В оригінальному тексті, дружина не могла дивитися в обличчя чоловіка. Тому я вирішила наслідувати сценарію і не дивитися йому в очі.
- Ти питаєш, чи зустрічалася я з тією дівчиною?
Я подивилась на свого чоловіка мілиною і побачила, як його груди піднімаються. На мить здалося, що він був у замішанні, але я помилялася.
- Це неприємно, коли тобі відповідають не дивлячись.
У своїй книжці герцогиня так сильно кохала свого чоловіка, що її серце розривалося від одного лише погляду на його обличчя.
А я, навпаки... Вирішила дивитися на нього, мій одяг від цього не вибухне. Що ж, це мудре рішення.
- Чому зустрілася? Нічого не сталося?
Нічого? Хіба ти не прийшов і не схопив за волосся? Навіщо ти про це питаєш?
Усередині себе потішалась я.
Послухай, любий чоловік. Навіщо ти горняєшся за своє дорогоцінне волосся? Для мене вони дуже дорогі.
- Кажуть, атмосфера була страшною.
Ці слова, в добавок, виявилися холодними. Схоже, він дуже сильно вірив цій інформації. Особливо, він говорив про те, що мене бачили, коли я шепотіла з його коханкою перед магазином.
- ...не може бути. Ми всього лише говорили.
- Передаючи конверт з грошима?
Голос чоловіка, який промовив ці слова, на мить став страшним. Йому і це донесли? Я замерла, зтиснувши губи.
Ні. Той, хто стежив за мною не міг цього бачити. Тому що всередині галереї була загальна кімната, але з перегородками. Я швидко порівняла.
О-хо. Чи Сейра не стерпіла і настучала про все?
Я сильно хвала Сейру в душі, швидко думала. Якщо Сейра донесла про все, не потрібно опускати голову.
- Так. Передала.
Почувши, що каже чоловік, я подумала: « Я б не сказала їй про все чесно ».
Вона б не сказала, що я підтримую їхню любов. Хіба вона не з тих, хто завжди робив усе заради себе?
- Хіба вона не сказала тобі, що я дала їй гроші і сказала йти до тебе?
Чоловік присоромився. Побачивши, що він мовчить у відповідь на мої слова, вона дійсно не сказала йому, ніби я була проти їхньої любові.
Я була щаслива.
Ось так, онні!
Ось так і сіють ворожість. Молодець!
- Для цього ти приховувала свій статус і зустрічалася з нею?
- Так. Верно.
Мій чоловік трохи засміявся через мою впевненість. Але це було все, обличчя стало лютим.
- Ти герцогиня.
- Хіба я зробила щось, що не підходить гідності герцогині?
Дай мені докази, якщо бачив.
Я говорила це, повернувшись спиною, але він мовчав.
Щоб відповісти на це, йому довелося б зізнатися, що він сказав комусь стежити за мною. Він не міг зізнатися через свій характер.
Добре знаючи це, я прищурила очі.
- Любий, я сьогодні ходила "погуляти".
Дати гроші коханці, щоб та залишила чоловіка у спокої те, що я можу зробити, як дружина. Просто кажучи, якщо подивитися на це « очима світу ».
Тихим і солодким голосом він називає мене своєю дружиною і говорить розсудливі речі, але він ніколи не вставав на мою сторону. Я не жалкувала про це.
Чоловік, який, здавалося, хотів щось сказати, несподівано замовк.
Коли червоні очі, наче рубіни, довго і пильно дивляться на мене, що б я не робила, у мене виступав холодний піт. Тим не менш, в той день він більше нічого не говорив про це.
- Бажаю гарної прогулянки, дружино.
Давши зрозуміти своїми "ніжними" словами, наскільки він відчуває себе люто, він вийшов з кімнати.
Хлоп.
Коли я побачила, що двері зачинилися, то недбало підняла руку і зачепила вухо.
Що це за слова. Він що, загрожує мені?
Раптом на софі я відчула щось незвичайне. М'яка тканина, очевидно, це була чоловіча куртка.
“ Він залишив її? ”
Вона лежить на софі, схоже, що чоловік її зняв? Не придаючи цьому великого значення, я відкинула одяг і підійшла до столу.
- Роза!
Сїв перед столом, крикнула я. Роза, яка стояла зовні, швидко зайшла в кімнату і поклонилася.
- Іди і принеси пергамент та ручку. Так, і друк теж.
- Так, зрозуміла Вас.
Роза поклонилася мені і вийшла з кімнати. Невдовзі після цього вона поклала переді мною пергамент з ручкою.
Я не просто розважалася, коли була збентежена і ніяковіла.
За цей час я накопичувалась багато знань, готуючись до розлучення.
Наприклад, про численні розлучення в Імперії?
Я уважно досліджувала кожну окрему ситуацію і знайшла когось, хто міг би допомогти мені з розлученням.
У будь-якому випадку, хіба не в тих, хто вже пройшов через це?
Приблизно через годину моє послання на пергаменті було написане, після чого я поклала його в конверт і поставила друк. І, нарешті, передала його сподіваній служниці.
- Відправ це запрошення.
https://literna.net/uk/books/515-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh