Тільки - но піднявшись на палубу, я побачив одну дівчину з сигарою в роті, яка стояла, обблокувавши борт корабля. Я озирнувся, і розгорнув волю спостереження, але єдиною людиною на кораблі, була тільки ця дівчина.
- Не знаю хто ти такий, але чи не хочеш ти вибачитися перед ними? - Дівчина вказувала пальцем на піратів, яких я зіштовхнув у воду. Хм... Це ж один з мечей клас Рё Вадзамоно на її поясі. Зрозуміло, так це Кокуґі Софі, мечниця з нагородою сто тридцять мільйонів біликли.
- Я тут шукаю твого капітана, не підкажеш де він зараз?
- Я ж сказала, вибачся перед ними. - Софі поклала руку а меч і загрозливо подивилася на мене.
- Э... Невже я повинен просити прощення за те, що виштовхнув сміття зі свого шляху?
- Малюк, ти мабуть нариваєшся... - Софі швидко висунула свій меч, змахувала їм, і відразу засунули назад в ножни. На палубі з’явилися три великі подряпини. - Я не вбиваю дітей, але покарання може легко. Так що вибачся, і зможеш піти мирно.
- То ти пірат зі своїми принципами. Добре, тоді я відповім тим же. Скажи де твій капітан, і я не буду тебе вбивати, тільки трохи накажу. - Я трохи підвів кутки губ, і зробив крок назад. Через мить в тому місці, де я стояв з'явився слабкий порив вітру.
- Хто ти такий? - Софі нахмурилась, і встала у стійку готовий до атаки. - Мисливець за головами? Дитина б не зміг ухилитися від такої атаки.
- Ох, щось я забув надіти це ... - Я покрив всю спину разом з головою темрявою, і через секунду на мені з'явився білий плащ і чорна кепка.
- Варта... До того ж не слабкий. Тоді у мене просто немає вибору, вибач, я повинна прибрати тебе з шляху мого капітана. - Софі швидко побігла до мене, створюючи при цьому смиканнями своєї катани.
- Хоч ти і володієш мечем класу Рё Вадзамоно, ти мені не суперник. — Я легко ухилився від слешей Софі, і незабаром вона опинилася в метрі передо мною. Я просто завів руку за спину, і використовував силу тяжіння на слеші від якого я звернувся раніше. Софі зробила випад своєю катаною, але в наступну секунду їй довелося ухилитися від слеша, який я притягнув.
- Чт... Як ти це зробив?
- Не має значення. - Я виставив руку вбік, і зробив різкий змах створив лезо вітру. - Якщо не скажеш мені через десять секунд, де твій капітан, то мені доведеться допитувати тих піратів, що охороняли містк. - Я почав робити періодичні помахи своєю рукою, а Софі намагалася заблокувати їх. Біль не був таким добрим, але кожен з лезів вітру змушував її йти на півкіло. - Один... Два... Три... Чотири... - З кожною секундою я робив все більше і більше помахів, поки Софі не вперлася у борт корабля.
- Зупинись! - Закричала Софі, і ледве заблокувала леза вітру, які вже летіли в її бік. Як тільки я зупинився, Софі встромила свою катану у палубу і почала заблоковуватися об неї важко дихати. Поки через мить не звалилася на палубу, а з її рота не потекла кров.
- Хм... Вона прийняла отруту? Ні. - Я покрив свою руку темрявою, і почав притягати до себе її меч. Меч відразу відірвався від землі, і на високій швидкості полетів в мою сторону, поки не увійшов у мою руку, та почав повільно в неї засмоктуватися.
- Що ти з нею зробив? - Людина в капелюсі, яка кілька секунд тому піднявся на містк, подивився на лежитьу Софі, і швидко підбіг до неї. Чоловік опустився перед Софі на коліна, і взяв її на руки. - Гей, Софі, ти в порядку? Твої недавні рани відчинилися, я ж казав тобі, щоб ти не бився. - Чоловік, не звертаючи на мене увагу дістав бинти, і піднявши сорочку Софі, почав знімати об'явлену пов'язку з її тіла, заміняти її на нове. Минуло лише п'ять хвилин, я не переривав мабуть лікаря цього корабля, і просто дивився, як він рятує свого напарника. Як тільки чоловік поміняв пов'язку, він дістав якийсь пляшка з свого кишені, і влив вміст у рот Софі, а після випив і сам. - Дякую за час. - Чоловік поклав Софі назад на палуби, і встав на ноги повернувся в мою сторону.
- Мені нікуди поспішати, мені просто потрібно дізнатися місцезнаходження вашого капітана.
