- І якого Йонко ви повідомили про це? - Я звернув погляд від Головного Командувача і подивився на дівчину
- Думаєш ми так просто тобі розповімо? - Руки дівчини тремтіли, коли вона дивилася на нас з Гарпом.
- А у вас і вибору немає. Або розкажіть нам зараз, або у вас випалюють потім це в імпел Дауне. Звичайно, ви знаєте що краще для вас.
- Але якщо він дізнається, що ми розповіли, то він нас вб'є. - Теп, трохи підвівся з підлоги, і з викликом дивився на нас.
- Хм... Це ж Кайдо, так? - Запитав Ґарп, і обвів нервових зрадників своїм поглядом. - Ти сказав "він" не матуся, Белоусу це не потрібно, Шанкс теж ніколи не цікавився технологіями і залишається тільки Кайдо. Що ж, дякую за співпрацю. - Ґарп махнув рукою, і вийшов з кабінету, залишивши мене одного.
- ...Ви знаєте, що таке божевілля?
У кабінеті почали розчавлюватися крики страху, які несподівано закінчились через хвилину, а я спокійно залишив офіс, щоб побачити що стоїть поруч Гарпа, зі скрещеними руками. - Треба знайти нового головнокомандувача, залишу це на тебе. Постарайся до того, як закінчиться шторм.
- Що? А чому я, хіба ти не можеш?
- Ти ж тепер лейтенант, спробуй сам цим зайнятися, не завжди же я буду за тебе виконувати всю роботу. - Ґарп помахав мені рукою, і звалив.
- Та ти взагалі свою роботу не виконуєш. - Я вийшов і почав думати. Якщо потрібно вибрати нового головнокомандувача, то мені потрібні досьє інших назорних... Секретаря тут немає, швидше та дівчина з саблею і була ним. Гаразд, тоді пошукаю поки в кабінеті.
Я зайшов назад до кабінету, і відкривши перший же ящик, я почав р шукати в ньому. Але тільки я почав розбирати другий, я встав на ноги, і подивився на стіл, а саме на слимаків на столі. Коли я підійшов до них і розглянув їх, то побачив на кожному з них записку.
- Штаб, острів Сахе, перший флот, гучномовець. - Я натиснув на єдину кнопку, тримаючи в руках гучномовець і роздався звук, ніби заробили динаміки. - Кхм, прошу містера Гурена піднятися на сьомий поверх, і зайти в кабінет до головнокомандувача. - Я повторив повідомлення ще раз, і поклав трубку. - Ух... Який геморой. Тупий Гарп, я ж навіть не знаю, як все влаштовано. - Поклавши слимака на місце, я вирішив не вставати зі стільця і перевірити ящики в столі. - І навіщо їх замкнути. - Пориваючи всі ящики, я зрозумів, що усі вони замкнені, а де знаходитися ключ, Я не знаю.
Тому, приклавши палець до замкової щілини, я пробив її пальцем. Роздався звук, ніби щось відламалося, і я спокійно відкрив ящик. Хм, доповідь охоронних кораблів, остання датована восьмим числом, це було два тижні тому, тоді і була абсолютно напад на базу. Подивившись ще кілька звітів, я засунув ящик і відкрив наступний.
Проглянувши п’ять ящиків з шести, я не зміг знайти нічого. Тільки було мені хотілося розкрити останній звук у двері.
- Це Гурен, ви мене викликали!
- Входи. - Я крикнув і побачив, як в кабінет входить схвильований Гурен. Він швидко озирнувся і побачив мене, який сидів за столом головнокомандувачу розкрив свої очі.
- Ээ... Що ти тут робиш? Я весь перенервував, мені здавалося, що всі на мене дивляться і думають, ніби я небіжчик.
- Дуже цікава історія, будеш розповідати її потім своїм онукам, а зараз допоможи мені. Ґарп кинув на мене свою роботу, і я повинен знайти нового головнокомандуючого, прогнозуючи твоє питання, минулий командувач сильно постраждав, а замінюючий його був зрадником. Тепер мені потрібно знайти які ні будь досьє допитних, щоб вибрати з них.
- Гаразд, це не повинно бути складно, але не краще було запитати у когось, де лежать досьє безглуздих?
- І в кого ти питаєш? - Я відкрив останній ящик у столі, і побачив маленьку стоску паперів, а на самому верхньому аркуші було написано жирним шрифтом досьє. А нижче досьє на трьох допитних, з рангом лейтенанта і вище.
- Ну, запитати у самих дозорних, я не знаю, Я ж усе життя прожив в селі, звідки мені знати, як тут все влаштовано.
- Замолчи, я вже знайшов. - Я поклав на стіл п'ять аркушів, які мали три маленькі літери. Невже їм так шкода папір... Я прочитав перший листок з досьє, і це викликало в мене суперечливі почуття. Досить виконавчі і вірні, але слабкі лідерські якості, і сила теж залишає бажати кращого. Окей, вони тільки звання лейтенанта. На наступному аркуші також були одні лейтенант, яких я б не почав виконувати командуванням.
А ось решта листівки складалися з досьє на лейтенант-коммандерів, коммандрів і капітанів. І вже ці викликали хороше почуття. Двоє капітанів навіть вміють використовувати волю спостереження, що досить шкода, адже 30-сорока літні чоловіки за все життя навчилися лише одного виду волі.
І до речі один коммандер володіє диявольським фруктом типу парамеції, який дозволяє покривати свої пальці дивним світлом, і завдяки цьому він може м'яти будь-який об'єкт, як пластилін. Досить дивна сила, але вона так само не є марною.
- Добре, значить варто поговорити з усіма капітанами з цими двома коммандерами, і ... Все. - Забравши решту досьє назад у ящик, я показав те, що сподобалося мені назорних Гурену.
