Сама ідея про це вражала Шен Тіана.
« Що за фігня? У мене вже не чорний німб! Чому мені так не щастить?»
« Я повинен піти звідси якомога швидше, поки мене не помітили!»
З цією думкою він нігою випнув камінь куди подалі і залишив печеру. Він не смів більше літати, бо він, мабуть, перебував біля лозини.
Якщо він дійсно перебував поруч з логовим божественним зв'язком, то політ на мечі... гвинтівка, звичайно не привів би до чогось хорошого!
Шен Тіан підніс маску з пір’я фенікса ближче до обличчя і намагався приховати свою присутність ще сильніше. Він ще ліпше затаїв ауру і почав приліплювати.
Але тут почувся насмішний, але дуже приємний голос...
- Ха-ха, ти нарешті прийшов до мене!
Цей голос був настільки ніжним і п'яний, що будь-хто, хто почув би його, впав б у екстазу. Він пролунав відлунням у кожному кутку долини.
Той самий голос, що чув Шен Тіан тоді в місті, рознісся по всій туманній рівнині...
Шен Тіан був приголомшений.
« Я і так зробив усе можливе, що ти, пес? Як ти знайшла мене?»
"Я дійсно буду зґвалтований, випорений і посмокчений досуха тисячирічним демоном?"
Шен Тіан не змирився б із такою ситуацією і вирішив битися аж до смерті!
Раптом яскраве сонце з’явилось над туманною рівниною і освітлювало її. Яскравість його світла була незрівнянна, і воно окутало всю рівнину світлом та теплом...
Величезне сонце розтрощило голос. - Лу Цзі, ти порушила угоду! Ти хочеш битися зі мною?
Почувши голос великого сонця, Шен Тіан зітхнув з полегшенням.
"Хе-хе, ось так її! Відволіки її!"
Два старих монстри вступили у мовчазну битву, через що вся туманна рівнина відчула на собі силу їх аур.
Шен Тіан не смів діяти поспішно.
Він обережно сховався за камінь і з усіх сил намагався приховати свою присутність. У той же час він тихо бурмотів у своєму серці: « Я камінь, я - камінь».
Відразу після цього він відчув, як земля затремтіла...
Шен Тіан відчув, як під ним почало звиватися щось величезне.
Очевидно, під туманною рівниною було заховане тіло матері лози.
Ще раз у гірській долині почувся голос. - Цянь Ян, чому ти такий злий?
Коли вона закінчила говорити, величезна 300 - метрова чорна лоза піднялася з центру гірської долини. Вона стояла на вершині.
Ця жінка була одягнена в зеленувато-червоний доспех, який був зроблений з лози, і він ледь прикривав її інтимні місця, а її чиста біла шкіра була майже повністю оголена.
Вона була надзвичайно сексуальна, а її талія була такою тонкою і стрункою, ніби вона була без кісток. Вона була справжньою феєю.
Вона була такою безглуздою і звабливою жінкою...
Вона граціозно стояла на лозі і підмигнула в бік великого сонця. - Ми такі близькі, ось, випий.
Дерев'яний стіл повільно з"явився через лози. На ньому стояли дві чашки з молочною рідиною, які витікали солодкий аромат.
- Це божественне вино з мого соку, на нього я витратила п'ятсот років. Я знаю, що він безумовно тобі сподобається!
Лу Цзі ніжно підняла чашку і випила її, після чого другу відіслала в бік слиця.
Чаша, наповнена чудовим вином, полетіла на захід сонця. Однак, пролетівши кілька сотень метрів прямо, воно раптово згоріло.
Червоне полум’я миттєво винищило гарне вино. Потім сонце почало скорочуватися і зрештою стало чоловіком. Він був одягнений в чорну мантію і мав гідний вигляд та прекрасну бороду. За спиною у нього висів метровий меч.
Його волосся почало розкладатися на вітрі, а обличчя було наповнене гнівом і холодом. - Лу Цзі, не використовуй на мені такі речі, мене більше не підкупити!
Лу Цзі подивилася на Цінь Яна з образою.
- О боже, це не те ж саме, що ти сказав мені тоді, на початку. Тоді, коли ти був ще маленьким культиватором меча, ти сказав, що мій сік був найсмачнішим і що ти ніколи не зможеш напитися їм. Але тепер, коли ти став сильною особою з людської раси, ти такий холодний до мене, тому що я демон ... Ти прийшов, щоб убити цього демона?
Обличчя Цянь Яна почервоніло, але його голос пом’якшився. - Лу Цзі, ці часи вже давно пройшли.
- Якщо культиватори будуть вриватися на твою туманну рівнину і вмирати через свою жадібність, я й слова не скажу.
- Але сьогодні... Чому ти випустила стільки мутирів божественних лозу, які напали на туманне місто? Ти хочеш стати ворогом людської раси?
Усмішка на обличчі Лу Цзі зникла, і її погляд став холодним. - Ох? Так люди, можуть вриватися у туманну рівнину і вбивати моїх дітей, але я не можу зробити те ж саме? Я просто хочу знищити всіх людей в туманному місті. Ти не можеш зупинити мене!
Цянь Ян зробив глибокий вдих. - Ми не зможемо домовитися?
Лу Цзі чарівно посміхнулася. - Хто це сказав? Сьогодні я зможу увійти в царство святих. Після того, як я переживу скорботу, я зможу перетворитися на людину і можу спокійно гуляти світом.
- Цянь Ян, ти любиш мене? Я можу стати твоїм компаньйоном дао після того, як стану людиною! Тоді я зможу робити вино для тебе щодня і слідувати за тобою в кожній подорожі. Хіба не буде набагато приємніше подорожувати по всьому світі?
Коли Шен Тіана почув їхні розмови, то пробігала від холодного тремтіння.
« Що це за нісенітниця? Що це за індійська мелодрама?»
"Він насправді знає цю лозу, плюс ще й в молодості полюбив її сік."
Він відчував, що почуття у словах Лу Цзі були дійсно правдивими, а в очах Цінь Яна можна було побачити його внутрішню боротьбу з самим собою.
Ці двоє, мабуть, любили один одного.
Але, врешті-решт, Цянь Ян похитав головою. - Неможливо, твої руки залити людською кров'ю. Я безумовно не можу прийняти тебе!
Лу Цзі посміхнулася. - Ох? Просто тому, що я вбила кілька жадібних людей ти вирішив відкинути мене? Навіть ви, люди вбиваєте один одного, так чому ж ти не можеш прийняти мене?
- Ха-ха, врешті-решт, це тому, що я з іншої раси! Ти просто не можеш подолати різницю в нашій расі!
Фігура Лу Цзі поступово зникає. - Цянь Ян, ти занадто дурний. Якщо вже ти не любиш бачити, як я вбиваю людей, я зроблю це!
- Сьогодні, після того як я переживу скорботу, я використовую людей в якості підношення! чи зможеш ти зупинити мене сьогодні!
https://literna.net/uk/books/490-ya-dii-sno-ne-sin-proroka-nikarahua