Штаб-квартира Морського Варта. Кабінет Добермана.
Бам!
Доберман з силою вдарив рукою по столі, змусивши стійку деревину піти тріщинами. Він різко схопився, і його обличчя спотворилося від люті.
- Ким він себе знущався?
- Яка зарозумілість! Яка зухвалість!
На морях повно піратів, і він, будучи віце-адміралом Штаб-квартири, побажав багато жорстоких злочинців. Але лише одиниці наважувалися кидати такі зухвалі виклики самому Морському Варту, і майже всі вони були вихідцями з Нового Світу. Якийсь пліт з Вест-Блу посміяв поводитися так наглух - це було верховенство беззаконня!
- Віце-адмірал Доберман, сили філіалів Вест-Блу вже явно не справляються з цим Родзу по прозвищу Примарна Рука. Що ви зробите? — Строберрі стояв перед столом з холодним і суворим виразом обличчя.
Якщо спочатку він відчував щось подібне співчуття до Родсу, то після вбивства Мобі і зухвалих слів у адресу керівництва Варта це почуття змінилося гнівом.
Доберман зробив кілька глибоких вдихів, придушуючи лють, і холодно сказав:
- Повідведіть всі бази Варта у Вест-Блу. Внесіть Пусточну Руку Родзу до списку особливо небезпечних піратів. Дайте базам повноваження на повну ліквідацію!
« Слухаюсь, — кинув Строберрі похмурим кивнув.
Командуючі базами у Вест-Блу, на відміну від капітанів філіалів, мали звання контр-адміралів. Крім того, багато з них були переведені в чотири моря із Штаб-квартири і мали силу, достатньою для контролю цілі регіони.
***
Перед лицем таких колосян, як Морська Варта і Світовий уряд, будь-які виправдання марні. Прості люди завжди охочіше повірять офіційним новинам і газетам урядів, ніж словам одинокої матері на зразок Родсу. Дозор відображає порядок, і в глобальному масштабі їм нічого не варто перекручувати факти та видати чорне за біле.
Сперечатися? Протест? Все це безглуздо.
Тому з того моменту, як капітан Мобі кинувся на нього, Родзу прийняв рішення. Оскільки вершина Варта була створена піратом, він не носитиме цього тавро даремно і не розчарує їх!
Щоб швидко розправитися з Мобі, Родзу вклав вільні окуляри талантів в техніку « Кемі-е». Хоч це і коштувало йому ресурсів, результат був очевидний: він миттєво ліквідував капітана і не дозволив дозорним оточити себе.
Після того як Родзу виринула з філіалу, вона попрямувала до південного берега острова, де його човен пришвартували.
— Цікаво, в якому злочині Варта засудить мене цього разу, — Родзу відпускав від берега і похитав головою, дивлячись на без крайньої гладкості моря.
Але тепер це не мало значення. З сьогоднішнього дня він капітан Піратів Примарної руки.
« Сьогодні Дозор, мабуть, підвищить нагороду за мою голову. У Вест-Блу почнеться масштабне полювання, на мене можуть натягнути флотилії під початком контр-адміралів. Якщо я буду блукати морем без точної розвідки, то легко пригожуся в засідці."
Родзу на мить замислився. Тепер, ставши піратом, він стикнеться з постійним переслідуванням і одного маленького човна йому буде недостатньо. Нам потрібен як мінімум корабель середнього розміру і, що важливіше, доступ до інформації. Щоб стати сильнішим, він мав два шляхи: особисті тренування і полювання на інших піратів. І для другого пункту розвідка була критично важливою.
Таким чином, кандидатура першого члена команди визначалася сама собою. Йому потрібен був той, хто мав великий багаж знань... Нико Робин.
- Отже, шлях лежить в Геру.
***
Місто Геру. База підпільної інформаційної організації.
Ніко Робін стояла біля стільниці, аркуш за листом вивчаючи і запам’ятовуючи звіти. Ще в вісім років вона отримала ступінь доктора археології, так що її пам'ять і аналітичні здібності були феноменальними. Протягом тих місяців, що вона працювала на цю організацію, Робін легко засвоювала величезні обсяги складної інформації і видавала відповідь за першою вимогою. Її пам'ять була бездоганною.
— Все записано, - Робін відклала останній листок, прикрила очі на пару секунд і знову відкрила їх, кивнувши Теруї, який сидів за столом.
Теруі випив каву і з задоволенням кивнув:
Чудово. Іди і спали всі ці папери.
Укривати « Дитину демона» Ніко Робін, за голову якої призначена нагорода в 79 мільйонів білилю, було ризикованою справою, але її таланти для обробки інформації окупували всі ризики. Інакше він віддав її Варту за винагороду.
Робін зібрала клаптики паперів зі столу, швидко знищила їх і повернулася на місце.
— Якщо я не помиляюся, тобі зараз шістнадцять? — Тьруй пильно подивився на неї, тримаючи чашку в руці.
— Так, — відповіла Робін.
Теруї вільно відкинулась на спинку крісла, і його губи заграли самозадоволення.
- Чудовий вік. Якби не ці сімдесят дев'ять мільйонів, ти була б ідеальною помічницею.
Робін зберігав мовчання. Теруї окинув її оцінюючим поглядом, повільно поставив чашку на стіл, встав і підійшов ближче. Він простягнув грубі пальці, бажаючи доторкнутися підборіддя дівчини. Робін, змінившись в обличчі, зробила півшага назад.
Її рух змусило Теруї на мить заміряти. Його інтерес не згасав, але з’явилась обхолода. Він забрав руку і завів її за спину, дивлячись на Робін звисока.
— Раздевайся, Нико Робин.
- Що? - Робін поспішала.
Помітивши її замішання, Теруі підвищив голос:
— Я сказав: роздягайся. Ти оглухнула?
— Така вимога... - Зірочки Робін звузилися.
Вона знову відступила, не знаючи, як реагувати. З восьми років вона ховалася у підпільному світі, побачивши багато бруду і темряви.
- Що? Здумала перелічити моєму наказу? - Теруї потемніло від злості. - Ти сама казала, що готова на будь-яку роботу. Я ризикую собою, переховуючи злочинця з такою величезною нагородою!
Робін закусила губу при згадці 79 мільйонів. Саме через цю суму вона вісім років провела в бігах, борючись за виживання всіма силами. Якби не її гострий розум і холоднокровність, вона б давно загинула. Вона була готова на багато справ заради життя. Але це приниження було вище її сил.
Що важливіше: виживання чи гідність?
Вона кусала губи все сильніше, поки не виступила кров. Теруі з цікавістю спостерігав за її муками, для нього це було просто нудним розвагом.
- Як ти думаєш, у тебе немає досвіду? Ну, це сумно. З твоєю нагородою Варта може схопити тебе в будь-який момент, і тоді шансу вже не буде.
Робін мовчала. Життя було надто жорстоким. Чи для того, щоб вижити, потрібно розтоптати останні залишки честі? Поки в її душі шаленіла буря, сталося непередбачене.
Бам!
Важкі дубові двері раптово відчинилися від потужного удару. Замок розлетівся в щілину, осипивши кімнату сміттям.
- Хто тут? — Викрикнув Теруї, оскаженівши до дверей.
В кабінет увійшов Родзу. Він прибув півхвилини назад і чекав за дверима, але не зволікав.
— Ты? — Теруї нахмурився, впізнавши гостя.
« Я прошу вибачення за двері, бо сподіваюсь, що ти не надто розбудишся. Родзу пройшов у центр кімнати під здивованими поглядами Робін і Труї. Побачивши дівчину, він сказав: « Бачу, тобі тут не надто затишно. Не хочеш змінити ситуацію і стати моїм першим помічником?
Родзу не любив ходити навколо да близько, а Робін була занадто розумна, щоб не зрозуміти суть пропозиції. У поточній ситуації йому потрібно було лише дати їй вибір.
Перш ніж Робін встиг відповісти, Теруї гнівно крикнув:
- Примарна Рука Родзу! Що це означає? Ти вирішив забрати мою помічницю прямо у мене на очах?
— Саме так, — спокійно відповів Родзу.
Це коротке "іменно так" змусило Труї поперхнутися від обурення.
- То що скажеш, Ніко Робін? — Родзу повернувся.
Робін на мить замерла. Це був перший раз у її житті, коли хтось відкрито запросив її в команду. Незважаючи на свій юний вік, вона мала холоднокровність, недоступну для неї ровесниць. Їй вистачило секунди, щоб оцінити ситуацію, після чого вона спокійно кивнула.
- Для мене буде честю працювати на вас, капітане Родзу.