- Світовий уряд... Чи вони будуть наполягати на моєму приєднання до них, зрештою мій вчитель сам Гарп. - Я трохи заспокоївся цими словами, але в голові все ще був вітер. У світовому уряді є багато негідних життя людей, які можуть ускладнити мені життя в будь-який момент, якщо я їм не сподобаюсь.
- Я знаю, що ти не настільки наївний, як інші діти. - Ґарп підійшов ближче. - У світовому уряді є люди, яким я плюватиму і морській дозору повинен підкорятися уряду, інакше будуть серйозні проблеми. Вони можуть тиснути на тебе, поки ти ще молодий і недостатньо сильний. Ти можеш погрожувати або нагадати про те, що роздратував кілька могутніх людей, але не приймай їхньої пропозиції. Я знаю, як я зараз звучу, мої слова можуть не зачепити тебе, поки ти сам не зрозумієш, що відбувається з людьми, коли вони приєднуються до уряду. Влада псує.
- Не переживай Ґарп, я почув тебе. Та й я сам не хочу до них приєднуватися. - Я з маленькою посмішкою подивився на Ґарпа. Ось тільки у мене звичайно ж були думки про приєднання до них. Якщо б мене не взяв у учні Гарп, то переклад з назору в уряд, в якому ні будь CP був би хорошою ідеєю.
- ...Це добре. - Ґарп подивився на море, де виднілися невеликі хвилі. Що ні говори, а приємно ось в такій більш-менш спокійній обстановці вести корабель. Добре заспокоює нерви... - Борсаліно говорив, що мене відправлять тренувати молодняк разом з Зефіром, після того, як звільнишся від розмови з урядом я чекаю тебе. - Гарп подивився на мене. Я кивнув головою, але трохи задумався.
- Так... Хто такий Зефір? Ім'я знайоме, але згадати щось не можу.
- Шутишь? - Ґарп з посміхом подивився на мене. Він з цікавістю подивився на нас двох у гнізді Ґурен. - Колишній адмірал морського дозору. Гарна людина, тільки доля обійшлася з ним жорстоко. - Усмішка Ґарпа стала трохи кривою. - Коротше, я буду чекати тебе, можеш і Ґурена взяти. Хіна до речі там теж буде. - Гурен кілька секунд п’яв у наш бік, а після фиркнувши він продовжував дивитися в підзорну трубу.
- Точно, згадав. - Я почесал затилок і подумав про його майбутнє. Смерть дружини, а після і смерть усіх членів екіпажу від руки одного з шичибука просто свела його з розуму. Не знаю, на якій стадії свого життя він зараз знаходиться, але за словами Ґарпа можна зрозуміти, що з ним вже сталося нещастя.
Чи хочу я бачити його у своїй команді? Складне питання, адже хоч він і колишній адмірал, але неврівноважений, дах у нього знесло шляхетно після всього, що з ним сталося, навіть хотів знищити світ.
- А чого Хіна то там буде робити? Я думав, що вона зі своєю командою зараз десь ловить піратів.
- Зефір часто бере офіцерів на тренування. Це я б сказав один з великих плюсів у штаб-квартирі, тебе можуть навчати такі великі люди, як Зефір або я, ваха. Весь наступний шлях до маринфорда ми так і провели за пустими розмовами. Кілька разів зустрічали торгові судна, які навіть пропонували нам щось купити, але так і не зустріли жодного пірата, що в цих морях велика рідкість.
І ось, проходячи через ворота правосуддя, ми всі втрьох стояли на палубі і дивилися на маринфорд.
- Пам'ятаєш, про що ми говорили Гурен? Не показуй, поки нікому силу свого фрукта. Якщо уряд дізнається ще про тебе, вони точно будь-кого з вас двох завербують до себе, навіть проти вашої волі. - Ґарп штовхнув Гурена плечем, і той тільки кивнув головою.
- Знаю, не дурень. Використовувати свій фрукт тільки в момент крайньої необхідності або коли поруч немає сторонніх, я все пам'ятаю, всі мізки мені про це вже давали.
- Сопляк, можна хоча б трохи поваги в голосі? - Від Гарпа прилетів кулак любові прямо в голову Гурена. Я ж швидко відвів від них двох погляд і зробивши в крок сторону, почав дивитися на штаб-квартиру, щоб не прилетів і мені.
- Тільки сподіваюся, що вони прислали чоловіка з яким можна нормально розмовляти, а не будь ніякого покидька. - Тихо прошепотів я, але без сумніву ці двоє почули мене. Через півтори години ми нарешті пришвартували наш корабель, і нам вдалося зійти з нього. Ніхто нас не зустрічав, як це іноді буває, просто звичайна марта штаб-квартири.
- Эх... Ходімо до Сэнгоку. - За поглядом Ґарпа можна було зрозуміти, що він і сам не хоче йти туди. Шлях до кабінету Сангоку вийшов дивний, точніше були деякі люди, які були зовсім непогані на допитних, і які проводили нас поглядом. Важко здогадатися, що це агенти уряду, мабуть охороняють важливу шишку, яка прибула сюди.
Їх найбільше в чорному було на поверсі Сангоку. Колись тут було дуже мало дозорних, але тепер їх зовсім немає на місці ті самі люди в чорному.
Біля входу до самого кабінету стояло найбільше людей. З десяток людей в чорному, і тільки біля самих дверей стоять два дозорих, які завжди охороняють ці двері, як я раніше дізнався вони повинні знаходитися у званні лейтенантів.
Як тільки ми втрьох прокинулися через натовп, і підійшли до дверей, на обличчях двох охоронців з'явився вираз радості, мабуть хочуть, щоб весь цей юрба якомога швидше звалила. Охорона відразу пропустила нас трьох, поки людей у чорному підозрювали на мене і Ґурену.
Коли я зайшов до кабінету Сенґоку, то побачив чотирьох людей, троє з яких мені як знайомі, але хто четвертий я не уявляю. Серед знайомих були тільки Сэнгоку, Акаїну, якого не так вже й складно пізнати і Зефір, що можна впізнати по фіолетовому волосі та формізорного. Акаїн, як і Зефір виглядали дуже солідно, а також серйозно, ці двоє людей взагалі завжди поводяться серйозно.
Незнайомець же був одягнений в повністю білий костюм, тільки краватка був червоним, а так навіть сережки на його вухах були білі. Не можу ще оцінити його характер, вид на кшталт серйозного, пихатості поки не видно.
Ми зрозуміли, що всі четверо — мовчазні люди. Я був би не проти підійти і сісти за диван, тільки Гарп стояв переді мною і не давав пройти, а сам він похмуро дивився на людину в білому.
- Акітеро, чому саме ти? - Ґарп кілька секунд бурив чоловіка в білому своїм поглядом, а після важкого виподохнувши, він сів за диван. Я ж, йдучи слідом за Гарпом, вирішив сісти прямо поруч з ним, а ще лівіше від мене сів Гурен.
- Ґарп, радий тебе бачити. - Слабка усмішка з'явилася на обличчі Акіко. - Минула наша зустріч була дуже... Ну, ти сам пам'ятаєш.
- Прислати тебе було не найкращою ідеєю з боку уряду.
- Ох, ні, ти помиляєшся. Мене прислали, тому що я кращий у переговорах і в налаштуванні контактів. - Гарп на його слова відразу фирснув.
- Угу, як же. - Ґарп обблокувався про спинку дивана, і так само продовжував хмуро дивитися на нього. Оглянувши всіх у цій кімнаті, я помітив, що приблизно такий же погляд, як і в Ґарпа, був тільки біля Зефіра. Мабуть, цей чоловік у білому натворив бізнес, коли викликав таку реакцію в обох.
- Ну, не треба виставляти мене в поганому світлі перед Гарудою. - Акітеро глянув прямо на мене, а я роздратовано видихнув.
- Серйозно, можеш називати мене Гару, мене так все звуть.
- Але я можу називати тебе по імені, а я б хотів ставитися до тебе як до друга. - Акітеро трохи схилив голову. - Ґару Д. Гей, гарне ж ім'я. Я не буду, як всі, тому буду звертатися по імені, добре, Ей?
Вже ясно, що як тільки уряд зацікавився мною, вони дізналися про мене все про таку дрібницю, як ім'я навіть не дивно.
- Хм... Можеш звати мене як хочеш, але мені подобається коли мене звуть по прізвища, так що сам розумієш, як я буду до тебе ставитися, якщо ти продовжуватимеш кликати мене на ім'я. - Зефір весело хмикнув, коли побачив, як обличчя Акітеро зморщилося. Однак інші поводилися більш стримано, навіть Ґарп.
- Що ж... Гару, прошу вибачення за незручності не хотів тебе образити. - Акітеро повернув свій колишній вираз обличчя, і схрестивши пальці замком, він з важливим виглядом оглянув всіх у кімнаті. - Раз зібралися все, і навіть більше... - Погляд Акітеро повільно пройшов по Гурену. - Я можу почати... Гару дуже здібний молодий чоловік. Його фізична сила, воля, лідерські якості, ну і звичайно сила фрукта в майбутньому зробить з нього велику людину. - Акітеро трохи розлучив руки і сказав це злегка урочисто. - Але шлях до цього майбутнього можна скоротити. Від імені світового уряду, я пропоную тобі Гару Д. Гей, стати в таємну організацію Сайфер Пол. Ти розумієш, що світовий уряд має більше коштів ніж дозору, ми легко зробимо з тебе елітну війну на рівні адмірала.
Акітеро ще кілька хвилин розписував переконливий голос, який має світовий уряд, таємні технології. Я б сказав, що розповідав він дуже привабливо, але все не міг відкинути відчуття, ніби він усе це говорив дитині. Акітеро схоже бачив у мені ще необізнаного життя дитини... Тому він намагався говорити в таких фарбах, які примушують дитину три роки з блессткими у очах кинутися до нього.
- То що, яка твоя відповідь? - Акітеро весь свій монолог дивився тільки на мене, і повністю нехтував іншими в кімнаті. Я ж чудово бачив, як обличчя інших мінялися. Ґарп сидів, як і раніше з похмурим обличчям, Гурен здавався найбільш розслабленим з усіх, Сенґоку так само з брудом особою, тільки іноді у нього дергався око, обличчя Акаїну не змінювалося взагалі, а Зефір схоже також вважав мене лише дитиною. Сильний, дійсно небезпечний малюк, але який все ще може вплинути на такі слова.
- Все круто, тільки одне питання.
- Звичайно, давай відповім на все, що зможу.
- Так... Навіщо мені приєднатися до уряду, якщо сильніше я стану набагато швидше саме в назорі? Жалюгідна влада мене не хвилює, близько той час, коли я стану адміралом, а там може і Адресвітлом флоту, така влади мені вистачить з ліхвою, так що ж ви можете мені запропонувати? Чудові та секретні техніки? Сам розроблю, якщо потрібно буде. Так... Що ж ви можете мені такого запропонувати? За весь час, що ти мені впарював цю нісенітницю я так нічого дельного і не почув.
- Так... - Акітеро дивно подивився на мене. - Може ти не зрозумів, я сказав, що в світовому уряді тебе чекає не тільки швидке підвищення по службі, але й сам будеш ставати сильнішим набагато швидше. Бойовий досвід, техніки, які ти мабуть недооцінюєш, так і ми знайдемо спосіб, як найкраще використовувати силу твого фрукта, думаю тут все в плюсі.
- У вас є вчителі краще ніж Гарп чи Зефір? Я довго вже знайомий з Гарпом, і особисто поки не знаю людину, яка була б сильніша його, та й вчитель із нього відмінний, в спарінгах з ним я добре розвиваюся. Про Зефіра я взагалі мовчу, він виростив не одне покоління відмінних дозорих. Я знаю, що у вас напевно є гарні вчителі, але думаю, я досягну вершини цього світу з Гарпом.
- Ты... Ти не розумієш.