Влада черв'яка. Глава 49.2
Обговорення пожирача з Фрейдою
- Важка частина полягає в тому, що швидкість, з якою чаша заповнюється набагато швидше, ніж швидкість з якої сама горнянка зростає. Отже, у вас немає і року перш ніж вона знову заповниться.
Так як Фрейду пожирає те ж саме, що і мене, я знала, як вона говорить правду, і я кивнула головою. Фрейда зробила помітні зусилля, щоб усунути всі емоції з обличчя, і стала розмовляти з вимушеною байдужістю.
- Отже, Мейн. Тобі потрібно зробити вибір. Чи ви будете коритись дворецеві, чи житимете з родиною доти, доки не погниєте?
- А?
Я недовірливо заморгала, а на обличчі Фрейди завмерла бурхлива усмішка.
- Магічні інструменти, по суті, є власністю благородних сімей. Мій дід знав про мого пожирача і витратив багато грошей, щоб купити майже всі зламані магічні інструменти, які двіряни вважають непотрібними, тому у моєї сім'ї тепер є кілька з них, але я думаю, що в якому б ти не був, більше у них немає таких речей.
- Щооо? Сломанна, нікчемна річ коштує дві маленьких золоті монети і два великих срібних гроші!
У мене очі широко розкрилися від шоку. Фрейда подивилася на мене, поморгала кілька разів, потім повільно нахилила голову в сторону.
- Це ж невелика ціна за власне життя, чи не так? Так, магічний інструмент можна купити за великі золоті монети. Якщо простолюдина з поїдником хоче жити, то йому потрібно укласти контракт із палацом для того, щоб працювати лише заради цього, задля покупки інструмента і потім працювати решту свого життя, аби виплатити такий борг.
Фрейда подивилася на мене так, ніби її пояснення - це найбільш очевидна річ у світі, і я зрозуміла, що це ж пояснення, швидше за все, їй самій говорили багато разів.
- ...Фрейда, чи означає це, що ти...
Коли я питала її, чи збирається вона також укласти контракт з дворянином на купівлю чарівного інструмента, вона раптом яскраво посміхнулася, як квітуча квітка.
- Правильно, - сказала вона, киваючи. - Я вже уклала контракт з дворянином. Він дозволить мені жити тут до 15 років, як тільки я подорослішаю. Потім, коли моя церемонія повнолітня, ми домовилися, що я стану його наложницею.
- Щоо? Е... Е-г-о наложницею? Ти ж знаєш, що означає це слово?
Я не можу повірити, що таке слово могло вийти з рота такою милою, чарівною маленької дівчинки, як Фрейда. Мій рот розкрився і закрився в мовчанні, але Фрейда, як не дивно, дивилася на мене в подиві.
- ...Судя по цій реакції, Мейн, ти ж знаєш, що таке наложниця? Я маю на увазі, Наложниця... Наложниця...
Це не те слово, яке має знати шестирічна чи семилітня дитина. Крім того, вона не лише знає, що це таке, але й розуміє, як виглядатиме ця подія. Цього не може бути.
- Ми домовлялися про те, щоб я стала його другою або третьою дружиною, але вони сказали, що якщо я буду його офіційною жінкою, то такі речі, як лінія наслідування і порядок пріоритету серед його інших дружин, стануть досить заплутаними. Зокрема, оскільки в нашій сім'ї грошей більше, ніж у багатьох дворах сімей нижчого рангу, велика ймовірність того, що мій шлюб з дворянином може викликати багато непотрібних розпей. Так мені сказав мій дідусь.
- Чиєгоойо? Лідер гільдії! - Я ненамерно закричала вголос. - Про що ти говориш при дітях?
Обличчя Фрейди напружилося, і вона суворо подивилася на мене.
- Мейн, не думай, що це проблема не стосується і тебе. Якщо ти хочеш жити, то тобі доведеться жити в світі знаті. Якщо ти знаєш про соціальні маневри, навіть якщо отримаєш магічний інструмент, то все ще є багато інших причин, чому тебе можна вбити. Інформація - ось ключ, якщо ти хочеш захистити себе. Якби він приховав все це від мене, я була б у небезпеці, розумієш?
- Пробач мені. Я не подумала.
Як завжди, я дозволила моєму безглуздому, спокійному японському способу мислення прослизнути і здається, що вона взагалі не зрозуміла його. Це не той теплий світ, в якому я так мирно жила.
Фрейда криво посміхнулася мені, коли я вибачилася.
- Не турбуйся про це. У моєму конкретному випадку все вийшло досить незвично. Мій дідусь - лідер гільдії, і дуже багато знатних ведуть з ним справи, розумієш? Є люди, які хочуть мати ближчі стосунки з моєю сім’єю, а є ті, хто звертається до нас за допомогою, так що ми змогли вибрати умови, котрі були найприємнішими для мене і моєї родини.
- Коли ти говориш умови, то маєш на увазі ...?
Одного разу все це згадується в притулці, я з цікавістю нахилила голову вбік і поставила своє питання. Фрейда подивилася на мене поглядом, який, здається, похвалив мене за те, що я все розумію, а потім відкрила рот, щоб відповісти.
- Я зможу купити магазин в кварталі палаців. Мені не просто дадуть перший поверх резиденції мого заступника і окрему кімнату в особисте користування, я отримаю дійсно свій магазин. Стартові внески і витрати на прожиття будуть сплачені моєю сім'єю, але це буде те ж саме, що відкриття філіалу нашого магазину в кварталі двореян безпосередньо. Ми зможемо розпочати торгівлю, від якої нам довелося відмовитися через пожирача. Я з нетерпінням чекаю всього цього!
Фрейда посміхнулася, її очі сяяли. Уся її поза передавала, наскільки вона з нетерпінням чекає свого блискучого майбутнього. Але я була збентежена.
- Я ... Поняла. Але чи ви думали взагалі про те, щоб вийти заміж за того, кого любите?
- Мейн, про що ти зараз взагалі говориш? Не важливо, яким життям ти хочеш жити, але твій шлюб вирішує ваш батько, чи не так? Іноді ти можеш вибрати пару між кількома нареченими, але найчастіше за неї тебе підберуть.
- Ах... ти абсолютно права.
Ахх, мій реальний здоровий глузд не підходить під розум цього світу взагалі. Вона щойно згадала, що подружній партнер дійсно вибирається батьком. Такі стосунки — це взаємини між двома сім’ями.
- Таким чином, моя сім'я зможе створити постійне місце торгівлі в кварталі дворян, і, хоча мій заступницько буде брати тридцять відсотків з моїх продажів, все ж я буду тримати свої власні магазини. І оскільки у мене буде деяка фізична дистанція між мною та моїм захисником, я зможу уникнути більш тривожні речі, тому, на мою думку, це досить сприятливі умови для мене.
Спостерігаючи, як Фрейда говорить про те, щоб стати чиєюсь наложницею з такою сліпучо симпатичною посмішкою, я знову згадала, наскільки мої внутрішні переконання відрізняються від цього світу. Тепер я збентежена.
- Хоча, Мейн, - продовжувала вона, — здається тобі нічого запропонувати дворянину, чи не так? Я думала, ти будеш заздрити моїй ситуації, як тільки я розповім тобі про те, що я стала наложницею. Подумай про це, Мейн, і постарайся прожити життя, яке не шкодуватимеш.
А, зрозуміло. Оскільки у мене теж є пожирець і якщо я хочу жити, то мені потрібно знайти заступника серед дворахян. Отже, вона сказала мені, що перш ніж я знову буду під впливом пожирача, я повинна подумати про те, як би я планував зробити з собою в майбутньому.
Чи я буду в боргу перед палацом, чи помру в оточенні сім’ї? »
- Дякую, Фрейда. Я подумаю, що мені варто зробити. Я рада, що ти мені все це розповіла.
- Звичайно ж, адже в твоєму оточенні немає нікого, хто міг би розповісти про це, вірно? Якщо ти будеш турбуватися про пожирача, то будь ласка, поговори зі мною. Ми єдині, хто може зрозуміти один одного в тому, що з нами відбувається.
Оскільки споживач - така рідкісна хвороба, так само рідко можна знайти когось, хто знає про це. Знати, що хтось є, з ким я можу поговорити про це дуже підбадьорює.
- Дякую за пропозицію, дякую. - Напевно, мені пора вже додому.
Я зрозуміла, що ця кімната поступово ставала темнішою і темніша. Гадаю, сонце скоро сяде. Мені треба повернутися додому якомога швидше, або моя сім'я буде турбуватися про мене. Оскільки наша розмова закінчена, я засунулась з ліжка, але Фрейда повертала мене назад.
- Все гаразд, твоя сім'я вже знає, що ти тут. Будь ласка, відпочивай.
- Ах?
- Сьогодні вони знову приходили.
- Знову...? Як довго я була без свідомості?
Я не очікувала, що прийшов зовсім інший день. Коли мої очі широко розкрилися, Фрейда приклала руку до щоки, задумливо схиливши голову в сторону.
- Тебе привезли сюди незадовго до вчорашнього обіду, а зараз сонце вже сідає. Здається, що ти все ще дуже виснажена і тобі знадобилося багато часу, щоб прокинутися навіть після того, як твоя гарячка відступила. Незважаючи на те, що температура вже спала, було вирішено, щоб ти лишився тут, аби просто переконатися, чи будеш в порядку перед післязавтра хрещення.
Здається, що багато чого сталося без мого відома. Навіть думки про те, що відчувала моя сім’я, коли їм сказали, ніби зі мною сталося, скрутили мій живіт.
- Я впевнена, що Лютц прийде сюди завтра вранці і, думаю, твоя сім'я теж прийде. Отже, Мейн, можна знову закрити очі і трохи відпочити.
- Дякую тобі, Фрейда.
- Перш ніж ти завтра поговориш зі своєю сім'єю, будь ласка, подумай про свою думку. ... Отже, завтра, якщо ти не проти, як щодо того, щоб разом приготувати солодощі, Як ми і домовлялися?
Фрейда встала, її стілець загрімів позаду неї, і вона підняла свічку, потім тихо пішла з мого поля зору. Я почала роздумувати про те, що вона сказала мені, мої думки помінялися між різними можливостями, але моє тіло все ще прагнуло відпочинку. Я зіповзла назад під ковдру, не в змозі витримати перед затишним комфортом цього ліжка, і я відключилася.