Влада черв'яка. Глава 41.1
Доставка заколиски
Поки лідер гільдії відводить Бенно до своєї кімнати, Фрейда повела Летца і мене в ту ж вітальню, що й минулого разу. Тим часом, принесли солодкі напої і солоденькі закуски, і цей чудово солодкий запах поширився від столу по всій кімнаті.
- Дівчатка люблять солодке, тому у мене завжди є трохи наготовані, так що ти можеш прийти і побалуватися в будь-який час! Мейн, коли ти будеш вільна, приходь пограти.
- Із задоволенням! — Я відповіла з запізнною посмішкою
Люц під столом ущипнув мене за руку.
Ах, дійсно все так. Я не можу дозволити собі піддатися солодкій спокусі. Я не повинна піддаватися, я не мушу... нюхати, нюхати, ах, яке блаженство!
Пропітні медом горіхи були викладені поверх тонкого тіста як для піци, все це було запечено і нарізано спеціально для мене.
- Ходімо! Мейн, Летц, смачного!
- Дякую тобі!
Ом-ном, ном. У великій кількості мед зробив смак чудово солодким. Який розкішний кондитерський виріб. Хіба це не рай?
Деякий час я просто дозволила собі наїстися, згадуючи про горіхові пироги, які у були в Японії. Самовладання справді приносить щастя.
- Дуже вам дякую. Все було досить смачно.
- Я дуже рада, що ви так подумали. Я обов'язково передам це шеф-повару.
у тебе є власний шеф-повар. Вона ж сказала, що приготувала нам солодощі, але насправді її шеф-повар приготував їх для нас, і все що вона зробила це принесла. Яке складове суспільство все ж таки.
- А тепер, - сказала вона, — чи не покажете мені шпильки?
- Звичайно ж. Ах, перед тим дозволь мені повернути решту нитку.
- О боже, тобі дійсно не потрібно цього робити.
Ні, ні, я не можу забрати таку дорогу нитку. Говорячи з лідером гільдії або з Фрейдою, я глибоко в душі знаю, що немає нічого гірше ніж отримати щось безкоштовно. Я не можу приймати речі від них так вільно. Я не можу піддатися цій спокусі.
- Міс Фрейда, ось вони...
- Мейн, ми з тобою найсмішніші друзі! Будь ласка, називай мене просто Фрейда.
Коли мила, гарненька дівчинка каже щось подібне з такою сліпучою посмішкою, я не можу просто сказати: « Але ж ми не друзі? » Я була здивована і покопалася у пошуках виходу.
- Эм? Але, ти ж зараз є нашим клієнтом...
- О, боже... Ну, після цього, я більше не буду їм!
Усміхаючись, Фрейда взяла коробку зі шпиляками для волосся і поклала її на стос з шести срібних монет прямо переді мною та Лютцем.
- Я отримала своє замовлення і оплатила рахунок. Тепер ніщо не перешкодить нашій дружбі!
- ...Дуже добре.
З закритими всіма шляхами відходу, і в ситуації, коли я не можу просто сказати "ні", я просто закидала головою згідно з цим. Залежно від того, що ми думаємо про це, вона є другом, чий вигляд зовсім не відповідає її особистості, але це не буде проблемою для мене, адже я сама трохи дивна. Будемо вважати, що все добре.
Якщо вона не проти, щоб я називала її "Фрейда", чи можу я говорити трохи більш невимушено?
- Тоді, мм, Фрейда. Хочеш поглянути на шпильки для волосся?
- Звичайно ж! Якщо немає заперечень.
Фрейда обережно стиснула хустинку між двома пальцями, потім відтягнула його. Коли ж вона дістала одну з шпишок, її очі сильно розширилися.
- Ого! Як чудово! Оскільки моє хрещення мине взимку, сніг уже випаде до моменту самої церемонії, так що не буде ніяких квітів або ягід для прикраси волосся, ви ж це знаєте? Я страшенно заздрила дітям, чиї церемонії проводилися навесні або влітку. У сезон же, коли всі рослини засихнуть, можливість вдягнутися у прекрасні квіти і зелені листя робить мене такою щасливою!
- Я дуже радий це чути.
Тепер, коли я задумалася про це, адже точно, Торі спочатку говорила, що її прикраси для волосся будуть ті квіти, які вона могла б зібрати поблизу. У такому випадку, такі шпильки повинні добре продаватися взимку.
- Спробуйте приміряти їх, - сказав я. - Я хочу побачити, як вони виглядатимуть на твоїх волосинах.
- Я не знаю, як це зробити. Мейн, чи можна тебе потурбувати?
- Звичайно! Якщо тільки ти мені їх даси ...
Я взяла в неї шпильки, а потім поклала кожну у основу її косичок, де вони були зав'язані мотузкою. Маленькі, темно-червоні троянди красиво вирізнялися на тлі її світлих, вишнево-розових волосся, ще більше посилюючи її загальне враження зрілості.
Безсумнівно, Рози були правильним вибором.
- Ти дуже симпатична, Фрейда! Ніби фея серед квітів.
- Ти мені занадто сильно лестиш! - Вона сказала, прикриваючи свій рот і збентежено хіхікана. - Ти прямо як мій дідусь.
Це не лестощі. Якби я нічого не знав про її особистість, вона була б такою маленькою дівчинкою, яку я би хотів викрасти і втекти кудись.
- Це зовсім не лестощі! Це дуже милий одяг, і він тобі йде. Лютц, ти теж так думаєш, вірно ж?
- Так. Коли я просто дивився на ці шпильки, я і не думав, що вони так добре тобі підійдуть. Мейн їх якраз зробила, щоб шпильки дивилися на тебе. Ти дуже симпатична.
- ...
Фрейда, чиє обличчя стало червоним і чиї щоки набухли, явно не звикла, щоб її хвалили так. Я відразу побачила, що вона справді не має братів, сестер чи друзів.
У цьому світі прийнято, щоб друзі і сім’я постійно хвалили одне одного. Я хвалила Торі, а вона похвалила мене у відповідь. Левц хвалить мене кожного разу, коли я роблю щось і почала звикати хвалити інших. Це було вражаюче для мене спочатку, до такої міри, що я ухилявся від цього спершу, але останнім часом я змогла змиритися з такою постійною ввічливістю.
- Тим не менш, - сказала вона, — щоб створити таке з звичайних ниток...
Фрейда витягнула шпильки з голови і почала їх вивчати в найменших деталях, як це робили вже Бенно та лідер гільдії. Її очі стали повністю схожі на очима справжнього торговця.
- Це не так вже й складно, - сказала я. - Навіть я можу це зробити!
- ...Розкриття методів їх створення дуже дорого коштує, Мэйн.
- А?
Фрейда злегка зітхнула, потім подивилася на мене з набагато серйознішим виразом, ніж я очікувала.
- Жінки і доньки вищого двору люблять носити яскраві вуали бездоганної вишивки. Вони також носять прикраси з живих квітів, які були заморожені у часі за допомогою магії. Але ніхто не має таких прикрас.
Дворяни використовують магію для своїх прикрас, так що може бути прикраси, як ці шпилянки ніколи б не були придумані? Поки я задумливо дзижчала про себе, Фрейда продовжувала пояснювати всю красу цих прикрас.
- У цьому будинку так багато тканин з такою великою кількістю вишивки, але жодна її частина не має такої ж форми. Щоб зробити твердий об'єкт з нічого, крім ниток - це ж справжній прорив!
Коли вона так говорить, я нарешті почала розуміти. Ось чому Бенно сказав, що немає необхідності продавати другу шпильку за півціни. Це, по суті, нова технологія. Я раптом відчула себе дуже важливою.
Можливо, я зробила щось дійсно жахливе?
Я відчуваю, як зблідло моє обличчя. Фрейда міцно схопила мене за руки.
- Мейн, ти ж знаєш багато непередбачуваних і незнаних речей, вірно? Якщо так, то я можу багато чого тебе навчити. Тож наступного разу приходь побалакати, а не попрацювати! Я приготую для тебе багато солодощів, так що давай побалакаємо довше, тільки ми дівчата!
- Ах, звучить...
Чудово, я збиралася сказати, але відчула різкий ривок за волосся. Я повернула голову рефлекторно і побачила, як Льотц дивиться на мене з похмурим обличчям, хитаючи головою.
Ах, це було дуже близько. Я майже недбало погодилася на приємний, довгий, тільки розмова лише для дівчаток.
Якби я дозволила цьому слову вислизнути від мене, то ризикувала б повністю виключити і Летца, і Бенно. Я почала втрачати свої слова, не знаючи, як відповісти на запитання.
- З цього моменту ми будемо дуже зайняті, так що, на жаль, у нас не буде багато вільного часу, щоб прийти і повеселитися.
- О боже — сказала вона, спокійно посміхаючись, - але я ж не питала тебе, так?
Вона може так казати, але моя здатність виходити на вулицю повністю залежить від Летця.
- Сім'я Мейн не пропускає її, якщо я не буду з нею разом. Так що, якщо мене тут не буде, Мейн не зможе прийти.
- Ах, все правильно. Тоді нічого не поробиш. Льотц, ти теж можеш прийти.
Це тому, що і в неї була ця пожирна хвороба? Фрейда відразу зрозуміла мою ситуацію, потім кивнула на знак згоди. Але він не кивав. Він рішуче відмовляється.
- Як я вже сказав раніше, ми зайняті.
- Заняті чим?
- Ми починаємо готуватися до зими. Вся сім'я повинна працювати разом, щоб підготуватися до зими, так що у нас дійсно немає вільного часу для тебе, аби прийти і просто побалакати. Крім того, як тільки сніг почне падати, ми не зможемо вийти на вулицю, вірно?
Це правда, на відміну від Фроди, у якої сім'я може просто купити всі потрібні їм дрова, заготовка величезної кількості дров і свічок нам необхідні надзвичайно складні заняття. Здається, навіть Фрейда знає, як важко готуватися до зими, тому вона просто опустила плечі, більше не даючи на нас.
- Так ми не зможемо побачитися до весни?
- А хіба ти навесні не збираєшся почати свою освіту? Хіба ми зможемо зустрічатися?
- Якщо зможемо, то буде просто чудово. Не схоже, що моє навчання займе кожен день на тиждень. Весною у мене буде багато солодощів, так що, будь ласка, приходьте пограти!
Коли настане весна, ми з Летцем будемо дуже зайняті виготовленням паперу, але оскільки Бенно все ще приховує цю затію від лідера гільдії я тримала рот на замку.
Я кивнула Фрейде, а потім подивилася на Льотця.
- Зараз я трохи задумалася, Льотц, ти ж не сильно відреагував на цукерки сьогодні, чи не так? Ти зазвичай прямо стрибаєш на їжу, яка перед тобою, що сталося?
- Пан Бенно сказав мені стежити за вами, до того ж ті парукейки та інші речі, які ти робиш - набагато смачніше. Я люблю їжу, я завжди зможу з'їсти щось більше, ніж якісь солодощі. У мене будуть проблеми, якщо тебе украдуть.
Летц, який завжди голодував, вважав себе набагато важливішим за звичку їсти і попри те запропонував солодощі. Якщо це так, то думаю, що я повинна піти до нього додому з ще кількома новими рецептами.
- О Боже, я не чула про пари раніше. Мені було б дуже цікаво спробувати їжу, яку ти приготувала, Мейн.
- Эм? Добре...
Я не могла просто нагодувати солодощами з витиснених фруктів, які зазвичай вважаються пташиною їжею. У її діда були б настільки великі сердиті, здулі вени на голові, а шеф-повар який ймовірно контролює їх раціоном харчування розлютив би.
- Кажіть, що Люц достатньо хороший, щоб їсти вашу їжу, а я ні? - Вона нас нахмурилась.
Може бути я і схвильована вся, але все ще не можу принести пари до багатої дівчини.
Льотц погодився. - Інгредієнти... не ті, якими ми могли б нагодувати таку юну леді, як ви.
- Лютц, ти такий злий!
Фрейда надулась. Підтиснувши губи, вона надулася. Незалежно від того, наскільки привабливо вона може дутися, те, що неможливо - неможливе. В моєму домі немає нічого, що могла б з'їсти Фрейда.
Крім того, щоб зробити солодке, потрібно допомоги. Насправді не так багато речей, які я можу приготувати повністю самостійно. У Лютца я розповіла так багато нових рецептів, що в мене є чотири хлопчики, які не пошкодують моєї допомоги і їжі. Я нічого не можу зробити без інгредієнтів або допомоги. Мало того, що я страждаю від пожирача, але я не думаю що у Фрейди, яка була не тільки хвора тим же, а й по суті розпещена багата дівчина, буде багато сили і витривалості мені допомогти.
- А як щодо наступного разу, коли настане весна, ми зробимо щось разом з складниками? Ваш шеф-повар теж зможе нам допомогти. Якщо все так, то нам не треба буде турбуватися про інгредієнти і будуть люди, які допоможуть нам, і у вашій сім'ї зменшиться тривога? А як щодо цього?
- Що ж, це чудово! Тоді все вже вирішено.
Як тільки ми вирішили приготувати солодощі разом, у двері постукали незадовго до цього, і до нас увійшли лідер гільдії та Бенно.
- Ей - сказав Бенно. - Ви вже закінчили? Ми йдемо.
- Так, сер – відповіла я. - Емм, пане Бенно. Не могли б ви...
Шість маленьких срібних монет, які Фрейда дала нам у якості винагороди, досить великі гроші. Чесно кажучи, я занадто налякана, щоб я несла їх сама. Коли я простягнула йому руку в пошуках допомоги, він подивився на лідера гільдії.
- Вибачте, ви не заперечуєте, якщо я позайму вашу вітальню на хвилинку? Я б хотів обговорити дещо з цими двома, перш ніж ми підемо додому.
- Ах, вас би тут не було, якби я не втягнув Вас всіх. Будь ласка, будьте моїми гостями.
Бенно чекав, поки лідер гільдії і Фрейда кине кімнату, потім взяв у мене монети та поклав по порядку їх на столі.
- Ціна матеріалів і мої комісії рівні трьома маленькими срібними монетами, інші три - вашими. Якби Ви не взяли половину ціни за другу, ви б заробили ще дві.
- ... Цього достатньо. Якби я продала ці шпилянки за велику ціну, то почувалася б погано, коли б у майбутньому була менша ціна.
Бенно хмикнув, витягаючи гаманець.
- Що ви хочете зробити з грошима? Ви збираєтеся принести все це додому?
- Я б хотіла покласти одне срібло в гільдію і привезти додому п'ять великих мідних монет.
- Я теж, - сказав Лютц.
Ніби він вже знав, що ми збираємося сказати, Бенно уже витягнув свою карту гільдії і кілька мідних монет. З дотиком наших карт, наші рахунки оновилися. Я загорнула свої п'ять мідних монет в хустинку і поклала їх у сумку.
- Ліддер Гільдії сказав, що доставить тебе назад до дверей гільдії на своїй кареті. Їдь з ним.
- А як щодо вас, містере Бенно?
- Я пройдусь. Ця карета досить маленька. Приходьте в магазин завтра вдень. На той час твоя нитка вже повинна буде прийти. Ми також повинні визначитися з ціною.
- Так, сер.
Цікаво, що Бенно міг обговорювати з лідером гільдії весь цей час? Він здається став набагато менш обережним, ніж раніше.