Опустивши очі, я збиралася піти, але відчула, що хтось стоїть поруч зі мною. Сторкнувши очі, на здивування побачила Сейра.
Вона слідувала за мною? Обличчя її було злегка почервонілим. Подивившись на мене, її обличчя злегка тремтіло, наче у неї було багато, що вона хотіла сказати. Навіть якщо вона так виглядає, навряд чи щось зробить.
Я подумала зробити вигляд, що купую якийсь гарний одяг, а в цей час, відкопати щось ще, але ...
Залишу це. На сьогодні вистачить. Не будемо занадто пожадливими від самого початку. Я трохи повела очима і озирнулася на провулок.
Можливо, я рідко відчувала почуття маріонетки, перебуваючи десь тут.
Однак не варто ставати тверезими.
Я відвела погляд від переулку і зробив крок ближче до Сейри. Неквапно схилившись до неї, прошепотіла на вухо:
- Сейра. Іди швидше зустрінемося з моїм чоловіком.
На щастя, різниця в нашому рості була невелика, так що трохи нагнутися.
- Чим би ви там не займалися, я правда не збираюся втручатися.
Я збираюся знайти причини, щоб розлучитися з чоловіком.
Коли я злегка усміхнулася, її обличчя, природно, затверділо. За виразом мого обличчя було незрозуміло, жартую я або серйозно. Її обличчя було невизначеним.
Навіть якщо ти дивишся на мене так, все правда.
Вона навіть не могла говорити, відкриваючи рот і відразу ж закривала очі, хоча це важко повірити. Насправді, якщо подумати про свою позицію?
- Це любов, я підтримую.
Так чи інакше, на той момент у мене не було часу обмірковувати її думки, тому я просто сказала їй і відійшла.
Було важко залишити це місце, тому що воно було знайдено з максимальним приховуванням особистості.
Минувши перевулки багатих представників середнього класу, я вийшла на вулиці з двореями і побачила в кінці дороги фургон, де нікого не було. Як і було наказано, кучер тихо стежив за всім, перебуваючи поруч.
Я сіла в карету з емблемою Ділобі і повернулася до особняка. Звичайно, по дорозі я не забула заскочити в пару магазинів і прикупити собі капелюх.
За офіційною версією, сьогодні я герцогиня Ділбе пішла по магазинах, щоб піднести собі настрій.
Зверху на фургоні лежали закуплені ящики для одягу. Замість того щоб купувати речі, я займався покоївками і прислуговами. Це ідеально підходило як алібі.
Принаймні зовні.
Коли я повернулася в особняку, Ґеллон поклонився і привітав мене.
- Ви повернулися, мем.
Геллон був палацом, який відповідав за особняк і вклонявся поряд з ним Роза — покоївкою. Вона добре взяла шаль і зайняла своє місце.
- А чоловік? Він не буде з тих, хто залишатиме своє місце надовго в такий час.
Роза, яка уважно слухає мене, раптово завмерла. На якийсь час вона замочила головою, ніби кажучи, що ніколи такого не відбувалося.
- Він пішов по власних справах.
- Куди він пішов?
Подумавши, я зробила сумний вираз обличчя.
- ...
Роза не могла так легко відповісти.
- Вибачте. Мені більше не відомо...
Вона казала, що не знає, але насправді, так вона говорила тільки в одному випадку.
Коли він йшов до коханки?
Що ж. Досить швидко.
Як не дивно, мій блудний чоловік навіть не намагався приховати, що пішов до коханки.
Це змусило мене подумати: « Вау, що за велика людина" - це те, чим я захоплювався і розчарований водночас.
Я подумала, звідки ж у нього береться стільки нахабства, але не подала виду.
На щастя, мені, з моїм блідим обличчям, було достатньо лише змінити його вираз, щоб посилити сумний вигляд.
Це також свідчило про те, скільки тривоги я мала.
« Скільки ж я страждала, поки не взяла себе в руки.
Я кинула язик і мовчазно переклала погляд.
- Так Ви хочете чаю.
Сказала Роза, низько вклонилася і сказавши, що скоро все принесе, віддалилася.
Коли вона повернулася з чаєм, я застосувала її до простої щоденної сукні.
Вона безшумно поставила чашку з бутонам квітів.
- Впізнала?
Роза не мала чіткого значення, але її обличчя було очевидним. Насправді, якщо ти раптом не розумієш цього, ти просто не можеш бути служницею герцога.
- Так. Мэм.
- Викладай.
Я навіть не дала їй часу на коливання.
- Все, як є ..
Вона була з тієї частини служниці, що проводили в палаці більше всіх часу. Роза говорила, опустивши очі не намагаючись поглянути на моє обличчя хоча б на мить.
- Вашому вищій... Він сказав, що відправився в Лавранте, 3.
Лавранте, 3. Це була адреса будинку, в якому жила Сейра. Якщо точніше, це те місце, яке мій чоловік купив і обставив для неї.
« Справді. Хочеш сказати, що не міг витримати весь цей час і втік?
Я мусив докладати зусиль, щоб не хмуритися.
Чи знаєте ви, що час вже минув? Можливо, про це ще невідомо, але я навмисно прикусила губу і відпустила її.
« Гаразд. Значить, і сьогодні пішов. Добре. Макмерфі
У книжці я була досить слабовільною, страждаючи від різних хвороб, тоді як поглинала дії свого блудного чоловіка. Тому мені подобалася ця сторона одержимості, навіть зараз, коли не так багато чого змінилося.
Мені це подобалося.
Тому що перелюб чоловіка буде недостатньо для розлучення. Ліпше поступово збільшувати умови, за яких можна розлучитися.
- Так Ви хочете побути сама.
Коли я зітхнула і вдала, що засмучена, Роза відразу опустила голову й проронила ці слова, пішла.
Зрештою, вона добре знала, що робити і прихопила покоївку, яка стояла разом з нею.
Як тільки вона пішла, кімната спорожніла.
Хлоп.
Коли я почула, як двері закриваються, то розслабила руку і пригадувала собі триєдину сукню.
Заспокоївшись, вона опустилася і зайняла зручну позицію.
Ех. Тепер я можу жити.
Вона сперлася на спину і заплющила очі, прийнявши таку позу, яку не могла собі дозволити герцогиня.
Конституція вважала, що правителі живуть у комфорті. Я також звернула увагу на « Живіть комфортно у складному світі», але це тягнуло багато обмежень і треба було зберегти.
Повернення - це багатство і почесть, він не знав про багатства, але честь не те, чого б йому хотілося.
Гроші - найкраще, але я хочу стати багатим без будь-якої роботи, мати багато грошей і бути господинею мого чоловіка, тримаючи його в шафі.
Чим більше описували його дружину в книжці, тим жалюгіднішою вона здавалася.
Через її боязкого і тихого характеру, чоловік не міг навіть нормально говорити, незважаючи на те, що зустрічався з коханкою, тому що відчував себе самотньо і страждав від факту що він менш замітний, ніж молодий головний герой - чоловік, який пізніше є в особняку.
Я тужила за коханням до самої смерті... Мій чоловік, якого я чекала, так і не приїхав через боротьбу.
Я прагнула втекти.
Мені подобаються комфорт і гроші.
Але це те, чим можна насолоджуватися протягом довгого часу лише тоді, коли вони взаємопов’язані.
Я хочу жити довго.
Сьогодні був день вирішальної битви, яку я так чекала.
Це був день, коли я вручила коханці Ділоб конверт з грошима.
Я казала, що мушу бути спокійною, але не могла нервувати. До сьогоднішнього ранку я робила вигляд, що мені сумно.
Обмірковуючи план, я почала засинати.
Завжди будучи тривожною, тіло жінки з блідим обличчям, виглядало слабким через відсутність фізичних вправ. Навіть з зарплатою це було все одно, що приховувати свою особистість і трохи пройшовши повз неї, відчувати втому.
Роздумуючи про це, я заснула.
...Которий зараз час?
Через деякий час я відкрила очі, як і раніше був день.
Не думаю, що спала довго. Я збиралася позіхнути і повеселитися після сну, але зрозуміла, що в кімнаті хтось є.
Герцогиня сказала, що хоче побути одна, а значить, в цю кімнату міг тільки один чоловік.
- Дорогой.
Зруйнували мої губи, а чоловік спітнів на стіл і повільно підняв голову.
https://literna.net/uk/books/495-lyubii-chomu-ti-pro-tse-zhalkuyesh