- І навіщо ти прийшов? - Я стояв посеред тренажерного залу разом з Хіною та Гуреном. Сьогодні я хотів навчити цих двох технологій рокусики, але побачив, що біля однієї зі стін сидить Ґарп і їсть печиво.
- Нам потрібно плисти два тижні, думаєш я весь цей час буду сидіти за роботою? Дай старому трохи розважитися і подивитися, як ти вчиш. - Той, хто сидів у мене на плечі стрибнув до Гарпу і почав просити в нього поїсти. - Ти любиш печиво? - Ґарп дістав ще одну печінку, і дав її Вольфу, а той сидів на його колінах дивився в мою сторону та жував печиво.
Я похитав головою і знову подивився на Хіну з Гуреном. - Мені було досить легко вивчити більшість технік рокусики через тренування, яке Ґарп влаштував мені. Вам же доведеться важче. - З боку повинно бути дивним спостерігати, як пацан вчить застосовувати складні технології дорослим, та в принципі і є, багато дозорних, які були у тренажерному залі з цікавістю спостерігали за картиною.
Першою технологією, яку я хотів навчити цих двох людей, була зброя. Легка в плані теорії, але важче на практиці. Дуже швидко користуватися спеціальним рухом ніг досить складно, якщо ви не налаштовуєтесь на швидкості. Мені було легше, тому що я до цього придумав техніку для швидкого пересування, ці два ж розвивалися тільки фізично або розвивали свою волю.
Перші ознаки цього методу були зроблені в Хіни. Це не було миттєвим переміщенням, швидше досить швидкий ривок на два метри. Але цей рух все ще може помітити людина, яка в житті не тренувалася. Ще через кілька днів Гурен повторив цей подвиг, але результати були кращими. Тенденція швидко перемістилась на п’ять метрів.
Вони дуже допомагають своїм братам, коли бачать його волю. Вони можуть визначити, які рухи я роблю перед тим як переміститися. Звичайно, це добре розуміє Гурен, який мав волю ще з дитинства, тоді як Хіна опанувала її зовсім недавно. Закінченням одного тижня вони обидва могли використовувати цю техніку на посередньому рівні. Ви можете побачити те, що швидко рухається, коли вони застосовують технології. Але на ділі вони повинні думати, що просто телепортувалися.
Вирішивши, що варто поки залишити зброю, адже далі вони можуть тренувати її самостійно. Я почав вчити їх геппо. Після вивчення цих двох технік буде легше вивчити ранку. За нею піде сиган, і камі-е, а під кінець і эккай.
Всього за два дні, Гурен зміг змусити ногу вібрувати з такою силою, що трохи засумнівав повітря, і він майже відштовхнувся, але в останній момент його нога опустилася, й він впав обличчям вниз.
- Чеєрте, майже ж вийшло. - Гурен вдарив по підлозі і знову встав, щоб повторити техніку. Хіна в той час з заздрістю подивилася на Гурена, і почала намагатися ще більше. Я сидів біля Ґарпи на лавочці і дивився на ігри цих двох.
- Думаєш, вони повірять, що ти вивчав рокусики практично миттєво? - Ґарп тихо сказав з посмішкою. Я подивився на Ґарпа і похитав головою.
Не знаю, скільки часу йде на вивчення в інших людей, але я вважаю, що вони добре справляються.
- Ну, тут ти правий. Через бажання спостереження їм значно легше зрозуміти, як працює техніка, залишається тільки повторити. Інші витрачають місяці, щоб повторити зброю або геппо. Гурену вже майже вдалося використати її. Не подобається мені, що ти прохолоджуєшся, потрібно теж чим ні будь заховай тебе.
- Я не проти, але фізичні вправи без кайфу мені не допомагають, а битися на своєму кораблі ти не хочеш.
- У мене немає з собою більш чистого кайросеки, і Сенґоку не хоче мені його давати, думає я уб'ю тебе. А до того, що у мене є ти вже звик, так що я не знаю, щоб придумати. Як тільки висадимось на острів, я відкладу тебе працювати весь час, що ти відпочивав.
Я потиснув плечима, не ставлячи під сумнів моє рішення. Проводити багато часу на кораблі може підходити для Хіни і Гурена, які можуть вивчити щось нове, але для мене це марно, стати сильніша за качаю залізо важче, ніж просто битися з ворогів, який в рази сильніше тебе. Наприклад, за один тиждень бійок з Ґарпом на острові став сильнішим, ніж якби гойдав залізо кілька місяців. Але й тут є дивина, бо навіть раніше я не ставав такою швидкою, як сказав Ґарпа.
Шлях дикого звіра...
Я подивився на тушка, яка сидить у мене на колінах, і подумав чому взагалі є таємниця звіра? Людина може стати сильнішою після тренування, але вона також зможе зміцнити свою волю. Є також можливість з'їсти диявольський фрукт, і навіть розбудити його. А що з звірами? Секрет того, що я став швидше ставати сильнішим, в тому, щоб відкрити потенціал тіла швидшим за людину?
- Эх... У чому ж захована таємниця...
- Про що ти? - Ґарп подивився у мою сторону, а я просто похитав головою і давав зрозуміти, що це неважливо.
- Вийшло! - Радісний крик Гінни пролунав по всьому залу, і я побачив, як вона падає на землю з висоти 2 метри. Хіна з піднятим підборіддям подивилася на Гурена, і змінила мій погляд. - А скільки часу ти витрачаєш на цю техніку?
Я пограв пальцями і з посмішкою подивився на Гарпа. - У мене пішло досить багато часу. Молодець, ти змогла вивчити цю техніку за такий короткий термін, я радий за тебе.
- І все ж, за скільки ти вивчив цю техніку? - Гурен перевів роздратований погляд з Гіни, і подивився на мене.
- Та майже з першої спроби, звичайно мені дуже соромно, що я не зміг цього зробити відразу, але така доля.
Ноги Хіни і Гурена мало не підторгнулися від моїх слів. Ґарп засміявся і мало не подавився печивом.
- Як таке можливо? - Гурен подивився на свої руки і стиснув кулаки.
- Досить вбиватися з цього приводу. Навчіться використовувати геппо без замків до кінця тижня, а то вас чекає покарання. Я поставлю провести вас один день з Луффі.
- З онуком Гарпа? Це ж повинно бути весело, ні? - Гурен і не зрозумів, яку дурість він сказав.
- Щоб ти розумів... Луфі дуже тупа дитина, і вона рідко поводиться нормально. - Кінець кінцем цей тиждень закінчився, і ми вже стояли в порту села Фууся. Хіна з Гуреном опанували геппо на пристойному рівні і могли нормально стрибати в повітрі. Я також навчив їх, як використовувати сорову в повітрі, що додасть їм манівності.
Коли корабель пришвартувався в порту села, я вийшов на палубу і побачив багато людей. Усі мешканці села знають, хто прибуває на цей корабель. Стоячи у натовпі, мер цього села — Вуп.
Поруч зі мною встав Ґарп, і також подивився, як люди вітають нас. Як з корабля спустили містк, ми побачили натовп людей, які прориваються в солом’яному капелюсі.
- Соломеная капелюшка... Так це і є онук Гарпа? - Хіна помітила дитини, що бігає, і відразу згадала про те, як її внук Ґарпа Шанкс подарував солом’яний капелюх.
- Він зовсім не змінився за всі ці місяці. Може підросте тільки трохи. — Спочатку ми з’їхалися з мосту, і Ґарп зустрів Луфі ударом кулака. Луффі відразу сів на коліна, і застонав.
- Давно не бачилися, спляк. Як поживає Ейс?
- А хто такий Ейс? - Запитав у мене Гурен, і Хіна притиснулася ближче до мене, щоб послухати.
- Друг Луффі, Гарп також піклується про нього. Ейс розумніший за Луфі, але бісить він не менше.
Гурен з Хіною почухали голову, і дивно подивилися на мене.
- Мабуть ти не ладиш з ними... - Ґурен подивився на веселого Луффі, і знову на мене. У цей момент Луфі побачив, що з корабля зійшов не тільки Гарп, і придивився до нас.
- Дідусю, а хто це? І цей хлопець здається мені знайомим ... - Луффі сузив очі, і почав розглядав мене.
- Ідіот, ми не бачилися всього кілька місяців, а ти вже забув, як я виглядаю?
- Що? Чому ти ображаєш мене, я тобі нічого поганого не зробив. - Луфі встав на ноги, і з викликом подивився на мене. Я ж міг просто прикласти руку до обличчя і похитати головою. Хіна з Гуреном також дивно подивилися на Луффі.
- Луффі, це ж Гару, ти вже забув його? - Ґарп нарешті прояснив своєму онуку, хто я такий.
- Гару? Це може бути не так! Чому ти повернувся? Хіба ти не повинен був втопитися в морі?
- Эх... Все той же ідіот. - Я повернувся до нього спиною, і подивився на Хіну з Гуреном. - Ходіть за мною, думаю ви зголодніли.
- Ох, Гару, як сильно ти виріс. - Не встиг я зробити крок, як до мене підійшов мер Вуп і обійняв мене. - Я так пишаюся тобою, ти став справжнім дозором, а не те що ці сопляки. - Вап кинув погляд на Луффі. До мене теж підійшла Макіно, і просто стояла поруч і посміхалася.
- Я рада, що з тобою все гаразд. - Макіно розворушила мені волосся, і подивилася на Гурена з Гінною. - Ви повинні бути друзі Гару, дозвольте представитися, мене звуть Макіно.
