Їй здалося, що вона чує чиїсь тихі кроки, але потім хтось постукав у двері.
- Заходьте.
Той, хто увійшов через широкочину двері був чоловік.
Навіть сьогодні, будучи одягненим простолюдинів, він показував свою неприємну правду про те, що стиль не може бути прихований лише цим.
(п.п.). - Тобто, навіть у одязі він виглядав стильно.
Але це не справило на мене особливого враження. Я просто дивилася на найближчі довгі ноги і широкі плечі.
- Чи є щось, що я можу зробити сьогодні, графиня?
Графиня Йосена на мить здивовано на нього подивилася, а потім, похитала головою.
Замість цього я вирішила запитати.
- Якщо тобі нічого не скажуть зробити, так і збираєшся там стояти?
- Так, вірно. Мне жаль.
Навіть коли графиня розізлилась і стала грубою, він тихо сказав: « Мені шкода».
Вона вже знала, що все це марно. Від цього бандита ніяк не втекти.
Чи повинна я сказати, що рада, бо він ще тут?
Я прищурилась.
- Ти добре пожила, люба?
Замість того, щоб відповісти відразу, я схилила голову.
-До недавнього часу.
У той же час я прищурилася, злегка посміхаючись і прикривалася веером. Тим самим я висловила, що саме через нього моє настрій не є найкращим.
- Боже, якщо так подивитися... У саду щось багато бур'янів.
Втрутилася графиня, поставивши чашку.
На підношенні покоївки було багато чашок графіні, але жодного чоловіка.
Але ж це її воля, давати йому одну чи ні, так?
-Думаю, їх потрібно прибрати до початку літа.
-Тоді я все зроблю.
Чоловік швидко посміхнувся.
Через це він був схожий не на того, хто вирішив попрацювати руками, зникаючи бур'яни і удобрюючи ґрунт, а на людини, яка вирішила знести голову з плечей ворожого генерала.
Я відчула, що у нас вдома з’явився безкоштовний працівник і прийшов допомагати фермерам.
Але я вважаю, що це безглуздо думати, ніби він той, хто працює безкоштовно.
До яких пір він збирається цим займатися, набридаючи тут?
-А, до речі, мамо. Людина, про яку ти щойно говорила, я думаю, що зустрінуся з ним.
-Мм...?
Мене здивувало те, що графиня почала кліпати. Потім вона подивилася на мій вираз обличчя і посміхнулася кутками рота. Це показало, що я добре зрозуміла.
-Аа. Добре. Добре, що ти так вирішила. Гарна людина - бо.
Чоловік, про якого ми говорили з мамою, була її кузина — Лорена, графиня Торонте. Мама трохи посміялася, висловлюючи таким сміхом свою сором’язливість.
-Думаю, завтра, якраз після зустрічі я повернуся в столицю.
- Боже, так скоро?
Побачивши розчарований вигляд, я лагідно усміхнулася, щоб заспокоїти її. Тому що в столиці я пробуду менше трьох тижнів.
-Я скоро повернуся, так що не хвилюйся.
-Аха.
Графиня кивнула на знак того, що розуміє. Вона навіть не глянула на свого чоловіка.
- Зрозуміло, мила. Тоді твоє прізвище, як раз зміниться.
Я піднялася зі свого місця, захоплюючись тим, яке гарне у графіні відчуття моменту.
-Час пізніше, я піду в свою кімнату.
- Гаразд, відпочинь.
Навіть не глянувши на нього (чоловіка), я вийшла з кімнати.
Вийшовши у коридор, я швидко піднялася сходами на другий поверх. Коли я вже підійшла до дверей у свою кімнату і збиралася взятися за дверну ручку, я почула кроки, які наближалися з кінця коридору.
- Жорна.
Повертаючи голову, вона побачила чоловіка, який швидко йшов за мною і зупинився.
-Пробач, любий, але я хочу відпочити. Що б то не було, давай скажеш наступного разу?
- Що це було недавно? З ким ти зустрінешся?
Настійливо запитав свого чоловіка.
Я хотіла сказати йому, що вуха — це не просто просвердлені отвори в нашій голові.
- Яке тобі діло до того, з ким я збираюся зустрітися?
Це було сказано, щоб промалювати ґрунт. Його жорстоке обличчя, яке було білим, як сніг, спотворено.
Я присоромилася, дивлячись на те, як його обличчя помаранчене, ніби з одного боку його обдувала в'юга.
Якщо згадати, то навіть на благодійному вечері обличчя чоловіка було спотворене так само, як зараз. Він не зводив погляду з моєї руки, яку маркіз Енсдербі тримав весь час.
Я швидко зрозуміла чому.
- Удобрювати грядки не збираєшся?
-Скоро вже піду. Ні, не в цьому проблема, дружина...
Його рука постійно трясала повітря.
Я поглянула на неї і знову підняла голову.
https://literna.net/uk/books/495-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh