молодша дівчина на ім’я Саїль. За їхніми словами, вони були сиротами, які втратили сім'ю в якійсь великій трагедії. Вони не казали, що це сталося, але Лу Шен відчував, ніби за цим стоїть якась таємниця.

Проходячи повз теплиці, Лу Шен помітив шматок покритий гнійками шкіри з руки однієї сестри. Найдивовижніше те, що убога жінка не звертала на це уваги.

Усміхнувшись дівчаткам, Лу Шен привітався. Дівчата кивнули у відповідь. Садівник шанобливо схилив голову. Тільки після того, як юнак зник далеко, він проінструктував нових працівників і вирушив у свої справи.

- Сестра, ми можемо залишитися тут ще на кілька днів? - шопотом запитала Лю Цайюнь.

- Ні. Ми не повинні втягувати у це молодого пана, - відповіла Лю Цінь. - Скоро настане, сама знаєш, який час.

Лю Цайюнь покірно кивнула.

- Ті тварюки знову прийдуть. Якщо ми залишимося тут надовго, це місце теж буде знищено, - на очах Лю Цінь виступили сльози. - Але... Мені тут подобається. Ці квіти... Вони такі гарні... - тихенько пробурмотала дівчинка.

- Мені теж... - Так само тихо відповіла Лю Цінь. - Але молодий пан смертний, як і всі тут.

- Я розумію...

- Це не твоя провина, Лю Цинь ніжно обняла сестру за плечі. - Я відчуваю їх, вони вже близько.

Лю Цайюнь не відповіла. Замість цього, вона притислася обличчям до грудей сестри, розриваючи на обличчі пухирі. З них гній змазав сукню старшої дівчинки.

***

Відчинивши двері, Лу Шен зайшов у кімнату.

Він збирався відпочити, але раптово завмер. Цегляний погляд пробіг через приміщення.

Все було, як завжди. Дві табуретки, що стоять біля завалених книжками столу. Акуратно заправлене ліжко з балдакіном.

Придивившись, Лу Шен помітив бліду руку, яка вчепилася у край щільної тканини - здавалося, хтось сидить на ліжку, тримаючи край балдахину.

- Хто тут? - Присоромившись, запитав він. Пальці міцно вчепилися до рук саблі.

Відповідь не пішла. Повільно, переступаючи з п’ятки на носок, він рушив до ліжка. Холодно посміхнувшись, різко зірвав тканину.

Завіса впала, обнаживши порожнє ліжко.

Його ліжко стояло в кутку між двома глухими стінами, так що сховатися за нею було неможливо.

Огорнувшись, Лу Шен знову обернув поглядом кімнату.

- Намагаєшся втекти? - Засміявся він. Без попередження вдарив у центр ліжка розкриваною долонею.

Гаряча хвиля розлетілася по повітряному просторі.

Лягати впала. Обломки дерева розлетілися по кімнаті. Лу Шен почув чийсь слабкий скрик. До нього, вискочивши з руїн ліжка, кинулася чорна тінь.

- Кровова мережа! - Змовив хлопець.

Внутрішня Ци плівка розлетілася по тілу.

Крижаний душу крик, напевно, був чутно, в кожному кутку будинку.

У кімнаті різко потепліло.

Лу Шен усміхнувся, переконавшись, що привид більше не існує.

"І що привело цю тварюку в мою кімнату? Може в моєму тілі забагато Інь Ци? Або, причина в цих двох дівчатках?" - він насупився.

У цей момент, в двері його спальні постукали:

- Зовнішній глава! З вами все гаразд?

- Все гаразд, - відповів Лу Шен. - Принесіть нове ліжко.

Охоронці, які втекли до кімнати, побачивши хаос у приміщенні з шоком застигли.

- Так, пане, ніхто з них не знав, що сталося. Згорялись від цікавості, але запитати не наважилися.

Поки слуги встановлювали нове ліжко, Лу Шен нагнувся і підняв з підлоги рожевий гаманець, прикрашений вишивкою качок, що плавали по озері. Вишивка була грубою, а крок недорогам. Але Лу Шен відчував холод, що йшов від нього.

"Надо ж, Інь Ци тепер сама приходить до мого порогу", - посміхнувся він. Оскільки в предметі було мало Інь Ці, Лу Шен злегка прикусив зубами палець і прикріпив його до гаманця.

З слабким шипінням тонкої ниткою в тіло Лу Шена полилася холодна енергія.

З кожною хвилиною гаманець ставав все теплішим.

- Ви хто? - Донісся з коридору голос одного із учнів секти, зараз стоїть біля дверей на варті. - Як ви смієте лосіти в покої зовнішнього глави? Смерті захотіли?

- Молодий пан Лу зараз знаходиться в серйозній небезпеці! Ви повинні негайно його розбудити! - Відказав йому трохи хрипловатий девичий голос.

- Небезпека? - Чоловік розсміявся. - У небезпеці, швидше, виявиться той, хто насмілитися потурбуватися про допомогу нашого боса! Звалите звідси, потворні відьми!

Лю Цинь і її сестра?

Лу Шен почув перепалку зсередини кімнати. У його очах промайнули змішанки. Вийшовши з приміщення, він побачив двох жебраків, які намагалися пройти повз його сторожі.

- Що сталося? - Усміхнувшись, запитав він.

- Молодий пане Лу... З вами... не сталося нічого... Незвичайного? - Лю Цінь полегшено зітхнула, побачивши Лу Шена неушкодженим. З її душі наче звалився величезний камінь.

- Незвичайного? У моїй кімнаті був грабіжник. Він втратив гаманець. Думаю, це була жінка - посміхаючись, Лу Шен підкинув гаманець у повітря.

- Це...? - Побачивши гаманець, жебраки затремтіли.

- Молодий пане! Це наш недогляд! - Викрикували учні секти, почувши його слова.

- Нічого, мені все одно було нудно. День щодня займатися бойовими мистецтвами... Так хоч якийсь розвага, - Лу Шен посміхнувся, сміявся сестер насмілим поглядом.

- Молодий пане Лу... - Подивилася на нього старшою. - Хіба... Вам не страшно?

- Страшно? - Лу Шен підвів брови. - Ви, обидві, йдіть за мною.

Розкинувшись, він подався на задній двір до новосформованої вежі. Це було малолюдне місце. До того ж на варті стояли люди, які не пускали нікого всередину.

Посівши на кам’яну лавку, подивився на жебраків.

- Кажіть, хто ви такі? І як притягують привидів?

При слові "примари" обидві дівчинки здригнулися. Але замість того щоб боятися, вони були задоволені.

Їхні обличчя променялися надією.

Лу Шен кілька секунд мовчав, чекаючи на дівчинку.

- Вы... Знаєте про привидів? - Насолоджуйся запитала молодша.

- Звичайно. Часто нам доводиться стикатися з такими речами. Інакше, як ви думаєте, чи могли б ми контролювати такий великий регіон? - Лу Шен нахмурився, побачивши, що сестри поводяться інакше, ніж він очікував.

- Ви маєте рацію... Оскільки молодий пан знає, нам не потрібно ходити навколо так близько, - полегшено зітхнувши, сказала Лю Цінь. - Я думала, тільки такі, як ми, можуть мати справу з привидами і надприродним. Яка ж радість, що ми зустріли вас, пане Лу!

Лу Шен був спантеличений.

- Поясніть вже, що відбувається. А то я тільки ще більше заплутався.

- Добре, - серйозно подивилася на нього Лу Цінь.

Вона задумалась над тим, з чого все почалося. Її очі наповнилися болем і гіркотою.

Голова 93.

Її походження. (Часть 1)

- Ми обидві народилися в провінції Юнь, у досить заможній родині. Училися в приватній школі. Одного разу в наш будинок нагрянула кучка нелюдей, - ненависть плилася в очах Лю Цінь. - Вони вбили старшого пана і захисників будинку. Те саме сталося з підмогою. Після того як усіх членів головної сім’ї було вбито, вони прийнялися за побічні гілки. Наша сім’я була саме такою. Ці люди щось шукали. Вони вбили всю нашу сім'ю. Лише завдяки одній хорошій людині ми змогли переодягнутися в жебраки.

- Чому на вас полюють привиди? - запитав Лу Шен.

- Це наша з сестрою особливість. Ми обдаровані енергією, яка приваблює привидів і здатні відчувати їхню присутність - відповіла Лю Цінь.

Молодша коротко кивнула.

Обличчя Лу Шена залишалося спокійним - сестри не могли зрозуміти, вірують він їм чи ні.

- Ясно... І що ви тепер збираєтеся робити?

Дівчата переглянулися. Старша нерішучість крокнула вперед:

- Якщо вже ці створіння тут, думаю, нам краще піти.

Почувши це, Лу Шен нахмурився.

- Скільки вам років?

Хоч дівчата і були спантеличені питанням, але, все ж, відповіли чесно.

- Мені 11, сестрі десять років.

Лу Шен кивнув - все було так, як він і думав.

- Ви занадто молоді... Ще й хворі. Чи є сенс далі знижуватися? Рано чи пізно ви помрете від голоду або спраги. Або загинете від рук привидів, - сказав він.

Ненадовго прикривши очі, юнак зітхнув. Йому було шкода цих нещасних дітей.

- Добре, - нарешті, сказав він. - Навіть захотів, я не міг би це проігнорувати. Можете залишитися під моєю опікою. Мені саме потрібні помічники. Що скажете?

- Дякую вам, молодий пане Лу. Но... Порадники? Що ми повинні робити? - Лю Цінь наздоганяє.

- В основному, займатися прибиранням, - посміхнувся Лу Шен.

- О, так вам потрібні покоївки? Нам це підходить! - вигукнула молодша.

Почувши слова сестри, Лю Цінь не стала заперечувати.

- Знайдіть Нефритового Лотоса. Скажіть, що це мій наказ. Нехай запросить лікаря і купить потрібні ліки, коли той вас огляне, - скомандував Лу Шен.

- Ви, правда, цього хочете? - Лю Цінь широко розкритими очима дивилася на Лу Шена.

- Звичайно, - посміхнувся юнак. - Я покладаю на вас великі надії. Здатність виявляти привидів дуже рідкість. Не недооцінюйте себе, ви маєте великий потенціал.

- Правда...? - Голос Лю Цайюнь задрижав.

- Так і є, Лу Шен посміхнувся, обнаживши ряд білих та гладких зубів.

- Дякую вам, молодий пане... - Лю Цінь, стиснувши зуби, схилила коліно перш, ніж він встиг її зупинити.

- Все добре, - соромливо пробурмотів юнак. - Ви зіткнулись з бідою в такому юному віці, ви змогли зберегти чистоту своїх сердець і думок. Це чудово. Хіба не природно, що я хочу вам допомогти?

Сестри Лю не могли стримати сліз радості. Вони зазнали таких страждань і навчилися цінувати їх.

Весь цей час вони були в постійному бігу, не сміяючись надовго затримуватися на одному місці. Незліченна кількість разів прокинувшись уночі, вони були змушені йти в дорогу. Час від часу вони зустрічали добрих людей, які швидко помирали. Їхні надії надто часто обернулися порохом.

Цього разу все мало закінчитися по-іншому. Молодий пан, який стояв перед ними, був надзвичайно сильний. Його погляд був лютий, аура незвичайна. Але що найважливіше - він зовсім не боявся привидів.

Серце Лю Цінь розцвіло надією. Можливо, цього разу їм з сестрою пощастить.

Покинувши задній двір, сестри пішли слідом за слугою і перемістилися в кімнату, яку вони мали. Переодягнулися в чистий одяг.

Сестра, думаєш ми зможемо нарешті зупинитися? - Прошепотіла Лю Цайюнь.

Лю Цінь промовчала.

Не дочекавшись відповіді, Лю Цайнь продовжила:

- Чому ти не сказала молодому пану правду?

- А що було б, поступи я так? - Поглянула на сестру Лю Цінь. - Якби я все розповіла, могли б ми тут залишитися?

- Навіть ще один день було б непогано... - Пробурмотала Лю Цайюнь.

Лю Цінь зітхнула:

- Ми не повинні обманювати пана Лу, я розумію. Він так до нас добрий.

Але ти ж знаєш, поки кров Великого Духа не знайдена, вони нас у спокої залишать.

- Тц! - Лю Цінь швидко притиснула до губ вказівний палець.

- Это несправедливо! Чому ми повинні розплачуватися за гріхи головної гілки? - Очі Лю Цайюнь наповнилися ненавистю. - Мамо... Тату... Що поганого вони зробили, щоб бути освіженими живцем? Чим ми заслужили це? Таке життя гірше смерті!

- Досить, Цайюнь! - Втративши терпіння, кричала на сестру Лю Цінь.

Дівчинка замовкла. Сльози прикусила губу.

- Одного разу, коли я стану достатньо сильною... Я знищу всіх, хто був причетний до смерті нашої сім'ї... Всіх, до єдиного... - Стихнувши зуби, процідила вона.

- Цайюнь! - Лю Цінь міцно обняла сестру. - Ти забула, чого нас вчили батьки?

- Сестра... Я буду добра тільки до тих, хто добрий до мене. А тих, хто бажає мені зла, страждатиму! Хіба це не справедливо?

Лю Цінь не знайшла, що відповісти.

Лу Шен стояв за дверима мовчки слухаючи розмову сестер.

Він хотів відвідати лікаря, щоб особисто почути вердикт. Як він зрозумів, справа не в особливих здібностях сестер - за ними полювали з якоїсь іншої причини.

- Цікаво... - Очі Лу Шена звузилися. Розірвавшись, він швидким кроком рушив геть.

***

Важкі залізні прути врізалися в тіло Лу Шена - його спину, плечі, груди.

Юнак був обнажений.

Його оточили м'язисті воїни секти "Багряних Кітів". Незважаючи на втому, вони були змушені продовжувати своє дивне заняття.

За останні кілька днів тіло Лу Шена значно зросло. М’язи стали подібні до товстих, переплетених між собою сталеві канати. Поверхня шкіри покрилася тонкою сіткою вен.

Це був один з ознак ініціації техніки Дев'яті Стальних Озер.

- Досить. Лікарня готова? - Відкриваючи очі, Лу Шен подивився на своїх валених від втоми з ніг підчинених.

- Так, старший, - поспішно відповів Дуань Мен.

Лу Шен кивнув. Його підпорядкованим довелося нелегко. Окрім Ніфритового Журавля Інь-Ян була ще одна техніка, яка не дала йому ініціювати цю навички - "Атакуюча Ведмежа Лапа".

"На щастя, все вийшло", - прийнявши з рук Дуань Мена глек, Лу Шен залпом його осушив, після чого неквапним кроком попрямував у свої покої.

У центрі кімнати стояла велика бадя, до кінців наповнена чорно-фіолетовою рідиною.

"Боєві мистецтва задоволення не для бідних ... Одна ця ванна стоїть, щонайменше десять срібних таелів", - Лу Шен похитав головою.

Він більше не зволікав, а скинув у себе одяг і занурився в сумнівний колір рідину.

Його шкіра була дуже легкою, і в нього швидко проникло тіло.

Лу Шен занурився у рідину по шию, залишивши зверху лише голову.

"Думаю, можна приступати", - закривши очі, він відкинувся на бортик ванної. -"Deep Blue".

Перед мисним оком з'являється вікно Модіфікатора.

Натиснувши кнопку « Починати модифікацію», він швидко знайшов у перерахунку технології "Дев'яті Стальних Озер".

"Підняти техніку « Дів’яті Стальних Озер" до першого рівня", - впевнено сконцентрував він.

Модифікатор на секунду розмився. Коли його стан повернувся до початкового стану, статус технології « Діти Стальних Озер» з "Ініціацією" змінивсь на "Перший рівень".

Слабке шипіння торкнулося вшей Лу Шена. Опустивши очі, він побачив, як фіолетово-чорна рідина з неймовірною швидкістю змінює колір і стає прозорою.

Забурлений всередині тіла гарячий потік був швидко пригнічений. Лу Шен пережив цю модернізацію без особливих наслідків для організму.

"Я не помилився, коли наказав влити у ванну десять чарок ліків". - Юначе посміхнувся. Завдяки лікуванню настій, вкупі з внутрішніми ресурсами тіла, легко пережити піднімання техніки зміцнення тіла до першого рівня.

"Як правило, навички зміцнення тіла вимагають постійних тренувань - день за днем, місяць за місяцем, рік за роком. Завдяки цьому невразливість тіла збільшується, вкупі з силою і міцністю. Така трансформація корисна для організму, як і культивування навичок внутрішньої сили. Мабуть, саме тому вміння удосконалювати тіло споживає більше енергії ніж « Основна Багряна Мантра ». Але за допомогою ліків наттоїв, споживання ресурсів знизилось до такої міри, що можна не переривати модернізацію".

Він відчував розповзаючий по поверхні шкіри зуд і оніміння. Це була технологія "Діти Стальних Озер". Коли енергію розтягали по поверхні шкіри, вона покривала тіло тонкою сталевою трубкою. Це була дуже ефективна охорона проти звичайної зброї.

Глава 94.

Її походження. (Часть 2)

Коли у ванній кімнаті повністю з’являється рідина, Лу Шен повільно піднявся. Після цієї модифікації він почувався набагато краще, ніж після попередньої.

Подивившись на екран модифікатора, швидко знайшов технологію « Дів’яті Стальних Озер ».

У графі її опису додано новий рядок:

"Техніка Дев'яті Стальні Озер": рівень перший. Спеціальний ефект: зростання міцності."

Техніка зміцнення тіла відчувалася, як щільний шар зв'язкою субстанції на поверхні шкіри. Лу Шен і не сподівався, що ця технологія першого рівня докорінно змінить його тіло.

Вибравшись з ванної, він прийняв холодний душ.

Наступного дня, прокинувшись рано вранці, відправився на головну базу "Багряних Кітів" - взяти участь у конференції. Після кількох промов він дізнався, що битва в околицях міста досягла свого апогею.

Сім'я Чженень за останні дні атакувала близько 20 баз фракцій "Чорних Районів", поплутавши кілька десятків членів якоїсь лівої групи.

Їхні методи були надто жорстокими. Навіть члени секти « Кітів», що грали роль прибиральників у цій війні, прибували на місце чергового бою і не могли справитися з огидою.

Фракція « Червоних Районів» зовсім не відставала від сім'ї Чженень. Заманивши двох членів сім’ї у пастку, вони вбили їх ще до того, як приблизили.

Це розлютило сім’ю Чженина, змусивши їх мобілізувати більшість своїх сил. Обидві сторони збожеволіли.

Секта "Багряних Кітів" була задіяна, як вассал сім'ї Чженень. Вони часто попадали під удар вассалів фракційних Районів. У результаті, втрати несли обидві сторони.

Одним із вассалів « Червоних Районів» була невелика таємна організація - Ала Цитаддель. Вона була відомою в Північних Землях кланом найманих вбивць. Щиро кажучи, те, що вони виявилися вассалами « Червоних Районів» потрясло багатьох.

В секті "Багряних Кітів" добре розуміли, що агентури Алої Цітаделі не варто недооцінювати. Ці вбивці виконували замовлення, незважаючи ні на що, часто забуваючи про цінність свого життя. Здавалося, що вони не відчувають самозбереження. Цей клан став для секти "Багряних Кітів" справжньою проблемою.

За короткий час було поранено декілька емісарів внутрішніх справ. У бою загинуло троє старших чоловіків.

Під приводом ран, отриманих в недавньому бою, Лу Шен був звільнений від участі у місіях. Але навіть він відчував зростаючу всередині конфесії напруженість. Багато з лідерів через поранення перестали приходити на зустрічі.

Після зустрічі, попрощаючись з майстром секти, Лу Шен вирушив у майстерню біля бази сект на березі Кіпарісового Озера.

Він уже давно мріяв про нову зброю, але не міг її придбати. Добра зброя була дуже дорога.

***

= У Долині Ста мечників. =

Гарна зброя вимагає високоякісних матеріалів. Якщо зовнішній глава не може їх знайти, як щодо важкої зброї? - запитав старший Дуань - кращий майстер-кузнац секти.

- Важка зброя? - Зупинявся Лу Шен на житнього старого, що охолоджується в бочці з крижаною водою розжарений клинок.

- Саме, - посміхнувся старший Дуань. Зовнішній розділ дуже складний. Ви можете використовувати важену зброю вагою кілька десятків цзінів. З ним не буде страшно жодної зброї ворога, навіть найкраще. Усі недоліки компенсуються вагою.

Лу Шен за кивнув.

- У такому випадку, яка важка зброя, на вашу думку, мені підходить? Я культивую "Основну Багряну Мантру". Може, мені підійде молот?

- А ви знаєте які-небудь техніки, в яких використовується молот? - запитав старший Дуань.

- Я... Не знаю... - Лу Шен похитав головою. Правда, він легко міг знайти когось, хто такий технікою володів. Навчившись ази за допомогою вчителя, він у короткий час міг досягти вершини майстерності будь - якого вміння. Саме в цьому і була перевага Модифікатора.

- Тоді, в стосунках з якою зброєю ви досягли вищого рівня майстерності? - запитав старший Дуань. - Завдяки яким технологіям стали майстром зосередження духу.

- Сабля. Схоже, що всі мої технології зав'язані на використання саблі, - раптом зрозумів юнак.

- То ви звикли битися саблею, - посміхнувся старший Дуань. - У мене є пара мечів і якщо ви не заперечуєте, спробуйте використовувати їх. Ця пара була виготовлена для одного з емісерів зовнішніх справ. На жаль, він загинув перш ніж вони були готові... - Зітхнув Старший.

- Пара мечей? Можу я поглянути? - Лу Шену прийшла до душі ця ідея.

- Будь ласка, пройдемо за мною, зовнішній глава, - кивнувши, старший Ван повів хлопця мимо печаль в кінець кімнати. Там, де зберігався арсенал.

Це був досить просторий зал, з складеними невідшліфованим каменем стін. На стоянках вздовж стін висіло найрізнозмінніша зброя.

Шаблі, списи, палиці, кийки, мечі, кинджали та алебарди. Лу Шен почувався дитиною, яка потрапила в кондитерську.

- Дивіться, зовнішній главу, старший Дуань повів Лу Шена уздовж стелажею. Він стояв на ногах з важкою зброєю.

Махнув рукою в бік двох великих мечей.

- Зовнішній глава, ось зброя, про яку я говорив. Здається, воно вам підійде. Ця пара називається - Одинокий Півмісяц.

Лу Шен підійшов ближче, щоб краще розглянути клинки.

Два широкі мечи-близнюки, приблизно метрової довжини. Сяючі сріблом леза. Три металеві обручки, які є ефеси обох клинок.

Задня частина лезів була завтовшки з ребро долоні. Ширина клинка - з бокової товщини талії. Лу Шену чомусь здавалося, що таке зброя не доведеться йому по руці.

- Що скажете? - З гордістю запитав старший Дуань. - Ця пара мечів була викована за тридцять шість днів в чотири прийоми. Використовували матеріали найвищої якості. Ця зброя набагато міцніша за будь-який з присутніх тут сабель.

Лу Шен мовчки дивився на стайку з мечами.

- Старший Дуань... Хіба це не м'ясні ножі? Одинокий півмісяць? Навіть таке гарне ім'я не може згладити той факт, що це тесаки м'ясника.

Старший Дуань, посміхаючись, похитав головою.

- М'які тесаки? Звичайно, що ні. Ці мечі, що важать приблизно 70 шість цзінів, є винятковими. Що стосується їхньої форми... Хіба вона підходить для розділів туш?

Лу Шен зітхнув.

- Я можу взяти їх в руки?

Звичайно, старший Дуань змахнув рукою і жестом дозволяв йому робити все, що заманеться.

Лу Шен кивнув. Розм'янувши руки і плечі, він повільно підійшов до стійки. Взялся за рукоять одного з мечей.

- Вгору! - Змакувавши сам собі, хлопець розрізав мечем повітря.

Техніка зовнішньої сили значно збільшила його фізичну силу. Виконавши кілька кроків технології « Чорного Саблебубного Тигру», Лу Шен переключився на "Вісімдесят Чотири Ласточки" (англ.).

Навики укріпити тіла, якими він володів, також збільшували фізичну силу. Крім того, він опанував перші рівні техніки « Діти Стальних Озер ».

Ці навики зовнішньої сили з тендітного, негнучкиго юнака перетворили його на незграбного Геркулеса, який хизується своєю фізичною силою.

Коли Лу Шен використовував цю силу, його тіло збільшувалося у розмірах. Вени на руках і шиї миттєво здулися.

Він був у два рази більшим за старшого Дуаня і на голову вище. Його тіло з кожною новою модифікацією надихнуло все більше. Протягом років м’язи ставали дедалі міцнішими.

- Вгору! - Лу Шен, не відпускаючи перший меч, підняв у повітря другий.

Він схрестив мечі перед собою. Леза, наче дзеркало, відбивала обличчя чоловіка.

- Яка ж корисна властивість! - Посміхнувся юнак.

- Здається, я не помилився. Зовнішній розділ дійсно підходить цю зброю. У такому випадку, я дам вам 50 відсотків знижки - всього сто срібних таелей!

"Сотня талей..." - Лу Шен втратив дар мови. Та що дозволяє собі цей старий? Крім незвичної форми та ваги, в цьому зброях не було нічого особливого.

- Двадцять таель.

- Двадцять таель? Та це ж грабіжник! Цей старий витратив всю життєву енергію на ці ...

- М'ясницькі ножі! - Закінчив за нього Лу Шен.

Ці два меча, на які було витрачено досить багато металу, насправді були створені на основі м'ясницьких ножів. Не зрозуміти це міг тільки людина, нічого не сенсує в бойових мистецтвах.

- Двадцять таелеїв занадто мало! Це не покриє моїх витрат! - Розмовно замахав руками старший Дуань.

- Значить десять таель, - Лу Шен вдарив мечем по мечу. Хоча вибір матеріалів був не надто добрий, якість кінцевого продукту була задовільною. При зустрічі з противником, який перевищує його швидкістю, виконаний цими мечами блок закрив би від удару більшість його життєво-важливих органів.

- Десять талеей? - Обличчя старого Дуаня спотворилося від гніву. - Чудово, нехай буде двадцять таелей. Ви унікальні! Запам'ятайте це! Якби ці мечі пропливали в іншому місці, вони б коштували не менше 200 таелів.

- Ну, для початку, потрібно було б знайти покупця. Як ви думаєте, багато хто зможе боротися з такою вагою в руках? - Лу Шен легко помахнув відразу обоми клінками. Підняте мечем вітер висихнув бороду старшого Дуаня.

- Не цінуєте ви мою доброту, зовнішній главу ... - Похитав головою старший Дуань, вкорисно подивившись на хлопця.

- Де я можу їх, як слід випробувати? - Чим довше Лу Шен тримав в руках цю незвичну зброю, тим більше воно йому подобалося.

- Йдіть за мною, - відповів коваль змахнувши рукою.

- До речі, цим мечем не підходить назва Одинокій півмісяць, - Лу Шен взяв не тільки мечі, але й ножиці зшиті зі свинячої шкіри.

Як же така дешева продажна за двісті таель? Чи це були лише мрії старого коваля?

- Що за лайно? Це ім'я я особисто їм підібрав. Вони виконані у формі півмісяця. Спочатку я хотів назвати їх Самотні Серпамі, але це не надто гарно звучало, тому я змінив назву - тон старого Дуаня був дуже грубим. Він сподівався заробити багато грошей на цій роботі, і тепер був розчарований.

Оскільки я їх купую, вони будуть називатись так, як подобається мені, - Лу Шена зовсім не турбували авторські права творця. - Назву їх мечами Палача.

- Що? - Старший Дуань ледве не втратив дар мови.

Лу Шен, посміхнувшись і мовчав. Покинувши свою зброю, вони пішли в загальний зал. Потім, через бічні двері, потрапили ще в одне приміщення.

Кімната була просторною. У центрі міцної дерев’яну лялька обгорненої сіном кам’яні стіни.

- Це деревина високої щільності, дуже міцна, - сказав старший Дуань, рукою вказавши на ляльку. - Якщо ви зможете її зламати, я сам заплачу вам двадцять таель.

Піднявши мечі, Лу Шен підійшов до кукле. Губи його скривили в насмішливій усмішку.

- Справді? - Прищурився він.

Глава 95.

Місія. (Часть 1)

- Справді, впевнено кивнув старший Дуань.

Лу Шен, посміхнувшись, недбало помахнув мечем - пролунав звук розрізаного металом повітря.

Навіть знаючи, що Лу Шен культивує « Південну Багряну Мантру», старший Дуань не міг його оцінити.

Лу Шен дійшов висновку, що для досягнення поставленої мети достатньо використати « Південну Багряну Мантру » п’ятого рівня. Такий рівень сили не викличе підозр у співпрацівників.

Два довгих меча попадали на дерев’яний манекен.

У наступній миті Лу Шен відчув сильну віддачу, ніби вдарив рукою довгий шматок еластичної гуми. Мечі відскочили назад.

- Ще раз! - Перш ніж старший Дуань встиг щось сказати, на шиї Лу Шана вспучалися вени. Мечі-близнюки врізалися у торс дерев'яної ляльки і знову відскочили назад.

- Ще раз! - Мечі налетіли на ляльку втретє.

Коли вони вдивилися у повітря, то створили хвилю вітру, яка висихала одяг і бороду старшого Дуаня.

Старик відкрив рота, збираючись щось сказати, але в цей момент побачив хвилі розливу по тілу Лу Шена внутрішню Ци. Мечі-близнюки почали люто врізатися у дерев'яну ляльку, знову і знов, заставляючи трястися стіни та підлогу.

Глухі звуки ударів, здавалося, не збиралися мастикати. Судячи з виразу обличчя Лу Шена, він отримував незрівнянне задоволення. Вузьки його рота кривалися в безшубашній усміхці.

Не кажучи ні слова, він продовжував рубати шию манекена.

Лезання мечів, врізаючись у тіло манекена, залишали на його поверхні чіткі відмітини, які з кожним новим ударом ставали все глибше.

Ще один удар завалився на шию нещасної ляльки. Удар був такий сильний, що здавалося, затремтіла земля.

Очі старшого Дуаня, який спостерігав за дивним тренуванням, були захоплені.

- Непогано... Її дійсно дуже складно зламати... - Повертаючись, Лу Шен посміхнувся старому ковалю.

Старший Дуань, не довіряючи своїм очам, дивився на дерев’яний манекен. Його голова була майже відрубана - залишалося завдати всього лише один удар. Руки, ноги і тулуб мають багато глибоких плям. Для старого це видовище було занадто неймовірним, але разом з тим і болючим.

Цей манекен був куплений пару днів тому. І всього за якихось півгодини він перетворився на свого покійного в печі попередника.

Йому хотілося плакати. Цей вирізаний з рідкої деревини манекен був дуже дорогим. За словами продавця, він мусив прослужити багато років після купівлі. Але лише один візит Лу Шена перетворив його на непотрібну мотлоху. Хоч він і не був знищений до кінця, для використання за призначенням вже не було придатного.

- Забути про це, забути! Подумаєш, не пощастило! Зовнішній глава Лу, вам краще піти. Цей старий більше не хоче вас бачити. Гроші покладіть на конторку в головному залі, коваля відвернулася, не бажаючи більше дивитися на цього зухвалого чоловіка.

Лу Шана це не турбувало. Він від самого початку поставив собі таку мету. Він попрощався з старшим Дуанем і невдовзі залишив приміщення.

Тепер він був нормально екіпірований. Ці два мечі послужать йому трохи часу, і тому настав час зосередитися на вдосконаленні технік внутрішньої сили.

Він досяг сьомого рівня "Основної Багряни Мантри" і тепер, якщо є Інь Ці, він міг екстраполювати її з будь-яким іншим технічним рівнем майстерності.

Оскільки технологія "Дивити Стальні Озер" була всього лише вмінням рівня володіння силою, він вирішив взяти за основу « Вісну Багряну Мантру".

***

= П'ять днів потому. Місто Хуай Янь. =

Темні хмари плили по небу, скидаючи на землю холодний дощ.

Вулиці міста були порожні. Рідкісні перехожі швидко зникали з алею і дрижків.

Молодий чоловік, що стояв біля воріт, вдивлявся у небо з чорним парасолькою.

Чоловік хмурився. Не було жодних натяків на те, що цей дощ скоро закінчиться.

Молодий чоловік стояв біля воріт, поруч з великим кам’яним левом. Його погляд ковзав по безлюдній вулиці. Темні хмари пливли над гостроверхими дахами, що вишикувалися вздовж провулки будинків. Жодної живої душі не бачили.

Тільки липка темрява заповнила широку вулицю. У вікнах, що висихали вздовж дороги, не було проблиску світла - вулиці, ніби вимерла.

У цей момент він помітив слабке, що зникло в лічені хвилинки, світяння. Нахмурився. Опустивши голову, подивився на свій одяг - вода повністю просочила його красиві, зшитих на замовлення черевики.

- Ненавиджу дощ, - стиснувши зуби, пробурмотів він.

Його гучний голос на безлюдній вулиці звучав готівкою.

- Кожного разу, коли йде дощ, у мене псується настрій, - знову зітхнув чоловік.

Дощ ударив по дахах, струмками стікаючи з їх кінців, брудними краплями бризкаючи на його черевики.

- Це місце, далеко від помети Дунлін. Не думав, що ти зможеш мене наздогнати - обернувшись, сказав молодий чоловік, звертаючись незрозуміло до кого.

- Скрип... - Великі ворота маєток Ху повільно відчинилися, відкривши погляд пустельний двір.

За дверима стояла одягнена в червоне плаття дівчина з алими парасольками. Широкий парасольок приховував її обличчя, але не міг сховати від очей прекрасну фігуру.

- Чжень И... Мені доведеться вбити тебе... і Чженень Сюня... Як шкода... - Голос дівчини тремтів, як ніби вона говорила, одночасно з цим затримуючи дихання.

Обличчя юнака було безсердечним. Облокувавши на стовпі біля воріт, він подивився на дівчину.

- Подумати тільки, ти прийшла особисто. Здається, "Красні Райони" не хвилюються за одну зі своїх старших.

