- Так, щодо завдання, яке мені дав Сангоку. Ти підеш на нього зі мною?
- Звичайно, у тебе ж немає свого корабля. Тим більше я зовсім не хочу займатися паперовою роботою.
- Так, коли ми підемо? Я ж ще хотів попрактикуватися.
- Можеш потренуватися і на кораблі.
- Так ти сам сказав, що мені не можна застосовувати свій фрукт на кораблі. Давай відпливаємо завтра, за цей час я створю всі необхідні техніки для фрукта
- Ти розробиш техніки за один день?
Я кивнув головою. - Я вже знаю, чого хочу. Знайдеш мене завтра в моїй кімнаті або у тренуваннях. Я й зараз туди піду. - Я помахав Ґарпу рукою і побіг до тренірового залу. Наскільки я знаю, в самому залі є місця, де можна качати залізо, спарингуються або ж розвивати свій фрукт. Звичайно, якщо сила фрукта надто сильна, то вам не можна буде там займатися. Я швидко опинився у тренувальному залі і зайшов до окремої кімнати, де можна тренувати фрукти. Там було кілька людей, але я просто пройшов повз всіх людей і попрямував до одного віконця.
- Чим можу допомогти? - Людина за вікном відірвалася від паперів і подивився на мене.
- Мені потрібно попрактикувати свій фрукт, але для нього потрібні мішені. Бажано які-небудь манекенні.
- Так, покажіть своє посвідчення. - Хлопець взяв протягнуту картку, і відразу почув звук, ніби щось набирають на клавіатурі. Ну, в цьому світі і комп'ютери є ... Хлопець простягнув мені листочок з написом G92 і моє посвідчення. - Ідіть на лево, там буде полігон з відповідним номером.
Кивши парню, я дійшов до маленького порожнього полігону. Єдине, що тут було, так це кнопка на стіні. Вирішивши натиснути її, три манекени виїхали з землі за секунду.
- Як круто. - Я підійшов до манекена і поквапив його. Сталева. - Чудово. Це навіть більше ніж я очікував. - Перше, що я хочу спробувати це... Сила тяжіння. Я пішов на три метри від манекена і витягнув свою руку та покрив її темрявою. Отже, темрява - це сила тяжіння. Тому я можу притягувати все, що завгодно, це можна використати проти таких швидких людей, як Борсаліно. Керувати темрявою не так вже й складно, користувачам логіки взагалі дуже просто використовувати свої сили...
Я почав використовувати свою силу, щоб впливати на манекен і тягнути його. У цей момент, манекен здавалося трохи закрипел і нахилився вперед.
- Це виявилося набагато легше ніж я очікував... Ну, все ж це і є сила, якою я повинен маніпулювати. - Я посилив вплив на манекен ще більше, і почувся гучні скрипучі звуки. Стрибка, на якій стояв манекен, почала руйнуватися. Ще трохи зусиль і опори манекена не витримала. Манекен летів до мене на високій швидкості, але я міг легко схопити його. Як добре, що я такий сильний, раніше б манекен літаючої з такою швидкістю міг і зламати мені чогось.
Хм... Можна на цьому прийомі придумати якусь комбінацію. Я поки відкинув манекен в сторону і простягнув руку до іншого. У той же час навколо моєї другої руки почала збиратися темрява. Трохи подумавши, я вирішив в придачу розкрутити зібрану темряву, відразу можна було помітити, як навколо моєї руки розкручуватися і збирається чорний дим.
Я знову почав тягнути на себе манекен, але цього разу сили я доклав значно більше, через це опора Манекена відірвалася практично відразу. Коли манекен був у метрі від мене, я швидко наніс удар лівою, і вся темрява, яку я збирав вирвалася бурхливим потоком. Темрява повністю поглинула манекен. Не очікував, що буде настільки широкий діапазон.
Коли манекен впав, я вирішив підійти до нього і подивитися, що з ним сталося. - Це було сильно... - Я дивився на сталевий манекен, який був повністю зм'яти. Сила темряви сильніша, ніж я думав. Ммм... Під час битви з Борсаліно, я покривав всю підлогу темрявою, а потім швидко вивільняв темряву як атаку. Я так і не зміг зрозуміти силу атаки, оскільки жодного разу не потрапив.
Пригорнувши руку до підлоги, я почав поширювати темряву по підлозі, і разом з цим мене поглинули два зламаних манекена. Наступного дня під третім цілим манекеном вирвався чорний дим, яким повністю прихований манекен.
