Наступного дня ми всі попрощалися з Магелланом, і залишили їм данину. Гурен був розчарований, що не зміг провести більше часу з Доміно, але ніхто на нього не звертав уваги. Магеллан сказав, що йому завжди приємно, коли до нього привезуть ще в’язнів. На цьому і розійшовся.
Коли наш корабель відплив від великої в’язниці, я побачив велику істоту. Вони ще й морських королів тут тримають. Коли я розірвав волю спостереження, у мій діапазон потрапило відразу три морських короля німого розміру. Не хотів би я штурмувати це місце ...
Шлях від імпел Дауна до маринфорда займе лише кілька годин, тому я вирішив залишитися на палубі і подивитися на море. Тучі заповнили все небо, швидше за все піде дощ... Я обблокувався на борт корабля і насолоджувався холодним вітром. Минуло всього півгодини, з тих пір, як ми відплили від імпела дауна, але тут я помітив дивність, корабель чомусь розвернувся, і зійшов з течії. У наступній секунді мені на плече лягла велика рука. Обернувшись, я побачив похмурого Ґарпа, який стояв з опущеною головою.
- Що сталося? - Ґарп стиснув кулаки, і подивився мені в очі втомленими очима.
- Макіно... Убили.
- А? - ... Вона не повинна була померти в оригінальній історії, тоді що сталося? Це якось пов'язано з проблемами у сім'ї Сабо? - Хто її вбив?
- Я ще не знаю, мер повідомив, що бар Макіно спалили, а в ньому була Макіно. Вона згоріла живцем...
Обличчя стало похмурим, і я прибравши руку Гарп з свого плеча пішов до себе в каюту. Однак, відійшовши на кілька метрів від Ґарпа, я повернувся до нього. - Корабель же пливе назад у село? - Гарп кивнув головою.
- Я сказав про це Сэнгоку, так що проблем не буде. - Я кивнув головою, і ввійшовши до себе в каюту, просто сів на диван і почав дивитися у вікно. Години пролетіли непомітно, за вікном тільки почали капати краплі дощу, двері в мою каюту відкрилися, і увійшла Хіна.
- Фух, трохи під дощ не потрапила. Ми зробили півтори тисячі помахів, Гурен все ще в душовій. - Я подивився на Хіну. Звичайний одяг, рушник на голові. Хіна сіла за крісло і подивилася на мене.
- Ти чого похмурий?
- Я скажу, як тільки Гурен прийде. - Хіна кивнула головою, і видихнуло холодне повітря. Через хмар на небі, у неосвітленій кімнаті було досить темно, до того ж ніхто не розмовляв. Через десять хвилин пролунав стук, і в каюту зайшов Гурен.
- Чортів дощ, пішов, як тільки я з душа вийшов, ще і холодно. - Гурен потер свої руки, і сів до мене на диван. - А чого світло не включите, темрява ж.
- Ми повертаємося в село.
- Що? Навіщо повертатися? Але шлях же два тижні мінімум займе.
- Хм... А я думала, що це не так, значить ми зійшли з течії. Що трапилося? - У моїй руці з'явилася пляшка саке, і три чашки. Поклавши все на столик перед собою, я відкрив саке, і розлив усе по чашках.
- Макіно убили. - Я поставив пляшку на стіл, і глянув на ослаті обличчя Гінни та Ґурена. - Її спалили у власному барі...
- Щ-що ти говориш. Ми ж бачилися зовсім недавно, хто її вбив? Хто спалив її у власному барі? - Гурен вдарив кулаком по столі, і саке з чашок вилилося на стіл, а пляшечка обкинулася. - Вона згоріла живцем... - Гурен впав на спинку дивана, і закрив свої очі рукою. Я подивився на Хіну, яка просто сиділа з мокрими очима. Один я сидів без сліз, але з поганим настрійом. Зрештою вона не перший друг, якого я втратив.
Весь зворотний шлях до села, я провів у своїй кімнаті, і в голові складав комбінації для використання фрукта у зв'язку з власним бойовим стилем. Хіна та Гурен проводили весь час у треніровому залі, де, ймовірно, виконували одну й ту ж вправу. Можливо, вони вже можуть створити слабкий лезо вітру. Ґарпа до мене не заходив весь цей час, і єдиний хто поводився як зазвичай був Вольф.
І ось, корабель пришвартувався в порту, і я вийшов з на палубу. Сонячне світло вдарило моє обличчя, і мені довелося одягти кепку. Я озирнувся, і побачив стоячі біля борту Хіну та Ґурена, обидва дивилися в один бік. На останки палаючого бару, який поступово почали зносити. Як тільки підійшов Ґарп, ми спустилися з корабля по містку і нас зустрів лише мер та двоє дітей.
- Я радий, що ви приїхали назад. - Мер виглядав трохи сумним, але для чоловіка, який пережив свою дружину і дітей, це цілком нормально. - Ми вже поховали залишки Макіно на цвинтарі, відвідаємо її зараз і пізніше зустрінемося у мене вдома. - Марр мовчки пішов, і ми всі пішли на кладовище. Ми перебували в віддалі 20 хвилин і невдовзі дійшли до могили.
Це дуже дивний світ, і можливо тут навіть існують привиди, які були показані пару разів в історії, І може навіть зараз Маконо дивиться на нас... У моїй руці з'явився один квітка сірого спокійника. Знайшовши його на одному з островів, зазвичай такий чоловік живе у кімнаті в цьому світі.
Я подивився на Гурена, якому мені здавалося було важче всіх нас. Його друзів можна перерахувати на пальцях однієї руки, і ось він втратив одного друга. Він провів усі два тижні у тренуванні і, ймовірно, як багато хто зробив би це на його місці, поставив собі мету стати сильнішим, щоб захистити дорогих йому людей. Але я не такий. Я втратив багато дорогих мені людей, і як би я не хотів їх захистити, я б не міг захищати всіх, тому я ніколи не ставлю ціль стати сильнішими для захисту близьких. Я просто стану сильнішим за себе.
Невдовзі ми всі попрощалися з Макіно і вирушили до мера. Думаю, він скаже чому, але я думаю, що Луфі та його друзі знають про це більше. Коли ми повернулися в село, то відразу вирушили до мера. У самому будинку нічого не змінилося, тільки на столі стоять порожні пляшки від алкоголю, в за столом зі склянкою віскі в руках сидів мер.
- Хто це зробив? - Першим заговорив Гарп. Це перший раз, коли я бачу його таким.
- Эх... Присядьте, я все розповім. Після того як ви поїхали, мені почали писати листи. - Вуп поставив коробку заповнену листами на стіл. Я взяв один з листів і прочитав його. У листі були погрози, і що якщо село не заплатить банді Хор п'ятдесят мільйонів, то статися щось жахливе. Я прочитав кілька листів, і в кожній з них були погрози та згадка про банду Хор. - Банда Хор сумно відома у сірому терміналі. Грабіжи, насильства, здирства. Вони з'явилися через три місяці, відколи Гару залишив цей острів. Я дійсно не думав, що вони посміються зробити те, про що написали. Зрештою за селом доглядає дозор, але я думаю... Що недозорих підкупили.
- Зрозуміло. -Я встав зі столу, і пішов до виходу.
- Гару, ти куди? - Гурен встав зі столу і гукнув мене.
- Знайду цю банду, а потім виясню чому Луфі з друзями не захистив село. Думаю, буде добре, якщо ти розберешся з підкупними дозорами. - Я подивився на Гарпа, і той кивнув головою. Я переглянув погляд на Хіну, а потім і на Гурена. - Ви зі мною? - Хіна і Гурен мовчки підійшли до мене. Ми вийшли з будинку Вупа, і я розширив волю спостереження на повну. Луффі тут немає, значить або у гірських бандитів, або десь в лісі.
По дорозі до сірого терміналу нам довелося пройти через ліс, де зустрічались різні тварини, але вони для нас взагалі не були проблемою. Невдовзі ми перейшли через ліс і побачили руїни. Багато покидьків живуть у цьому місці, знайти банду Хор буде не складно. Ми почали допитувати кожного зустрічного чоловіка, але так і не дізналися, де ховається База Хор. Але через кілька хвилин, на краю волі спостереження, я помітив знайомого чоловіка. Це був Ейс, який сидів на землі і кидав каміння в стінку.
- Я знайшов Ейса. - Сказав я напарникам, і ми пішли в його сторону. Навіть без волі спостерігача стало чути звук, як щось вдариться об стінку і падає. Згорнувши ще поворот, ми побачили сумного хлопця в порваному одязі.
Ейс відразу нас помітив, і зупинився руку з каменем на підлогу шляху. - Що ви тут робите? - Голос Ейса був грубий, він відвернувся від нас і знову почав кидати каміння з стіни.
- Ти знаєш, що ми тут робимо, ви дозволили Макіно померти, ось чому ми там. - Я перехопив кинутий камінь і подивився на злого Ейса.
- А ми просили тебе про допомогу, ти пам'ятаєш? А ти просто пішов. - Ейс кинув у мене ще один камінь. - Ми просили у тебе допомоги, хоча й знали, що ти мудак.
- Не вали все на мене ублюдок, це ваші проблеми, і ви й повинні були з ними розібратися. Одного разу через ваші проблеми на нас напали, чому ви не розібралися з цим? Ви знали, що вони продовжуватимуть атакувати.
- Та не могли ми з цим розібратися... Ти ж знаєш, що Сабо з Знаті... Його сім’я була обурена, що він спілкується з такими непотрібними як ми. Вони наймали бандитів, щоб вони розібралися з нами, тоді Сабо сказав, що піде від нас, аби нам не було проблем, але через кілька днів банда почала надсилати листи зі погрозами до села. Знати хотіла навчити звичайних людей, і розбити село. Ми не могли нічого вдіяти з цим, тільки сподіватися на дозорих. Але вони виявилися неефективними. - Ейс обвів нас поглядом. - Як і ви... Мені вдалося зупинити Луфі, щоб він не наробив дурниць.
- Де бандити?
- А що таке? Вирішив допомогти, коли вже пізно? ПРОВАЛІВАЙ. - Ейс з усієї сили кинув в мене цеглину, яку я розбив, кинувши до нього камінь.
- Я не буду говорити з тобою лагідно, говори мені де лігво бандитів, або я дізнаюся це силою. - Я підійшов до Ейсу і навис над ним.
- Я скажу, тільки якщо візьмеш мене і Луфі з собою.
- А як же твій Сабо? Смію подумати, що Луфі дуже злий на нього.
- Заткнись! - Я зупинив удар Ейса. - Не смій говорити про нього! Він не винен, що народився в цій сім’ї! - Чоловік, який завжди шукав місце у своєму житті. Він завжди хотів мати батька, але його батьком був король піратів, і це вдарило по йому. Звичайно, він вважає, що дитина не винна у гріхах батьків. Але для Луфі це буде важче зрозуміти і, мабуть, дуже злиться на Сабо.
- Добре, я почекаю тут. - Я відпустив кулак Ейса, і встав біля стіни. Ейс кілька секунд плював на мене, а потім піднявся з землі, і пішов в бік лісу. Пройшло п'ятнадцять хвилин, і моя воля спостереження за тими, хто йде в наш бік Ейса та Луффі.
- А що він тут робить? - Як тільки ці двоє дійшли, то Луфі побачив мене і стиснув кулаки.
- Вони допоможуть нам знищити банду Хор.
- Ще чого, я особисто всіх уб'ю!
- Так-так, ти привів Луфі, а тепер показуй де ховається база.
- Що? Ні Ейс, ми не можемо прийняти їх допомогу, вони відмовилися нам допомогти раніше, і це їхня провина в тому що сталося.
- Та годі влаштовувати зрочища! Ми прийшли допомогти, і не смій говорити, що це наша вина. - Хіна нависла над Луффі, і холодно втупилася на нього.
- ...Пошли. - Ейс повернувся до нас всім спиною, і пішов в сторону міста. Луффі стиснув кулаки, і відразу побіг за Ейсом. Гурен і Хіна роздратовано подивилися на Луффі, і ми всі пішли за ними.
Ейс привів нас до входу в місто, яке охороняли кілька охоронців. Вони просто провели нас поглядом, і зупинилися тільки на Хіні, яка була у формі дозорного, та на моєму плащі. Ейс вів нас близько 20 хвилин, поки ми не опинилися перед двома поверховими будиночками. Біля входу в саму будівлю стояли два амбала-охраніка. Ще кілька людей були в переулках.
- У їх банді є кілька дуже сильних бандитів, ми недостатньо сильні, щоб впоратися з ними, а сили їхнього лідера нам невідомі. - Сказав Ейс.
- Вони просто сміття. - Я вийшов з тіні будинку, і пішов до входу на базу бандитів. Дивно, що їх база знаходиться так глибоко в місті, значить у них точно є чиясь підтримка. На шляху до входу мене помітили два амбала і усміхнулися потворною посмішкою.
- Чого тобі тут потрібно, писок. — Я підійшов до двох амбалів і витягнув вказівні пальці на руках. - Пацан, а де ти такий плащик знайшов? Можна мені його поносити? Гарарарар. - Амбал засміявся, і потягнув руку до мого плаща, але тут груди обох амбалом пробив мій палець, й вони звалилися на землю. Я використав технології рокусики — сиган, щоб пробити їхні серця. Через кілька секунд, декілька людей у перевулку відпали від шоку і наставили свою зброю на мене.
Але вони не встигли спустити курки, як кожен з них був захоплений до прут’я. Гурен і Хіна підійшли, а позаду мене встали. Я з пінка відірвав двері, і увійшов всередину бази. Барна стоянка, столи і багато бандитів. Хіна витягла свої руки, і з них знову зірвалося багато прутників, які схопили живцем всіх бандитів.
- Кинь їх в одному місці. - Сказав я Хені, і використовуючи волю спостереження оцінив ситуацію. У будинку є другий поверх, там зараз сидять кілька великих чоловіків, так само є два підземних поверхи, де теж багато бандитів.
Як тільки Хіна скинула всіх бандитів в одну купу, на базу увійшли Ейс і Луффі. Вони здивовано озирнулися, і подивилися на звалих в одну купу бандитів, з яких стирчали залізні прути. Здатність Хіни створювати решітки, які можуть проходити через тіло, не дуже міцна, але цього сміття ніколи в житті не зламати їх.
- Раз ви вирішили піти з нами, то ти і Гурена підете на другий поверх, там зараз повинно знаходитися кілька сильних людей, а ми з Хіною підемо вниз.