Принаймні вистачило того, що вони допомогли мені пристосуватися до цього світу.
По-перше, цей ... успіх був з тих пір, як між мною і моїм чоловіком-кастратом виникла дистанція.
Цікаво, де я буду і чим займатимусь ось так крок за кроком?
Або ж я можу просто жити, як багата людина.
Я не просто кажу, у мене зараз і правда багато активів. Особливо те, що я була спонсором галереї, яка була здатна конвертувати картини в гроші, а також я багато заробила з інвестицій, які робила таємно.
Принаймні, не думаю, що буду турбуватися про гроші в найближчі роки 10, будь то майно батьків або те, чого я привезла з собою.
Чим більше ми думаємо про це, тим більш схожими на рай?
Це наче літній відпочинок. Я так вважаю.
Я обережно поклала ложку.
-А, до речі, мамо, тату. Я вирішила розлучитися.
Мабуть, вони вже знали про це завдяки чуткам, але цього не сталося.
Бряк.
Через мої слова мама викинула ложку з рук, тим самим перелякавши мене небагато.
-Невже, чутки все-таки правда?
Аа, я так і думала.
Шлухи дійшли аж сюди.
З сумним виразом обличчя я кивнула.
Але у мами чомусь було таке перелякане обличчя, а потім вона схопився зі стільця.
А? Куди вона зібралася?
Не знаючи цього, я піднялась і пішла за нею. Батько зробив так само.
-Мам, тату, ви чого раптом?
-Хаха... До речі...
Але я знала про це ще до того, як мені що-небудь відповіли.
Місце, де моя мати зупинилася, було іншим вхідом в особняк, не тим, через який я увійшла, але як тільки переді мною виявилася велика вітальня, я широко відкрила очі.
Переді мною були купи речей.
Дивовижно, що ящик був наповнений золотими монетами так, щоб його було неможливо закрити, а також я побачила барвисте вбрання і килим з екзотичним орнаментом.
Також тут були фігові дерева, які вважалися дуже цінними фруктами, сушені чайні листки, серветка для чаїття, прикрашена золотом і дорогоцінним камінням, а також підноси на яких їх зазвичай тримають...
- Що це таке?
Не знаю, хто все це прислав, але це було дуже потужно. Іншими словами, не було потреби давати подарунки.
-Це все прислав твій чоловік.
А, я не знала про це, коли читала книгу, але схоже характер мами досить схожий на мою.
-У майбутньому він стане чужим.
Графиня з холодною обличчям приступила до роботи.
- Такої зять мені не потрібен.
- Дорогий, любий! Вираз обличчя!
Граф швидко озирнувся і потішив графиню, яка здавалося вимагала розслаблення.
-Як не назви цього кастрата! Слів просто немає, ти можеш теж щось сказати? Як він посмів забрати нашу доньку на три роки!
Коли батьки зреагували, я непомітно підійшла до речей. Не для того, щоб розглядати все, я лише помітила лист.
Дивно, але на листі стояла друк герцога Ділбе.
Друк, який може використовувати лише мій чоловік.
Іншими словами, він сам все це написав.
До того, як я приїхала сюди.
Я прищурилась.
Поруч з усім цим стояв той слуга, чи то палацовий, я подивилася на нього і виперлася.
- Ви ж повернете все це?
-Ч-що?
Я подумала і доторкнулася до свого підборіддя.
-Ні, думаю я придумала куди це відправити. Будь ласка, туди і відправте.
Я обвела всі речі рукою.
-Лавранте 3.
Я назвала цю адресу місцем, де жила Сейра.
Крім того, я навіть не подивилася в лист.
Тепер я навіть не збираюся приймати і слухати, що ти мені говориш.
https://literna.net/uk/books/515-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh