Це був найбільший і розкішний готель у Йосіні. Якщо говорити словами з попереднього світу, можна назвати її п'ятизірковим готелем.
Дивно те, що хоча тут є багато гарних зручностей, але вони не мали жодного уявлення про вище становище.
Вони вважали найкращим рішенням - купити вілу і найняти когось, з ким можна розважитися.
Отже, тут зупинялися або звичайні двори, які втомилися розважатись на самоті, шукаючи розваг; або простолюдини, що заробляли багато грошей будучи середнім класом.
Оскільки у мене є спогади про минуле, я відчувала, що тут мені подобається більше аренда вілли окремо.
Звичайно, для одної втіхи немає нічого кращого за веселу людину.
« Піти завтра в п’яту виллу?.. Чи в четверту?»
Фактично, це не означало, що у мене не було окремої вілли. Тому що у мене вже було п'ять вілл, які мені передали батьки.
Наш соціальний статус в Йосені був куди вищим, ніж я думала. Тому Йосена називають Золотим домом.
Все хороше в цьому місці - моє!
Як добре мати багату сім’ю! За живе єдина донька!
У мене був гарний план, а внизу знову була весела музика.
Я пройшла прямо в ресторан.
Недавно було сказано, що незабаром все закінчиться.
Коли я спускалася на перший поверх, то зупинилася перед будуванням ліфта. Наскільки мені відомо, кажуть, що ліфт створений за допомогою спеціальної майстерності « алхімії». Поруч з підйомником завжди був кошик із листками та інформаційними бюлетенеми.
Тут все було також. Якщо говорити про відмінності, як щодо того, що вона була заповнена газетами різних видань, без жодної реклами?
Серед них моя увага привернула « Імперська газета» зверху.
Дюкобе, сьогодні теж подорожує?
Лише мигцем подивившись на неї, великі літери швидко зачитувались.
Я потиснула плечима. Вона відразу відвернулася і увійшла в ліфт, що прибув.
У газетах багато новин, які викликають цікавість, але тепер я задумалася над тим, як це стосується мене.
Це сталося тоді, коли я тільки спустилася на перший поверх.
Я саме збиралася слідувати за адміністратором, але хтось легким кроком підійшов до мене.
- Жорна!
Я лише нахмурилася.
Ні, ну треба ж же, цей нахал знову з'явився?
Мабуть, я очікувала побачити його втомлене обличчя, але герцог Ділобі сьогодні прийшов до мене з сліпучо сяючим обличчям.
Рицарі, які супроводжували мене, вийшли вперед.
Всіх лицарів прислала імператорська сім'я, і герцог був зупинено ще до того, як остаточно наблизився до мене.
- Почекайте, ти можеш мене вислухати?
Не можу.
- Навіщо мені?
Поглянувши йому в обличчя, щоб зрозуміти, що він збирається робити, я помітила, як воно понині і спотворено. Звичайно, мене це не турбувало.
Герцог Ділобе вважався найкращим воїном Імперії, і він міг би без проблем розібратися з усіма цими лицарями.
Тим не менш, замість цього, він лише сумно подивився на мене.
А, справді, дістало.
Він не знав, що таке здаватися і завжди був таким. Навіть у день нашого розлучення, коли я поїхала в Йосен, він поїхав за мною.
Насправді, я повністю ігнорувала його протягом кількох днів, що б він не робив.
Навіть якби я могла позбутися його, не докладаючи зусиль, я думала: якщо протримаю його ігнорувати, він коли-небудь зникне.
Оскільки існує навіть приказка: « Не треба годувати дурня», я думала про те, щоб його не помітили.
Але за ці два дні я зрозуміла, що це була помилка.
Він не собака, не лось, а кліщ якийсь!
Повністю позбавлені здатності вчитися і набирати соціальні навички.
Гірше амеби!
Герцог Ділобе останні два дні вдень і вночі є в особняку Йосена.
Постійно кричить: « Жадна! Дружина! він навіть стукав у мої двері цілу ніч. Я не можу знести цього, прокинулася рано - вранці, схопивши пергамент і перо.
"Дорогий Ваша Величність Імператор, минуло всього два дні з моменту нашого розлучення. Я не можу заснути всю ніч і мене мучить страх від лютого звуку, коли мій чоловік стукає у двері мого будинку, тому я цілу ніч проводжу в сльозах. Колишній чоловік щоночі приїжджає до мене...
Ваша Величність. Він не втече з нашого дому просто так!
(Скрадіння) Мій батько, граф Йосена, і я навіть не наважуємося поговорити з герцогом Імперії про це, щоб змусити його повернутися ... Навіть сьогодні вночі я і мої батьки страждають через те, що не можемо заснути через повернення герцога. Не знаю, коли цей непроханий гість піде повіями.
Будь ласка, допоможіть нам силою закону!"
Замість сліз, я знову зачитала чайну воду і відправила до столиці ще перед світанком.
Я зробила це так швидко, щоб якомога краще передати негайність свого прохання.
На щастя, відповідь Його Величності не змусила себе довго чекати.
***
https://literna.net/uk/books/515-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh