Інтерлюдія: моя сестра стала дивною
Мене звуть Торі. Мені шість. У мене є молодша сестра, Мейн. Їй п'ять.
Мейн має пряме темно-синє волосся кольору нічного неба і золоті очі, що світяться як місяць. Я думаю, вона чарівна, але я ж її старша сестра.
Їй завжди погано, і у неї завжди жар, так що вона мало їсть і не може вирости. Також вона майже не виходить назовні, тому її шкіра дуже бліда. Вона чудова, але я не можу довго грати з нею, що трохи засмучує. Інші діти цілими днями граються зі своїми братами і сестрами, і я трошки заздрю.
Одного разу Мейн мав сильну спеку. Такий сильний, що вся сім’я переживала про те, чи виживе вона або помре. Три дні вона нічого не їла і настільки ослабла, що навіть не могла пити води.
Можливо, жар зробив її трохи дивною.
Коли вона була хвора, я почала говорити слова, які не розуміла. Вона завжди робила те, що їй скажуть, але коли я пішла мити посуд, вона вислизнула з ліжка, а потім я виявила її невідомо через яке ридання на підлозі. Вона проплакала весь день...
Я думала, що може, Мейн все ще страждала через гарячку, але коли жар спав, то вона стала навіть дивнішою.
Правда, вона говорила, що її тіло огидне і що вона хоче стерти себе. Коли ми кип’ятили воду для приготування їжі, вона питала, чи можна набрати теплу воду на ванну. Кожного дня!
Щодня вона змочувала ганчірку і витирала своє тіло. « Помоги мне з місцями, до яких я не можу простягнутися», говорила вона, і я допомагала їй. У перший день вода у ванні була правда брудною, але на третій день вона вже була досить чистою.
— Ти не брудна, хіба ти не даремно приймаєш ванну?
- Не марную, я брудна!
Щодня вона повинна була переконатися, що добре вимилася. Перш ніж я зрозуміла, один з кутів спальні перетворився на її місце для купання.
Потім, з якоїсь причини вона вирішила, що я повинна мити і себе, коли допомагаю їй.
- Звичайно, чому ні.
— Ти часто їздиш на вулиці, тому ти швидше маришся.
Коли я купалася, вода, залишена Мейном, ставала все брудніше і мутнішим. Коли я подивилася на бруд, що була на мені, то почувалась трохи пригніченою. Хоча Мейн сяяла.
- Якщо ми подвоюємо себе, то це не даремно?
Як змусити її зрозуміти, що це правда порожнеча? Мені потрібно нести всю цю воду від колодязя, і це дуже важко! Хіба вона цього не знає?
Після цього вона раптом почала збирати своє волосся. У неї було пряме волосся, тому наскільки б добре ми їх не зав'язували, вони розпускалися, так що ми не могли зібрати їх назад. Після кількох спроб і невдач Мейн почала дутися. Раптом вона підскочила і почала копатися в кошику з іграшками. Вона дістала ляльку, яку батько вирізав з дерева і для якої мама пошила одяг... Моя найцінніша!
- Торі, я можу її зламати?
- Це нога моєї ляльки! Ні!
Я була налякана спокоєм своєї молодшої сестри, яка питала, чи можна зламати ногу кукле. Це було занадто жорстоко. Коли я розлютилася, вона опустила голову і пробурмотала «прости». Зітхнувши, вона провела пальцями по волосах і прибирала чілку назад. Побачивши, як п'ятирічна дівчинка робить щось так чуттєво, я відчула, що моє дихання на мить завмерло.
- Торі, якщо я хочу дістати палицю, що мені робити?
Насправді Мейн хотіла не ногу моєї ляльки, а дерев'яну паличку. Отже, я взяла одну з стопки для розпалювання. Замість того, щоб дати їй зламати мою ляльку, я почала ламати палицю за допомогою ніг. Мейн мав багато запитів на такі: « Зроби це трохи вже» або « Закругли кінці, щоб вони не були такими гострими". Але зрештою вона залишилася задоволена.
- Дякую, Торі!
З широкою посмішкою Мейн взяла паличку, а потім раптом встромила її у власну голову.
— Мэйн?
Мейн почала повертати паличку, яка була в її волоссі і щільно намотати на неї волосся. У всякому разі, вона поклала все волосся лише маленькою паличками. Я була здивована, наскільки міцно вона там застрягла. Це було схоже на магію, яку використовували палаци! Але з такою зачіскою вона виглядала занадто дорослою.
- Мейн, ти не можеш повністю збирати волосся! Так можна тільки дорослим.
—...а, правда?
Широко відкривши очі, ніби вона насправді не знала, вона підняла руку і витягла паличку з волосся. Вони відразу ж впали і опустилися на її плечі. Потім вона зібрала тільки верхню частину волосся і поклала її так само, як раніше.
— Так пойдёт?
— Думаю, да, пойдёт!
Після цього Мейн завжди збирала таке волосся. Раніше здавалося, що в її голову откнута палиця, але їй це подобалося.
***
Через деякий час мама змогла взяти вихідний, і я зрештою могла піти в ліс з іншими людьми. Я зібрала багато дров і також знайшла пристойну кількість лісових грибів та трохи трав, які ми могли додати до м'яса. Ми повинні готуватися до зими, тож діти докладали всіх зусиль, щоб зібрати необхідні речі.
— Я дома.
« З поверненням, Торі », — відповідає мама.
- Що ти знайшла? Покажи, покажи! - Мэйн копалася в моєму кошику, наче це було чимось рідкісним і незвичайним. Я приносила її буквально на дні, але Мэйн... Так, коли я задумалася, то зрозуміла, що Мейн недавно стала дивною.
— Ага! Можу я взяти це?
Із сяючими очима вона витягла з кошика фрукт мелія. Мейн не дуже часто просила щось, тому я подумала, що можна дати їй пару.
- Дякую, Торі! — Вона сяяла наче ангел. Коли вона втекла в комору, то дивилася навколо, ніби світ раптом став досконалим.
- Мейн, чому т...
Як тільки я почала говорити, Мейн раптом замахнулася молотком і з глухим стуком розбила мейа. Він розвалився на частини, а сок бризнув мені в обличчя.
—...
—...
Ви знаєте, що якщо тріснути молотком по фрукту, він розлетиться по всій кімнаті? Звичайно, знаєте, про це навіть не потрібно замислюватись, вірно?
— Так, Мэйн. Що ти робиш? — Я намагалася посміхатися, витираючи сік з обличчя.
.. е-е-ем, ну, ем. Я хотіла трохи олії, на її обличчі було вираз "о-ніщо-я зробила". Вона дивилася на мене, немов просила допомоги. Це очевидно було обличчя дівчинки, яка не розуміла, що якщо розбити щось молотком, то це щось розіб'ється на шматочки.
- Якщо хочеш мастило, то є кращі способи дістати його, знаєш? Що ти робиш?
— Ох, ясно...
З нею все добре? Вона правда не пам'ятає, як ми раніше разом витискали масло? О ні, може у неї була жар занадто довго, і тепер вона злетіла з котушок!.. Я повинна запитати маму про це, хіба ні?
Пізніше, коли ми йшли в дорогу, повернулася мама і взяла воду з колодязя для нашого обіду. Звичайно, вона розсердилася. У всьому була винна Мейн, але розлютилася на нас обох, тому що я не дуже хорошою старшою сестрою. Саме тоді Мейн не здавалася мені чарівною.
— Тори, Торі. Як робити олію? Навчиш мене?
Оскільки мама була зла, Мейн украдкою пробралася до мене, щоб запитати це. Вона кралася занадто помітно. Глянь, мама дивиться прямо на нас.
— Мамо, можу я навчити Мейн?
- Якщо ми не навчимо її, вона може зробити щось подібне знову. Вона вказала на комору, будь ласка, покажіть їй, що робити.
Всі потрібні нам інструменти лежали в комору, так що я взяла тканину і пішла туди разом з Мейн.
- ...закусжений дерев'яний стіл буде просто вбирати масло і сік, тому ми не використовуємо його. Металічний підходить краще. По-перше, нам потрібно розстелити тут тканину. Потім загорніть фрукти в тканину, щоб шматочки не розлетілися.
Фрукти мелії їстівні, тому ми зазвичай отримували олію з насіння після того, як поїмо. Однак Мейн дуже наполягала на тому, що олія також є в плодах.
Вона з радістю знову і знову пускала молоток, але вона не дуже добре цілилася, була недостатньо сильною й неправильно стояла. Вона дуже легко походила з фруктами, але не могла розчавити жодного насіння. Але що ще гірше, коли ми розчавили насіння, нам треба було відтиснути тканину і Мейн не вистачало сил для цього.
- Мэйн, так нічого не вийде. Ти не розповсюдила насіння.
— Ох... То-о-орі-і ...
Вона дивилася на мене так жало, що я вирішила допомогти. Я взяла її молоток, але він був настільки липкий і ковзалий від соку, що ледь не вислизнув з моїх рук. Зітхнувши, я витерла ручку і міцно стиснула її.
— Ось так це робиться...
Якби тато був тут, він би не використав молоток. Він би узяв щось важке, поклав зверху і надачив, не перетрудаючись. Хлопці займалися ручною працею, коли підростають. Але я не можу, так що мені потрібно було розбити насіння одним за іншим молотком.
- І тепер вижимаємо тканину...
— Вау! Торі, ти чудова!
Масло капало в невелике блюдо, коли я віджимала тканину. Поки Мейн спостерігала за цим, вираз її обличчя ставала неймовірно чарівним. Однак, моїм рукам було дуже боляче.
- Дякую, Торі!
- Гей, не тікай. Допоможи мені прибратися!
Мейн здавалася незручною, наче не знала, як допомогти, так що я показала їй, що очищати використані інструменти.
У Мейн слабка статура, і вона набагато нижча за інших дітей її віку, тому можна легко забути, що їй вже п'ять. Коли їй буде сім, її охрестять у храмі і вона повинна буде знайти підробку.
Крім того, наступного року сім справдяться мені. Я збираюся піти в підмайстерня, так що Мейн потрібно буде займатися половиною домашньої роботи. Вона навіть не знає, як почистити інструменти, тому я не впевнена, що все буде добре.
Ми збираємося стежити за її здоров'ям, але ми повинні поступово давати їй допомагати з домашніми справами. Інакше він не зможе знайти роботу. Мама перестане доглядати за нею, а я як старша сестра вчитиму її всьому, що знаю сама.
— Торі, можу я ще взяти кілька трав?
— Тільки трохи?
— Ага!
З серйозним обличчям Мейн оглядала трави з мого кошика, обнюхувала їх і додала кілька до її маслини. Можливо, вона намагалася змінити їхній запах, але деякі з них використовувалися, щоб відганяти жуків і були занадто смердючими, аби їх їсти.
Я відразу спробувала додати олію крейда до каструлю, але Мейн з скаженим виразом обличчя перервала мене.
— Тори, нет! Що ти робиш?
— Якщо ми не з’їмо цього, то зовсім не зможемо їсти! Смак так змінюється, що ми не зможемо нічого з'їсти, знаєш?
— Ні, не їжте!
Не звертаючи уваги на мої слова, Мейн просто продовжувала трясти головою і намагалася сховати страву з маслом. Зрештою, мамі набридло дивитися на те, що ми робили, і вона теж почала сердитись.
— Мэйн! Торі ходила і збирала їх! Не будьте самолюбними!
- Я не егоїстка! Торі дала це мені!
Хоч би як сильно злилася мама, Мейн не хотіла нічого слухати. Навіть коли ми обидві не змогли змусити її змінити рішення, зрештою здалися, і Мейн як зазвичай пішла купатися.
Потім вона раптом вилила приблизно половину масла у ванну з водою і почала перемішувати її! Тепер ми точно не могли з'їсти його. І так багато проблем було з цією олією!
— Мэйн! Що ти робиш!
— А? Моюсь.
Я не могла зрозуміти, що робить Мейн, навіть коли вона спробувала пояснити мені. Останнім часом це траплялося знову і знову. Поки я, обшарпана, дивилася, Мейн опустила волосся в відро і почала мити їх. Вона виплинула на голову частину води, а потім почала мити горішню. Коли вона була задоволена, то міцно відкоїла волосся і витерла рушником. Коли вона закінчила, то випросталася.
Її синє волосся раптом стало настільки гладким і шовковичним, що сяяли.
- Що... це?
просто шампунь 2 в 1.
— А?
- Хочеш теж? Якщо ми обидві використовуємо його, це не буде марною тратою!
Коли я побачила, що Мейн — гарна річ, то навіть хотіла спробувати. Я хотіла спробувати бути красивою.
Але я почувалась незручно, бо злилася на неї ще нещодавно. Хоча, коли Мейн нагадала мені про те, хто знайшов мілину і зробив масло, ніяковіло.
Якщо думати про це в такому ключі, то приготувала все я?
Похитнувшись, я розпустила косу і опускала волосся в відро й почала мити їх, як колись робила Мейн. Вона також допомагала мені, її маленькі ручки мили місця, які я пропустила.
— Думаю, досить?
Висушені і розведені, моє волосся заблістелі так само як у Мейн. Хоча вони завжди були пишними і в’яними, їх неможливо було розцінити, тепер вони стали м'якішими й хвилястичними. Неначе якась магія.
- Ти така гарна! Торі, ти добре пахнеш.
Здається, вона чомусь тішилася, коли розчісувала моє волосся. Я була щаслива, що стала такою вродливою... але як же Мейн дізналася, що це зробити?
Мейн і справді стала дивною. Якщо вона стане дивнішою, як у неї буде жар... Мені страшно про це думати.
... І хоча мама і була в шокі, коли побачила, як ми відмиваємо відро, я хотіла дізнатися, що далі викине Мейн. Я навіть трохи цього чекала... Зовсім трішки...