Місце, де я вийшла з воза, так добре знайоме нам обом...
-Ти ж знаєш, де це? Місце, де ми вперше зустрілися.
Це було не що інше, як галерею. В основному тут бувають простолюдини, так що було зручно в плані того, що не наткнешся на знайомих людей.
Хоча це не через Сейри, але іноді я була тут на самоті. Можливо тому, що стиль малювання тут не дуже відрізнявся від того, який подобався мені в попередньому житті.
Хоч я була зайнятою так, що себе не пам'ятала, інколи мені було сумно, але не сказати, ніби я дуже тужила за домом. А швидко закінчуючи всі справи комфортно... Хочеться добре поїсти і зігрітися.
- Прогуляємося трохи?
Обличчя Сейри як і раніше було білим. Я хотіла б сказати їй багато чого, але не хотів цього робити, поки вона була в такому стані. Тому я вирішила дати їй трохи часу, щоб заспокоїтися перш ніж щось говорити.
На щастя, здається Сейра була не проти піти в галерею, тому що вона не думала, що їй куплять і подарують картину? Ще б, в якому будинку коханки будуть висіти картина, подарована офіційною дружиною?
Але мені це здавалося дуже цікавим... Подарувати картину і сказати чоловікові, що це я зробила.
Було б цікаво, що коли мій чоловік приходив додому до коханки, він міг би бачити подаровану мною картину.
Я перестану думати про це.
Насправді, кілька хвилин тому в ресторані, обличчя Сейри було неймовірно блідим.
Хіба це не нормально, просто поїсти зі мною, якщо раптом зустрілися?
Я швидко озирнулась і не помітила Сейри поруч.
Я оглядалася, бо мені було цікаво, куди вона поділася. Потім помітила, що вона зупинилася в парі кроків від мене, уважно дивлячись на картину.
Думала вона, що я не буду на неї дивитися або ще що, але без будь-якої дріжжі вона зупинилася і зосередилась на одній картині.
«Картина? »
Мені було цікаво, на яку картину вона так втупилася, тому я безшумно підійшла до неї.
На картині Сейра зображено двох жінок і чоловіка.
Жінка, яка сиділа в гарному платті і тримала хустинки у руках, дивилася на вікно. А за ширмою чоловік одягнувся в колір відповідної плати жінки — цілував білу дівчину.
Кожен, хто має очі, помітить, що жінка, яка дивиться у вікно і чоловік, цілуючий іншу, носили однакові кільця на безіменних пальцях, і вони одружені.
Ха, ось вже.
Я поглянула на заголовок і художника.
<Назва: Чисті відносини/худоріжник: Невідомий>
Що за новий вид іронії.
Щойно я побачила назву, мені відразу сподобалася картина.
... Подарувати її чоловікові може?
У цей момент у мене з'явилося сильне бажання.
“Сейра. 14.
Чому вона дивиться на це? Це щеміт.
Я похитала головою і запросила її. Вона рила плечима, наче переляканий кролик. Побачивши, як вона здивовано моргає, я зрозуміла, що вона і правда злякалася.
-Думаю, тобі вона дуже сподобалася. Подарувати?
-Нет. Не роби цього! Я... Не можу прийняти це.
Її світле волосся було різким рухом.
Трава свіжа, навіть якщо її розтоплюється (п.па волосся порівнюють з травінками).
Зі Сейрою було таке ж відчуття. Навіть якщо вона тихенько була одна, то в неї було світле волосся.
- Що, за словами мого чоловіка, йому подобається в тобі найбільше?
Я раптом не змогла перебратися і запитала себе.
Це питання було поставлене не від того, що я ревнувала або через той час, який я провела в якості дружини. Мені просто було цікаво.
-Герцог... Любить мене дуже сильно.
Сейра сказала це ледь помітно, але вона підкріпила голос. Ні, не те що б я цього не знаю.
- Так, і що далі?
Було багато слів, які я хотіла сказати. Починаючи з « Ого, як добре! », закінчуючи "Живіть разом довго і щасливо."
- Це правда. Я отримую від нього велику любов!
-М., зрозуміло. Гаразд.
Я кивнула.
- Але чому ж тоді він не розлучається зі мною, продовжуючи з тобою зустрічатися?
https://literna.net/uk/books/495-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh