Біля входу до замку класів я чекала коломна група людей. Зустрінемося я на такій вулиці, тикал би без озирання. По дорозі відкидаючи все на своєму шляху, що б уповільнив вигадку.
Бомж, природний бомже, навколо якого літають камінці і кружляють очі здається, що йде зелений дим. Він розвалився на вході і присягнув кредити, які виходили з будівлі.
Дві величезні двометрові дівчини, які були заковані в броню амазонок. Одна тримала щит у лівій руці, а інша в правій. Їхні розвинені, величезні м’язи налякали всіх навколо себе своєю реалістичністю. Підійшовши ближче, я здається помітив як їх вени пульсували під час руху.
Позаду дівчат стояла татуована магія. Начебто нічого не звичайного? Тільки ось коли вона подивилася на мене, в її очах не було зіниць і вони були кольору погасаючий багаття.
Чоловік, одягнений як індіанець, носив рушницю за спиною. Він розмовляв з Валентином.
Клоун, одягнений в дивні надувні обладунки. Він розважався корча писок своєму сусіду.
Сусідом клоуна був середнього зросту мужичок. На ньому було надето кімоно, а за поясом стояли два дерев’яні мечі.
Найвидатнішими були двоє чоловіків, одягнені і виглядають нормальними. Лише бандитські пиріжки псують їхній образ.
Всіх цих дев'ятьох об"єднав одна з піктограм гільдії - "Голд". Якби не це, їх можна було б прийняти за окремих осіб, що зібралися біля входу з абсолютно різних причин.
- О, Джі, ми тебе чекали. - Волю крикнув, побачивши мене. - Народ, знайомтеся, це той самий Джі. Джі, це хлопці Камачі. - Він кивнув на індіанця.
- Радий знайомству. - Приступивши до індейця і Валентина, вклонивсь іншим.
- Хрена ти ввічливий. - сказала татована дівчина.
- Мама перестань! - Дві велетні басом сказали.
- Ах ви! Скільки разів я вам говорила не називати мене так при чужих! - Прийшовши до них вона вдарила їм по животах, та вони навіть не помітили.
- Вибач! - Вони сказали хором.
- Ладно. Передаю його в твої руки Кам. - Вдаривши по плечу індіанця, Валю подивився на мене. - Удачі.
- Угу. – кивнув я.
- Не пеереживай. - Трохи розтягуючи слова, сказав Камачі. - Непотрібно.
- Мандраж. - Потиснувши простягнуту руку, сказав йому. - Командуй.
- Прийми запит.
Гравець Камачі запрошує вас до гільдії "Голд".
- Ооотлично. - Індіанець поправив лямку гвинтівки. - Їдемо в дааанжеон.
- Че как новенький. - Прийшла до мене татувана. - Мене звуть Белліал. Я.. - Вона поперхнулася, але прокашлявшись сказала: Мати цих двох фарб. - Вона помахала на велет. - Бабі та Бубі. - Велетники повиганяли, але не перебили матір. - Бомжару звуть Вака.
- Даров, дрібниці не підкинеш? Бухнути не на що .. - Він відразу підкотив Васька, але був відкинуто пінком Белліал.
- Нах зірвав! - рикнув на нього вона, Представляючи інших. - Той що клоун – Мургле.
- Приветик! - Помахав мені ручкою клоун. Я ж кивнув йому.
- Ті що плетуться ззаду. - Вона показала на "нормальних". – Партуша и Матреша.
- Білка ти ахрена в кінець, хрін ми тобі наллємо більше! - Заорал той, кого представили Матреєм. - Ми Матан і Патроно!
- Да, да. Я так и сказала, усохніть! - Вона вигукнула у відповідь махаючи рукою. - Мовчазний, але з соковитим пресом. - Вона закотила очі. - Наш дворукий дд — Ник.
- Досить по мені сохнути, Белка. - буквально в два кроки догнав нас мечник. - Я не можу бути з тобою. Ні тут, ні будь-де!
- Не можна помітати. - Прийнявшись до нього, була суворо віддана Белліал. - Ну, а нашого Камачі ти вже знаєш. Капітане, вождье... Отче моїх дітей.
- Врожай. - Розтягнений голос Камачі.
- Мрії.. Так от, про що я. Розкажи про себе? Пресс є? Біцуха? Може ікри накачені? - Острахуючи мене, запитала Белліал.
- Я звичайний хлопець. - Трохи бентежячись від дотику, зробив крок в сторону. - Може перестань мене лапати?
- Не звертай уваги. - сказав Нік. - Вона німфоманка. Навіть її доньки, так кажуть.
- Я просто любляча. - Пиркнув Беліал.
- А, я хіба не так сказав? - Посміхнувшись, запитав Ніка. - Ти новенький, але навколо тебе зібрали елітну групу. Це мене бентежить. - Усмішка зникла з його обличчя.
- Хоч я і новенький, але в даному випадку без моєї участі буде занадто маленький зачепив у річок ... - Не встиг я договорити пафосно, як був перебитий Белліал.
- Хлопчик, ми тут не шкурки від бананів збираємо. - Її серйозний тон, різко контрастував з її попередніми діями. - Навіть без твоєї участі ми зможемо і поставимо невбиваний рекорд. Ти всього лише страховка Кама, не більше.
- Белка, соолонко, легше. - Сказав Камачі, не обертаючись. - Його сійлу, треба витати.
- Гаразд. Молчу. - Показавши затуманений рот жест, вона відійшла до дочок, залишивши мене з мечником.
- Все одно, молодий, - сказав Нік, дивлячись на мене. - Випендриться не варто перед своїми ж. Белка була права, кажучи, що ти лише гарант, не більше.
Вони сказали це, замовкли або почали розмовляти один з одним. Я не знав про них нічого.
***
"Чорт візьми, хто вони такі?" - шокований думав я, протягом всього забігу.
Усе починалося досить мирно. Перед входом, очевидно для мене, Камачі розповів тактику і мою роль у цьому всьому. Оскільки для мене нічого не змінилося, я слухав її в пів вуха.
Матан і Патроно опинилися синами, які переодягнулися у свою броню. Вони відповідали за правильний шлях. Під моїми бафами вони їздили дуже швидко. Вони змогли визначити правильні два шляхи, якими ми пройшли.
Білка з дочками взяла на себе один із проходів, сильно мене здивувала. Решта, разом зі мною, рушили на пряму до матки. По дорозі нам потрапив прихований бос - мурашка-танк. Ми притягнули його до матки, а не тягли.
Оскільки ми йшли довгим шляхом, Белка з доньками вже встигла дістатися до матки з натовпом мобів за спиною. Коли вона висіла на одній з дочок, то кидалася заклинанням у бабки.
Сини разом з Камачі почали допомагати їй. Бомж з клоуном же, тягли на собі паровоз із босів і мобів. Вбившись у зал з босом, там стало тісно.
- За моєю командою. - Несподівано сказав Ніку, вставши поруч зі мною. – 3...2 ...1.. Давай!
Сила початку, сила зворотного Духа, Сила створена духами предків, Силу заспіваючи в легендах. ЯВІСЬ! - Я відразу прокричав закляття.
Чорна кулька стала більшою, а мій стовп мани миттєво вхопив у нуль. Пролетівши над головами мурашок, він почав засмоктувати всіх навколо себе. Навіть гігантська матка почала рухатися до чорної кулі Інь!
Діти, які не чекали такого повороту, жахнулися і почали втягуватись у натовп мобів. Сестри-гігантки, раптово покрилися білим світлом і змогли витягнути й себе та матір, підбігаючи до мене.
- Че за нах? - Тільки встигла сказати Белка.
Сила кінця, сила зцілення, Сила життя, силу дарована духами предків, Силу зупиняє богів! СПАСИ! - Прокричав я, вішаючи на клоуна бабл.
І на останній секунді тетика до вибуху, встиг викинути « Дихове спасіння » на бомжа, рятуючи і його. Розчавлений беззвучний вибух, на мить розкинув і підкинув в повітря частини тіл мурашок.
Глобальне сповіщення!
Гільдія "Голд" склала рекорд Марувейника 21 хвилина 37 секунд.
- Твою мать, це було непогано. - Я плескла по плечу, Белко.
- Дуже гороойо. Главове нііколо її умевер. - Сказав Камачі, вийшовши з щілини.
- Та ти що, Кам, ми використовували краплі! - Патроно поскаржився. - Цей псих убив нас!
- Менше нития. – сказала Белка. - Ми справилися і нагорода непогана. На мій клас я ще не бачила сіток, тим більше унікальних!
- Нам теж подобається! - Сеньйора сказала: - Дякую! - Вони схопили мене, так що кістки затремтіли.
- Дівчатки циц! Дайте мамі помити! - Виривши мене з лап дочок, Беліал намагався поцілувати мене, але відпихаючи руками і ногами, мені вдалося вирватися під її розчарований подих.