- Фруктвік рибо-людина... Крім того, я ніколи не бачив такої здатності... - Ґарп із задумливим обличчям сидів на корточках і дивився на оранжеву слиз. - Може під землею теж є місця де можуть рости фрукти?
Питання Ґарпа спонукало задуматися, як мене, так і Ґурена. Це не неможливо, врешті-решт ти ніколи не можеш сказати, що тобі відомо про цей світ все, можливо навіть, якщо на цих коралових деревах можуть рости фрукти, чому б і ні.
- Але... Хіба печеру не треба було затопити? - Гурен дивно подивився на печеру. - Я маю на увазі, вона піднялася з дна, чому сам камінь здається таким сухим.
- Іноді в природі трапляються природні бульбашки, які не пропускають введення і всередині є кисень. - Сказав Ґарп. - Але я такого не бачу... Ґару, прибери всю цю слизь. - Китивши головою, я торкнувся оранжевої слизу, через секунду вся слизова оболонка почала висихати, а після і зовсім зникла.
- Сектор чистий. - Я відстрохнув руки і подивився на Гарпа. Який кивнув головою, пішов прямо всередину печери. - Може знайдемо того фруктовика? Дивна у нього сила, як думаєш це парамеція або якийсь тип зоана?
- Напевно якась парамеція, про зоани які залишають таку слиз я не чув. - Гарп заблокував удар рибо-людина, який ховався в розколинах стіни, після чого розбив йому голову одним ударом.
- А вони не повинні були осліпнути, як тільки вилізли на поверхню? Ну, тут же немає ніякого джерела світла, дивно, що у них є зір, а не жодних нюхів. - Гурен використав палець, перетворений у блискавку для освітлення тіла здичавілого і роздивитися його очі. - Ну і ще вони всі занадто схожі один на одного.
Я відразу кивнув головою, як тільки це почув. Вони дійсно є всі під кіпіркою, як наприклад ті ж самі чужі, які відрізняються тільки видів. - Ми майже підійшли до їхнього копіювання. - Я знову зосередився на волі спостереження, а саме на великому скопіюванні цих здичавілих, які були не тільки на підлозі, але й на стінах і навіть на стелі.
- Ви це... Освітіть тільки, я хочу побачити чому вони тут зібралися. - Сказав Ґарп. Витягнувши руку, я покрив її темрявою і через секунду в руці з’явилася ракуша. Натиснувши кнопку на панцирі, вона почала світитися спочатку, але через кілька секунд світло вже могло освітлювати десятки метрів печери.
Ґарп кивнув головою і пішов далі, велике скупчення здичілих, повинно знаходитися в якомусь великому просторі, до якого залишилося йти ще сто метрів. Але те, що нас зупинило, була оранжева слизу, який я повинен був знищити, але яка повзала по стінах печери.
- Будьте уважні, фруктовик повинен бути поруч. - Сказав Ґарп, а я підійшов до слизу і знову змусив її зникнути.
Хрір*
Не пройшло і п'яти секунд, як я завдяки волі спостереження почув ніби роздратований рик, який видавав рибо-людину, що знаходиться десь у печері під нами. Одичалий почав озиратися, і через кілька секунд знову поклав руки на землю. За допомогою волі спостереження це складно помітити, але було видно, як з його рук щось тече.
- Ось і фруктовик. - Сказав Ґарп, який мабуть теж тільки зараз помітив дії цього здичілого. Поки що важко сказати, але здається, що в нього більше розуму, ніж у інших здичавілих, які поки тільки бездумно нападали на нас. - Давайте вперед поки слиз знову не добралася до цього місця.
Ми з Гуреном кивнули і трохи прискорилися. Досить скоро ми дісталися до того самого скупчення здичілих, але навіть на підході до місця, мені довелося покрити свій ніс темрявою, щоб не чути цей відвертий запах. Вся частина цієї печери була забита не тільки рибо-людами, але вони безліч ікринок, які були розміром з кулак, а деякі й взагалі досягли метра діаметром.
Звичайно, якщо я тримав у руках джерело світла, то й самі здичілі нас добре бачили. Але перше, що впало мені в очі, був рибо-людина, значно більша за решту зібрань, заввишки десь три з половиною метри. Мускулістичне тіло, навіть шипи навколо шиї, однак все ще такий же потворний, як і інші.
Природно, що все це напало на нас з диким ревом. Я не знаю, як би там йшли звичайні дозорні люди, адже їх можна було б просто сміливо порозумітися. Я виставив руки в різні сторони, і на них відразу почав формуватися дві чорні сфери, які з кожної секунди тільки збільшувалися, та лише вони досягли діаметрів півтора метра, як сфера зірвались із моїх рук.
- Чорна дірка... - Гурен схопився за мою руку, щоб не полетіти в діру разом з іншими, і тільки Гарп стояв на місці, ніби йому було плювати на могутню силу тяжіння цієї чорної діри. Я ж поклав руку на спину Гурена і використав силу тяжіння, щоб він просто не відлетів від мене.
- Гарп, як ти можеш просто стояти на місці?
- Хіба не бачиш? - Ґарп вказав на свої ноги, які по самій ступні були занурені в камінь. - Сили тяжіння цих дір ще недостатньо, щоб повалити камінь.
- О, так вони все ж можуть тягнути тебе, хороша новина. - Ґарп ображено подивився на мене.
- Кожна людина природно буде притягнута силою темряви, але поки сила твого фрукта не на пікі, цю здатність можна уникнути. - Ґарп вказав на одного з трьохметрових рибо-людина, який своїми гострими кігтями схопився за підлогу, і намагався втриматись, щоб не полетіти у чорну діру, але повільно та зі скрипом, його все ж притягнуло.
Усі яйця, що були тут, теж відлетіли у чорну діру. Зрештою, вся частина печери була очищена і залишилися тільки ми. Я розсіяв чорні діри і подивився на вихід з цього великого залу, печера йшла глибше в острів.
- Фруктвік досить близько. - Тільки ми підійшли до наступного коридору, як знову наткнулися на ту саму слиз, яка поширювалася все далі і надалі. Знову ж таки, якщо хтось прибрав цю слизу, то можна було почути роздратований рик, навіть не використовуючи волі спостереження. - Йдемо, він всього за кілька сотень метрів звідси.
Ми спустилися глибше в печеру, і нам майже відразу зустрілися ікринки, які були досить маленького розміру, якщо порівнювати з тими, що ми вже бачили.
Чим ближче ми підходили до того самого рибо-людини, тим частіше мені доводилося прибирати слиз і тим більше цей самий рибало-чоловік злився. Кінець кінцем ми дійшли до місця, де і має бути цей здичавий. Тут печера досить сильно розширюється, тут навіть більше місця, ніж у тій печери з ікринками, і що найбільше цікавить це озеро лави.
Поряд з цим озером, сидів здавалося нічим не відрізняється від інших здичавий, але, як тільки він побачив нас, він не почав просто бездумно нападати. Фруктвік встав з землі, перестав намагатися поширювати свою слиз, і рича дивився на нас трьох.
Бух*
З стелі впали двоє трьохметрових здичілих, які стояли перед фруктом, але й вони поводилися дивно, не нападали на нас.
- Кхр! Кхаа, хаа! - Фруктвік видав дивні звуки, і дивився на нас вибагливо, ніби чекав нашої відповіді.
- Здається ця рибо-людина щось питає. - Сказав нам Гарп, однак фруктовик нахмурився, коли почув слова Ґарпа і почав йти в наш бік. З його рук стекла та сама помаранчева слиз, аж поки вона не придбала форму палиці і не затвердила. Фруктвік дивно подивився на Гарпа і потикав його цією самою палицею.
- Не торкайся до мене цієї гидотою. - Гарп відкинув палицю, зламавши її. У цей же момент, дві великі здичілих з риком кинулися на Гарпа. Здавалося, що нарешті вони почали поводитися нормально, як в наступний момент і сам фруктовик з гучним візгом накинувся на Гарпа.
- Що в біса відбувається? - Гурен дивно подивився на фруктовика, який неначе підчепив сказство і якого за шию тримав Ґарп. Двоє великих рибо-людей, який накинулися на нього раніше, вже лежали мертві на землі.
