Хрусть! Треск!
Хакудзин і старий одночасно вкинули голови. Поток над ними пішов стручками тріщинами, які з неприродним скрегітом розбігалися на всі боки. Потім перекривання разом з важкою люстрой впали вниз.
- Що відбувається? — скрикнули люди в залі.
Хакудзин одразу реагував: він витяг меча і розрубав уламки навпіл.
У стелі зяла діра метра два в діаметрі. Сонячні промені вдиралися у приміщення, затока яскравим світлом колись похмурий зал.
- Сманеру укладає угоди з піратами... Досить цікаво. Але, боюся, сьогодні вашим планам не призначено збутися.
Голос Родзу пролунав з пролома раніше, ніж він сам з'явився в кімнаті. Потім усі побачили фігуру в шкіряному капелюсі. Родзу зістрибнув вниз, тримаючи капелюх однією рукою, і легко приземлився на купу уламків.
- Хто це?
- Яка зухвалість! Хто ти?
Після шоку присутні один за одним обнажили зброю, втупившись на непроханого гостя з лютістю і спамом.
Першою думкою старого чоловіка в казанці було те, що їх вистелила мафія Капоне. Але коли він побачив обличчя Родзу, його зіниці звузилися від жаху.
— Ты... Примарна Рука Родзу!
Раніше його організація намагалася зв’язатися з Піратами Примарної руки, але не змогла знайти посередників. Хто б міг подумати, що коли вони навряд чи домовляться з Білим Клінком, то зіткнуться із Родзою, який не буде запрошення.
— Родзу. Хакудзин нахмурився. У його очах спалахнув небезпечний вогник.
За останні місяці це ім'я прогрімало на весь Вест-Блу. Усюди, де він з'являвся - чи то мафії, інші пірати або дозорі — все закінчувалося цілковитим розгромом. Родзу вважали божевільним, який подорожує морем лише для того, щоб полювати на сильних противників.
- Ти прийшов за мною? — Хакудзин міцно стиснув меч, його голос звучав глухо і напружено.
Він не вірив, що ця людина заглянула сюди « на вогник". З огляду на репутацію своєї сім’ї, він хотів бути лише однією людиною в цій кімнаті.
— Саме так, — спокійно підтвердив Родзу.
Він зійшов з уламків стелі і неквапно попрямував до пірата. Підчинені Хакудзіна замерли, придушені самою аурою Примарної руки. Гангстери з Сманери теж не сміялись ступати.
—... — обличчя Хакудзина потемніло.
Його погляд був дуже обачним, а також закипним. Він був великим піратом з нагородою в 35 мільйонів чоловік, який роками борознив ці води. А Родзу? Лише вискочка, про який почули кілька місяців тому. І якщо цей наглець вирішив зробити його своєю здобиччю, то він сильно прорахувався!
— Ітторю: Аку Соку Дзан! — Раптом викрикнув Хакудзин.
Меч з шаленою швидкістю покинув ножи. Пірат зробив різкий спад, наносячись діагональний удар. Лізити мало б бути з повною точністю, якби Родзу від лівого боку до правого плеча розсіяли.
На мить усі зрозуміли, що Родзу розрубано навпіл. Але в ту ж мить він відчув, як по спині пробіг холодок.
Свисток!
Миттєвим пізніше зовсім поруч, там, де мить тому нікого не було, в обличчя йому вдарив потужний потік повітря. У цей критичний момент Хакудзин, слухаючись інстинкту, звернувся всім тілом і встиг виставити меч перед собою для блока.
Але коли кулак Родзу впав на сталь, пролунав жахливий тріск. Клинок Хакудзіна зм’якшив і поламав, наче суху щіпочку.
— А-а-А!
Хакудзин злив від болю. Притискуючи до себе понівечену руку, він з усіх сил відштовхнувся від підлоги і намагався пробити спиною стіну та втекти. Але не встиг він доторкнутися каменя, як фігура Родзу примарним баченням виникла прямо перед ним. У його руці блиснув вишуканий клинок.
Спалах!
Голова Хакудзіна в фонтані крові змила у повітря. На його обличчі так і застигло вираз крайнього нерозуміння. Він не міг повірити, що програв і загинув всього за два зміни.
« Ілюзія... це його здатність? Прокляття, його рухи повинні були видавати звук... Чому я не помітив..." - свідомість Хакудзіна остаточно згасла в темряві.
У тій же мить у вухах Родзу пролунав знайомий механічний голос системи:
[Ліквідація мети завершена: капітанів Хакудзин, нагорода 35 000 тисяч білиль. Отримано: 60 балів таланту, 1 особняк талантів]
Родзу спокійно подивився на тіло, яке рухнуло в калюжі крові, і випростався. З його нинішньою силою, навіть якщо Хакудзін зрозумів, що він спотворив світло навколо себе, створивши подобу оптичного світжа, результат би не змінився. Використання "Іскання світла" було лише способом завершити все якомога швидше.
Все сталося так швидко, що один удар вирішив результат бою, другий — більшість присутніх навіть не встигла усвідомити цю подію.
— Це... Як же так...
— Не можу бути... Босс... Лише один удар...
Пірати Білого Клінка дивилися на труп свого капітана з жахом. У їхніх очах застиг паралізуючий страх. Старик у чорному казанку, який представляв інтереси королівства, також був шокований. Родзу було набагато небезпечніше, ніж повідомлення. Хакудзин, мастистий пірат з нагородою в 35 мільйонів, був убитий в мить ока!
У найтишій тиші Родзу підняв погляд на позосталих піратів. Він не збирався залишати їх живими. Він змахував мечем тінькою, мітнувшись вперед.
Вжих! Вжих! Вжих!
Перелякані пірати намагалися втекти, але вони не мали жодного шансу. Один за одним вони падали мертвий.
Прикінчивши останній, Родзу зупинився. Утримуючи в руці Харураку, з якою ще стікала кров, він повернувся до гангстерів із Сманери.
—... — Старий у котелці відчув, як по чолі скочується капля холодного піта. Він з усіх сил зберігав спокій і зробив висновок: « Майстерність капітана Родзу перевершує будь - яку уяву. Це велика честь бачити це на власні очі.
У залі зависла мертва тиша. Родзу просто стояв на місці, не наближаючись, але і не вбираючи меч у ножни. Старик зковтнув і обережно продовжив:
— Чи не бажає капітан Родзу укласти угоду? За знищення підпільних сил мафії Капоне в нашому королівстві ми готові заплатити п'ятдесят мільйонів білирів.
—...
Родзу мовчки дивився на старого. З кінчика клинка краплини крові падали на вишуканий килим. Довкола лунали лише важкі, переривні подихи людей.
Починаючи з піратів Фло, Родзу розгромив вже п'ять команд, не враховуючи теперішнього. Добування з цих кораблів становило близько 20 мільйонів біліли. Дещо знайдеться і у Хакудзина. Якщо додати до цього п'ятдесят мільйонів, то сума буде 1 / 810 мільйонам.
Корабель Фло був лише тимчасовим рішенням. Родзу потрібно було значно швидше і серйозніше. П’ятидесяти мільйонів якраз вистачило б, щоб найняти майстрів і побудувати новий корабель. До того ж, стосунки з мафією Капоне були натягнуті.
Родзу вже готовий був прийняти рішення, як раптом до кімнати врвався Робін.
— Капитан Родзу!
- Ситуація змінилася. Нас оточили люди Капоне!
Голос Робін був надзвичайно серйозним.
— Хм?
Родзу злегка здивувався і кинув погляд на старого. Він виглядав щиро ошахрованим - схоже, він і сам не очікував, що люди Капоне так швидко вирахують це місце.
Родзу підійшов до вікна і відісунув край штори. Вулиця внизу була повністю заблокована. Сотні озброєних людей з родини Капоне обійняли будівлю. І в руках у них були не тільки рушниці, Родзу помітив багато переносних гармат.
Це була справжня облога.
Погляд Родзу ковзнув по рядах противників і зупинився на молодій фігурі попереду всіх. Людина з сигарою в зубах впевнено давали накази.
- Це і є... Капоне Бедж?