Влада черв'яка. 28 глава. Візет в резиденцію Отто.
Від Корини доручали мені формальне запрошення в Реденцію Отто. Це була тонка дощечка з написаними словами на ній.
— Я вже не зможу розпоряджатися цим сама, — сказала я йому. — Спочатку мені потрібно запитати дозволу мами...
Мабуть, дуже дивно було цьому хлопцю брати на себе такі запрошення ще до хрещення. Чи це означає, що вона була адресована моїм батькам? Виходить, що мої батьки вирішуватимуть, чи зможу я піти.
Він злегка підхопив брови на моє зауваження і похитав головою:
— З усієї вашої сім’ї, чи не ти єдина людина, яка вміє читати? Крім того, ти не можеш відмовитися від запрошення. Якщо ти це зробиш, є невеликий шанс, що твої мама і сестра раптом побачать, як роботи більше для них немає.
- Що? Що ти таке кажеш?
Батьки Коріна керують великою компанією, і водночас вона досить талановита. Мабуть, вона досить впливовий член Гільдії кравців. Спираючись на різні пояснення, які мені дали, Торі учень-швея і вона на неповному робочий день, а робота моєї матері схожа на безпосереднього керівника (п/п: менеджер), тоді Корінну слід розглядати як лідера.
Ці ієрархічні суспільства вже існують. Схоже, я не можу відмовитися від запрошення. Я поняла.
Але якби це запрошення було не від Коріна, а від самого Отто, мій батько міг би сказати йому, що він має вищий статус у суспільстві. Як же все заплутано.
— Крім того, — каже Отто, - я подумав, що тепер є чудовий шанс попрактикуватися у написанні запрошень.
— А, ну зрозуміло! Щиро дякую.
За допомогою Отто я вивчила як окреме запрошення, так і відповідь на нього.
- Ти сказала письмове запрошення від самої пані Коріна? Що? Серйозно? Чому тобі?
Вона почула від Отто про мій « простий шампунь » і сама захотіла його спробувати.
— Ну, так тому й бути!
Коли мама побачила, що я повернулася додому з офіційним письмовим запрошенням, вона відразу запаникала. Я уточнила, чи слід мені відмовитися від запрошення, але через надмірну паніки її очі налилися люттю:
— Було б дуже грубо з нашого боку! А ми повинні бути ввічливими!
— Добре! Я буду ввічливою.
Не знаю чому, але воно не виглядало як запрошення, більше схоже на офіційний виклик.
Після цього моя мама почала веселитися за мною. Здається, у моєму повсякденному одязі було б не правильно з'явитися перед Кориною. Кожного разу, коли вона працює, я чую зауваження про порушення етикету, щоб не з’явилася жодна неосвічена людина. Все що я планувала зробити, так це навчити Коріна як правильно користуватися шампунем, але ця затія лише наробила багато непотрібного шуму.
- Тобі так пощастило, Мейн... Ти йдеш сама, навіть якщо це зробила я...
— Мамочка, а Торі може піти зі мною?
— Зовсім ні! У неї ж немає запрошення.
Хоча ця шампунь вигадала і я, Торі досі займається її виробництвом. Я думаю, вона, як ніхто інший, заслуговує піти зі мною, але, оскільки непроханий гість у цьому світі теж вважається неповагою, Торі доведеться прорчати будинки і буде неважливо, завидує вона чи ні.
Отто і я домовилися зустрітися на центральній площі на третій дзвін так само, як і минулого разу. Поверхні щоденного одягу на мені був новий фартух для мене. Я йшла разом з батьком до площі. Я взяла з собою сумку, в якій були маленькі баночки шампуня і розчіска.
Коли ми вийшли на площу, Отто вже стояв поруч з фонтаном. Тато проводив мене прямо до нього.
— Командир загону, — сказав Отто. — Не хвилюйтеся, я пригляну за нею. А тепер, Мейн, підемо?
— Пошли. Побачимося пізніше, татко!
Звісно.
Попрощаючись з моїм батьком, Отто закохував прямо до стін замку. Начебто його будинок був поруч з замком. Чим ближче підходиш до замка, а саме там і живуть двіряни, тим вище рента. Отже, дім Отто є в елітному житловому районі.
- Містер Отто, ви живете поруч з замком, навіть не дивлячись на те, що є звичайним солдатом?
— Я живу в кімнаті на верхньому поверсі у батьківському домі Коріна. Її старший брат не хотів відпускати свою маленьку сестричку і сказав їй жити в тому самому домі.
— Ха, от як...
Як тільки він це згадав, мені здалося, що я все ж десь чула історію про те, як він зумів одружитися з нею. Безумовно, без фінансової допомоги сім’я дружини не могла б дозволити собі жити в такому місці на низькооплачувану платню солдата. Він розповів, що всі його заощадження пішли на купівлю громадянства. Можливо, всі друзі дружини були занепокоєні тим, як вони збідніли відразу після весілля.
Мало - помалу люди почали виглядати не так, як я звикла бачити. Вони одягаються дедалі рідше, і все більше й менше заплатять на них вишуканіші дизайнерські речі з елементами тканини, що розвивається. Магазини на перших поверхах будівель також різняться. По суті, крамничне злодійство має більше працівників і багато покупців. Вздовж доріг було більше пасажирських возів і вантажних візок, а також ослих вагонів.
Все це шокує. Як в одному місті існує таке чітке розділення на слузі? Коли прогулюватися трохи ближче, місто вже не знатиме. Я вже читала про це, тож могла уявити таке життя. Але було одне — бачити все живе - зовсім інше. У мене навіть очі розбіглися в спробах все розглянути.
— Тут, прямо на третьому поверсі, — сказав Отто.
- На третьому?
На третьому поверсі у семиповерховому будинку був будинок Отто. На першому поверсі був магазин, а на другому ж місці пробув власник крамниці. Дуже часто можна було б побачити, що на сьомому поверсі жили підмайстри та інші магазини. Чим ближче поверх до головної дороги, тим дорожче він. Мені доведеться визнати, що я жила на п’ятому поверсі будинку поряд з воротами (будь ласка, зрозумійте моє сумне фінансове становище). Щоб Коріна мала дах над поверхом власників магазину, їй треба було бути справді любою.
Я дивуюся, як йому взагалі дозволили одружитися з нею. Це просто чудо! Торговець і багата молода дівчина в абсолютно різних соціальних статусах, як мені здається. І як же щось подібне сталося в цьому світі?
— Я дома, Коріна! І зі мною прийшла Мейн.
- Ласкаво просимо, Мейн. Я вже давно хотіла з тобою зустрітися. Мене звати Коріна. Я дружина Отто.
- Дуже приємно познайомитися з вами, пані Коріна. Мене звати Мейн. Я дуже вдячна за все, що ваш чоловік зробив для мене.
Я вперше побачила Корінну, і вона була приємно вражена красою та чарівністю. Волосся в неї блідо кремового кольору, наче все місячне світло зібрався в них. Вона обережно зібрала їх ззаду, ніж тільки підкреслила довжину шиї. Очі у неї були серебристо-серого відтінку. Вся її кольорова гамма була дуже світлою, що робило Корінну ефемерною.
На противагу всьому цьому велика груди і вузька талія. Вона вміло підкреслювала всі переваги, які могла підкреслити.
Отто, ти такий поверховий!
Я не могла стриматися, побачивши вітальню. Відтоді як я потрапила в цей світ, мені вперше довелося зіткнутися з такою кількістю прикрас у будинку. Можливо, це місце використовують для зустрічей з потенційними клієнтами. Поміщення заповнило велику кількість одягу та прикрас, виготовлених з тканини. А кольори так вдало гармоніювали один з одним, що створювали спокійну і заспокійливу атмосферу.
