- А може перевіримо цю штуку? Хто сильніше вдарить, той і виграє приз. - Гурен показав на дерев'яний молот, яким потрібно вдарити по пластині перед самою платою екран, де і показана сила удару.
- Ти жартуєш? - Я дивно подивився на Гурена. - Якби з нами був Ґарп, він би відразу погодився і розламав цю штуку, але я не хочу таким займатися, ще потім заставлять виплачувати збитки. - Я похитав головою і подивився в бік мушель, які дуже швидко рухалися по колу, і на одній з таких зараз і був Ґарп.
- Як хочеш, я все одно спробую. — Гурен підняв дерев’яний молот, який мав легонький для нього, і обвалив його на пластину, де відразу з'явився вмятина від молота. Екран видав значення в дев'ятсот дев"яносто дев’ять. - Е? Я ж не з усієї сили бив, він уже зламався або що з екраном? - Гурен поклав молот назад на підлогу і розчаровано похитав головою. - Слухай, може підемо в готель? Здається, дощ збирається. - Гурен подивився на хмари, які майже покрили небо.
- Ти правий, треба йти в готель. Тоді почекаємо Гарпа і підемо разом. - Ми підійшли до Ґарпа, на якому перебував Гарп. Я з холодними очима подивився на хмари, які вже повністю покривали небо. Не вірити, що це природні хмари.
- Я все чекав, коли ж цей ідіот піде подалі, щоб я міг убити вас трьох разів. - Позаду Ґурена, з землі з'явився хлопець, який був в одних мішках штанах і з банданою на голові, а також із витяними вухами, які базікали на рівні грудей.
- Э? Чувак, ти хто ще такий? - Гурен серйозно подивився на несподіваного Енеля і підійшов ближче до мене. У той же час я почав збирати темряву у своїх ногах, щоб покрити хоча б невелику ділянку темрявою.
- Я чув про що ви говорили. Прийшли, щоб позбутися мене? Я ха ха га. Жалюгідні істоти з синього моря кажуть, що схоплять мене? То ж з'яви різницю між нами. - Енель швидко підняв руку в небо, як через секунду великий стовп блискавки вирвався з хмар, і вдарив прямо у атракціон, де зараз повинен знаходитися Ґарп. - Я ха га, хто тепер сміття? Це ще не все, однак я не буду чіпати вас двох, ви просто негідні того, щоб пащу від моїх рук. - Енель клацнув пальцями, і з хмар прямо над нами впало двоє людей.
- Я ж правильно розумію, що це той самий? - Гурен трохи нервово подивився на наслідки атаки Енеля. Місце, куди вдарив стовп блискавки, тепер було повністю спалено. Лише декілька великих ракуш не розплавилися. Одне можна сказати точно, що всі крилаті на атракціоні тепер вже мертві.
- Як ти смієш звертатися до вищого поняття з такою зневагою! - Закричав на Гурена один з його лакеїв. Лакей в сонцезахисних окулярах підвів свій меч, і вказав їм на Гурена. - Ти потрапиш у пекло. - Чоловік помахнув своїм мечем, і той відразу перетворився на батіг, який на високій швидкості полетів у Гурена.
- Хм... Чому меч перетворився на батіг? - Гурен, вкритий волею озброєнь рукою перехопив батіг і просто розглядав його. Вираз обличчя цього чувака було здивований, коли побачив, що Гурен перехопив його атаку голою рукою, однак він відразу спробував потягнути на себе. Але не зміг його зсунути взагалі.
- Не розумію... - Сказав мужик, однак в цей момент, одна з плит, яка залишилася ціла після потужної блискавки Енеля була відкинута в бік, і здався Гарп від тіла якого йшов пар.
- А це було гаряче. - Вся одежа на тілі Гарпа була спалена, але сам Ґарп тільки розмивав свої плечі. Енель ж, як тільки побачив, що з Гарпом нічого не сталося, відкрив свій рот в шоку і викотив очі. - Так це ти зробив? - Голос Гарпа був холодним. Він дивився на Енеля, а потім озирнувся. - Я обіцяв своєму другові, що не буду влаштовувати неприємності... - Ґарп почав йти в сторону Енеля, поки той відходив від шоку.
Так само як і в шоку, на конгрес прибували й лакеї Енеля, які не могли повірити своїм очам.
- Виродок, як ти посмів вижити після моєї атаки? - Енель, досить швидко вийшов зі сходира, і цього разу його брови нахмурилися і з пихатим обличчям створив в руках по кулі блискавки, які миттєво кинув до Гарпа. Ось тільки Гарп одним рухом руки заблокував обидва кульки. - Це якийсь розіграш? - Енель нахилив голову. - Що за брудні трюки ти використовуєш? Неможливо вижити після моїх атак, а ти зробив це двічі.
Я ж у цей момент торкнувся пальцем Гурена, і темрява відразу обволокла його тіло. Кнут, який він все ще тримав у своїх руках, почав повільно затягуватися в його руку, а точніше в мій вимір. Так само покривши і своє тіло темрявою, я зробив крок вперед до Енелю. - Ти звичайний. Нікчема, яка не гідно навіть дивитися на Ґарпа. Упадай на коліна і починай вилизати землю, тоді твоя смерть буде швидкою.
Довкола запанував тиша. Енель непереконливо подивився в мою сторону, а потім озирнувся навколо, ніби шукаючи, кому я це сказав. Його обличчя почало повільно ставати червоним від гніву, а в очах було тільки лють. Без слів він миттєво опинився переді мною, і в мені вже стирчала не пойми звідки з'явився золотий жезл.
- О, так ти образився? Знаєш, твоя смерть стоїть прямо перед твоїми очима. - Енель здивовано подивився на палицю у своїх руках. Я не відчував ніякого болю, якщо точніше, то він просто занурився в мою темряву. Я просто схопив руку Енеля і заблокував його силу фрукта. Ставши невіруючим, Енел почав тиснути його руку до кришталика.
- АААAa! - Енель впав на коліна, намагаючись притримувати свою зламану руку. Вже не кажучи про те, що це перший раз, коли він відчув біль за довгий час, він навіть не може перетворитися назад у блискавку, адже сила фрукта заблокована. - Як це можливо? - У крикі запитав Енель, що він навіть не вірив своїм почуттям.
- Якщо відірвеш собі руку, то зможеш втекти. - З маленькою посмішкою сказав я. Повільно на обличчі Енеля з’явилося сказ. Він завів другу руку за спину, і витягнув звідти маленький кинджал. Але замість того, щоб відрізати собі руку, він знову втикає ніж у мене і дивиться, як його він повільно зникає в чорному димі. - ...Може ти і володієш сильним фруктом, але ти не можеш називатися вищим. Може ти вбив би Ган Фола, але тільки через те, що він теж слабкий. - Ділянка на 10 метрів навколо мене миттєво стала покривати темрява, і всі прибічники Енеля, як він сам, почали в неї занурюватися, поки зовсім не зникли. Розвівши темряву, яка покривала, як моє, так і Ґурена тіло, я подивився на Гарпа, який з похмурим обличчям підійшов до нас.
- Тобі пощастило, що він не володіє волею озброєння, адже ти вчинив нерозумно, бо прийняв його атаку. - Гарп подивився на місце, де зник золотий жезл Енеля. - Ти міг заблокувати атаку, але прийняв її на себе, чи типова поведінка фруктовиків логіки проявлятися і в тебе? Пам’ятай, що й сам говорив, ніби вони не живуть так довго.
- ... - Я міг тільки мовчки кивнути головою, не міг же я йому розповісти, що вже знав, Що він не володіє волею озброєння.
Ґарп повернувся і подивився кілька людей, які зі страхом в очах дивилися на нас трьох і на зруйнований атракціон. - Чорт, цей виродок спалив мій одяг. - Ґарп тільки зараз подивився вниз, і зрозумів, що стоїть при всіх абсолютно голий. Він повернувся до мене і вичекав, дивлячись на мене.
- У мене немає одягу на твій розмір. Можу тільки простирадло підкинути. - З моєї руки вилетіла простирадла, і Гарп обв'язав її навколо свого тіла. У цей час до парку вбігло багато білих беретів, і вони почали оточувати нашу місцевість. Через кілька секунд з’явився і Ган Фол, який був пряміком на рожевому льотному коні. Вона приземлилася за два метри від нас, і Ган Фол зістрибнув з коня, дивився на спустошений атракціон.
- ...Невже він знову втік? Чортів виродок, чому він напав саме зараз. - Фол перевів погляд з засіченої ділянки. - Знову смерть, все через нього... Як же я хочу вбити його.
- Не турбуйся. - Гурен поклав руку на плече старого.
- Що? – Фол скинув руку Гурена зі свого плеча. - Не турбуватися чорт візьми? Цей виродок знову вбив людей, а що робили ви? Ви сказали, що схопіть його, але я щось не бачу його тіло, який валяється біля моїх ніг!
- Та заткнись ти. Ми схопили його, просто Гару відправив у своє вимір. - Ґарп показав у мою сторону, а Фол дивно подивився на нас трьох.
- Стой... Ви його схопили? Покажи мені. - Фол повернувся в мою сторону. Я ж покрив долоню темрявою, і звідти виліз обличчя Енеля, яке я показав Гану Фолу.
- Ми заберемо його з собою. - Сказав я Фолу і розсіяв темряву. - Ми зловили двох його лакеїв, якщо є інші, то вони зараз десь ховаються.
- Так цьому прийшов кінець... Прошу прошіння, що зірвався на вас. - Фол нарешті випорожнювся і його плечі розслабилися. - Я не проти, щоб ви його забрали, не хочу його хоронити у своїх володіннях, буду навіть радий, якщо ви викинутите його тіло в море, аби він годував рибу.
- А там були діти... - Сказав Ґурен, погляд якого був звернений до тих самих руїн. - У нього була така сила, яку він використовував так безвідповідально...
- Ты прав. Я радий, що ми більше не будемо влаштовувати похорон через нього. Боляче дивитися, як хтось втрачає своїх близьких, а ми не можемо навіть покласти тіло в труну, адже навіть кістки згоряють від його блискавиць. Ви троя, дайте мені слово, що якщо хтось схожий на Енеля заволодіє силою цього фрукта, ви його схопите.
- Не хвилюйся Фол, поки ми будемо жити, ніхто не буде використовувати цей фрукт. - На обличчі Ґарпа нарешті з'явилася усмішка. Він подивився на Гурена, погляд якого був серйозним і той кивнув головою. - Коли все закінчилося, тоді ми підемо в готель, вже досить пізно.
- Стривайте. Я пропонував вам піти в готель, щоб ви не відходили з хмарного острова, але потреби у цьому вже немає. Чи хотіли б ви відвідати місцевість, де можна відпочити?
- Непогана ідея. - Сказав Ґарп, і Ган Фол з усмішкою сів на свого рожевого коня. Ми зробили досить повільно, але як тільки Ган Фолл дізнався, що кожен з нас може пересуватися повітрям, ми дісталися до ще одного острова на стебло за кілька десятків хвилин.
Але через розріджене повітря, весь шлях, який ми зробили з Гуреном, здавався нам неймовірно складним, раніше ми б і не звернули на це увагу, але зараз ми обидва лежали на твердій землі і намагалися відпочинатися.
- Ви щось зовсім розв'язали, мабуть вже завтра доведеться почати тренування. Ти ж не проти, що ми побудемо тут деякі час?
- Ще чого, я тепер вам завжди радий. До речі, ти ж хотів отримати кілька ракуш, підемо я покажу тобі їх. - Ган Фол та Гурен пішли кам'яною стежкою, залишивши нас двох валятися.
- Це жорстоко... - Сказав Гурен і повернувся до мене. - Я все ніяк не можу вирівняти дихання, тут чертовски важко дихати.
- Звикнеш, в майбутньому у тебе не буде слабкості перед висотою. - Навіть говорити складно, так швидше закінчується кисень... - Отримаєш фрукт після тренування. - Сказав я Гурену і піднявся з землі.
- Добре... Можеш мені допомогти? - Гурен простягнув руку до мене, але я не звертаючи на неї уваги, просто поплив далі дорожче, куди і повинні були піти Ґарп та Ган Фол. - Ну і добре... - Гурен кряхтя піднявся з землі, і теж поплив за мною.