- Ну, начебто не погано, тільки вони всі... слабкі що-ли. Тільки капітани більш менш. - Я міг на це тільки кинути головою.
- Але в усіх найвищі лідерські якості і для командуючого, як за мною це головне... Слухай, я зараз виконав роботу звичайного секретаря, але що робити далі? Ну, я виберу дозорного на новий пост, а як утвердити то його? Мене ж ніхто не послухає.
- Подзвони Гарпу, він же повинен тебе навчати, хіба ні?
Я дивно подивився на Гурена. - Коли Гарпа турбувалася, що він там повинен робити? - Але я все ж поставив на стіл свій Ден муші, і зателефонував Гарпу. Тільки він взяв трубку, як я відразу заговорив. - Я знайшов кілька кандидатів, але що мені робити далі?
- Ээ... Всіх вас молодь треба вчити. Запроси їх до себе в кабінет, і вибери того, хто сподобається, а потім за гучномовцем, об'яви про нового командувача.
- Що за маячня? - У кімнаті запала тиша.
- Та жартую я, просто хотів подивитися дійсно оголошуєш про це в гучномовець, Бваха. - Поки Гарп сміявся, я взяв заливку з гучномовцем і включив її.
- Прошу всіх, кого я назву підійти до кабінету командуючого. Через те, що минулий командувач не може виконувати свою роботу, а його заступник виявився жорстоко схоплений Ґарпом, за зраду, буде вибиратися новий командуючий.
- Е-ей, це не так робиться. - Поки Гарп щось говорив, я назвав усіх, кого хотів би бачити в цьому кабінеті, і поклав трубку гучномовця.
- Наступного разу, дай мені хоча б побачити, як це правильно робиться. - Я з роздратуванням скинув дзвінок, тим самим мало не вбивши слимака. Поклавши перед нею ще одну дольку яблука, я відкинувся на спинку і задер голову.
- Ти виглядаєш роздратованим.
- Бо так і є. Замість того, щоб навчати мене, Ґарп кидає мене в колодязь обмотав ланцюгами. Що я можу зробити, окрім як не показати своє роздратування? - Покаявшись на стільці, я почав чекати, поки підійде перший кандидат. І незабаром у двері пролунав перший стук. - Заходьте.
Двері відчинилися, і з'явився перший чоловік. Дівчина років тридцять, у званні капітана, не володіє жодною волею, тільки знає всі технології рокусики на більш-менш прийнятному рівні. Дівчина впевнено увійшла в кабінет і підійшовши ближче, побачила мене за столом.
- Мене звати Гару, прошу присаживайся і розкажи, ким ти бачиш себе через п'ять років? — Поклавши руку на кулак, я почав ставити дівчині стандартні запитання для прийняття на роботу.
Минуло три години, за цей час я провів співбесіду з усіма кандидатами і злих очима подивився на Гурена.
- Слухай, не дивися так на мене. Я не винен, що ніхто не може нормально відповісти на твої питання, звідки ти їх взагалі взяв? Знаєш, як було весело дивитися на них, коли ти їм говорив чому ти повинен найняти саме їх.
- Тупий Гарпе, я хочу вбити кого-небудь. - Я знову дістав дэн ден муші, і подзвонив Гарпу. - Я вибрав більш-менш підхожого кандидата, якого я не хотів убити. То що тепер?
- Ех, ти занадто бурхливо реагуєш, заспокойся. Скажи мені ім'я цього назорого, і я з усім розберуся.
- Майк Дресс.
- Гаразд, а тепер можеш відпочити. — Я кинув трубку, і встав зі стільця, підійшов до дивана, та ліг на нього. - Якщо мене зараз відхоплять, я точно вб'ю...
Тук* туки
- Хаха, слухай, давай я сам розберуся, а ти відпочинь. - Гурен нервово подивився на мене. - Заходьте! - Гурен сів за стіл, і подивився на ворухливий.
- А... Командувач, у нас проблеми. - Огидний трохи завис, коли подивився на Гурена, але швидко змивався.
- Що це?
- Б-був помічений невідомий флот. Кораблі почали оточувати базу, можливо, що там сотня кораблів.
- Ахх... - Я втомився випорожнюється, і подивився у вікно, де за спалахами грому бачилися силуети кораблів. - Невже це флот Ласт Буйва? Не дурість, вони б нав'язалися штурмувати базу без капітана. - Гурен глянув на мене. - Я так розумію, що все вже попереджені?
- Э... Д-да, все вже готується до облоги. - Назорний кинув на мене погляд, і знову подивився на Гурена. Я ж дістав завитку, і знову подзвонив Гарпу.
- Ґару, що тобі знову потрібно?
- А ти не чув? Невідомий флот наближається до бази. Раз командуючого немає, то хто повинен взяти на себе управління? Звичайно, ти.
- Э? Але я не хочу.
- Чт... Що? Це не прохання! Якщо не візьмеш командування, то я подзвоню Сенгу, тут якраз є ден ейші для зв'язку з маринфордом і розповім йому, що ти не виконуєш свої обов'язки.
- У... Гаразд, попроси капітанів зібратися на платформі сім. - Ґарп поклав трубку, а я просто закрив очі і спробував розслабитися.
- Ґурен, я перекладаю це на тебе, мені потрібно трохи відпочити.
- Добре, ти вільний. - Гурен кивнув головою, і звільнив дозорного.
- Я ж навіть не спав вночі... - Доставши з простору подушку, поклав її під голову, і спробував розслабитися.
Бам*
Звук вибуху почувся, і ядро з ворожого корабля прилетів прямо в стіну, вибивши кілька цеглинок.
- Походу по нам почали обстріл.