— База G-8... — Родзу в очах промайнув холодний блиск. - У нас є тільки Лог-пос, і ми не зможемо пройти наступний острів. Якщо вони збираються прийти, то хай приходять.
Робін тихо посміхнулася і, граціозно опустившись у крісло, помітила:
- Капітан все ще повний впевненості.
Незважаючи на усмішку, в її голосі відчувалося напруження. Родзу вже давно розлютили, як Морського Варта. Вона була об’єктом уваги світового уряду з великою нагородою за голову. До того ж вони ще не встигли увійти на Гранд-Лайн, а вже змогли перевернути все догори дном у Вест-Блу, прикувавши до себе безліч поглядів.
У такій ситуації, варто було їм розкрити своє місце розташування, Варта негайно кинув би всі сили на їх знищення. Очевидно, що дует був найбільшою загрозою для них ніж будь-яка інша піратська команда, якій дають час зміцнитись. На відміну від інших, хто поступово набирає команду і росте в силі, вони з самого першого кроку на Гранд-Лайн зіткнулися із повномасштабною караційною операцією.
Це було неминуче і вкрай небезпечне випробування. Тільки вирвавшись з цієї пастки, вони зможуть по-справжньому закріпитися на Гранд-Лайн і перестати боятися, що їхній корабель пустять до дну в будь-який момент.
— Якщо це має статися і цього не уникнути, то будь - які емоції марні. Я не відчуваю страху, — спокійно відповів Родзу.
Як він і сказав: якщо зіткнення неминуче, то потрібно просто бути до нього готовими. Більше того, ситуація не була безнадійною. Навпаки, це стане початком дня, коли Штаб-квартира Морського Варта почне здригатися від однієї згадки його імені.
« Я не хотів стати піратом, це ви змусили мене. Тепер я тут. Интересно... Чи готові ви до цього?" - Родзу задумливо подивився на морську гладкість, а потім зайшов у каюту і попрямував до тренувального залу, щоб продовжити роботу над собою.
***
Через 5 днів.
« Примарна тінь» досяг острова Еліас, другого пункту на одному з маршрутів Гранд-Лаййн. Це був великий острів, на якому було ціле королівство — Королівство Еліас.
Коли людина відчуває тиск, її потенціал розкривається яскравіше. Можливо, через передчуття швидкої вирішальної битви, за ці п'ять днів шалених тренувань фізична сила і Хакі Родзу значно зросли.
Колись нестабільне Укріплення Волей Озброєння поступово піддавалося контролю. Нещасний випадок став дуже низьким: поки Родзу залишався абсолютно спокійним і зосередженим, осличок майже не зникав. До повного користування цією технологією залишився лише один крок.
У справжньому бою цей крок буде зроблено миттєво. У світі, де править Король Піратів, битва завжди була найефективнішим способом пробудити приховані сили.
— Острів великий. Здається, що нам доведеться провести тут тиждень перш ніж Лог-пос набудуться - Лаффіт подивився на свій зап'ястя, дивлячись на найближчий берег.
— Неважно.
Родзу, заклавши руки за спину, стояв на носі корабля. Оглянувши острів, він наказав йому обігнути його з заходу і кинути якір біля підніжжя високого скелі. Він вирішив не заходити в порт, щоб не підставлятися під вогонь гармат Варта відразу після виявлення. Родзу не боявся обстрілу, але « Примарна Тень» могла сильно постраждати або навіть затримати під пильним вогнем військових кораблів.
- Зможете піднятися? — Поцікавив Родзу, дивлячись на 30 - метрову скелю з Лаффіту та Робін.
Лаффіт викинув голову і відповів:
— Без проблем.
- Така висота... Ви можете спробувати, — Робін оцінила бар'єр з невеличкою затримкою.
Леффіт закінчив фразу, він помахнув своєю тростиною, і за його спиною дивним чином виникли два білих крила. Легко змахуючи ними, він вверх до вершини скелі.
Родзи не були здивовані. Лаффіт мав такі здібності, але не збирався питати.
— Тридцять квіток...
Робін, провівши Лаффіта поглядом, глибоко надихнула і схрестила руки перед собою. У вихор квіткових пелюсток на її плечах почали проростати незліченні руки, сплітаючись у два крила. Доклавши чималих зусиль, вона почала махати ними і повільно здіймалася вгору.
У Робін була ідеальна фігурка: тонка талія і довгі ноги. Те, що їй доводилося літати з такою важкою працею, очевидно було наслідком не надлишкової ваги, а недостатнього розвитку здатності плода. Родзу, спостерігаючи за цим, лише злегка гойдав головою:
- Ти занадто слабка можливості свого плоду. Тобі варто над цим попрацювати.
Раптом, коли до вершини залишалося приблизно п’ять метрів, Робін не витримала. Вона більше не могла підтримувати форму крил з сотень рук, вони розсипалися пелюстками і зникли. Однак вона не впала, а приготувалась до скелі заздалегідь. На самій поверхні каміння з’являлися руки, наче сходи або мости.
—... Родзу, який спостерігав за її сходженням, відчув, що сцена пішла не по сценарію і мовчки опустив вже приготовані для підстраховки руки.
Побачивши, що Лаффіт і Робін вже на острові, Родзу повернувся до палубних робітників:
- Ви, якщо щось трапиться, негайно зв'яжіться зі мною через телефонну картку.
Дозор дуже ефективно використовував ці істоти, і Родзу не хотів втрачати такої можливості. Коли Лаффіт приєднався до команди, вони почали шукати і оснащення. Тепер у них було три слимаки: одна на кораблі, і по одній біля самого Родзи та Лаффіта. Що стосується Робін... Вона мала бути поруч з капітаном.
- Так, капітане!
Родзу і раніше вшановували як божество, а Лаффіт за його наказом провів сеанс масового гіпнозу та « промивання мозку», їхня вірність стала абсолютною.
Родзу різко підстрибнув, кілька разів відштовхнувся від повітря, використовуючи Геппо, і в мить оку виявився на вершині скелі, де його вже чекали супутники.
- Робін йде зі мною. Лаффіт, берися за справу. Якщо щось виявиться - зв'яжися, — наказав Родзу.
— Так, капітане. Лаффіт, чиї крила вже давно зникли, ввічливо посміхнувся і прибрав тростину за спину й злегка вклонився.
Трійця попрямувала вглиб острова, розібравшись у різні сторони на околиці Королівства Еліас.
***
У цей же час десь в океані на повній швидкості йшов флот з двох величезних лінкорів і трьох середніх військових кораблів. До острова Еліас їм залишалося лише чотири дні шляху.