- Не про що хвилюватися... є ще старша сестра... навіть якщо б прийшов Чженень Сюнь... Все безглуздо... ха-ха-Ха, - дівчина повільним кроком наближалася до Чженень І, хіхікая, немов божевільна.

Чженень І зітхнув. Їхня війна з "Красними Районами" досягла свого апогею. І сьогодні один з них помре - або ця дівчина з парасолькою. Хоч би хто це був, наслідки можуть бути фатальними.

Але чоловік був здивований, що фракція "Красних Районів" вислала за ним одну зі своїх ключових фігур.

На жаль, у нього не було іншого вибору, окрім як боротися.

Знову зітхнувши, Чженець І подивився на даму в червоному. Непомітно витягнув з рукава серебристо-білий кинджал. Двінувся їй назустріч.

***

Маленький дощ продовжував нафарбовувати, мерехтячи барабанами по дахах будинків. Лу Шен сидів за столом і повільно жував солодку диню. Дитина мала жовте тіло і текстуру, що нагадувала арбуз.

Одна з теплиць до того часу була повністю перетворена на навчальний майданчик, де тренувалися лише його воїни. Багато підлеглих, наслідуючи приклад Лу Шена, приходили сюди щоранку.

Проковтнувши кілька шматочків дині, Лу Шен почухав голову. Його турбувало, що волосся так і не почало рости.

- Хоча я раніше не був красенем, але виглядав набагато привабливішим, ніж зараз... - Зітхнув він, оглядаючись. Багато з його підлеглих зараз тренувалися. Тут не було чужих, тому люди не хвилювалися, що їхні мантри будуть вкрадені.

- Эй! - його погляд помітив дві маленькі фігурки, відроблячі якийсь дивний удар. Признатися, він був здивований.

- Схоже на якусь кинджальну техніку, Лу Шен після останньої своєї вилазки на базу секти і візити бібліотеки, почав розбиратися в бойових мистецтвах набагато краще. Один погляд на їхні рухи дав йому зрозуміти, техніку якої зброї вони практикують.

Очі Лу Шена примружилися. Спочатку він взяв цих дівчат під опіку тільки тому, що відчув в них нитку Інь Ці. Говорячи ж про співчуття... Це був всього лише привід. Хоча він не був злим, але й філантропом себе не вважав. Навіщо йому допомагати?

Він думав використати сестер у ролі магніту для привидів. Він не прагнув знати їхні секрети.

Він все ще до кінця не вирішив - залишити їх або відправити куди подалі.

Врешті-решт, він поняття не мав, наскільки могутня фракція на них. Пам'ятаючи про це, Лу Шен піднявся і попрямував до сьострів.

- Чи! - Лю Цайюнь, забившись з кроку, ледве не впала.

- Не так, - почув юнак голос старшої дівчинки. - Стрибаючи вперед, треба приземлятися на підошві, а не на п'ятики. Намагайся не нахилятися в різні боки, а кружляти.

- Але коли я кружуся, у мене стомлюються ноги. І як я, не нахилившись, побачу, що знаходиться за мною? - Лю Цайюнь була спантеличена.

- Бачити? А уявити ніяк не можна? - запитала Лу Цінь.

- Я не можу... - Похитала головою Лю Цайюнь.

За спірним питанням дівчата не помітили, як до них підійшов Лу Шен.

- Ви відробляєте удари кинджалом? - запитав він.

Молодий пан Лу, - Лю Цінь виконала вишуканий реверанс, прийнятий тільки в багатих родинах. - Ми ніколи не тримали в руках зброї. Просто копіюємо рухи, підглядані в інших людей... - Смущо пробурмотила вона.

- Удар, що ви практикуєте, занадто простий. До того ж, він є лише кроком у серії послідовних рухів. Ви повинні розуміти, що серія включає в себе безліч ударів націлені на захист у різних ситуаціях. Те, що ви скопіювали, всього лише мізерна частина чогось більшого, - посміхнувшись, пояснив Лу Шен.

- Ясно... - Обличчя дівчат засяяли розумінням. Весь цей час вони відчували, що з практикованим ними удар щось не так, але зрозуміти, які саме, не могли. Тепер, вислухавши пояснення Лу Шена, вони нарешті зрозуміли, в чому проблема.

Глава 96.

Місія. (Часть 2)

Лу Шен з усмішкою дивився на дівчат. Завдяки лікуванню їхня хвороба поволі відступила. І він не мав до них жодних упереджень, як особисті помічники. Але Лу Шен не давав їм складних завдань. Вони прали одяг, прибирали кімнату, накривали на стіл, відмінно пасуючи з обов'язками Цяо-ер.

У цей момент в голову Лу Шена прийшла чудова ідея:

Дівчата з винятковими здібностями... Чому б не простягнути їм руку допомоги і не витягнути їх з дна?

Трохи подумавши, він сказав:

- Якщо вам так хочеться опанувати якусь бойову техніку, я можу вас навчити.

Тітка дівчаток сяяла радістю.

- Молодий пане... Ви не жартуєте? - Дзвонила Лю Цінь.

- Звичайно ж, ні. Я готовий навчити вас, - ніби на підтвердження своїх слів він продемонстрував їм серію ударів техніки "Багряного Кита".

Учні секти, що розгнівались неподалік, зупинилися на місці. Це була надзвичайно рідкісна нагода повчитися у такого першокласного майстра, як Лу Шен.

Після детальної демонстрації, він наказав дівчатам почати відробляти показані удари. Потім повернувся до учнів секти, вирішивши пояснити їм своє розуміння тієї ж техніки « Багряного Кита».

Ранок пролетів непомітно. Учні були вражені. Вони більше не відчували страху перед своїм, зовнішній вигляд нібито жорстоким босом. Швидше відчували з ним тепер якесь дивне снаги.

Ставлення до нього також змінилося. Нехай вони не знали про його обізнаність щодо їхньої секрети, допомога, яку він їм зробив, в багато разів перевищувала те, що вони отримували раніше від інших людей.

Протягом наступних кількох днів Лу Шен продовжував викладати їм основи, змушуючи знову і знов виробляти досліджені удари.

Сестри відчували, як їхня майстерність швидко зросла. У боротьбі між собою вони інстинктивно відчували, коли потрібно нападати і як захищатися.

Весь цей час вони не могли битися з привидами інакше, ніж за допомогою свого родового козла, ефективного тільки при близькому контакті. Через відсутність бойових навиків, вони мусили постійно ризикувати життям, покладаючись виключно на удачу.

Але тепер, завдяки Лу Сану, вони змогли змінити свою долю.

З кожним днем дівчата прив'язувалися до Лу Шена, називаючи його своїм вчителем. Юнак не заперечував. Те, чого він їх навчав, було основоположним знанням, яке повинен був зрозуміти кожен учень секти « Багряних Китів ». І це було саме те, що в даний момент потребували дівчатка.

У перервах між тренуваннями Лу Шен приймав лікувальні ванни, під час яких культивував техніку « Дів’яті Стальних Озер ». Щоб довести її до вищого третього рівня, йому вистачило двох ванн.

Його шкіра вкрита чорними жилетами, що нагадують сталеву мережу. Він, нарешті, досяг нових висот у зміцненні свого тіла. Майстри рівня володіння силою тепер не могли його навіть поранити.

Але більше, ніж будь-що, Лу Шен хотів модифікувати "Основну Багряну Мантру". Він довів це до найвищого рівня майстерності, але щоб досягти великих успіхів, потрібно було екстраполювати його за допомогою Інь Ці привидів.

Однак Інь Ці, яку недавно поглинали з добутого примарі гаманця, не вистачало для екстраполяції цієї техніки.

Йому потрібно було знайти інше джерело енергії мертвих.

Так, за тренуваннями і пошуками, непомітно пролетів місяць.

Весь цей час Лу Шен, або тренувався в своїй штаб-квартирі, чи займався вивченням бойових мистецтв у Бібліотекі Боївого Возвання.

Одного дня він раптом згадав про старого Чжана, в якого була непогана колекція антикваріату. На жаль, Лу Шен не знайшов там нічого, що містить Інь Ці.

Попутно з цим Лу Шен вирішив зустрітися і на склад секти "Багряного Кіту", сподіваючись хоч що-небудь розжитися.

На складі зберігалися різні предмети, але оскільки ці речі були відносно новими, вони не містили нічого нового в Інь Ци.

Лу Шен повернувся в оранжереї з порожніми руками.

Новини, які надходять від ремісників секти також не викликали оптимізму. Молодий пан І з благородної родини Чженень був важко поранений.

Незабаром Лу Шану призначили місію по зачистці маєток Сун, де нещодавно відбулася серйозна битва. У цій битві Червоні Райони втратили кілька сильних привидів.

Оскільки для відвідування Лу Шена - третього номера в « Китянських багряних» місія була небезпечною. Можливо навіть, очікувалася атака "Алой Цитаделі".

Отримавши завдання, Лу Шен покликав своїх людей і негайно вирушив у маєток Суна.

Він щойно повернувся з похорону Лу Ченсіня, тому його настрій був не найрадісніший. Крім того, він прагнув якомога швидше наповнити запаси Інь Ці.

***

= Помісце Сан. =

Зупинившись біля входу, Лу Шен оглянув напівзруйнований двір.

Будинки та будівлі в ньому були пронизані отворами, які нагадували руїни стародавнього храму.

За словами представника сім’ї Чженна, який зайнявся цим маєтоком, Аномалія була повністю знищена, але лишалося багато фрагментів розорваних тіл, які легко могли перетворитись на нову загрозу. Тому, секта « Багаряних Кітів» була наголошена знищити рештки.

Це місце було оточене учнями секти ще до того, як туди прибув Лу Шен. За охорону об'єкту відповідав еміссар внутрішніх справ Ван.

Побачивши Лу Шена, внутрішній розділ Ван полегшено зітхнув. Цей чоловік, який раніше важив сто вісімдесят цзінів, втратив шосту частину своєї ваги.

Зрештою Лу Шену, внутрішній глава Ван, зміг відпочити.

Обвівши цепим поглядом внутрішнє подвір’я, Лу Шен піднявши голову і подивившись вгору. Палюче полудне сонце висіло високо в небі. Це був найспекотніший час дня.

Потім подивився на Нін Саня і Дуань Мена, позаду яких стояли п’ять майстрів рівня володіння силою з загону Парлі Орлів.

- Простежте, щоб ніхто сюди не входив, поки я оглянувся, - наказав юнак.

- Так, сер! - Швидко погодилися присутні.

Найбільш сильним серед експертів підрозділу Парячих Орлів був мечник Суй Чуй. Цей чоловік, з довгим важким мечем, своїми здібностями вразив навіть Лу Шена.

Демонструючи свою майстерність, він в мить розрубав на шість акуратних шматків цілий стіл. З загону Партих Орлів Лу Шен найбільше цікавився цим воїном, сподіваючись, що той незабаром досягне свого рівня.

- Зовнішній глава, мені потрібно вас супроводжувати? - Трохи запившись, запитав Суй Чуй. В загону Парух Орлів цей чоловік завжди був темною кіньми, тримаючись особняком і нічого про себе не розповідаючи.

Саме завдяки його характерним рисам Лу Шен прийняв його у свою команду. Можливо, тому він був йому так відданий.

- Не боїшся? - запитав у нього Лу Шен, обернувшись.

- Хіба не для цього ми вивчаємо бойові мистецтва? - спокійно посміхнувся Сюй Чуй.

Лу Шен, після невеликої паузи, додав:

- У тебе є сім'я?

Сюй Чуй кивнув:

- Дружина, син і наложниця.

- Ходімо, - сказав Лу Шен, вирішивши дозволити йому слідувати за собою. - Якби у тебе не було сім'ї, не взяв би. Це означає залишити рід без спадкоємця.

Чуй засміявся:

- Я впевнений у зовнішньому главі. Якщо ми не зіткнемося з привидами, все буде нормально. Члени "Алой Цітаделі", порівняно з зовнішнім главою, просто жалюгідне ніщо.

- У "Алой Цитаделі" є чотири Лорди. Але якщо вони не нападуть усім скопом, впевнений, ми переможемо, - посміхнувся у відповідь Лу Шен.

Для сторонніх його "Основна Багряна Мантра" досягла цього часу п'ятого рівня. Річний рівень "Багряної Мантри" і техніки « Діти Стальних Озер» був його захований в рукаві козир.

Насправді, він був культиватором внутрішньої та зовнішньої сили, давно досягши рівня центру духу. Однак, беручи до уваги його культивацію, можна було сподіватися, що навіть майстер божественного початку буде важко з ним справитися.

Але щоб інші не дізналися, як активувати Deep Blue, він був змушений приховувати свій реальний рівень сили.

За словами заступника директора секти Чен Іна, який нещодавно зіткнувся з одним із лордів « Алої Цітаделі » на рівні посередництва духу. Якщо вони насправді вирішують прийти і атакувати Лу Шена, єдине, що їх буде чекати - це смерть.

- Йдемо, — кивнувши Сюй Чу, Лу Шен крокнув у ворота поместя Сан.

Першими, що кинулися в очі, було тіло жінки, одягненої у довгу білу спідницю і жовту кофту, підвішену за шию на товстій гілці сухого дерева.

Лу Шен, замеднувши крок, подивився на тіло.

Очі жінки були виколоті, ніс зрізаний. Труп був схожий на повітряну кулю.

- Це привид "Красних Районів"? - Щось пошепки запитав Лу Шен.

Сюй Чуй розгубився похитав головою.

- Хіба у привидів є матеріальне тіло?

Лу Шен замислився. Він точно знав, що примари низького рівня не мали матеріального тіла. Ті, кого він вбивав, залишали після себе порошок або якусь маленьку річ. Тільки сильніші монстри, такі як душа Мертові, мали тілесні тіла.

Ще трохи подивившись на тіло, Лу Шен підійшов ближче. Опустився біля ніг жінки. Витягнувши меч, доторкнувся до них тіла. Обережно штовхнув.

- Це людина, а не привид. Мабуть, це хтось із "Алой Цитаделі" нахмурився юнак.

У тілі не було Інь Ці. Коли Лу Шен втратив інтерес до жінки, він кинув меч і пішов додому.

Він пам’ятав кімнату, в якій жила маленька дівчинка.

Тепер, коли родина Чженина очистила це місце, був шанс, що він зможе знайти тут напічений Інь Ці предмет.

Відчинивши під час пожежі двері, які були чудом вціліли, юнак зайшов у приміщення. Закрилась долоня, рятуючись від пилу, що змітається в повітря.

По кімнаті було розкидано багато платтяв, як пеплом посипених сіро-білим порошком.

Глава 97.

Угода. (Часть 1)

Охолонувши, Лу Шен обережно ступав по білому пеплу. Підійшов до кімнати металевого котла, де було місце на кухні. Від нього залишилося лише половина. Друга частина, розплавлена і чорна кляска розплилася по підлозі.

Підійшовши до котлу, він торкнувся поверхні металу — вона була гладкою, міцною і холодною.

- Цей котель був під палючим сонцем. Прошепотів наступний за Лу Шеном по п’ятах Сюй Чуй.

— Це не був вогонь, — похитав його головою.

Втративши інтерес до котлу, він почав досліджувати кімнату. Розкинений по підлозі одяг, мабуть, належала до господарів. Однак там не залишилось навіть сліду Інь Ці.

Оглянувши одяг, Лу Шен переключився на ліжко. Там лежало обвуглене, чорне як сажа, тіло.

Це теж було дивно, бо саме ліжко не спалили.

Коли Лу Шен деякий час стояв над тілом, він простягнув руку і задумав заглянути трупу в рот. Йому здалося, що там щось блиснуло.

— На вашому місці я б цього не робила, - порушив тишу безстрасний жіночий голос.

- Хто тут? — Умить вихопив меча, Сюй Чуй захвилювався. Лу Шен теж обернувся.

У дверях стояла жінка, одягнена в костюм для верхової їзди. Очі хлопця здивувалися.

Обличчя жінки було звичайним: не симпатичним, і не страшним. У кутках очей пролягали ледь помітні зморшки. Намагався затиснутий в руці невеличкий меч, гострий, як бритва, з лезоподібним срібним шовковою стрічкою.

— Хто ви? — Лу Шен не звинувачував тих, хто стояв на варті учнів секти. Оскільки зовні було тихо, він припустив, що або всі вони мертві, або жінка може ставати невидимою. Його не влаштовувало ні перший, ані другий варіант.

Він відчував запах, який виходив від незнайомки.

Жінка виявила зацікавлення Лу Шена.

— Я Чжо Вэньюй. Якщо не помиляюся, ви третій номер секти "Багряних Кітів", зовнішній главу Лу?

- Ви мене знаєте? — Він здивувався.

- Секта "Багряних Кітів" вбила багато наших воїнів. Було б дивно, не проведи ми розслідування, - жінка посміхнулася.

- Тобто, це тіло теж хтось із ваших? — здогадався Лу Шен. — Якщо ми це з'ясували, чи не пора схрестити клинки? Або ви хочете ще щось обговорити?

— Я відрізняюся від своїх товаришів, — вигукнула жінка. — Коли я дізналася, що тут панує хаос, то відразу кинулась сюди. На жаль, спізнилася. Але тепер мені здається, що це навіть на краще - втішайся по-іншому і я не зустріла б брата Лу.

- І що вам від мене потрібно? — Зацікавив хлопця. Вперше він зіткнувся з кимось із "Алой Цитаделі". Вона нічим не відрізнялася від звичайних людей. Лу Шен не розумів, чому всі їх вважають божевільними фанатиками.

- Який сенс нам битися? Все, що мені потрібно - це тіло і те, чим у нього є в роті, — з стриманістю пояснила Чжо Веньюй. « Що стосується брата Лу, — впевнена ти також не хочеш втратити своїх людей. Чи не так?

Лу Шен відразу зрозумів, що вона хоче цим сказати.

І секта "Багаряних Кітів" і « Ala Цитадель» були всього лише вассалами, що підтримували своїх покровительок. Ніхто не хотів втратити своє життя заради чужих інтересів.

Якщо дивитися на це, то вони не мали жодного сенсу воювати один з одним. Суть слів Чжо Вен’ю була очевидною, незалежно від того, хто з них виграє, така перемога буде беззмістовною. Тільки перемога всієї фракції може мати значення.

У цьому Лу Шен був з нею солідарний. Його метою було зібрати речі, наповнені Інь Ці, ну і звичайно ж, успішне завершення місії. Поки ворог не буде битися, він теж не намагатиметься.

— Але спершу я б хотів переконатися, що ця річ для мене даремна, — сказав він після невеличкої паузи.

— Будь ласка, — відповіла Чжо Веньюй.

Мій меч Лу Шен обережно розкрив рот померлої жінки.

— Пшш... - Зсередини полилася смердюча чорна жижа. Навіть затамувавши подих, Лу Шен і Чжо Веньюй відчували розливу по кімнаті в повітрі.

Коли рідину вилилося повністю, у роті з’явився чорний металевий предмет.

Лу Шен подивився на Чжо Веньюй.

- Це те, що вам потрібно? — запитав він.

— Да. Віддайте його мені, і я негайно піду.

— Забирайте. Ми підемо далі, і Лу Шен все більше хмурився - сморід став нестерпним. Він не відчував присутності в цьому предметі Інь Ці, тому і битися за нього не збирався. Він махав рукою Сю Чу, і той пішов до виходу.

Пройшовши повз жінку, він навіть не намагався завдати їй шкоди. Коли Чжо Веньюй обернулася, то подивилась у спини Лу Шена та його помічника.

Вона залишалася в приміщенні, не турбуючись про зло. На її обличчі розцвіла щаслива усмішка.

Вона чула слова Лу Шена, який наказав своїм людям відступити.

Жінка не поспішала щось робити, через відкриті двері спостерігаючи за тим, що відбувається на внутрішньому подвір'ї маєток.

— Лише худобу. Чому б тобі його не вбити? - Він почув мелодійний жіночий голос у вухо.

- Це буде занадто очевидно. Після короткої паузи Чжо Вен’ю відповіла, що не хочу привертати до себе надмірної уваги.

- Сім'я Чжень зараз не до тебе. Війна між ними і "Красними Районами" стає дедалі жорстокішою. Настав час пожати плоди паніки, яку ми сіємо, — прошепотів голос.

— Вбити зовнішній розділ не складно, важче буде заховати тіло. До того ж, я чекаю поки мені подадуть сигнал.

- Що за сигнал?

— У цьому ми з тобою і відрізняємося, — посміхнулася Чжо Веньюй. — Я...

*Скрип...* - Хтось зайшов у кімнату.

Замовчивши на півслові, Чжо Веньюй підняла голову. Вона була здивована.

- Чому ви повернулися? — Поцікавилася жінка, дивлячись на Лу Шена в дверях.

— Я передумав, - посміхнувся хлопець, витягаючи з-за спини два величезних мечі. - Ця річ. Вона мені потрібна. І краще б мені не перешкоджати, інакше я не зможу гарантувати збереження вашого життя.

Завдяки своєму масивному статуру він міг легко заблокувати дверний промінчик. Від нього смертельна аура миттєво затопила приміщення.

Очі Чжо Веньюй звузилися. Дивна ухмилка промайнула на її обличчі.

— Ніколи б не подумала, що в цьому світі є людина, яка так прагне смерті...

Не встигши закінчити речення, Чжо Веньюй стиснулася і побачила широкий клинок на її боці. Атака була настільки стрімкою, що не встигла вчасно зреагувати.

Від’їхавши в політ, жінка з силою врізалась у кам'яну стіну.

На стіні виринула кров.

Через мигновень Лу Шен перемістився на місце, де раніше стояла Чжо Веньюй. Його швидкість була неймовірно швидкою, а сила удару кінцевою.

Одночасно активація центральної Багряної Мантри і техніки Нефритового Журавля Інь-Ян збільшила його силу. А вміння укріплювати тіла вищого рівня дало змогу в межах декількох метрів рухатися дуже швидко.

— Ох...! — Чжо Веньюй з великою важкою працею піднялась на ноги. Її істеризоване тіло покрила з ран кров. Її лікоть був роздроблений, алега вивернута. Вона втратила велику кількість крові. Але що дивовижно, її кінцівки не втратили рухомості.

Коли вона захиталась, встала, її очі раптом стали зеленими. Огорнувшись, вона подивилася на Лу Шена.

- Як це можливо...?

- Що? — Лу Шен дивився на неї з цікавістю.

— Твоя сила... це насправді... — На губах жінки пиралась кров. Тільки тепер вона усвідомила свою недбалість. Але хіба вона могла підозрювати, що буде розбита всього одним ударом?

Лу Шен повільно рушив вперед.

Як змія, Чжо Веньюй прослизнула під його рукою. Метнувалася в інший кінець кімнати. Її шкіра слабо засяяла зеленим. Нігті на руках, витягнувшись, раптом стали кинджально-осічний. Шкіра покрилася щільними лусочками.

— Раніше я була недорогою. Зараз покажу, як виглядає тіло одержиме духом демона...

Перед тим як вона встигла закінчити, в неї знову щось врізалося. Жінка, злетівши в повітря, знову вирушила у політ.

Цього разу Лу Шан атакував обома мечами.

Пол спальні завивав, коли він негайно перемістився на кілька метрів вперед і зупинився перед Чжо Веньюєм. Обрушився на неї двома послідовними ударами.

З носа, рота і вух Чжо Веньюй сочилася зелена слизь. Форма її голови змінилася. Її тіло, пролетівши по повітряу, впало у наполовину розплавлений котел.

У всі боки полетіли краплі крові. Жінка дивилася на Лу Шена широко відкритими очима і не могла поворухнутися.

— А ти справді можеш тримати удар, - схопивши жінку за шию, Лу Шен підняв її в повітря. - Щоб не покалічити тебе, я використав легені оплеухи. Не очікував, що для твого зупинку знадобиться три удари.

— Ты... Хто такий? — Заскрегала зубами Чжо Веньюй.

— Просто звичайний смертний. А ти хто? Що ще за одержиме демонами тіло? — Лу Шен вперше бачив таку істоту.

- Ти ніколи про нас не чув? — Здивовано подивилась на хлопця жінка.

Глава 98

Угода. (Часть 2)

- А я повинен був про вас чути? - Поглянув на жінку Лу Шен.

Чжо Веньюй дивується. Незважаючи на свою неосвіченість, цей хлопець зміг її перемогти.

На щастя, їй доводилось стикатися з багатьма ситуаціями і вона навчилася швидко реагувати. Подивившись на Лу Шена, вона сказала:

- Якщо відпустиш мене, розповім, що знаю про "Чорні Райони". Сім'я Чжень зараз не в кращому становищі, можеш мені повірити.

- Віддай мені прикрасу зі своєю шиї. Якщо у тебе є ще щось подібне, я дозволю тобі піти, - Лу Шен вказав на перлинку з білим бісером намисто.

- По руках! - Чжо Вэньюй була розгублена. Ожелель, що висіла у неї на шиї, не мав жодної цінності. Вона не сподівалась, що противник захоче його отримати.

- І та річ з рота. Я хочу на неї поглянути, - додав Лу Шен.

Він не хотів вбивати цю жінку. Вона була з "Алой Цітаделі" (англ.), висала « Червоних Районів". Її знання про привидів, мабуть, були більшими від найважливіших членів секти "Багряних Китів". Тому він сподівався дізнатися від неї щось корисне.

- Ця річ вам не знадобиться. Тільки демони, подібні до нас, можуть її використовувати - відповіла Чжо Веню. Дивно, але, незважаючи на важкі поранення, вона говорила вільно і ясно. - Але навіть нам важко поглинути цей вид трупної енергії. На перетравлення витрачається надто багато часу.

- Трупна енергія? - Лу Шена раптом зрозумів. Хоча він відчував щось дивне в роті мертвої жінки, це було не певне відчуття, а нечітке усвідомлення. Врешті-решт, він був би лише звичайним смертним без Модифікатора. Отже, окрім Інь Ці та внутрішньої Ци, він не знав жодного іншого виду енергії.

- Ти дуже сильний. Мабуть, один з найсильніших експертів серед смертних. Такі, як ти, називають себе експертами рівня божественного початку. Вони живуть відлюдниками, рідко зустрічаючись з людьми. Як ви, такий могутній експерт, стали лише третім номером своєї секти? - запитала Чжо Веньюй.

- Я експерт рівня божественного початку? - недовірливо перепитав Лу Шен. У битві з нею він використовував тільки базову Багряну Мантру, техніку Небесного Журавля Інь-Ян і технології зміцнення тіла. Хоча його військова сила, по суті, була вищою від того, що мав у майстру секти, він не вважав різницю між ними такою вже й великою. Вона твердила, що його рівень подібний до рівня божественного початку.

- Не сумнівайся, - схоже, Чжо Веньюй була впевнена у своїх словах. - Якось мені довелося обмінятися парою ударів з одним експертом божественного початку. Його сила була приблизно рівна твоїй.

- Гаразд, давай поки відкладемо цю розмову на потім. - Лу Шен кивнув на горлечко Чжо Веньюй.

Ривок Чжо Веньюй зірвала з шиї прикрасу і кинула його Лу Шену.

- Не розумію, що такого в цій дрібничці? Крім того, що вона досить стара, в ній більше немає ніяких переваг. Це лише звичайне намисто, яке стоїть на кількох срібних монетах. Якщо захочеш, я можу дістати тобі дюжину подібних.

- Звичайно, у мене є причина його бажати, - зловивши намисто, Лу Шен підійшов до ліжка тіла. За допомогою саблі розкриє рот померлої жінки, витягнув з нього чорний предмет.

Це був крихітний чорний котел розміром з яйце, з нанесеним на ньому вишуканим орнаментом.

Лу Шен обережно піднявши його кінчиком саблі, подивився на Чжо Веньюй.

- Ти так цього прагнеш? - Посміхнувся він.

- Звичайно, - не стала увилювати від відповіді Чжо Веньюй.

Лу Шен відчував жовте намисто ін Ці.

- Якщо у тебе є ще предмети, подібні до цього намиста, я віддам тобі цю штуку.

- Справді? - Неперевірливо нахмурилася Чжо Веньюй. - Ти в цьому впевнений?

- Так, але мені потрібні не просто намисто, а предмети старини. Прикрашання, викопані з могильників, які перебували в безпосередній контакті із тілами мертвих, пояснив Лу Шен.

Чжо Вэньюй замислилась.

- Попередні, подібні до цього... такі підійдуть? - Доставивши через пазухи розшитий золотом гаманець, вона простягла його Лу Шену.

Коли Лу Шен дістався до рук, то відчув циркулюючу нитку Ці. Він посміхнувся - як виявилося, рішення укласти з цією демоницею було правильним.

- Так! Ще десять таких речей і я віддам тобі цю річ.

- Добре, - без коливань погодилася Чжо Веньюй.

Почувши її відповідь, Лу Шен засмучувався - а не продукував він?

- Э, нет... Я обмовився, - підморгнувши жінці, він посміхнувся, — сотня подібних предметів і ця штучка твоя!

- Ты...! - Чжо Веньюй ледве не задихнулася від гніву. - Який хитрий! Дивись, не перестарайся!

- Нічого подібного, Лу Шен посміхнувся. - Або, може, тобі не так вже й потрібен цей предмет?

Деякий час Чжо Веньюй міряла з Лу Шеном погляди. Зрештою, їй довелося визнати поразку. Вона справді була вкрай потрібна.

- Більше - кілька десятків предметів. Усі вони рідкісні антикваріат, що стоїть неймовірно дорого. Більше не знайду, навіть якщо захочу. Принаймні, швидко.

Дивлячись на неї, Лу Шен був впевнений - цього разу вона говорить правду.

- Як скоро ти зможеш мені їх доставити? Є якісь проблеми?

- Проблем немає, але потрібен час. На жаль, не всі предмети належать мені, - спочатку Чжо Веньюй думала, що Лу Шен над нею просто знущається, але поспостерігавши за ним, зрозуміла, ніби він насправді хоче отримати ці речі. Отже, у неї з'явився шанс домовитися з ним. - До речі, якщо тебе ці предмети цікавлять у довгостроковій перспективі я можу знайти їх стабільне джерело і стати твоїм діловим партнером. Але ти повинен допомогти мені дістати деякі речі, які тільки люди можуть взяти в руки.

- Справді? - Зацікавився пропозицією Лу Шен. У намисто було замало Інь Ці. Його кількість була еквівалентною до порошку, який лишився на одязі вбитих Лу Шеном привидів. Достатньо для екстраполяції навичок середнього рівня, але мало для експозиції високорівних технік. Буде чудово знайти постійного постачальника таких речей.

- Справді, кивнула Чжо Веньюй. Її життя було в його руках, а рани палали від болю. Вона не могла зараз йому брехати.

- Ось і прекрасно, - піднявши з землі шматок тканини, Лу Шен поклав у нього маленький чорний котел. Бережно завернув. Потім подивився на Чжо Веньюй:

- Як ми потім з тобою зв'яжемося?

- Я залишу триграний камінь під висохлим деревом біля стіни, - відповіла Чжо Веньюй. - Поручайте комусь зі своїх помічників щодня перевіряти це місце.

Потім, потягнувшись до однієї з ран, вона відірвала шматок своєї плоті і простягла його Лу Шену.

- Якщо тобі потрібно буде терміново зі мною зв'язатися, просто спалюй її.

Піднявши кінчиком шаблі шматочок тіла, Лу Шен уважно оглянув його. Подостоєний, що він не отруєний, загорнув у іншу підняту з підлоги тканину.

Ні намисто, ні гаманець не містили багато Інь Ці. Але разом з енергією, отриманою від вбитого в оранжереї привида, її повинно було схопити на екстраполяцію головного Багряної Мантри.

- Приємно було мати з тобою справу, - хмикнув Лу Шен. - А тепер тобі краще піти. Я збираюся зрівняти це місце із землею.

Його не турбувало, як Чжо Веньюй буде звідси вибиратися. Зробивши кілька розмашистих кроків, він залишив приміщення. Вийшов у внутрішнє подвір'я. Будинок по периметру був обкладений олією соломою та сухими гілками, як і наказав Лу Шен.

Сюй Чуй чекав його зовні з смолоскипом.

З рук помічника смолоскипа Лу Шен кинув його під стіну будинку.

Коли смолоскип приземлився на купу сухої трави, язики полум'я змерзли. Вогонь поширювався, як лісова пожежа. Скоро пометите окупили густі клуби темно-серого диму.

Лу Шен спеціально наказав знести сюди все сухе дерево, знайдене в окрузі. Цього разу він був підготовлений набагато краще, ніж раніше.

У Чжо Венью було багато секретів, які він хотів дізнатися, але поки вона була готова постачати його заповненими Інь Ці предметами, хлопець міг стримати свою цікавість.

- Старший брат, цього достатньо? - Поглянув на нього Сюй Чуй. - Ця жінка...

- Сбежала. Але вона серйозно поранена, так що не турбуйся, - відповів Лу Шен. - Повертаємося. Наші справи тут закінчені.

- Так, пане, схилив голову Сюй Чуй.

Коли Лу Шен прибув до бази секти « Багряних Кітів», він був у захопленні від майстра сектантської справи і повернувся в оранжеву.

Більшість робіт у ній було завершено. Оскільки вежа зводилася з дерева і цегли, швидкість будівництва була досить швидкою.

Отже, як тільки роботи закінчились, Лу Шен переселився в вежу.

Оглянувшись у своєму новому наметі, Лу Шен першим вирушив до призначеної для культивування кімнати. Наказивши нікому його не турбувати, закрив вікна і двері. Відсівся на подушку в центрі кімнати.

- Сподіваюся, цього разу мені вдасться подолати границю головного Багряного Мантра і підняти її на нові висоти! - Хлопець був повний ентузіазму.

Мантра, головний Багряна, була справді потужною технікою. За допомогою неї, технології Нефритового Журавля Інь-Ян і технік зміцнення тіла він зміг перемогти Чжо Веньюй.

Але, незважаючи на це, рівень Уз був для нього поки що недосяжним. Але Лу Шен відчував, що з кожним днем ставати все ближче до кордону, яка відокремлювала благородних від смертних.

Він глибоко зітхнув і закрив очі. Мислливо скомендував:

"Deep Blue".