Проте навіть будинок багатого купця не був чужим заощадженим: круглий стіл і стільці посередині кімнати не були відполіровані, вони не мали гравіювання.
Якщо я правильно пам'ятаю, меблі з Північної Європи зазвичай найпростіші. Можливо, це тому, що взимку люди змушені проводити дуже багато часу за зачиненими дверима. А в таких умовах швидко виготовляють маленькі меблі - найкращий вихід з ситуації.
« Дякую тобі за такий шлях », — сказала Коріна. - З тих пір як я почула, що ти прийдеш попрацювати над моїм волоссям, з нетерпінням чекала тебе.
Поки Коріна наливала нам трав’янистий чай, я втішалася її ніжним голосом. Любов хоче захистити таку жіночу і виховану дівчину.
— Я дуже польщена. Я стільки чула про вас від Містера Отто, що вже давно хотіла з вами зустрітися. Він розповів мені, наскільки ви чарівні та красиві, але те, як ви прикрасили цю кімнату, і якість всіх речей, що тут знаходяться, просто за межами уяви.
— А ти дуже добре вихована, юна леді. А твоє волосся таке ж красиві, як мені про них розповідали. Мені дуже цікаво, моє волосся таким же буде? — Коріна кинула зачарований погляд на моє волосся.
Минулої ночі, щоб якість шампуня була помітна неозброєним оком, мама і Торі майже до блиску вимили моє волосся.
— Може тоді відразу і почнемо? — запитала я.
Як тільки я витягла маленьку баночку шампуня з моєї сумки, обличчя Коріна загорілося від хвилювання. Вона така чарівна, коли не приховує своїх емоцій. Тепер я добре розумію, чому Отто так її любить.
— Я б хотіла помити ваше волосся, а для цього нам потрібно приготуватись. Якщо це не надто складно, чи можу я вас попросити наповнити ковш водою і принести тканину для витирання волосся?
— Ти сказала мити?
Отто, а не Коріна, закричав від подиву, але його очі за округли.
— Я тільки збираюся помити її волосся, містер Отто. Ем-м, місіс Коринн, поки містер Отто шукає все необхідне, будь ласка, перевдягніться в одяг, який можна було б насочити.
« Звичайно, що так », — відповіла вона.
- О, вона збирається переодягатися, хах.
Корінна ж не проста дитина як Левц, тому я не можу просто попросити її роздягтися. Погодите-ка, чому ж я кажу це так, ніби сильно розчарована?
Отто пішов приготувати все необхідне для миття, сказавши, що така фізична робота мусить виконувати чоловік. Він розстелив ганчірку в спальні, приніс трохи води, потім поклав маленьку мочалку поруч з моєю банкою шампуня.
- Ну ось, все приготував. І що ти збираєшся з усім цим робити?
Отто зацікавлений взяв баночку шампуня, потряс її, відкрив і понюхав. Я відразу зрозуміла, що якщо він залишиться з нами, поки я моє волосся Коріна, то буде намагатися всіляко допомогти, постійно говорити, та й взагалі втрутиться в мою роботу, зробивши весь процес надзвичайно важким.
— Це не для чоловічих очей, — сказала я. — Якщо ви закінчили все, будь ласка, зачекайте в іншій кімнаті.
- Що? Я ж її чоловік!
— Якщо ви чоловік, вам краще буде почекати зовні. Після того, як ми закінчимо, ви зможете подивитися наскільки красивіше стала ваша дружина і даруйте її компліментами. Будь ласка, не будьте поводженим, підглядаючи, як леді прилаштовуються.
— Правильно, — сказала Коріна. - Будь ласка, почекай нас в іншій кімнаті.
Глава 28.2 — Візит у резиденції Отто.
Об'єднавши наші зусилля, ми все ж вигнали зі спальні Отто, який сильно хотів залишитися. Чутно було навіть, як він мечається з боку в бік за дверима, але не звернувши на це, я надлила частину шампуня з баночки у ковш.
- Це просто все в одному шампунь. Дивіться, як його використовувати: спочатку набираєте в ковш приблизно стільки ж води як і тут, потім туди додаєте десь ось так багато шампуня.
— Ах-х... — Корінна пильно стежила за моїми рухами.
— Потім ми помиємо ваше волосся в ковші і вичимо їх. Можу я вас попросити розпустити волосся, будь ласка?
Як тільки Коріна розпустила своє волосся, я боязко вкинула їх у ковш. Виявилося, що вони не настільки брудні, як я думала. Можливо, вона не так давно приймала ванну. Щоб переконатися, що її голова вимита, я кілька разів полила волосся водою.
— Будь ласка, переконайтеся, що ви ретельно промили волосся на цьому етапі, — додала я.
- Як виявилося, це так приємно, коли хтось миє твоє волосся. Я ніколи не думала про це раніше, — здивовано сказала Коріна.
— Здається, якщо ви попросите Отто, він з радістю вмиє вам волосся.
Я впевнена, що він почне стрибати, навіть без її прохань.
— Да? Але хіба ти не казала, що це було б неввічливо з його боку дивитися, як дівчата прикрашаються?
— Я просто подумала, що він буде заважати нам удвох, от і все.
— Ого! А-ха-х, - вона затонула дуже сильно. — Мені цікаво, що ж Отто намовив таку молоду дівчину, як ти, щоб вона так відгукувалась про нього?
Для мене було трохи складніше помити волосся Коріна, ніж Торі, оскільки Корінна все ж трішки більше. Я знаю напевно, що Отто збирається дати мені стільки цвяхів, наскільки вона буде задоволена моєю роботою, тому я повинна помити їй волосся так добре, як тільки можу.
- Мейн, ти не проти, якщо я тебе про дещо запитаю? - Вона різко запитала.
— Про що ж саме? — Я обережно забарилась і уважно подивилася на Корінну.
- Яке Отто біля воріт?
- Що?
Я вже була готова ухилитися від розпитувань про приготування шампуню, але це питання шокувало мене і спочатку я не могла його зрозуміти. Через замішання я навіть схилила голову в сторону.
Коріна нахмурилась:
— Він відмовився від своєї кар'єри купця через мене, — змалечку пробурмотіла вона. - Я іноді хвилююся...
— Не потрібно хвилюватися, — сказала я. — Навіть на роботі біля воріт він ще торговець.
Все бухгалтерську роботу він бере на себе, навіть коли у нього забагато справ. Він торгується з купцями про ціни на товари та меблі. Використовуючи своє вміння при брамах, збирає корисну інформацію. Якщо чесно, то в кожному його діях видно, що він справжній торговець.
— Правда? Він торговець навіть біля воріт?
— Да, все так. Ну, наприклад, коли купці приїжджають до воріт щоб торгуватися, з посмішкою справжнього знавця, Отто майстерно зводить ціни на їхні товари.
- А-ха-хо, виходить, ти в ньому змогла розгледіти купця. Да... так, звичайно ж. Прямо камінь з душі впав, коли я все це почула.
Мочалкою я висушила кремове волосся Коріна. А як тільки я почала їх розчісувати, вони забили прямо як перлина.
Так само, коли я мила золотисто-світле волосся Левця, я почала заздрити кольору волосини Коріна. Було б просто чудово, якби і мої так виглядали...
— Якщо можете, то використовуйте дерев’яний гребінець для розчісування волосся. Коли ви будете використовувати свій гребінець, він вставляє вологу вашого волосся і додає ще більшої блиску.
— Добре... Вони справді стали дуже гарними, — дякувала вона пальцями по волоссі.
— Колір ваших волосин уже був дуже гарний, все що вам потрібно це проявити їхню природну велич. Я б порекомендувала вам мити їх кожні п'ять-сім днів, — рекомендувала я, показуючи на пляшечку з залишками шампуня.
Коріна злегка нахмурилась і нахилила голову:
- Ти дійсно не проти дати мені це? Мені дуже незручно, адже замість цього я нічого не можу дати...
— Да все добре. Містер Отто вже пообіцяв дати мені цвяхи.
— Гводи? Що? Хіба вигода не на його боці в цій угоді? Ти не проти цього?
Нехай зараз вся вигода у Отто, я ж не розповіла свій рецепт по виготовленню шампуня, та і отримаю я на руки такі потрібні цвяхи, а знаючи, що Корінне в майбутньому знадобиться ще шампань, Я зможу вигідно обміняти його на ще щось потрібне мені. Тому з цією угодою немає жодних проблем.
— Гм, Мейн. У мене трохи промокла одяг, я б переодяглася. Не проти почекати мене з Отто за дверима?
— Да, мадам.
Я вирішила залишити спальню, щоб Коріна спокійно переодяглася. Як тільки я відчинила двері, то побачила Отто, який лежав біля дверей, наче голодний ведмідь, що чекає на свою їжу.
— Коринна? — Вызовил он.
— Мій одяг трохи насокла, — сказала вона, висувавши голову через двері, - тому мені треба перевдягнутися. Отто, будь ласка позаботься про Мейн ради мене, добре?
Її ще не кінця висохлі волосся злиплися з одягом, це було видно, коли вона визирала через двері. Її сором’язлива поведінка витіснила певний вид привабливості.
— Я дуже вибачаюся, що ви побачили мене такою, — сказала вона. — Я зараз переодягнусь.
Корінна поспішно вивела мене з кімнати і зачинила двері. Отто побачив її, але замер, втупившись на двері з абсолютно порожнім виразом обличчя. Побачивши реакцію Отто, я відчула тріумфальну перемогу. Без сумніву, він знову закохався в неї.
чи Коріна виглядає краще тепер? Її кремове волосся блистять зовсім як дорогоцінні камені...
— Давай! Коріна!
— Вона все ще переодягається!
Отто не думаючи пішов до дверей в спальню, так що мені довелося його зупинити. Звичайно ж, з моєю силою я не змогла цього зробити. Єдина людина, яка змогла б зупинити його - це Коріна.
— Отто, — сказала вона з іншого боку дверей, - ти дійсно хочеш, щоб Мейн побачила мене поки я переодягаюся?
Як тільки він почув її ніжний голосок, відразу ж зупинився, ніби у нього сіли батарейки. Після короткої хвилини мовчання він повернувся з забуття. Він показав мені чудову і жахливу усмішку одночасно, міцно стиснув моє плече.
— Мейн, хіба у тебе немає нічого важливого, що потрібно було б зробити?
Я відразу зрозуміла його натяк. « Я хочу побути з моєю дружиною, тож забирайся до всіх рис» — ось що він сказав.
Я кинула погляд на сумку, що лежала на кухонному столі.
- Можливо, я згадую щось важливе, але це залежить від кількості цвяхів, які я отримаю, — сказала я, ласкаво посміхнувшись.
Він подивився на сумку з цвяхами, а потім на мене. У його очах я побачила запеклу ворожість між холодним торговцем і сильною любов’ю до своєї дружини.
— А якщо ти віддаси мені їх усі, я можу навіть пояснити своєму батькові, чому ж я сама повернулася додому.
Отто, який пообіцяв мені добре придивитися до мене, віддав усю сумку в мої руки і я тихо вийшла за двері.
Тигр тебе побери! Ну, тепер у мене навіть більше цвяхів, ніж я очікувала, так що вже неважливо. А тепер, будь ласка, робіть все, що ви там хотіли зробити!
Знімаючи обома руками сумку з цвяхами, я пішла по вулиці вниз в гордому самоті. Гводи такі важкі. Один цвях такий легенький, але коли їх стільки, вони важать цілу тонну!
Все. Я більше не можу. Треба відпочити.
З такою швидкістю я не зможу доковувати додому. Треба дістатися до фонтану на площі і трохи відпочити там. У мене вже всі руки болять.
Витягнувши свої тремтячі руки, я трохи розгубила їх, і тут побачила Лета іншого будинку. Він швидко пройшов повз мене.
— Эй! Лютц, що ти тут робиш?
- Мейн? Що ти тут робиш? Эм... Ти ж сама?
В принципі моє звичайне життя обмежувалося будинками, брамами і лісом. Скрізь я ходила коротким шляхом і ніколи раніше не з’являлася на центральній площі. Крім того, з тих пір як у мене розвинулась звичка раптово падати в свідомість будь-коли, для мене було б просто нечутно з'явитися де-небудь однієї. Льотц широко розкрив очі.
— Хм? Я йду додому від Містера Отто. Я змогла отримати всі ці цвяхи у нього, але вони такі важкі, а йти так далеко, тому вирішила тут відпочити небагато.
— Гм, — проворчав він, - я допоможу тобі віднести їх. Чому ж він не вів тебе до дому неушкодженим? — Пробурмотів він, піднімаючи сумку. Для мене ця сумка настільки важка, що я ледве змогла її дотягнути до цього місця, але Льотц підняв її так легко, ніби для нього це не було важко.
- Дуже дякую, Льотц.
Коли ми йшли додому, то змогли розповісти все, що було пов’язане з цим днем. Тоді як я обмінювала шампунь на ці черево важкі цвяхи, Люц, схоже, ставив питання у всіх знавців лісу або ж людей-плиць-плутників, чи є поблизу дерева, з яких було б легко зробити папір, або якісь рослини, схожі на західний гібіскус.
Виготовленням васі, як правило, використовуються західні гібіскуси для зв’язування матеріалу. Але якщо вам потрібна в'язка рідина, то найкращий вибір — або плоди едила, або розчавлений жук слармо.
Эм... Фу-у-о. Я б вважала, що плоди є едила ніж будь-якого розчавленого жука, хоча, мабуть, їх легше використовувати в різні часи року...
Я похитала головою, щоб очистити її від небажаних думок про жучок і потім змінила тему розмови:
— Тепер, коли у нас вже є цвяхи, ми можемо почати робити пароварку.
— Хм? Наскільки великою ми збираємося її зробити? Хіба ти не казала, що хочеш замінити її котелком? І чи не питала ти у своєї мами про вашу пароварку? Чи зможемо ми її використовувати?
Наша пароварка не повинна бути дуже великою на ранній стадії, але якщо вийде, я б дійсно хотіла замінити її котелком. Однак обидві наші сім’ї використовують їх лише для приготування їжі. Навіть якщо ми попросимо на час сам, нам напевно відкажуть.
— Да нет. Вона розлютилася і відрубала мене, сказавши, щоб тільки готувати, я ніде більше котелок не використовувала.
« Це не дуже добре », — відповів Левц.
— Да уж, не дуже... І що ж нам тепер робити?
- Ну, не думаю, що я зможу зробити його своїми руками...
Котелки дорогі. Їх завжди десь використовують, навіть якщо необхідний ремонт. Це явно не та річ, яку ми могли б так просто зробити своїми руками тільки тому, що захотіли. А виготовлення металу було б нереальною справою.
— Все верно... Може, нам варто спочатку зробити рамку для паперу? Ми вже знаємо всі її розміри, було б легко почати з неї.
- Думаю, ми повинні зробити те, що знаємо як робити, так що так.
У нас набагато більше цвяхів, ніж я могла сподіватися, і ми дізналися про матеріали, які могли б використовувати замість західної гібіскису. Все ж це крок вперед, вірно?