- Оо, приємно з вами познайомитися міс, звіть мене Гурен. - Очі Ґурена засяяли, як тільки він побачив Макіно. - Ґару, чому ти не розповідав, що у тебе в селі живе така красива і добра леді?
- Може він не хотів, щоб вона опинилася в небезпеці через тебе? - Хіна брезгливо втупилася на Гурена, і перевела погляд на Макіно. - Приємно познайомитися, мене звати Хіна.
- Хе-хе, я так рада, що у Гару нарешті з'явилися друзі. - Макіно потиснула руку Хине і Гурену.
- А хіба Луфі йому не друг? Він говорив про нього так, ніби добре знав його. - Гурен глянув на мене і Луфії.
- На жаль, ні. У селі мало дітей, і Гарі та Луфі ніколи не ладили з ними й часто билися. Коли у Луфі з’явилися друзі, він і з ними почав битися. Та Гару майже з усіма в цьому селі бився...
- Що? - Гурен здивовано подивився на мене. - Я не знав, що ти любиш битися.
- Він просто сам наривається, складно не побити його. Хіна згадала про нашу першу зустріч.
- У будь-якому випадку, я зголоднів, можеш нагодувати нас Макіно?
- Звичайно. - Макіно посміхнувся, і повела нас в бар. Макіно має бути 20 один рік, вона молодша від Хіни на три роки, але взагалі не помітна різниця у віці.
- Ей Гару, круто ж бачити двох фарб, що йдуть разом? - Гурен плювався на дупи Макіно та Гінни, які йшли поруч один з одним і про щось говорили.
- Чувак, Макіно мені як старша сестра. - Я подивився на Гурена, і мій погляд зачепив Луффі, який Корчив мені пику. Показавши йому середній палець, я прискорив крок і догнав Макіно з Гінною.
- Ей, навіщо ти так? - Почувся голос Гурена, на який я не звернув уваги. Коли ми зайшли в бар, розсілися за стійкою, Макіно принесла нам кілька порцій смаженої картоплі з м’ясом.
- Так, як ви познайомилися? - Макіно встала, і подивилася на нас трьох.
- Може теж побив їх? - В бар увійшов Луфі, і теж сів за боковий стіл, тільки на саму край, подалі від нас.
- Ну, з Гару нас познайомив Ґарп. Вислуховані лагоди призначили мене і Ґару мисливцями. Ми повинні навмисно полювати на піратів, і мене приписали до Гарпу. Ґару був проти цього, він не хотів, щоб ми вдвох полювали на одних піратів, тому Гарп змусив його віддати одне з завдань.
- Ваа, так ви полювали разом на піратів? Щось на кшталт перестрілки на кораблях, битв і просто бійок? - Луффі швидко підсів до Гіне, і почав розпитувати про піратів.
Ми шукали піратів, і як тільки знаходили їх, то відразу їх хапали. У піратів просто немає шансів. - Я поклав в рот шматочок картоплі, і посміхнувся Луффі. - Будь-який пірат на моєму шляху буде схоплений.
- Та ще чого. Ніхто навіть не знайшов пірата, а якщо й знайшов, то не зміг його перемогти.
- Ні, Гару зустрічався з дуже сильними піратами, і переміг їх без єдиної подряпини. - Хіна спростувала думки Луффі.
- Так, він дуже сильний. Коли ми наткнулися на піратів рибо-людей, то він їх капітану і шанса не дав.
- Що за рибо-люди? - Макіно з Луфі запитали мене і Ґурена.
- Ну... Це рибо-люди... - Гурен почухав бородку. - Як мені казав Ґару, вони сильніші за звичайну людину в десять разів. Той, з яким воював Ґару міг керувати водою, але Гарі просто не дав йому завершити жодного методу.
- Ну і що, я б теж зміг перемогти цього рибко ... Рыбо-человка. - Луфі зачепив свій погляд в барну стійку.
- А ти ж Гурен, так? Як ви познайомилися з ним? - Макіно з усмішкою дивилася на Гурена.
- Це... - Гурен почухав голову, і нервово подивився на мене. - Він змусив мене піти з ним на його корабель. Це було після того, як він схопив всіх піратів у моєму селі. Так він притягнув мене на корабель, і сказав, що знає щодо... - Погляд Гурена тремтів, і він замовк на півслові дивлячись на барну стійкку. - Він допоміг мені знайти розв'язання однієї проблеми, яка гнала мене все життя... Він хотів, щоб я став його учнем. Я дуже вдячний йому за те, що він додає мені сил.
- Приємно бачити, що у Гару з'явилися такі друзі. Якщо залишитеся тут на ніч, то можете переночувати в кімнатах вгорі.
- Дуже дякую. - Хіна та Гурен подякували Макіно, і вони почали говорити про те, якою я був у дитинстві. Незабаром ми всі доїли, і я повів своїх Хіну та Гурена в ліс, щоб навчити їх нової техніки Рокусікі, а за нами на відстані пішов Луфі.