Влада черв'яка. Глава 37.1
Гільдія торговців
Прямо зараз мене тримає на руках Бенно, поки ми йдемо в гільдію торговців. Спочатку я намагалася самотужки туди дістатися, але Бенно втомився від моєї швидкості ходьби. - Так повільно! Це пуста трата часу, - сказав він і підхопив мене. Потім він почав розголошувати про важливість часу, а я не могла заперечити його аргументи.
- До речі, містер Бенно, - сказала я. - Що таке Гільдія торговців?
Я поставила собі за мету з'ясувати всі дрібні деталі, які б відрізнялися від тих, що я думаю, знаю.
- Що? Ти нічого не знаєш?
- Я ніколи не зустрічалася з ними. Льотц, ти знаєш про цю гільдію?
- Може бути, це місце, де люди займаються бізнесом?
Я запитала Левца, раптом про це повинен знати будь-яка дитина в цьому місті, але все, що я від нього почула - те, чого я й очікувала. Бенно злегка зітхнув, потім починав пояснювати.
- Ну, приблизно так і є. Основна робота гільдії полягає в тому, щоб надати дозвіл людям, які хочуть відкрити новий магазин або карати людей, котрі займаються не тим бізнесом. Якщо у вас не буде дозволу на гільдію, ви не зможете керувати магазином і не можете відкрити гарек на міському ринку. Крім того, кожна особа повинна бути зареєстрована. Якщо це не так, то гільдія застосовуватиме дуже суворі покарання.
Спираючись на те, що я почула від Бенно, я думаю, це може бути щось подібне до Міністерства торгівлі? Ви не можете відкрити магазин без дозволу і ви повинні зареєструвати там нових учнів, не думаю, що я занадто далеко від правди.
- Це дуже владна організація, - сказала я.
- Це вірно. Вони дуже могутні та жадібні. Під час реєстрації учня вимагає реєстраційного збору. Якщо ви починаєте новий бізнес, то існує дуже великий реєстраційний внесок. Хоч би що ви робили, вони все одно візьмуть з цього свої комісійні.
Здається, що гроші є однаковими у світі, в якому ви живете. Цей же світ жахливий для бідного чоловіка.
У будь-якому випадку, коли церемонія хрещення закінчиться, мої нові учні зареєструються тут, бо всі хто працює в моєму магазині займаються торгівлею. У вашому випадку вам знадобиться передварна реєстрація до вашого фактичного хрещення. Якщо ви цього не зробите, то ви не зможете продати свій папір або прикраси для волосся... або ще будь-який товар.
- Отже, для того, щоб купити у нас папір сьогодні, вам потрібно, в першу чергу, аби ми були зареєстровані?
- Так.
А, зрозуміло. Він поспішає зареєструвати нас, щоб купити зразок паперу. Я посміялася, радіючи з того, що зрозуміла. Бенно зробив суворий погляд, і брови зійшлися разом.
- Я б дуже хотів, щоб ви швидко пройшли реєстрацію, але цей старий виродок збирається втрутитися. Кожного разу, ця людина завжди знайде до чого придбати.
- Наприклад до чого?
Бенно говорив не дуже дружньо. Я думала, що він займає досить високе місце в гільдії. Я помилялася? Чи, можливо, тут відбувається якась міжфракційна суперечка?
- Зараз у мене великий оберт, розширився кількома різними підприємствами, так що я можу тепер розширити і свій магазин. Природно, що глава гільдії захотів трохи мене прижити, розумієш? Так що, ви двоє, не говорите нічого зайвого, ясно?
- Так, сер - сказала я в унісон з Лютцем. Два висококваліфіковані торговці збираються вступити в битву умінь один проти одного. Я не збираюся сувати свій ніс туди, куди не слід.
- Ах, точно. Мейн, щодо шпильки, яку ти принесла...
- Ви про цю? - сказала я, злегка відкривши сумку, щоб показати йому.
Він кивнув, потім кинув на мене свої гострі червонувато-карі очі. - Скільки часу вам потрібно, щоб зробити таку?
- Якщо у мене будуть всі необхідні матеріали, і Летц зробить роботу з деревом, то після цього, якщо мій фізичний стан буде хорошим... хм, цю кольорову частину, якщо я дуже багато попрацюю, я зможу зробити за день, напевно ... Я думаю...
Це залежить від практичної кількості кольорів, але з моєю швидкістю доведеться працювати день. Моя мама, яка добре шиє, ймовірно, змогла б зробити все приблизно за два дзвони дзвону.
- Як щодо тебе, Льотц? - запитав Бенно.
- Це просто різьблення і поливання дерева, так що, думаю, мені знадобиться близько одного дзвона дзвони.
Хм! Це чудово, - сказав він добродушно.
Тон Бенно може і був легким та приємним, але його очі різко сяяли.
- Що такого чудового в цьому? – запитала я.
Я з нетерпінням чекаю того, що станеться після цього - відповів він, посміхаючись все ту ж огидну посмішкою, яку зробив би хижак, коли б знайшов свою наступну ціль, його очі стали дивитися тільки на будівлю Гільдії торговців, як тільки воно з'явилося.
Гільдія торговець знаходиться в високому будинку на розі вулиці, який має вигляд на центральну площу міста. Тільки вже це показує, що це дійсно дуже заможна організація, але крім того, жодна кімната в усьому будинку не була здана в оренду комусь ще. Уся будівля належить лише Гільдії торговців.
- Коли я думаю про те, скільки моїх тяжко зароблених грошей потрапило в цей будинок, - думав Бенно, — я не можу не розсердитися, розумієте?
- Ну, але якщо б ви цього не зробили, у вас були б великі проблеми, так?
- Так. І це мене ще більше злить.
Перед дверима стоять два охоронці і кожен тримав зброю. Коли ми наблизилися, вони подивилися на нас згори і вниз, а потім запитали, що у нас за справу тут.
- Навіщо ви тут?
- Для отримання тимчасових реєстрацій для цих двох, - відповів Бенно.
- Заходите, - сказав охоронець, відкривши нам двері.
Як тільки ми переступили поріг, ми раптом зіткнулися з лісничим прольотом, і я на мить зіпсувалася. Сама сходи широка, але немає ознак першого поверху взагалі.
- Містер Бенно, що сталося з першим поверхом?
- Ах, перший поверх для торговців, щоб вони могли залишити свої візки і візок (п/пі: англійською мовою написано “для паркування". Була б велика неприємність, якби вони всі вишикувалися на вулиці. Якщо ти обійдеш драбину, то зможеш все побачити.
Ми піднялися на другий поверх і увійшли у великий зал, наповнений постійно мечучими людьми. Я була приголомшена непереборним криком, який тут царював. Я й досі не думала, що в цьому місті є такі люди. Я відчула надзвичайне захоплення.
- Нам тут робити нічого, - сказав Бенно. - Ми підемо до протилежної сторони сходів, щоб піднятися на третій поверх.
Оскільки мене досі носить на руках Бенно, я була в відносному безпеці перед натовпом до сходів, але багато хто майже розчавив цього лева.
- Льотц, з тобою все гаразд? – запитала я.
- Я в порядку, так... Схоже на фестиваль, хах.
- Це тому, що в місце приходять як люди, які хочуть відкрити кіоски на міському ринку, так і торговці, котрі бажають займатися бізнесом у цьому місті, вони всі прагнуть отримати офіційний дозвіл, - сказав Бенно. Чим ближче до центральної ринки, тим більше охочих. Коли ж сам ринок закривається, деякий час тут буде тихо.
- Хах...
Сходи, до якої ми підійшли, були щільно закрита металевим парканом. Перед ним стояли ще більше охоронців.
- Будь ласка, можу я побачити вашу реєстраційну картку?
Бенно витягнув якусь металеву картку і передав її охоронцю. - Ми втрьох хочемо піднятися нагору.
- Зрозуміло, сер.
З якоїсь причини охоронець тримав картку високо. Раптом яскраве біле світло пробіг повз прутів паркану і миттєво зник у підлозі.
- Чт...? Що це було! - Я запитала, що це таке.
- Магічний інструмент. Льотц, не відпускай мою руку. Якщо ти це зробиш, тебе відкине.
- П... Зрозумів.
Бенно ніс мене однією рукою і тримав Литця інший. Ми почали підніматися сходами.
- Хіба ти не казав, що магією можуть користуватися тільки двірники? – запитала я.
- Верхні рівні цієї організації досить добре пов'язані з дворянством. Там досить багато палаців, які можуть надати магічні інструменти на зразок цього, якщо б подумали, що це дасть їм хоч якусь перевагу.
- Я вперше бачу щось подібне...
Мене вразило те, що я побачила магію контракту. Якимось чином я опинилася в світі, який ще більш фантастичний, ніж я думала.
Коли ми досягли вершини сходів, Бенно відпустив руку Летца і поставив мене. Білі стіни простягалися вздовж сходів, сходячи ззаду в такому місці, яке виглядало як стоянка. Тоді як другий поверх займався бізнесом, пов’язаним з міською ринкою, третій поверх торкався торговців, які володіли магазинами. Порівняно з другим поверхом, тут набагато спокійніше і людей значно менше.
Другий поверх був дерев’яний і злегка брудний, з невеличкими кусоками пилу. А третій поверх усунув килимами і підметений скрупульозно чисто. Мебель тут охайна, і це ще більше наголошує на тому, що в нього багато грошей. На перший погляд, приголомшливий приклад того, наскільки сильно стратифіковано це суспільство.
- З іншого боку цих стін знаходяться конференц-зали, - сказав Бенно, вказуючи на білі стіни. - Вам двом не доведеться їх використовувати.
Поки він пояснював якісь речі, ми підійшли до стійки. Ми з Літцем тримались за руки одне одного, відчуваючи себе трохи нервовими перед обличчям розкоші, яке ми зазвичай не бачимо в нашому повсякденному житті.
Проходячи повз конференц-залів, я побачила, що стійкі були по обидва боки стін, за якими були діти, можливо, підмайстрині, вони наче рахували доходи і витрати купецької Гільдії, читають в дерев'яних записках та виконували обчислення на своїх ручних калькуляторах.
- Левц, - пошепотіла я, — цієї взимку тобі дійсно потрібно навчитися читати і виробляти підрахунок.
- Так, я і сам хочу.
На півдорозі по коридору, на одній стороні стоку було щось схоже на диван, це здається зона очікування, або, можливо, прийомна, де можна було б розслабитися. Я обернулася оглядом околиці. Я помітила, що напроти стіни було розставлені різні дерев’яні карти та рулони пергаменту.
- Це що... це ж полка?
Мій запас енергії раптово злетів до неба. Бенно подивився на мене з цікавістю, потім кивнув.
- Так, це книжкові полиці. Вони містять копії нормативних актів, які поширюються на магазини, прості карти околиці, альманахи палаці тощо. ...Ти зацікавилася?
- Так! Так!
Я хочу негайно піти до книжкових полиць, але Лютця схопив мою руку, як тіски, стискаючи так сильно, що я не можу нікуди йти. Спостерігаючи за моєю боротьбою, крича усмішка дергала кутки рота Бенно.
- Ви можете поглянути на них після того, як ми заповнимо нашу заяву. Зрештою ти довго чекала.
- Справді? Урааа!
- Мэйн, - сказав Люц, — заспокойся. Ти занадто хвилюєшся.
Я нарешті знайшла книжечки, які можу прочитати, як ти думаєш, я зможу утримати себе? Ні, я абсолютно не зможу. Попередження Левца технічно зареєструвалися в моїх вухах, але цього недостатньо, щоб зупинити дикий танець мого серця.
Принаймні, я так думала, поки Льотц не сказав дещо, що змусило мене зупинитися.
- Якщо ти будеш занадто схвильована, то втратиш свідомість перш ніж зможеш щось читати.
...Це було б жахливо!
Бенно, який спостерігав за нами з подивом, помітив, що це хороше зауваження. - Ходімо, - сказав він, продовжуючи йти до стійки. Коли ми наблизилися, співпрацівник Бенно подивився на обличчя з поблажливою усмішкою.