Слендермен блукав особняком. Він піднімав меблі своїми довгими руками та шукав захованих дітей. Оскільки це був старий особняк, щоразу над ним здіймався пил, але оскільки він був монстром без обличчя, не кажучи вже про ніс, це на нього не вплинуло. Раптом позаду нього пролунав голос.
–Гей, покидьку. Хіба ти не знаєш, що нечемно шукати в чужих особняках?
Коли він озирнувся, то побачив лише дзеркало, в якому відображався він сам. Слендермен завзято намагався знайти джерело голосу. Дитячий голос. Це дитячий голос!
–Це тут, куди ти дивишся?
З першого поверху пролунав голос. Слендермен телепортувався до зали, заповненої дзеркалами. Так. Повної дзеркал. І здавалося, що там було більше дзеркал, ніж до того, як він пішов на другий поверх.
–Це швидко~
Слендермен повернув голову. Там була маленька дівчинка. Вона посміхалася в дзеркалі.
Зміна точки зору – Елла.
Це перший раз, коли я бачу монстра, окрім себе. Через свій маленький зріст я відчував тиск від тіла Слендермена, який був вдвічі більший за дорослого. У будь-якому разі, хлопець, який гірший за педофіла, який божеволіє від дітей. Від роздумів про це моє серце почувалося краще.
У грі не було системи боротьби з монстрами, але мені дуже цікаво, чим це закінчиться. Цікавість посеред цього, можливо, мені подобається ця ситуація.
–Оскільки це довго, я пропоную гру, пане Педофіле. Правила прості. Якщо я тебе поріжу, то тебе поріжуть, а якщо я тебе вдарю ножем, то тебе вдарять ножем.
Згоди не потрібно. Я намалював лінію в дзеркалі, використовуючи ніж як пензель. Гострота ножа, що вийшла за межі простору, атакувала Слендермена.
Шия Слендермена була подряпана ножем. Червона кров стікає вниз. Якби це була звичайна людина, я б перерізав йому горло одним ударом. Це так чортівськи важко.
–!!!!
Слендермен розлютився. Водночас він, здавалося, зрозумів, як я атакую. Хлопець побіг до дзеркала, де я відбивався. Він розмахнув своєю довгою та блідою рукою з гуркотом.
Дзень!
Дзеркало розлетілося на шматки скла. Уламки та пил з підлоги на деякий час створили туман.
Ти ж не думаєш, що це кінець, чи не так? Я щойно підійшов до дзеркала позаду нього. Спина Слендермена відкрита. Я знову завдав удару.
Свіст!
–!!!!
Цього разу я подряпав спину. У нього немає рота, але оскільки воно тремтить, схоже, що хоче кричати. Я трохи злобно засміявся, бо це було смішно:–Пфф...
Почувши звук, Слендермен знову розмахує своєю довгою рукою і дзеркало знову розбивається на друзки.
Але водночас його бік порізаний. Перший поверх повний дзеркал. З таким довгим тілом ти не зможеш сховатися в глухих зонах. Ідеально підходить для побиття.
Я рухався навколо дзеркал зі швидкістю, за якою звичайні люди ледве могли встежити очима. Як би сильно він не телепортувався, швидкість реакції його тіла не могла перевищити мою швидкість руху.
Слендермен погнався за мною та атакував дзеркала.
Як би сильно ти не атакував, ти мене не вдариш. Бо якщо ти атакуєш один раз, я тричі відріжу тебе з інших дзеркал.
Швист! Швист! Швист!
Ліворуч. Праворуч. Вгору. Вниз. Вниз. Ліворуч. Праворуч. Ліворуч. Середина. Вниз. Середина. Вниз. Вниз. Ліворуч. Праворуч. Праворуч.
Шквал порізів випадковим чином вилітає з-поміж дзеркал, розташованих у сферичній формі. Запах крові переповнює і я, як монстр, насолоджуюся відчуттям екзальтації.
Якщо побачиш прогалину, розріж її. Якщо будеш необережним, тебе поріжуть. Кілька дзеркал було розбито, але Слендермен незабаром вкрився шрамами.
Гарний костюм, який він використовував, щоб демонструвати таємничу ауру, давно перетворився на ганчірку.
Тим не менш, здавалося, що його життя не постраждало. Він жахливіший, ніж я очікував... Я зрозумів, що не можу його так убити.
Я вирішив активувати план, який підготував.
Хлоп!
Поширюється звук оплесків. Це сигнал. Діти, які отримали сигнал здалеку, видали дуже гучні звуки та бігали навколо.
Звук заліза, що вдаряється об залізо. Якщо бути точним, це був звук зіткнення каструль та посуду. Я навмисно попросив дітей видати гучний звук.
Почувши звук, Слендермен негайно телепортується туди, де знаходяться діти.
–Жодного шансу.
Це особняк Елли, моє царство, повне дзеркал. На місці, куди прибув Слендермен, одночасно були я і Кьон Мін.
Я відрубав руку, простягнуту до Кьон Міна. Хоча Кьон Мін був наляканий, він видав гучний звук: – Хихик.
–!!!!
Здається, він розлютився, коли Кьон Мін засміявся. Слендермен телепортується до іншої дитини, ігноруючи його.
Я також пішов за ним, використовуючи зсув дзеркала. Подивимося, я знайшов, де він був і пішов до Су Хо.
–Це марно.
Стріг!
Припини усі атаки, спрямовані на дітей. Телепортація Слендермена та мій зсув дзеркала вже на рівних умовах. Він не може ігнорувати мене. Здавалося, Слендермен теж це усвідомив.
Чорні та гротескні сили зібралися навколо Слендермена. Я знаю, що це таке.
–Друга фаза.
Крізь пошарпаний костюм стирчать пучки чорних щупалець.
Було справді огидно бачити, як воно постійно звивається. Я розсік щупальця, що наближалися до дзеркала, одночасно цілячись у тіло.
–Тск.
Цього разу навіть подряпини нема. Це навіть не бос-моб, але він жахливо сильний.
Слендермен, який не отримав жодної шкоди, агресивно підійшов і розбив дзеркала. Я також чинив опір, щосили розмахуючи ножем.
Друга фаза Слендермена – це не та сила, яку можна підтримувати довго. Поки я тримаюся, це моя перемога.
Я продовжував тікати, змінюючи дзеркала. Знищивши більшість дзеркал у коридорі на другому поверсі, Слендермен знову переслідував мене на перший поверх.
–Хіба не час?
Сили Слендермена поступово вичерпувалися. Навіть попри це, щупальця не зникали.
Саме тут зосереджені дзеркала. У другій фазі легше розбивати дзеркала за допомогою щупалець.
Щупальця витягнулися на повну довжину. Вони були достатньо довгими, щоб торкнутися стелі, збиваючи всі дзеркала з верху кімнати та стін.
Він розслабився, ніби це була його перемога.
Хоча фаза щойно закінчилася, на підлозі залишилося небагато дзеркал.
Щупалець немає, але я знаю, що нічого не можу зробити, якщо він знищить їх усі власними руками. Я підняв три пальці на такого Слендермена.
–Ти пропустив три речі, ідіоте.
У дзеркалах, що падали дощем, я засміявся зі Слендермена.
Перша.
–Це дзеркала, які ти впустив, всі, що в мене є?
Слендермен навіть не помітив. Він не знав, що до нього наближається велике дзеркало. Я телекінетично перемістив дзеркало, щоб доторкнутися до нього. Потім активувалася одна з трьох здібностей Елли – здатність затягувати в дзеркало. Плече Слендермена проковтнуло дзеркало.
Друге.
–Хіба ти не пропускаєш нічого в гучних звуках, які видають діти?
Троє дітей шуміли. Кьон Мін, Су Хо та Ин Чжон. Ха Рім, яка ховалася, з'явилася ззаду та побігла до Слендермена з металевим свічником.
У паніці Слендермен спробував телепортуватися, але його здатність не спрацювала. Це я зрозумів, використовуючи зсув дзеркала. Для руху важливі не лише координати пункту призначення, а й координати, звідки ви почали.
Слендермен існує як зовні, так і всередині дзеркала. Координати стали незрозумілими. Якщо ви не знаєте їх, ви не можете телепортуватися.
Третє.
–Ти неправильно оцінив, що я не зможу завдати смертельних ран.
Він заплатить за цю помилку смертю. Слендермен боровся, але частина, яку засмоктало дзеркало, була так глибоко, що він не міг дотягнутися рукою, щоб штовхнути дзеркало. Що ще гірше, після другої фази він навіть не міг використовувати кінчики щупалець.
Я обійняв верхню частину тіла, яка увійшла в дзеркало і промовив йому на вухо запитання.
–Що станеться, якщо розбити дзеркало, коли тебе засмоктує?
Металевий свічник Ха Рім зіткнувся з дзеркалом. Давайте розіб'ємо дзеркало з гуркотом! Частина, яку засмоктало дзеркало, зникла. Нижня половина його тіла втратила силу і впала. В іншому дзеркалі Елла прошепотіла Слендермену.
Правильна відповідь – «поділ».
–Слабак~
Я знущався з верхньої частини тіла Слендермена в руках, погладжуючи його обличчя.
–...Хо-ок!
Моя особистість, яка була спотворена, повернулася.
Що я щойно зробив? Збуджений запахом крові, я насміхався зі Слендермена, нарешті, сказавши йому «слабак~»? Мабуть, тіло Елли якоюсь мірою впливає на мене. Я, можливо, і людина, але Елла – монстр.
Тим не менш, мене охоплює почуття сумніву в собі, я поводжуся як маленька дитина і мені стає ніяково.
По-перше, мені довелося викинути верхню половину Слендермена, яку я тримав у руках.
Саме тоді. Тіло Слендермена перетворилося на дим і почало проникати в моє тіло.
–?!
Я відчув, як чорний дим пронизує мене і дає мені силу. Сподіваюся, правильну силу. Можливо. Я не знаю, чи це взагалі можливо. Мені доведеться подумати про це пізніше.
Тепер, коли ситуація закінчилася. Це наша повна перемога. На жаль. Я був звичайною людиною донедавна. Я ніколи не думав, що закінчу боротьбу не на життя, а на смерть, як ця. Це вперше відтоді, як мене переслідували бандити.
Діти наступають на блискучі осколки скла на підлозі та крадуться до мене. Вони навіть не втекли. Чи це тому, що Ха Рім була переді мною, тому вони не могли?
Діти нервували. Це було тому, що вони бачили незліченну кількість осколків та численні сліди від ножів після бійки. У цьому справжня сила Елли. Вони усвідомлювали, що таких, як вони, можна легко вбити. Винуватиця трагедії яскраво посміхалася у дзеркалі.
–Тепер ваша черга дотримуватися своєї обіцянки~?
Скільки мені ще доведеться використовувати такий тон?
Немає сенсу зараз це змінювати, тому в мене немає іншого вибору, окрім як терпіти. Все, про що я просив, це хтось, з ким можна погратися. Однак, це прозвучить як прохання віддати іграшку, яка помре. Немає потреби їх залякувати, якщо вже співпрацював з ними. Однак, було б незручно раптово змінювати своє ставлення.
–Еллі потрібен хтось, з ким можна погратися. Оскільки ви старанно мені допомагали, я пробачу вам, залишивши лише одну людину~
–...Ми не можемо просто залишити одну людину...
–О, я рада. Тож усі гратимуться з Еллою?
Ха Рім затремтіла від страху. Це нічим не відрізняється від миші перед звіром. Я пишаюся собою, що подумав про все це. Але якщо ви не гратимете, хтось стане зламаною іграшкою? То що ви збираєтеся робити?
–Я пограюся з Еллою. Але ми втомилися. Невже ти не можеш дати нам час відпочити? Будь ласка.
Ось як це вийшло. Хоча вона знає, що якщо я ображуся, вона помре. Це що, менталітет учня початкової школи? Сучасні діти швидкі.
–О~...
Я почув, як Ха Рім ковтає слину. Мабуть, вона уявляє собі сцену, де я раптом розлючуся і ріжу ножем. Цікаво, чи справжня Елла повела б себе так. Але я інший.
–Мені щойно було дуже весело, тому сьогодні ввечері я дам вам особливий дозвіл! Ви ж знаєте, що станеться, якщо ви щось спробуєш, правда?
–!! Так! Звичайно!
Обличчя Ха Рім посвітлішало. Так, ти багато пережила. Вона, мабуть, морально втомилася, тож хоча б залікуйте свою втому. Я провів їх до кімнати на другому поверсі. Я навмисно провів їх до місця, де не було дзеркал. Зрештою, якщо вони подивляться в дзеркало, подумають про мене і відчують стрес.
–Ах~ Дзеркало на другому поверсі розбите, тому вас важко провести~
–...!
Я вів їх, кажучи це. Зрозуміло? Якщо ви розіб'єте кілька дзеркал, що залишилися на другому поверсі, мені буде важко вас наздогнати. Де ще можна знайти таку гарну можливість? Якщо ви зв’яжете ковдри, то легко зможете зробити мотузку, щоб спуститися на перший поверх.
Провівши їх, я зник. І я подумки попрощався. Бувайте!
Зміна точки зору – перехід від третьої особи.
Коли двері зачинилися, діти нарешті спокійно зітхнули. Це сталося тому, що вони так боялися Елли, що їм було важко дихати, просто перебуваючи поруч з нею. На щастя, у них був пільговий період, але якщо вони знову зіграють з нею в цю гру, будуть жертви.
–Усі в порядку?
Коли Ин Чжон запитала, усі кивнули. Кьон Мін оглянула кімнату, щоб побачити, чи є там дзеркала.
–Тут немає дзеркал. Думаю, ми можемо розслабитися.
Щойно Кьон Мін це сказав, мовчазні діти почали активно розмовляти.
–Завдяки Ха Рім ми виграли час. Дякую.
–Ні, я вдячна, що всі добре витримали. Ми не забули піклуватися одне про одного.
Ха Рім витерла рукавом сльози на очах Ин Чжон. Усі вижили. Цьому можна щиро радіти.
–Що тепер? Ми маємо чекати так до світанку?
–...Можливо. Бо в лісі може бути ще більше монстрів. Ах! Хіба не було б нічого, якби я повідомила про це по телефону?
Мобільний телефон! Виявляється, вони зовсім забули про нього. У них не було часу зателефонувати. Су Хо дістав свій мобільний телефон. Але сигнал не ловився. Мобільні телефони Кьон Міна, Ин Чжон та Ха Рім були такими ж.
–Фу. У фільмі жахів ніколи немає сигналу.
–Насправді, привиди теж є. Елла каже, що не чіпатиме нас сьогодні ввечері. Щойно настане світанок, давайте втечемо з її особняка. Ми можемо зв’язати ковдри, щоб зробити мотузку.
Діти погодилися на пропозицію Ха Рім і почали зв’язувати ковдри. Працюючи разом, четверо людей змогли одразу зробити мотузку. Як наслідок, вони втомилися. Принаймні, завдяки розлуці з Еллою напруга спала. Розумова втома була не жарт.
Один за одним діти заснули. Однак Ха Рім не заснула. Натомість вона обшукувала кімнату. Ніхто не міг зрозуміти, чи це характеристика ігрового персонажа в грі жахів, чи її особистість. Вона обшукувала кімнату з особливою наполегливістю, а потім виявила щось, чого навіть теперішня Елла не змогла знайти.
[Щоденник Елли]