- Добре попрацювали. На сьогодні все. - Сказав Валентин, після вбивства Некроманта.
Ці божевільні забіги закінчили на початку 10 ранку. Перериви були маленькими, і мені здається, вони були тільки через те, що цим роботам потрібно було покращити навички. Якби не це, вони б безупинно штурмували палац. Останній вхід ми зробили на складному рівні, де змогли вбити некроманта. Мені довелося використати криваву ману, щоб підняти собі рівень мани, яка закінчувалася, не дивлячись на солідну прибавку в десять тисяч за отримання класу.
Результатом цих заходів став мій 13 рівень і 12 рівні групи Валентина. Всі кредити, речі, все, що випало, крім івентових чорних монет, йшло в кишеню Валентина. Навіть за моїми скромними підрахунками, випало більше ста синіх речей на 10-річні рівні, про книги навичок і інше я мовчу. Ярність віддана танку і Бомба, яку кидав у складні ситуації Шаалп.
« Безумний. Божевільний день. Як же я втомився.» - тягнувшись, подивився на прийшли гроші. Там виявилося трохи більше, ніж було записано в договірі.
- Ти непогано попрацював. - Сказав Валентин, що прийшов до мене. - Це премія за те, що сподобався моїм хлопцям. - Побачивши моє здивоване обличчя, він пояснив. - Мало базікаєш і намагаєшся з усіх сил. Ми всі бачили, що ти використовував якесь вміння, про яке ніхто не знає. Не турбуйся, далі нас нікуди не піде.
- Дякую, звичайно. - Потиснув руку і поставив питання. - Але хто ви взагалі? Якщо це таємниця, то можеш не говорити.
- Ми просто дуже любимо грати в ігри. Валентин вийшов з гри, посміхаючись.
- Ігри вони люблять... Професіоналы хренови.. - Я бормотів, йдучи в город.
Прибувши в місто, він відразу вийшов з гри. Ігровий марафон закінчився, хочеться вдихнути трохи реальності. А можна буде домовитися з кимось із адмінів про підробку. Капсули себе самі не перетащат...
***
Ранок рідко буває добрим, але сьогодні він був дуже добрий. Договорившись з парою хлопців за кілька годин у мою зміну, вони допомогли перетягнути капсули із п'ятої кімнати. Після цього ми з ними домовилися на завтра, так би мовити повторити ділову співпрацю. З веселим настрійом поголив з Милою, яка заступилася на свій денний піст. Заказав піци на обід. Все було ідеально. З таким складом розуму я відпрацював і свою зміну.
***
Повернувшись після зміни в гру, він почав читати запропонований Жорою договір. Умови були... Не дуже привітні, м’яко кажучи. Відкривши парочку з Жорю, вирішив уточнити:
Джі: Привіт. Тут у мене пару питань по договору. Є хвилинка?
Жора: я вже вирішив, що ти передумав. Питай.
Перед забігом, ми ніби домовлялися зовсім про інші умови. 1 к 2 размен на користь гільдії. А тут я бачу, що я буду повинен віддавати майже чи не в п'ять разів більше.
Якщо ти збираєшся йти. Якщо залишаєшся в гільдії, як і домовлялися 1 до 2.
Джі: тут про це ні слова.
Жора: Добавлю зараз. Щось ще?
Щодо неустойки. Я звичайно не збираюся, але мене напружує сума в десять мільйонів кредитів або їх еквівалент у доларах.
Жора: це стандартна практика. Я хотів би поставити суму ще більш заоборону, але порадившись вирішив, що такий буде достатньо.
Джі: Зрозуміло. Прийшли виправлений договір.
« ЧИ мені дійсно потрібна їхня допомога? » — подумала я.
На автоматі я зайшов до Аїшу. У кишені було близько 50 тисяч, а покращити потрібно багато чого.
- Привіт, талановитий учень. - Привітався зі мною Аіш, вивівши мене з роздумів. - Що ти хотів?
- Поліпшити навички, але тільки два. Зцілення і ДУ. - Я сказав вчителю.
- Поклади руку на кулю. Так, вони готові, як і багато інших навиків. - Задоволеним голосом сказав Аніш. - Ти дійсно радієш мені своїм постійним розвитком. Якщо ти одержиш 60 000 навичок, тобі також знадобляться книжки навиків.
- У мене немає таких грошей. - Сумно видихнув я.
- Шкода. Повертайся коли вони з'являться. - Тільки я зібрався йти, як Аіш додав. - Шкода, що я можу покращити тільки твої базові навички Оракула. Але в столиці ти зможеш покращити свої навички.
- Були б гроші вчитель, я б давно поїхав до столиці. А так.. - Я махнув рукою. - Поки затримаюсь тут.
- Наставляти новачків, показуючи велич Пастиря. - Захопливо сказав Аіш. - Ти і справді дуже далековідний!
- Дякую за комплімент. - Поклонившись вчителю вийшов з вежі.
« Якби не гроші, давно б уже тусувався в столиці.» - думав я вставав біля воріт.
- Бафаю. 100 кредитів з людини. - Прокричав я, входячи у режим бізнесмена-бафера.
***
- 13 рівень. Ти знущаєшся? - Вона запитала Міла, коли підійшла бафатися. - Я тут восьмий оливі отримала, а ти вже тринадцятий.
- Підробка виявилася дуже продуктивною. - Усміхаючись відповів їй. - Краще поглянь на це.
- Договір? - Вона замовкла, зачитуючись. - І нахрена він тобі потрібен?
- Прокачка навичок коштує божевільних грошей.
- І що? Ти кудись поспішаєш? - Вона здивовано подивилася на мене. - Ти в гру працювати прийшов чи задоволення отримувати?
- Одне інше не заважає. - Потиснувши плечима, сказав їй. - Умови типу непогані.
- Мабуть ти завадив.. - Вона підійшла до мене і торкнулася лоба. - Наче жара немає. А ведеш себе ніби у тебе гарячка. Може в реальному стані захворів? Коли це сталося?
- Да в порядке я. Че ти? - Я подивився на неї.
- Джо, цей договір кабальної ями. Ти з неї мало того що не виберешся так ще і будеш винен мільйони. - Серйозно сказала Міла. - Будь-яке твоє невдоволення, жарт про вихід з гільдії можна розглядати як порушення договору. Як ти взагалі про таке міг подумати?
- Эм.. Че? - З вив'язаними обличчям від здивування запитав я. - Я лише заробляю певну суму і повертаю її у подвійний розмір.
- Ага. Ти тільки це бачиш. Але тут написано - вона почала цитувати. – бла-бла... Вот. ". У випадку невчасної виплати сума подвоюється." А саме опис передчасної сплати тут відсутній. Ти так довіряєш цим людям?
- Схоже .. Мені пора пару днів відпочити. - Я сказав, що втомився. - Мозок від гри і в правду поїхали.
- Це вже точно. - З полегшенням сказала Мила. - Залишайся звичайним гравцем, знайти гроші, нафармувати їх, ти зможеш самостійно. Ну, на крайняк я допоможу з цим. - Підморгнувши, вона додала. - Дякую за баф, піду гойдатися.
- Ага.. Спасибі і тобі. - тепло посміхнувшись, сказав я. - Що б я без тебе робив. - Останні слова я сказав дуже тихо.
Жор, я передумав. Залишуся простим гравцем. За книги навичок, що ти мені підігнав я в подвійному розмірі повернув у гільд-хран.
Після цього я відчув полегшення і звільнення.
- Привіт. Не хочеш сьогодні знову попрацювати? - Почув я знайомий голос Валентина.
- Привіт. - Потиснувши простягну руку, привітався. - Було б непогано.
- Тоді, по вчорашньому трафіку? - Він запитав.
- Без проблем. Мені потрібно 10 хвилин на збори. - Як і вчора я кивнув на стоячу юрбу людей, що чекають бафа.
- Ха. Добре. Чекаємо тебе у палаці. - Усміхнувшись, Валентин кинув запрошення до групи і на сайт, де був договір.