Чому він плаче, якщо навіть « не брав участі в аморальних стосунках?
- За останні 3 роки я частіше бачила твою спину ніж обличчя.
Було так смішно прикидатися жалюгідною, будучи самотньою, а тут раптом чоловік загорівся.
- В майбутньому я проводитиму з тобою більше часу. Ні. Я зараз же привезу Сейру в наш...
Умом тронувся?
Замість того, щоб вирубатися, я повільно підійшла до нього.
Неначе кинутий цуценя, він змалював жалість і безпорадність, і на мить його обличчя почервоніло.
Я обережно поклала руку йому на обличчя і трохи обхопила його.
- Дорогий, я просто піду. Тоді ви двоє зможете солодко жити разом. Добре?
Мої слова були тихими і простими, але у нього було такий вираз обличчя, ніби він зовсім не може їх зрозуміти.
- Я не піду.
Угу. Тут не мій дім. Хоч би де ти був, у своєму любому гнізді чи в іншому місці роби як хочеш.
-Чим вище очікування, тим сильніше розчарування. Так що навіть не мрій, що я раптом повернуся.
Закінчивши говорити, я підняла руку і перестала посміхатися.
Потім я повернулася і не встигла увійти в особняку.
Для початку... Я ніколи не любила його і, як би то не було, те, що його дружина провела три роки на самоті, був фактом.
Приїхавши сюди, я повернула все, що він мені коли-небудь відправляв. Тепер я навіть не відчувала причини, чому мені слід цікавитись або ж приділяти цьому увагу.
Але якщо ви можете висловити ситуацію, я виглядала як людина, яка уникає емоцій через свої спроби повернути мене.
Це абсурдно. Хіба весь цей час він не був байдужим до мене? Якщо це так, то і в майбутньому ми будемо жити точно так само, отже до чого все це?
Навіть якби мій чоловік не змінював мені весь час, який я проводила сама...
-Ее...
Іншими словами, я не могла пробачити байдужість, яку він виявив до своєї законної дружини.
- Я-я ж сказав, що не люблю її!
-А, да-да.
Він постійно продовжував говорити про це, не кажучи вже про головне. Що ж, не знаю, наскільки це грандіозний секрет... Але мені було навіть нецікаво.
Що, якби я сказала, що знаю про це?
А щодо обставин, то здається це кінець світу.
Він лише попустив слова, які гарні.
Навіть після того, як я побачила його таким чином, моє бажання розлучитися не зникло. Це реальність, в якій ми скоро станемо чужими один одному.
Довір’я в парі найважливіше. Хоч він і сказав, що чесний, але не може довіряти мені до кінця. Ні, він тільки намагався похрести моє нутро.
Навіть якщо ви не одружені, а між вами немає поваги і довіри, як же тоді спати під однією ковдрою?
Говорячи так, мені здалося, ніби я, дійсно ділю з ним одну ковдру.
Від самого початку такого ніколи не було. Він ніколи не виявляв до мене такого сердечного ставлення.
Важливим є те, що я відчувала себе такою, хоча це було не так.
Я так не можу.
Ця людина не може довіряти і поважати інших.
Він не приділяє уваги і тільки посилає подарунки, щоб підкупити мене.
Чи це було краще чи ні, то справа чоловіка.
Він думав, що я не вирішую на розлучення серед подарунків.
- Люба, пам'ятаєш обіцянку, яку я дав у садах Фризії?
Мій чоловік закричав, коли ми були вже на відстані один від одного.
-Нет.
Не знаю.
-А є причина пам'ятати?
Я обернулася і побачила, що він дивиться на мене з приголомшеним обличчям.
- Ми все одно підемо кожен своєю дорогою.
Через деякий час сльози покотилися в його очах, і вони лилися по щоках.
Зазвичай, коли навертаються сльози, їх можна вислизнути руками, але я не відчула жодного ентузіазму. Що б він не робив, я не дам йому шансу.
може повернутися і попросити ще раз зробити масаж?
https://literna.net/uk/books/515-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh