Зрештою, оскільки їжа, приготована Героєм, була такою смачною, я відклав вирішальну битву на тиждень. Впродовж цих днів його обслуговування можна було б назвати надзвичайно уважним до найдрібніших деталей. Я майже вигнав гоблінів із замку Короля Демонів. Мабуть, саме це малося на увазі під словами «немає порівняння, немає шкоди».
Все це було зроблено для того, щоб зрозуміти основи його їжі, і аж ніяк не тому, що я жадібний! Ми, Королі Демонів, не відчуваємо голоду!
Чесно кажучи, якби він не був Героєм, було б непогано найняти його кухарем у моєму замку Короля Демонів. На жаль, враховуючи наш поточний статус, це лише випадкове зауваження.
— Сартісе, що ти хочеш робити після виходу у відставку?
Я знову прийшов на нараду королів демонів, і Король Демонів зі світу А запитав мене про це. Зараз він був мандрівником, який щодня вирушав по різних світах.
— Я? – Я був приголомшений і намагався згадати, що я вирішив сто років тому.
Ретельно обдумавши, я не мав чіткого плану. Я просто хотів піти у відставку і не думав про решту.
Що мені робити після виходу у відставку...
— Про що думаєш, Сартісе?
Я прийшов до тями і поскаржився:
— Звертайся до мене «Король Демонів», а не на моє ім'я! Чому ти поводишся, як Колеман!?
Люк спокійно відплвів:
— Але якщо я звертатимусь до тебе «Король Демонів», то чи не здаватиметься, що ми просто далекі знайомі?
— ...А ми що хороші знайомі?
Він поклав переді мною приготований стейк:
— Ти вже так довго їси їжу, яку я готую.
Я відчув запах цієї смачної їжі і вирішив неохоче погодитися з ним на цю одну ніч.
— Як тобі прожареність стейка? – Він поклав руку під підборіддя і запитав мене з усмішкою.
Я відкусив шматочок:
— Я б хотів, щоб він був трохи більше прожарений.
— Гаразд. – Він простягнув руку і клацнув пальцями. З кінчиків його пальців вирвалося полум'я, наче з вогнемета, і він трохи досмажив стейк переді мною: — Готово.
Я був шокований: Чорт забирай, чому він так вправно ним керує!?
Магію вогню дуже важко контролювати. Або вона видає лише невелику іскру, або бурхливе полум'я. Йому ж вдалося так добре контролювати розмір і форму вогню, а також використовувати його для таких практичних потреб...
Як і очікувалося, талант цього чоловіка полягає у тому, щоб бути кухарем.
Під час їжі я сказав:
— Сьогодні ввечері ми маємо визначитися з переможцем. Розумієш, Герою?
— Так швидко? – Герой здавався неохочим.
— Так.
Я кивнув.
Чому? Тому що я вирішив: Після того, як я піду у відставку, я хочу стати селянином!
Якщо ми не визначимо переможця якнайшвидше, термін дії доленосної ночі закінчиться. Тоді я буду змушений далі правити світом і чекати ще п'ятсот років, поки з'явиться наступний Герой.
Я не знав чому, але його вираз обличчя здавався трохи сумним.