Перед очима спалахнула світло-блакитний екран.

Відразу після цього вискочила діалогове вікно:

"Навчати екстраполяцію бойових мистецтв"?

Лу Шен глибоко зітхнув, намагаючись заспокоїти хвилювання. Коли емоції вщухли, подумки сказав:

"Так".

У наступній мить вікно зникло.

Пробіжившись поглядом по ряду технік, Лу Шен переконався, що їх можна експлуатувати і інтегрувати.

Його найбільше цікавила Мантра, головна Багряна.

"Основна Багрянна Мантра": седьма Рівень. Спеціальні ефекти: Кривава мережа, Уґвалтований Огненний Яд, Шестикратний Силовий Толчок, Зміцнена Загоряння. Поруч з технікою світилась кнопка екстраполяції.

Лу Шен вдивлявся у відчай, але не втратив терпіння.

Глава 99.

Ван* Ашока. (Часть 1)

Екран Модифікатора, задрожавши, розмився. Цього разу він залишався таким протягом декількох секунд, перш ніж знову став звичайним.

Замітно нервова, Лу Шен втупився на графу головної Багряної Мантри.

"Безім'яна Техніка": Восьмий рівень. Спеціальні ефекти: Кривава мережа, Великий Сіловий Товчок, Подрібнення".

Лу Шан не відчував великих змін у основах свого культивування, хоча й відчув зміни в його Ци.

Зміни нагрівали тіло, зудом поширювалися по тулубільцях і голові. Іноді йому починало здаватися, що через шкіру повільно пробиваються тонкі волосинки.

"За словами брата-наставника, по досягненні рівня Божественного Початок тіло людини починає докорінно змінитись. - Лу Шен полегшено зітхнув, бо йому не хотілося залишитися лисим усе своє життя.

"Здається, що моя внутрішня сила стає чимось середнім між внутрішньою силою технології Кривавої Ярості і деякими підбадьорливими ефектами та елементами техніки Дев'яті Стальні Озер. Цікаво, чи дійсно змінилося початкове стан мого тіла або я просто плутаю те що мені потрібно з реальністю? Що стосується назви техніки, тому що вона включає в себе елементи Кривавої Ярості і Дев'яті Стальних Озер, назву її "Основною Багряньою Технікою Дівяті Яротів".

Він ще не встиг додуматися, а нова назва вже відобразилася в Модифікаторі.

"Основна Багрянна Техніка Дев'яті Яростей": Восьмий рівень. Спеціальні ефекти: Кривава мережа, Великий Сіловий Товчок, Подрібнення".

"Нужно провести випробування. Після стількох зусиль і довгого очікування, впевнений, результат повинен бути вражаючим".

Трохи відпочивши, він повільно піднявся.

"Однако, як перевірити межі моїх теперішніх сил, і при цьому не залучити до себе непотрібної уваги... Найкращим варіантом було б з кимось битися".

Лу Шен довго думав про те, де знайти противника, на якому можна перевірити свою відновлену силу.

У Північних Землях наймогутнішою з смертних був його брат-наставник Гун Мінцзи. Сильніше його не було нікого. Були ще примари і Аномалії, але він боявся своїми діями привернути увагу сім'ї Чженень або фракції « Червоних Районів ».

"Може, варто знайти Лі Шуньсі? Він був у багатьох місцях і багато чого бачив. Можливо, він допоможе мені з вибором. Или Чжо Вэньюй. Як нелюд, вона повинна багато знати про демонів і привидів", - задумався Лу Шен. Зрештою, він вирішив для початку знайти Лі Шуньсі. Чжо Веньюй належала до іншого виду, і її було не так вже й легко обманути. Не добре буде, якщо вона розкриє його наміри.

Коли він прийняв рішення, то більше не зволікав.

Вискочивши на осідланого помічника коня, відправився в Ян Шань.

Коли ми ввійшли в місто, то вирушили за адресою Лі Шуньсі. Але він не стукав стільки разів, скільки міг би. Треба було використати секту для допомоги агента. Лі Шуньші знайшовся досить швидко, у виннийому погребці недалеко від свого будинку.

Він був п'яний і сидів за одним з столиків, блідим як лист паперу обличчям. На одязі були помітні сліди невеселої блювання. Від нього так сильно розлютилося, що відвідувачі воліли уникати його.

- Пити... Хочу випити... Лише кілька нещасних монет... Я заплачу... - Я заплачу! - П'яний до невміни Лі Шуньсі, зігнувшись, сидів на табуреті, то й справа прикладалася до наповненої вином чашці.

Окинувши юнака похмурим поглядом, Лу Шен сів на табурет.

- Пане... ви б... Не хотіли забрати свого друга? Вибачте, але він відлякує наших клієнтів ... - Смощено сказав власник вина.

Цей п'яниця сидів тут близько трьох днів. Він платив, це правда. Пив занадто багато, але не це найгірше - він постійно блював. Хоча офіціант намагався швидко прибирати блювання, клієнтам це не подобалося.

- Молодий пан, очевидно більше не може пити, але чомусь не хоче зупинитися.

- Дайте це мені, - кивнув Лу Шен.

Вийнявши з рук Лі Шуньсі чашку, він поставив її на стіл.

- Брат Лі, ти і так забагато випив.

- Я не п'яний! - І він сказав, що це звучить гучно. - Эй... Це ж ти, брате Лу? Що ти тут робиш? - Його мова була преривстою.

- Це невідповідне для розмов місце. Ходімо звідси. Знайдемо тихий куточок, там і поговоримо, - сказав Лу Шен. - Тут неподалік є ресторанчик Голубий Небо, пішли туди. Ми давно не бачилися, брат Лі. Я скучив, ось і вирішив тебе відвідати.

Він схопив Лі Шуньсі за шиворот, він підняв його, наче кошеня.

- Ходімо, брате Лі. Перш за все потрібно тебе відмити. У мене до тебе є серйозна розмова.

- Вина! Хочу ще вина!

Проігнорувавши його крик, Лу Шен під згаденими вигуками відніс його із винного погребка. Так само вніс до ресторанника, що поблизу.

Це заведення було активом секти "Багряних Кітів". Він міг розподіляти його прибуток, керувати ним, як йому заманеться. Єдине, що не міг зробити, це продати ресторан або передати в чиюсь власність.

Він наказав підготувати для них окрему кімнату, вівши загін Парячих Орлів нікого у неї не пускати.

Посадивши Лі Шуньсі на стілець, влаштувався навпроти.

- Брат Лі, що сталося? Як ти докотився до такого? - Признаюся, Лу Шен був шокований. У порівнянні з утонченим, добре одягненим молодим паном, яким він його пам'ятав, зараз Лі Шуньсі був схожий на жебрака. Брудні заплутані волосся. Виснажене тіло і кровоточиві очі. Хто знає, як давно він востаннє нормально спав. Його шию, обличчя і руки покривали брудні розлучення.

- Тост? - піднявши свою чашку, Лі Шуньсі подивився на Лу Шена.

- Брат Лі, що сталося? У житті немає таких проблем, які неможливо вирішити. Якщо ти потрапив у халепу, скажи мені. Можливо, я зможу тобі допомогти, - Лу Шен вважав, що цей хлопець вартий його турботи, тому його слова були щирими. Якщо проблема не надто напружена, він був готовий допомогти.

На той час Лі Шуньсі почав трохи тверезіти. Поклавши голову на стіл, він пробурмотів:

- Брат Лу... Ти не зможеш мені допомогти... Ніхто не зможе... - Він виглядав жалюгідним.

Лу Шен зітхнув.

- Щось сталося вдома? - Лу Шен згадав, що батько Лі Шуньсі був високопоставленим чиновником. Коли Лу Шен побачив його стан і те, що ніхто не з'явився за ним вдома, він дійшов висновку, ніби щось сталося зі своєю родиною.

Лі Шуньсі задрожав. Піднявши голову, подивився на Лу Шена.

- Мій батько... Мертвий...

Лу Шен був шокований. Відставивши чашку з чаєм, він насупився.

Жарти з мене засміялися:

- Ти прийшов арештувати мене? Я правий? Ха-ха-хо... Навіть найближча мені людина... Жінка, яку я любив... Навіть вона відвернулася! Що не так з цим проклятим світом?

Після кількох чашок чаю він, трохи прийшовши в себе, почав вияснитися ясніше.

- З твоєю сім'єю сталося якесь нещастя? - запитав Лу Шен.

- Да... мого батька підставили, після чого він був страчений. Наш будинок конфіскували. Усі слуги розбіглися. Тоді я не був удома, і це допомогло мені залишитися живим. Він збив мене із себе Лі Шуньсі. - Брат Лу, ти прийшов мене заарештувати? Якщо це так, я більше не ховатимуся... Я втомився...

Лу Шен ще більше насупився.

- Яка мені користь з видавати тебе владі? Ті крихти, що вони пропонують в якості нагороди? Мені їх не вистачить навіть на один обід. Влада? Я третій номер у секті "Багряних Кітів". Я і так вже досить велика шишка в Ян Шане. Брат Лі, не смій так легко здаватися! Я не збираюся тебе арештовувати. Ваша сім'я несправедливо постраждала. Думаю, я зможу тобі допомогти. Зроблю все, що в моїх силах. Але у мене є одна маленька умова.

Чи Шуньсі був здивований. Вони з Лу Шеном були просто знайомі, випадково зустрілися в маєтку Сан. Навіть не друзями. Але він був готовий допомогти йому.

- Ты... не збираєшся мене арештувати? - Неперевірливо запитав він. - Ти повинен знати, мій батько образив секретаря військового суду. Одного з найвищих урядовців цього міста.

- Мене не хвилює, якого рангу цей чиновник. Для мене це неважливо. Я хочу, щоб ти приєднався до мене. Мені потрібен твій розум. Ти знаєш які-небудь розташовані поблизу Аномалії? Або демони, що живуть неподалік? - Лу Шен вирішив не ходити навколо так близько, а запитати прямо. Контрабандиція « Багряних Кітів» мала свої джерела інформації, але Лі Шуньсі напевно знав більше про такі речі.

Коли справа потрапляла до надприродного, секція "Багаряних Кітів" лише контролювала ситуацію тоді як Лі Шуньсі брав участь у всьому цьому.

- Ха? - Лі Шуньсі ніяк не міг повірити. - Ти дійсно не збираєшся мене арештовувати?

- Я від цього нічого не виграю, так який в цьому сенс? - похитав головою Лу Шен, вже не знаючи, як його переконати. - Нещастя прийшло на твою сім'ю, і я тобі співчував. Однак, поки ти живий, є можливість помститися кривдникам. Як же могла така людина, як ти, опуститися?

Чи Шуньсі мовчав. Останнім часом з ним стільки всього сталося, що можна було написати приключний роман.

Друзі, з якими він виріс... Дівчина, яка клювала йому вічної любові... Всі вони його зрадили. Через них він занурився в пучині відчаю. Він вижив лише тому, що вчасно втік. Стріла зради, яка скинула йому в спину, розбила його серце на шматки. І якби не спадок, залишений його вчителем, він би зараз у безіменній могилі.

Постійно ховаючись, він зміг дістатися до Янь Шаня. Його серце було повне відчаю, настільки, що він не хотів далі жити. Все, чого він хотів - це забутись і померти. Так і опинився у тому винній погребці. Він не очікував, що зустріне там Лу Шена.

Не очікував, що цей ледь знайомий хлопець не буде його арештовувати. В даний час він був занадто слабкий, щоб чинити опір.

Це була чудова нагода відвести в ямінь.

Але Лу Шен запропонував допомогу.

(* Ван - титул правителя в стародавньому Китаї, який відповідає європейським королям або нашим царям).

Глава 100.

Ван Ашока. (Часть 2)

У цей момент душа Лі Шуньсі була переповнена багатьма суперечливими емоціями.

- Брат Лу... У мене є таємна карта, дуже цінна, але я не впевнений, що вона принесе користь зараз. Війна між двома головними фракціями півночі призвела за межами міста невимовний хаос... Я не знаю, що саме відбувається, але ця карта більше неактивна. Благородні сім'ї зробили свій хід...

Його слова нагадали Лу Шену про війну.

- Це погано... На жаль, у такому хаосі було важко знайти противника для випробування сили, що було досить неприємно.

- Брат Лу... Не міг би ти позичити мені грошей? - Злякався, вагався попросив Лі Шуньсі. Тепер він був абсолютно тверезий. Насправді, він випив не так вже й багато - більше пролив на підлогу. Тому він швидко протинав.

- Тут трохи, знявши з талії гаманець, Лу Шен кинув його Лі Шуньсі. - Це все, що у мене є.

Для нього вісімдесят срібних таеліїв тепер були дрібничкою. Тепер, коли він був у верхніх ешелонах влади секти « Кітів», його канали доходів значно розширилися, що дало йому змогу зітхнути набагато вільнішим. Шуньсі був хорошою людиною, з якою варто було полагодити стосунки. Було розумно віддати йому цю невелику суму, щоб в майбутньому отримати набагато більше.

Що стосується недавнього випадку з купівлею зброї - він просто не любив, коли його обманювали. Ось чому так вперто торгувався з тим старим.

Лі Шуньсі з вдячністю прийняв гаманець. Відчинивши його, заглянув всередину. Його очі широко розкрилися, коли він зрозумів, скільки там лежить грошей.

- Дуже дякую, брате Лу! Поки живий, буду пам'ятати твою доброту! - Він вигукнув.

- Не варто, брат Лі. У такі моменти друзі зобов'язані один одному допомагати, - м'яко посміхнувся Лу Шен. - Отже, що конкретно сталося з твоєю сім'єю?

Обличчя Шуньсі потемніло від горя.

- Брате Лу, ти коли-небудь чув про Ван Ашока?

- Ван Ашока? - Лу Шен похитав головою. - Це хтось з імператорської родини?

- Верно. Але це не просто член імператорської родини. Він дуже могутній чоловік, - зітхнув Лі Шуньсі. - Мій батько займався розслідуванням, в якому цей чоловік виступав підозрюваним. Він звинувачував себе в жертвоприношеннях.

- Ти маєш на увазі... Кровожерливі жертви? - Лу Шен раптом згадав про інцидент, що стався в Цзю Лянi. Коли сім’я Сюй загинула в цілому місті, ходили чутки про те, що це було жертвування.

Він деякий час вагався, перш ніж запитати:

- Це якось пов'язано з тим, що сталося в Цзю Лянь?

- Так, кивнув Лі Шуньсі. Його обличчя було похмурим. - У Північних Землях відбулося вісім подібних інцидентів. Крім того, було багато випадків зникнення людей з відокремлених від сіл. Цього року рівень смертності серед населення нашого регіону досяг найвищих та високих розмірів. Саме через це мій батько вирішив розслідувати цю справу. Хто знав, що все так скластися ... - до кінця розповідь юнак не міг стримувати сліз.

- Отже, ван Ашока... - Очі Лу Шена звузилися. Виникла ця подія з родиною Сюй його рук.

- Батько стверджував, що ван Ашока якось пов'язаний з примарними фракціями. Я тремтів від самої думки про це, похитав головою Лі Шуньсі. - Як може людина, в жилах якого тече кров великих імператорів до такого опуститися?

- Нещодавно на Півночі відбулася велика битва, в якій брали участь багато фракцій. Вони боролися за якийсь скарб. Він теж приклав до цього руку? - запитав Лу Шен. Рідко випадало шанс отримати відразу стільки корисної інформації. Звичайно, таку можливість слід було використовувати найбільше.

- Щодо цього я не в курсі, але впевнений, що він би не пропустив такої події, - відповів Лі Шуньсі. Наливши собі в чашку води, він залпом її випив. - Брат Лу, коли-небудь я обов'язково тебе віддячу. А зараз, вибач - мені потрібно бігти.

Лу Шен, який не сподівався такого розв’язання, плескав очима в долоні. Чи Шуньсі не хотів у все це лізти. Зрештою він не був людиною, яка могла б справитися з ашокою та відданими йому чиновниками.

Та й сам Лу Шен, чесно кажучи, поки не хотів мати з такими вражаючими силами. Він не був упевнений, що його сім’я виживе, якщо він відкрито виступить проти сильних світу цього. Крім того, була ще одна причина, через яку він не хотів тримати цього хлопця.

- Брат Лі, подбай про себе, - сказав він, поплескавши хлопця по плечу.

- Одного дня ми знову зустрінемося, Лі Шуньсі підкинув у повітря отриманий від Лу Шена гаманець. Змінений вираз його обличчя можна було подумати, що Лу Шен дав йому не гроші, а віру в майбутнє і нову мету життя.

Встав, хлопець вийшов з кімнати. Тільки після того, як за ним зачинилися двері, Лу Шен повільно піднявся.

- Що ж, думаю, ви почули все, що хотіли, можете вже здатися. Не змушуйте витягувати вас звідти за шкірку, - раптово сказав він, перебуваючи на перший погляд, в абсолютно порожній кімнаті.

- У цьому немає необхідності, - відповів Лу Шену немолодий голос. - Особисто зустрічатися з підсудним... Ви не боїтеся завдати шкоди своїй сім’ї?

- З ким я зустрічався? Я не робив нічого поганого, хіба що відвідав свого друга, який потрапив у халепу. Про яке суджене ви говорите? - Піднявши брову, запитав Лу Шен.

- Лі Шуньсі розшукуваний владою злочинець. Ви сильні, але в цю справу вам краще не лізти, - рішуче сказав голос. - Якщо не хочете накликати біду на свою сім'ю, а то й зовсім втратити голови.

Яка зухвалість!

Вираз обличчя Лу Шена майже не змінився. Але в його серці лютував гнів. Він не помилився - за Лі Шуньсі насправді стежили, а отже, він зробив правильно, коли його відпустив.

- Спишусь голови? - Він засміявся. - Ну що ж, виходьте! Спробуйте мене знищити!

Наповнена загроза аура закупорилася навколо його тіла.

Він був не проти влаштувати невелику бійку. Врешті-решт, потрібно було хоча б на комусь перевірити силу головного Багряної Техніки Дев'яті Яростей восьмий рівень. Навіть якщо це шпигунство.

- Високомірний сопляк! - Зашипів голос. У наступній миті, тонка як волосся голка вилетіла з стіни навпроти Лу Шена.

Стала гра літала з неймовірною швидкістю, передавши навіть звук. На той час, як Лу Шен помітив її, було пізно ухилятися.

Стальна голка врізалась у його груди. Але перш ніж отрута почала активуватися, масивний клинок, просвиснувши в повітрі, врізався у ліву стіну кімнати.

Стіна розлетілася в щіпки і відкрила йому очі старого чоловіка, який був у зеленій одежі. Не встигши втекти, він був жорстоко порубаний клинком.

- Ха! - Голосно вигукнув Лу Шен. Він мчав вперед і рубав мечем шию того, хто напав на нього.

Його меч, пройшовши крізь шию людини, встромився у землю.

Старець, присиплений до землі, не смикався, заковтаючи кров'ю в роті. Він з ненавистю дивився на Лу Шен, схопившись за стирчить з горла меч.

- Вбити мене? Ти? - Схопивши старого за волосся, Лу Шен дёрнув його голову вгору, поставивши її відокремитися від тіла.

Кров залила все навколо. Тільки тепер його товариші зрозуміли, що в кімнаті відбувається щось неправильне. Вони застигли на місці, вдервшись у приміщення.

- Босс... - Затискаючи рукою ніс, в кімнату зайшов Сюй Чуй. У кімнаті було настільки сильно пахло кров'ю, що навіть така людина, як вона, яка багато чого чула на своєму столі, відчувала дискомфорт.

- Приберіться тут. Тіло спалите, щоб не залишилося ніяких слідів - наказав Лу Шен. Він нахилив голову і витягнув сталеву голку, яка в нього навіть не оцарювала.

- Так, сер.

Коли Лу Шен витерв кров на черевики, він вийшов з ресторану.

Він відразу відчув ледь помітну аура наступного по п'ятах за Лі Шуньсі шпигуна. Він не хотів обговорювати серйозні речі з Лі Шуньсі, поки за тим стежать. Якби цей старий не погрожував йому, він би його залишив живим. Усе це викликало гнів.

У цьому бою він використав фундаментальну Техніку Дев’яті Яростей не на повну силу, а лише п'ятий рівень у тандамі з технологією для зміцнення тіла. Але, незважаючи на це, його сила була такою, що майстер рівня Владики Ціллю помер, навіть не встиг блокувати удар.

У результаті, я так і не зміг визначити рівень своєї майстерності - розчаровано зітхнув Лу Шен.

Повернувшись у свою вежу, він дістав з-під ліжка коробку з бульбашками, які використовуються для експериментів.

Алкоголь, нав’язаний силою Узз, що міститься в цих бульбашках, давав йому достатньо даних, щоб зрозуміти, наскільки він може протистояти благородним і надприродним створінням.

Коли Лу Шен засів на стіл, він дістав мініатюрний флакон. Коробку з іншими ємками поставив перед собою.

- У даний момент у мене немає іншого вибору, крім як експериментувати з цим ...

Обережно витягнувши пробку і перевернувши флакон, він витряснув на долоню чорну краплю.

- Пшшу... - В повітря влізла струмка білого диму. По кімнаті поширився їдкий запах палаючої плоті.

Лу Шен спостерігав за чорною субстанцією, яка незабаром зникла. Задоволено кивнувши, він взяв у руки наступний бульбашок.

Внутрішня Ці циркулювала в його тілі як завжди, без ознак виснаження. Якість головної Багряної Техніки Дев'яті Яростей стало явно вище. Раніше йому вистачало Ці захиститися тільки від однієї краплі.

Друга крапля зникла так само швидко, як і попередня, перетворившись у білий дим. За нею поступила третя, четверта, п'ята...

Трохи більше половини Ци головним Багряною Техніки Дев’яті Яростей було викрито. Незабаром активізувалася техніка Небесного Журавля разом з однією із технік зміцнення тіла.

Білі клуби диму піднімалися з лисини Лу Шена. Той, хто вийшов на голову піт, під дією гарячої внутрішньої Ци перетворювався у пари.

Шостий флакон, сьомий... Лу Шен узяв у руки восьмий флакон, який був останнім в коробці.

Його внутрішня Ці повністю виснажилася, коли вона була затрачена на протидію попереднім сімом флаконам.

Він тримав ще трохи в руках восьмий флакон і поклав його на місце.

"Я можу протистояти отрути, ув'язненому в семи флаконах. Скоро... Дуже скоро... Залишилося небагато", - серце Лу Шена тремтіло, а тіло знову покрилося потім.

Він сподівався, що піднімання кармазинової технології ще на один рівень дозволить йому нарешті досягти бажаного рівня Уз.

Хоча це буде найнижчий рівень серед благородних, аномалій та демонів, він зможе подолати велику прірву між простими смертними і надприродними істотами.

https://literna.net/uk/books/570-shlyakh-do-diyavola