11
Коли гелікоптер зник з поля зору, я глянув на зомбі. Вони були надто потворними, щоб на них дивитися.
Я побіг назад у сховище і ліг на ліжко, де спав Лу Цінь, не в силах стримати сліз.
— Лу Ціню, ти мені дуже подобаєшся.
— Лу Ціню, ти забудеш мене?
— Лу Ціню, ми коли-небудь зустрінемося знову?
— Ти ідіот.
Що? Я цього не казав.
Я підняв голову і побачив Лу Ціня, що стояв наді мною з очима, повними гніву.
Я витріщився на нього, не вірячи своїм очам:
— Ти?
Він рішуче вдарив мене по лобі.
Схопившись за пульсуючу голову, я закричав від болю, але не відводив від нього очей.
Я запитав його:
— Ти Лу Цінь?
Він роздратовано відповів:
— Я не Лу Цінь.
Потім він обійняв мене і прошепотів на вухо:
— Я твій хлопець.
Я був дуже радий, що він прийшов по мене, але відштовхнув його:
— Я дещо приховував від тебе.
Він усміхнувся:
— Ти маєш на увазі, що ти зомбі?
Моє серце завмерло:
— Ти знав?
Він знову обійняв мене:
— Так, я вже давно знав.
— Відколи?
— З того часу, коли ти врятував мене. Хоча я не бачив тебе, але відчув запах гострих смужок.
Не дивно, що він запитав, чи я їв гострі смужки.
Отже, він знав про це з самого початку.
— І ти не боїшся мене чи не відчуваєш до мене огиди?
— Я ненавиджу зомбі, які руйнують і вбивають без розбору. А ти? Ти мені надто подобаєшся, щоб я міг тебе ненавидіти.
Я втратив плин часу від радості.
Але коли прийшов до тями, зрозумів, що щось не так.
— Чому ти не пішов?
Лу Цінь уникнув мого погляду:
— Я прийшов, щоб знайти тебе, ідіоте.
Хоча його слова зробили мене щасливим, я був глибоко засмучений, відчуваючи, що він щось приховує від мене.
Ми з Лу Цінем залишилися у сховищі, весь час тримаючись одне одного.
Одного вечора він знову запитав мене:
— Якби я помер, ти б згадував про мене?
Неспокій у моєму серці ставав дедалі сильнішим.
Я вирвався з його обіймів і подивився на нього:
— Лу Ціню, ти щось приховуєш від мене?
Він похитав головою:
— Ні, лягай спати. Я втомився.
Я наполягав:
— Якщо ти не скажеш мені, я піду і ти більше ніколи мене не побачиш.
Після моєї погрози Лу Цінь неохоче заговорив.
Він прийшов не просто знайти мене; у нього була більш важлива місія. Під час наступної хвилі зомбі він відповідав за те, щоб заманити їх в одне місце, зібрати разом, а потім підірвати.
Це було небезпечне завдання без вороття.
Почувши його слова, я був приголомшений, моє серце завмерло.
То він прийшов сюди, щоб померти?
Побачивши мій відчай, він обняв мене і насилу промовив:
— Вибач, я не зможу більше залишатися з тобою.
Я не міг стримати сліз, міцно вчепившись в його одяг:
— Ні, ти не можеш піти. Я тобі не дозволю.
Він погладив мене по голові:
— Це моя мрія. Я хочу бути героєм.
Моє обличчя було вкрите сльозами:
— Хіба немає іншого шляху?
Він похитав головою:
— Нема.
Раптом мене осяяла ідея. Я схопив його за руку, схвильований промовивши:
— Я мутант. На мені можна ставити експерименти. Можливо, вони зможуть зробити з мене ліки.
Я думав, що Лу Цінь буде в захваті, але він просто обійняв мене, його голос був спокійним:
— Це марно. І я не хочу тебе втратити.
12
Після того, як Лу Цінь дізнався, що я мутант, він не взяв мене назад у штаб для досліджень. У нього були особисті причини – він не міг розлучитися зі мною.
Але була й важливіша причина: зомбі-вірус виявився неймовірно стійким. Дослідницька група працювала вдень і вночі протягом цілого місяця і виявила, що існує лише один спосіб знищити зомбі – вогонь.
Знаючи, що цього не змінити, ми ще більше цінували свій час і один одного.
З обмеженими інгредієнтами і в суворих умовах ми влаштували вечерю при свічках.
Він навіть зробив мені пропозицію, подарувавши каблучку з дроту.
Він сказав:
— Пробач мій егоїзм. Навіть якщо я не зможу бути з тобою в майбутньому, я все одно хочу заявити, що ти мій.
Я відповів:
— Я щасливий. Тепер я твій.
У ніч перед місією Лу Цінь міцно обійняв мене.
Він сказав:
— Сподіваюся, ти проживеш хороше життя заради мене.
Я похитав головою:
— Ні, я хочу бути з тобою.
Що б він не казав, я був сповнений рішучості.
На світанку він зітхнув і поцілував мене в чоло:
— Навіть якщо ти передумаєш, буде вже занадто пізно.
Я усміхнувся:
— Я й не думав передумувати.
— У тебе є якісь нездійснені бажання? Я допоможу тобі здійснити їх у наступному житті.
Я на мить задумався:
— Поцілуй мене ще раз.
У сяйві багаття ми пристрасно цілувалися.