- Я тобі не можу цього сказати. - Чоловік витягнув з кишені ще одну пляшечку. - У мене в руках сильна отрута, яка миттєво випаровується при контакті з повітрям, і створює отруйну хмарку. Будь ласка, забирайся з корабля і більше не повертайся. - Погляд чоловіка був холодний, але так само, як він рішуче налаштований.
- Ви, мабуть, відрізняєтеся від звичайних піратів. Але я не піду, поки не схоплю вашого капітана, не тому що мені так наказали, а бо я так хочу. - Я витягнув руку в бік бульбашка, який тримав мужик, і силою тяжіння вирвав з його рук. Як тільки маленький круглий пляшках опинився в моїх руках, я просто викинув його у море. Погляд чоловіка був ошаранений. – Хм... Я не проти, щоб відпустити одного з вас. - Я трохи посміхнувся, і подивився в очі обшарпаного пірата. Коли той зрозумів, що я сказав, він стиснув кулаки і почав скреготати зубами.
- ...Де докази, що ти стримуєш своє слово?
- Навіщо мені докази? Я просто великодушно запропонував врятуватися одному з вас. - Я почав повільно йти в їхній бік. - Це буде мій перший раз, коли я щаджу пірата. Але врешті-решт мені потрібно схопити тільки вашого капітана, ви мені не потрібні, але ви все ж пірати, і я пропоную вибір. - Я став прямо перед чоловіком.
- Я... Я... Я прошу, відпусти нас обох. - Чоловік впав на коліна, але не схилив свою голову, він дивився мені прямо в очі. - Якщо наш капітан дізнається, що ти схопив мене або Софі, то він тебе дістане звідки завгодно. Якщо відпустиш нас, то зможеш піти спокійно.
- Як благородно з твого боку. - Темрява почала повільно поширюватися від моїх ніг в сторону чоловіки і дівчата, але, як тільки темрява повинна була доторкнутися до чоловіка, вона обступила його, і досягла Софі, яка за секунду починала поволі занурюватися в неї. - Якщо ти не вибрав, то виберу я. За твою голову не призначена нагорода, тому ти мені не потрібен.
- Ти пошкодуєш про це.
- Благородні пірати, які здійснюють темні угоди. Я думаю, що ви самі рано чи пізно б підібрали. Чи ти скажеш, де твій капітан?
Чоловік усміхнувся і подивився в бік парку. - Якщо ти сам шукаєш смерті, то вперед. Він зараз у парку разом з нашим коком. - Я розсіяв темряву, і пішов до містка.
- Якщо ти збрехав, що я знищу ваш корабель і вб'ю тебе разом з Софі. - Я помахав рукою похмурому чоловікові, і спустившись з мосту, побачив двох мокрих піратів, які жорстоко дивилися на мене. Тільки вони хотіли напасти на мене, як з корабля почувся крик.
- Не чіпайте його, він уже йде. - Пірати перевели погляд наверх, і побачив чоловіка в капелюсі. Пірати швидко кивнули, прибили свої мечі і пропустили мене. Не встиг я відійти і на десять метрів, як за допомогою волі спостереження, я побачив, що чоловік дістає дэн ден муші, і комусь телефонує.
- Слухаю?
- У нас проблеми. Дозорі дізналися про наше місце розташування. Один з них, хлопець зі дивною здатністю, він схопив Софі.
- Це погано... Що він має за здібності і скільки назорих?
- Я не знаю про кількість безглуздих, бачив тільки самого хлопця, але цей хлопець вміє притягувати до себе речі, і поширювати чорний дим по землі, яка може втягнути в себе об'єкт. Я сказав йому де ви знаходитесь, прямо зараз він відправляється у вашу сторону.
- Дякую Ейф, я подбаю про нього. - Ган Ельдеро поклав трубку, а я переконався, що він знаходиться саме в парку, і продовжив спокійно йти.
Подорож від порту до парку була дуже близько, лише трохи більше кілометра. Прямо зараз я стояв на вході парк, і перше, що я помітив, було відсутність людей. Невже він всіх розігнав? А може просто взяв у заручники.
Я пішов у парк, і спостерігав за обстановкою з допомогою волі. Сам парк не надто великий, але тут багато не небезпечних рослин, які повинні жити на цьому острові. Вже досить скоро, я був поруч з центром парку, і моя воля спостереження помітила двох людей. Дехто стояв біля фонтану, а інший стояв трохи в віддалі і ховався за високим стовбуром місцевої квітки.
Як тільки я побачив Ельдеро своїми очима, він повернувся в мою сторону і подивився на мене холодним поглядом.
- Так це ти схопив Софі. Я думав ти будеш вище.
- А ти прямо такий, яким я тебе собі і уявляв. Сподіваюся твій друг не заважатиме нам, і ми б'ємося нормально. - Ельдаро трохи задушив очі, і кивнув головою.
- Дякую, що ти не чіпав мого лікаря, я буду поряд з тобою чесно. Раз ти зміг перемогти Софі, то повинен бути сильним противником, але їй зі мною не зрівняється. - Ельдаро швидко рвався в мою сторону, і відразу зник, щоб з'явитися за спиною і вдарити мені у спину. Завдяки волі спостереження я зрозумів, що він може використовувати техніку, схожу на сорову. Я трохи помістив торс, і зустрів кулак Ельдеро своїм ліктем.
Бах*
З’явилася слабка ударна хвиля, яка лише трохи підняла пил. Але ніхто не відступив, кожен стояв на землі.
- Я бив не в повну силу. - Ельдеро прибрав свій кулак, і приготувався до ще однієї атаки. Я ж мовчав, і використовував зброю, з'явився перед його обличчям, та вдарив прямо йому в обличчя. Ельдеро швидко заблокував мій удар, але я не зупиняюся продовжувати атакувати його поступово прискорюючись. Ельдеро міг передбачити і блокувати кожну атаку, але він перестав співати за швидкістю моїх нападів.
Як тільки я хотів нанести ще удар, Ельдеро покрив свої кулаки волею і зустрів мій удар своїм. Кам’яна плитка, на якій ми стояли від ударної хвилі, не зрушила. Зрозумівши, що я нарешті зустрів пірата, який може витримати мої удари і швидкість, я також покрив руки волі озброєння, і ми з Ельдеро почали обмінюватися ударами.
Жоден з нас не пропускав ударів, кожен фінт зустрічався блоком. Наша сила була приблизно схожа, але я був трохи швидше. Але в принципі, це моя мета. Розгорнути швидкість рук до такої міри, що я міг би покрити руки вогнем.
Бах*
Наші кулаки знову зустрілися, і ударна хвиля знищила плитку під нами. З боку це виглядало, як якби тут і там раптово з'являлися ударні хвилі, але незрозуміло, що їх створювало. Після кожної атаки ми намагалися змусити один одного зненацька, використовуючи техніку для миттєвого пересування.
Але я не був у виграшній ситуації, Ельдеро використовував для атаки не тільки кулаки, але й ноги за даною ситуацією. Я ж спеціально обмежував себе і використав лише кулаками.
- У мене відчуття, що ти не б'єшся в повну силу. Я знаю, що ти володієш диявольським фруктом, чому ти не використовуєш його? - Заблокувавши мій удар, Ельдеро вперше заговорив з початку бою.
Якби я використав силу фрукта, то зміг би перемогти миттєво. І ти навіть не уявляєш, скільки сил я стримую, тільки щоб порівнятися з тобою.
Бах*
Я заблокував ногою удар, і хотів було завдати удару по животі Ельдеро, але той знову закривав мою атаку з допомогою другої ноги і швидко відстрибнув від мене.
- І навіщо тобі це? Хіба твоя мета не повинна бути в тому, щоб швидше схопити мене?
- Навпаки. Чим довше я б'юся, тим сильніше стаю. Хіба ти не відчув цього? - Ельдеро на мої слова тільки трохи насупився, і спробував атакувати ще швидше. Під час всього бою, з технік рокусики я використовував тільки сорову і геппо, все через те, що, якби показав щось ще, я б просто почав придушувати його, це ставитися також до техніки вогняного покриття.
- Раз так, то буде безглуздо продовжувати бій. - Ельдеро ухилився від мого кулака, і миттєво опинився за 50 метрів від мене прямо поруч зі своїм коком.
- Вже тікаєш? Це марно, ти не зможеш втекти з острова, та і ти мабуть забуваєш, що я тримаю Софі в заручниках.
- А ти не звернув увагу, що в парку нікого немає? Я наказав схопити всіх людей, що тут знаходяться, і сховати. - Ельдеро дістав якийсь пристрій з своєї кишені. - Це детонатор. - Ельдеро натиснув на кнопку. - Якщо я відпущу його, то всі заручники вибухнуть. Віддай мені Софі, і я піду нікого не чіпаючи.
- Эх... Ти мене щиро розчарував. Я думав, що нарешті зустрів звичайного суперника, але ти просто тікаєш.
- Ми довго билися, і я зрозумів, що мені не перемогти. Мало того, що ти стримуєшся так твої удари стають сильнішими, та і врешті-решт я пірат або хто?
-Хм... Я не зможу забрати у тебе детонатор ... Гаразд, я тебе відпускаю.
- Ии...
- І все. Я обіцяю, що не буду тебе переслідувати, але якщо хочеш забрати Софі, то ти повинен обміняти її на детонатор.