- І наскільки це сильно? - Я прибрав стовп темряви і подивився на манекен. - Не так сильно... - Манекен залишився на місці, але деякі частини його тіла наче вирізали. Звичайна людина виживала б, але була б в критичному стані. Все ще стоїть манекен, і він почав повільно поринути в темряву.
Наступною ідеєю в голові було створення чорної діри. Велике і кругле скупчення темряви, яке повинно все до себе притягувати. Це не повинно бути важким завданням, тому я витягнув з особистого простору всі манекенні, почав думати над виконанням.
Я витягую обидві руки вперед і формує кулю темряви діаметром півтора метра, а потім відразу відсилаю її летіти уперед. Манекени в кімнаті відірвалися від землі і підлетіли до чорної діри.
- Хм... - Я уважно дивився, як три манекена крутяться в чорній дірі. Хотілося б, щоб вони і всмоктуються у цю діру. Може дистанційно втягувати предмети у свій простір важче ... Я підійшов до моєї чорної діри і доторкнувся її рукою. -То ж, потрібно було відразу подумати про це. Я трохи відійшов, і як я раніше впливав на об'єкти на відстані, так я почав впливати і на чорну, змушуючи її всмоктувати у себе предмети. Три манекени відразу зникли.
- Вчитися використовувати фрукт логіки дійсно легко. З тим же гому я б швидше за все досить довго досягав рівня, що і Луффі. Хоча, може бути через моє втручання, він раніше стане сильнішим. Але дебілом він так і залишиться...
Що ще можна придумати зі своїм фруктом. Пам'ятаю гру, в яку я грав і яка була заснована на світі ванпіс. Але застосовувати цю здатність тут не можна, я можу все рознести. Що ще залишається? Спробувати позбавити противника зору... Це треба робити не на манекенах.
До речі, навіщо мені використовувати милиці у вигляді рук. Я вже зрозумів, що можу поглинути атаки будь-якої частини тіла, так чому не спробувати покрити підлогу темрявою без рук.
- Це трохи повільніше, ніж я думав. - Я дивився, як темрява повільно поширювалася від мене. Мабуть потрібно трохи практики і все буде відмінно. А чи можна негайно покрити деяку область? Це було б дуже ефективно. Хоча б метрів п'ять навколо мене ...
Я почухав голову, і подумав про те, щоб зібрати багато енергії в одному місці, а потім випустити її до землі, але я не знаю які будуть наслідки. Або все спрацює, як я думаю і буде миттєво покрита певна область або щось непередбачене. В будь-якому випадку, тестувати це, тут не варто. Тоді що залишається? Чи можна було б створити різні комбінації, щоб краще використати фрукт у бою?
Вранці наступного дня.
Я стояв у тренувальному залі навпроти спеціальної бойової ляльки. Ну, ти просто б'єш в одну її частину, а у цей час інша частина починає крутитися. Я все намагався зрозуміти, як змусити руки рухатися з такою ж швидкістю, що й ноги, щоб я міг покрити їх вогнем. Вчора я сидів тут до ночі, і придумав комбінації для фрукта, а також покращував техніку пересування. Сьогодні я хотів би хоч доторкнутися до розробки свого бойового стилю. Але це не спрацює, якщо я не зможу покрити руки полум'ям, а манекен для тренування зовсім не підходить.
Мені потрібні настоящі бої. Для цього підійдуть пірати, за якими мене послали полювати. Поїду я правда на кораблі Гарпа, але він і не проти, якщо зможе відлити від роботи.
- Безпогано... - Я зупинив удар механічної ляльки і потер лоб. Хоч і знаю, що просто потрібен реальний бій, але бісить, коли щось не виходить. Эх... Скоро повинен підійти Гарп. Я вийшов з тренувального залу і присів на стоячу поруч лавочку, на якій вже сиділа якась дівчина.
Поки я сидів і дивився на тих, хто йде тут і там дозорих, я робив в голові помітки. По-перше, нам потрібно перевірити кілька технік з диявольським фруктом, які я не міг спробувати вчора. Ну і звичайно потрібно запитати поради у Гарпа, щодо техніки.
Хм... Якщо я навчився швидко вібрувати ногою, то чи зможу використовувати геппо за допомогою рук? Якщо зможу покрити руки вогнем, то має все вийти...
У голові почали з'являтися думки про те, наскільки же мені ще далеко, навіть до будь-яких второсортних членів екіпажу Енко. І хоч я і можу здаватися сильним, але зустрівшись у бою з Борсаліно або Ґарпом, якого я хоча й провокую завжди, отримувати від нього удари я нехоту.
Я тремтів головою і швидко відігнав дурні думки, мені тільки тринадцять. А я вже далеко не слабка людина. Недалеко той час, коли буду стояти на рівні вище всяких Єнко.
- Ти когось чекаєш? - Від роздумів мене відволікає жіночий голос. Повертаючи голову, я побачив дівчину, яка сиділа поруч зі мною. Звичайний цивільний одяг, мабуть, належить до родини фабричних. - Хехе, я просто сиджу тут вже дві години і мені дуже нудно.
- Так, я чекаю, коли прийде один старий і ми відправимося вже на завдання. Сподіваюся він не забув, де повинен мене зустріти.
- О, так ти дозорий? - Дівчина здавалася здивованою.
- А для чого я ношу плащ? Його не дають просто кому попало.
- Хаха, ну я подумала, що ти просто взяв плащ когось з сім'ї. Ти ж сам сказав, що їх не дають кому, потрапило.
Я нахмуріл брови. - Я не хто потрапив. Чорт, чорт. - Думав, що зможу побалакати з кимось поки чекаю Ґарпа, а мені знову зіпсували настрій. Я встав з лавочки і пішов до себе в кімнату.
- Почекай, я зовсім не хотіла тебе образити. - Почувся крик за спиною, але я вирішив ігнорувати подразників. Це ставлення може здаватися дитячим, але нічого не можу з собою вдіяти. Єдиний, хто кличе мене криком це Ґарп, але ображатися на Гарпа собі дорожче.
Доійшовши до своєї кімнати, я побачив на дверях висіла моя табличка.
- Коли я виходив з кімнати, я навіть не подивився сюди. - Потиснувши плечима, я зайшов до себе в кімнату і легко на ліжко.
- Гей, Гару, ти тут? - Тільки я встиг розслабитися, і закрити очі, як через хвилину постукали у двері та пролунав голос Гарпа.
Я встав з крові і відкрив двері. - Ти спеціально чекав, коли я жаба?
- Нічого не знаю, прийшов, як тільки звільнився. Ти вже готовий?
- Эх... - Я взяв зі стільця свій плащ і повернувся до Гарпу. - Пошли.
Як тільки ми вийшли з кімнати, Гарп про щось згадав і витягнув чорну кепу з кишені та простягнув її мені.
Я здивовано підвів брови і взяв кепку з його рук. Звичайна чорна кепка, але з білою написом Варта.
- Дякую. - Я надів кепку на голову, і ми з Гарпом пішли до його корабля.
Ми пройшлися приблизно п’ять хвилин, і вже стояли на кораблі Ґарпа. Тут вже були всі знайомі мені дозорні, і ми просто чекали відплиття.
- То яка перша мета? - Ґарп оперся о борт корабля.
я відкрив папку з піратами і почав переглядати усіх.
Енді Бек, нагорода сімдесят мільйонів.
Доріто Кагі, нагорода стопити мільйонів.
Мамочі Гакінс, нагорода дев'яносто мільйонів.
- Хм... Тут все досить небезпечні пірати з високою нагородою, може Сэнгоку і впрямив оцінив мій рівень сил, як відповідний для цих завдань. Прямо сьогодні ми можемо зустріти Енді Бека на Архіпелазі Сабаді. У нього найнижча нагорода з усіх тут, зазвичай тільки грабував села і деякі торгові судна. В останньому селі, яке він ограбував, була сім'я дозорних, яку він убив. Чому з ним не розійдуться дозорні на Архіпезі?
- Сабаді не маленьке місце. Його могли там помітити, а потім він сховався. Тебе призначили обшукати там все і схопити його.
- Наскільки це велике місце?
- Ну... Усього там сімдесят дев’ять островів. Хоча це не острови, а лише коріння гігантських дерев. Добре, що не мені доручили шукати там когось, бвахах.
Під сміх Гарпа корабель поплив на Архіпепор.
Минуло лише дві години, як ми досягли Сабаді. Це місце, як є подвір'ям для тен’юбіто, яких так не любить Гарп. Тому він вирішив не залишати корабель, а просто висадити мене біля берега.
Як сказав Ґарп, острови з першого по двадцять дев’ятий є зоною беззаконня. Тому Гарпа висадив мене на один із цих островів. Я подивився на величезне дерево, на якому була напис двадцять вісім.
- І мені потрібно знайти голку в стозі сіна...