- Про що ти думаєш? - Запитав я Гарпа, який дивно дивився на одну з кладовищ. У той же час Гурен захищав нас двох, було б легко, але я заборонив йому використовувати силу фрукта, тому ми мусили зупиняти цю хвилю зергів тільки за допомогою навичок. Але Гігант так і не робив, а тільки стояв трохи в віддалі і просто дивився на нас.
- Просто цікаво, хто відкладає ці ікринки. Для того щоб відкладати ці ікринки, потрібно багато сил та енергії. Тому і цікаво, як виглядають місцева верхівка в ієрархії, я ж досі не бачу дна біля цього острова. - Ґарп перестав дивитися на кладки і почав бурити своїм поглядом велетня.
Гурен же здається не зачистив і половини рибо-людей, настільки їх було багато. Але ще одна відмінність, в цих рибо-людах, яку я помітив під час битви з Гуреном, була їх збільшена фізична сила порівняно з іншими, хоч і виглядали вони, як звичайні здичілі.
- Це важче ніж здається. - Виніс Гурен, витираючи піт з лоба. Йому довелося багато часу вирубати всіх цих здичілих, і тільки один гігант досі не нападав на нас. Гурен, хрустнувши пальцями, подивився в бік гіганта. - То мені з ним розібратися?
І тільки я хотів кивнути головою, як Гарп перебив мене. - Ти не зможеш з ним впоратися. Принаймні без сили свого фрукта. Він хоч і великий, але дуже швидкий. Перший же удар, який ти наніс по ньому, він відбивав тебе і вбив у стіну.
Гурен і я подивилися на Ґарпа, який так продовжував дивитися на гіганта.
- Ти використовував передбачення майбутнього? - Ґарп кивнув головою, але я не знімающіше подивився на гіганта. - Але як він наніс удар по Гурену? - Гарп хмуро подивився на мене.
- Я не бачив точно, але швидше за все він володіє волею озброєння. Може, і погано, а може й на хорошому рівні, у будь-якому випадку Гурена він контратакує при всіх результатах.
- Ха-ха, навіть не віриться. - Гурен нервово посміявся і хмуро дивився на гіганта. - А що, коли я буду використовувати свій фрукт? Я зможу його перемогти? - Ґарп потиснув плечима.
- Я бачу тільки на дві секунди вперед, можу лише сказати, що ти не програєш протягом цих двох секунд.
- Як обнадіює...
- Це все одно цікаво. Воля спостереження Гурена досить сильна, він би легко ухилився навіть від пірата з нагородою в двісті-двіть п'ятдесят мільйонів навіть без допомоги свого фрукту. що цей величезний чувак може так легко його вдарити. А що щодо мене? - Ґарп замовк кілька секунд, а потім потиснув плечима.
- Він заблокує твій перший удар, а потім не знаю. Якщо хочеш напасти, то пам'ятайте, що майбутнє вже змінене, так що він може замість блокування вдарити тебе. Важко оцінити його рівень сили.
Зрозумівши, що гігант зовсім не такий простий, як всі інші, я з ще більшим цікавістю подивився на нього. Істота, яка володіє силою, здатною заблокувати мій удар, просто не може бути слабким, можливо він буде гідним суперником.
Покривши свої руки волі озброєння, я використовував зброю, щоб миттєво опинитися перед лицем гіганта. Знаючи, що він може заблокувати звичайний удар, я виставив перед ним долоню і використав неконтактний удар волі озброєння.
Бах*
Гігант відразу вразив мене своїм розумом. Хоч моєї атаки і не видно, він все одно виставив руки в захист. Він навіть не знав, що потрібно заблокувати, але все одно заблокував... Розумніший за більшість піратів.
До того ж, через те що у мене на поясі висіла ракуша освітлення я міг розгледіти руки самого гіганта. Багато лусочок, які створювали ніби броню, але найцікавіше, це їх чорний колір. Цей здичавілий все ж володіє волею озброєння. Це злегка... Та чого там, це сильно дивує. Навіть Гурен ще не може загарбати свою волю озброєння, а якийсь здичавий зміг. Крім того, якщо дивитися на його реакцію швидко, то можна сказати, що він володіє і має волю спостереження. Як чорт візьми він цьому навчився.
Але все стало лише цікавіше. Якщо цей здичілий володіє двома видами волі, і до того ж він дуже сильний, то точно буде хорошим спарринг партнером.
Використовуючи зі зброєю, щоб знову опинитися перед гігантом, я вдарив по його скріплених рукам з усією своєю силою. Через тиск, який я вів на гіганта, під ним пішли великі падіння, а сам велетень змусив мене від'їхати два метри тому.
- Чорт, а гігант то сильний. - Гурен здивовано подивився на гіганта, який після мого удару навіть не зморщився. Я тільки кивнув головою і покривав ноги волі озброєння, а потім і покрив їх вогнем. Зрозуміло, що якщо буду використовувати тільки руки, то не зможу його перемогти, тому потрібно бити сильніше.
Але він не збирався приймати на себе цю атаку. Замість того, щоб заблокувати її, він ухилився від удару, а потім і хотів схопити мене своїми великими руками. Цей здичавий хоч і аномально швидкий, але у нього немає переваги в швидкості переді мною.
Наступні десять хвилин були доволі цікавими. Більшість моїх атак, цей здичавілий намагався ухилитися, але у нього це перестало отримуватися, коли я з атакими почав використовувати ранку.
Весь зал, в якому ми зараз були тремтячи він наших ударів, було б не дивно, якби стеля тут і зовсім обвалився. Чешучи здичавілого в деяких місцях вже відвалитися, поки на мені не було єдиної подряпини. Врешті-решт, рожа гіганта показала перші емоції. Сказ. Як і всі інші здичілих, у нього нарешті з'явилося сказство, хоч мені й довелося бити його з десяток хвилин.
Його удари стали більш різкими, швидшими і читаннями. Він став рідше ухилитися від моїх атак, замість цього намагався просто дістати мене. Але його власний розмір дуже заважає йому в бою з таким маленьким і швидким ворогом, як я. Якщо він і може визначити місце, де я з'явлюся наступного разу, відповісти мені ударом він може в одному випадку з десяти.
Зрештою цей рибо-людина повністю зійшов з розуму, прямо як той фруктовик зі слизом, і почав просто кидатися на мене. Звичайний такий режим барсерка я б сказав. Він зовсім перестав звертати увагу на мої удари, і на біль від них, просто його метою стало моє вбивство.
Природно це вже стало нудно, було трохи весело з ним, я навіть став трішки сильніше, це звичайно не порівняти зі спаррингом з Гарпом, але я взагалі був впевнений, що в цьому місці немає таких сильних ворогів.
Зрештою, я просто почав бити йому в одну точку на голові, поки не зламав йому його міцний череп, і він не звалився мертвим вантажем на кам'яну підлогу, який був весь покритий величезною кількістю тріщин. Серйозно, та весь зал був у тріщинах, я тут навіть залишатися більше не хочу. Поєднавшись з Гуреном і Ґарпом, я подивився на вихід із цього залу.
- Як щодо того, щоб звалити звідси? Я не думаю, що залишатися тут буде гарною ідеєю, тут все може завалитися в будь-яку секунду. - Гурен на мою пропозицію кивнув головою, і ми подивилися на Гарпа.
- У мене інша пропозиція. Лише пів кілометра в ту сторону. - Ґарп вказав на одну зі стін. - І ми потрапимо в іншу печеру, ту саму, яка веде ще глибше вниз. Я якщо чесно не хочу повертатися назад, що потім знову спускатися, пропоную проробити діру безпосередньо. - Ґарп зник зі свого місця, і через секунду почувся звук від дуже потужного удару. Ударна хвиля розкидала багато каменів, а також знищила всі кладки. Кілька великих шматків також відділилися від стелі, і впали на підлогу, викликаючи великий гуркіт.
- Який швидкий... - Гурен перевів погляд на Ґарпа, який стояв біля величезної діри. - Швидкість прямо, як у мене, коли я перетворююся в блискавку.
- Мені більше дивує, що цей псих вирішив безпосередньо проробити шлях. Тебе не хвилює, що стеля над тобою може просто звалитися і ти не зможеш вибратися?
- Бвахаха, тоді просто покрий його темрявою, і все буде в порядку. - Ґарп знову ударив, викликаючи ще один обвал. Зрозумівши, що якщо я дійсно нічого не зроблю, він нас просто тут похоронить. Присвятивши обидві руки до стіни, по ній почала швидко поширюватися темрява і поступово заповзаючи на стелю.
Невдовзі вся стеля була покрита темрявою, і тепер він не розвалився після кожного удару Гарпа. Досить цікаве застосування сили, але все ж це працює. Дивно тільки, що першим про це здогадався Ґарп...
Але через те, що мені тепер не можна переривати контакт з темрявою, щоб вона не розсіялася, я використовував свої ноги, аби випустити з них темряву і так підтримувати зв'язок. Ходити тепер звичайно не зручно, але вибору немає.
Залишалися тривожні фактори тільки у вигляді великої кількості пилу від уламків, на які я правда міг не звертати уваги, ну і гучні звуки від ударів Гарпа по стінах. Ще й каміння, які залишалися після атаки Ґарпа, але я швидко відправляв їх у своєму вимірі.
- Кха, ха, чорт скільки ж пилу. - Ґарп зупинився, щоб відкашлюватися і протерти очі, які були забиті цією самою пилюкою. Ми з Гуреном, як власники логіки, могли легко уникнути цих неприємних моментів. Я звичайно міг би і покрити очі Гарпа темрявою, але він на відміну від мене нічого не буде бачити через неї.
- Гарп, як щодо того, щоб я покрив твої очі темрявою?
- Не потрібно, я переживу. - Протерів знову свої очі, і він продовжував бити стіну. Його ідея хоч і може здатися тупою з боку, але ми заглибилися вже на цілих п'ятдесят метрів у стіну. Кожен удар цього монстра руйнує приблизно один метр печери.
Менш ніж за годину я вже міг відчути продовження печери, значить залишилося лише п'ятсот метрів. Я так само відчував, що здичілі на тій стороні були трохи висмучені, швидше за все печера трішки тряслася, від кожного удару Гарпа.
Чим ближче ми підходили до печери, ніж здичавілі виходили. Вони навіть не бачили ворога, але вже були розлючені.
- Це втомлює. - Ґарп прознес, і вдарив по стіні востаннє. Камені обвалилися, але відразу були поглинуті темрявою. Відразу за камінням була частина печери, заповнена здичіліми, які прийшли сюди на шум.
Гурен виставив свою руку перед нею, і з неї почали зірватися блискавки, які дуже швидко розвіяли цих оддичавілих. Я ж трохи здивовано подивився на Гарпа. Вперше його бачу втомленим, раніше всього бачив або енергійним чи сонним, але ще ніколи змученим.
Але його можна зрозуміти, він звичайними кулаками пройшов такий шлях, дивно, що він все ще виглядає більш-менш пильним. Кинувши йому великий шматок м'яса морського короля, я відправив усіх вирубаних рибо-людей у своє вимірювання, і озирнувся.
Найпоширеніший прохід, який веде до однієї з багатьох скарбів. Але на відміну від моху, який був у стінах через кожен метр і котрий світився. Це було на диво красиво, та й взагалі вперше бачу світну моху.
- Як щодо того, щоб відпочити? Ми вже досить довго ходимо цими печерами, та і Гарп здається втомився... - Предклав Ґурен, і подивився на Ґарпа, який з задоволенням об'їдав кістку. Сам же Гарп але вже не здавався таким втомленим, може раніше він просто зголоднів...
- Я думаю це хороша ідея. - Гарп викинув кістку в сторону, і обблокувався об стіну. - Давненько я так не розмивав м'язи, навіть спати захотів. - Голова Гарпа відразу опала, і той захраяв.
- Так швидко заснув...
- Ага, я до сих пір не розумію, як так швидко можна засинати. - Похивши головою, я покрив обидві сторони, з яких могли прийти обдичалі темрявою. - Лягай, я піду першим.
- Угм, добре. - Гурен ліг на жорсткий камінь, і поклав руки під голову. - Абориген, що має волю... Сподіваюся мені не присниться кошмар. - Він посміхнувся і закрив свої очі.