- Ну... Мабуть ми порушили якесь правило поведінки в їх суспільстві або щось з цього. - Гарп почухав голову. - Може я зробив щось образливе. - Ґарп трохи подумав, але похитав головою і направив руку з фруктовиком в мою сторону. - Чи візьмеш його фрукт?
Я ж без роздумів кивнув головою. Невідомий фрукт диявола з надзвичайно дивною здатністю, варто вивчити його, може цей фрукт навіть сильний. Я підійшов до рибо-людини, але тільки я простяг руку, щоб доторкнутися його, як з рук цього фруктовика виокремилася ця сама слизь, а після вона затверділа, зробивши йому тим самим два леза на руках.
Рибо-людина відразу почав розмахувати ними в сторону Гарпа, намагаючись порізати його. - Якось слабо... Але Гарп просто розчарований, коли цей здичався Ґарпа, шкіра Гарпа перед ударом покривала волею зброї, якою блокував увесь урон.
- Якщо його вбити, процес захоплення пройде швидше.
- Міг одразу сказати? - Ґарп посилив бій, ламав шию цьому здичілому. Лезія на його руках почала повільно перетворюватися назад у слиз, а я поки фрукт не переродився, поклав руку йому на груди, і швидко провів процес виведення фруктів. Коли я відсунув руку від грудей здичілого, з темряви почав повільно з'являтися звичайний круглий фрукт, але з орнаментом у вигляді підточок, здавалося, що візерунок просто розтікається. - Так от як відбувається процес ... - Ґарп взяв чорний дияволський фрукт у мене з рук і розглянув його.
- Дивно все ж. - Гурен задумливо оглянув кімнату, кілька разів тримаючись на озері з лавою. - Якщо б це місце було затоплене, то крім смерті фруктовика, цього озера тут не повинно бути.
- А може це він заблокував воду? Він же може зробити свою слиз твердою, він міг закрити кожен в хід печеру і таким чином не дає води потрапити всередину. Але це повинно бути дуже складно, чи в ньому був такий контроль, щоб закрити печери по всьому цьому острові, навіть я швидше за все не зможу покрити весь острів темрявою.
- Це стає все цікавіше. - Ґарп повернув мені фрукт. - Швидше за все щось або хтось ще блокував печери. Пам’ятайте, що ці два особи захищають цей фрукт ієрархію. Думаю, що він не на самому верху харчового ланцюга в цьому місці повинен бути хтось крутіший і сильніший. Я хочу дізнатися, поки не з'явився флот Дозору.
- Вперше бачу тебе таким захопленим.
- Ваха, ти можеш цього не знати, але я раніше дуже любив відкривати нові місця. Що може бути краще, ніж невідомо звідки з'явився острів зі своїми таємницями. - Ґарп з маленькою посмішкою подивився на кілька проходів, один з яких вів нижче, а інший просто вводив прямо.
- Хм... Здається, нічого цікавого немає. - Гурен задумливо дивився на два проходи. - Якщо в цьому місці дійсно має бути хтось крутіший цього фруктовика, я думаю він повинен знаходитися нижче. - Гурен поставив запитання, дивлячись на Ґарпа. Проте сам Гарп про щось думав, а його погляд біг по підлозі.
- Прохід вниз веде до глухого. На глибині п'яти кілометрів печера закінчується великим, де виглядає велика закладка ікринок. Але я відчуваю там когось великого... Ось тільки якщо піти прямо, то наступний прохід веде ще глибше в острів, там навіть моя воля спостереження не бачить нижче.
- А острів то дійсно величезний... - Я подивився на два проходи, але просто потиснув плечима. - У нас цілий тиждень, думаю, немає сенсу думати куди піти, все одно встигнемо побувати всюди.
- Бваха, ти правий, тоді підемо спочатку вниз.
- Ще чого. Ти забув, що ми не відпочивали після небесного острова? Ми відразу наткнулися на це місце, я хоч і можу продовжувати, але я сильно втомився. - Ґарп відразу погрустнув, коли почув мене. - Не поводься так, ніби це ми винні, давай просто передихнемо. Це місце здається дуже непогано, тільки трохи жарко.