- Дядько лазуровий лотос!
Як тільки Чжен Юньсі закінчила говорити, всі культиватори занепокоїлися.
- Це сьома варіація лотосу, лазурно-зелений небесний лосося.
- Невже це м'який лазуровий лотос, Чу Лунхе? Швидко відступаємо!
Всі миттєво почали розлітатися в різні сторони.
Всі знали, хто володів технікою лазурного лотоса. Цей чоловік був одним з культиваторів, яких ніхто не наважувався образити по всій східній пустелі.
У мить вони подолали кілька тисяч кілометрів.
Але в цей момент з пустоти донісся сміх.
- Ви думаєте, що зможете втекти після того, як наважилися атакувати дочку мого племінника?
У той момент, коли його голос затих, лазурова квітка раптово випустив десятки вогняних пелюсток. Їхній колір нагадував нефрит і виглядав дуже красиво.
Вони прокололи повітря і попрямували до культиваторів.
У мить окулярно-зеленені клочика вогню догнали культиваторів, підірвалися і обкутали їх вогнем. Водночас з різних місць донеслися пронизливі крики болю.
За долю секунди в попіл перетворилися найсильніші культиватори піку, що зароджувалася душі...
Після цього полум'я лазурно-зелене окутало всі кільця, відлетів назад і поступово сформувало людську фігуру.
Чоловік, який з’явився перед усіма, був старим таосським жерцем. У нього було біле волосся і він носив даосську мантію з небесною діаграмою восьми триграм у грудях. Приємна тепла усмішка була на обличчі, неначе він був досконалим безсмертним.
Звичайно, якби його руки не були зайняті кільцями зберігання, він би дійсно був схожий на святого.
Чжен Юньсі зітхала з полегшенням, коли побачила старого даосського жерця.
Хоч він був сумно відомий через те, що трохи ненадійний, усі були змушені визнати його найсильнішим культиватором у всіх східних пустелях. Він міг би спокійно « навіювати » священний край сам і вийти неушкодженим.
Тепер, нарешті, вона опинилася в безпеці.
Старий даоський жерець зник і миттєво з'явився поруч із Чжен Юньсі. Потім він ударив ногою. - Юньсі, не бійся. Цей курча не завдасть тобі шкоди.
*Бум!
Хоч би який удар був у старого даоського жерця, він здавався звичайним і дуже сильним. Коли його нога доторкнулася крил величезного золотокрилого орла, він відлетів на тисячу метрів.
Його золоте пір’я відразу пофарбоване в червону кров.
Очі величезного золотокрилого орла були повні подиву і страху. - Як це можливо?
Він був так здивований через те, що велика раса злакрилих орлів мала три потужні особливості.
По-перше, гострі кігті могли проколоти навіть сам простір.
По-друге, їхні гострі дзьоби могли проколоти все що завгодно.
По-третє, їхні крила були відомі як найміцніші!
А їхнє пір’я було твердішим за залізо, деякі навіть використовували одне перо як неймовірно гострий меч!
Крила величезного золотокрилого орла спочатку були непорушною зброєю, але тепер вони дійсно тріснули від удару людського культиватора!
Для благородної раси великих златокрилих орлів це було неймовірно принизливим подією!
- Людина, ти розлютив мене! Ти станеш першою людиною на стадії формування душі, якого я вб'ю.
- Дев'ять ударів золотих крил, перший удар - вдарив через гори і річки!
Величезний сморід розтрощив орел у повітря і яскраве світло вирвалося з його величезного тіла, освітлюючи сотні тисяч метрів землі.
Величезний божественний клинок завдовжки тисячу метрів, з’явився і вдарив по старому жерцю Даоса. Навіть простір почав падати!
Якби хто-небудь став майстром цієї техніки то він волів би стирати гори і річки з обличчя землі!
Старий даоський жерець з урочистим виразом обличчя подивився на величезного золотокрилого орла.
"Це насправді представник королівської орлиної раси південного кордону, великий злагокрилий орел ..."
« Це такий чудовий складник, як мені його приготувати? Як же важко! Так, спочатку я його зловлю!"
Зробивши глибокий вдих, старий таосський жерець потер руки і склав рукави. Він подивився на величезного золотокрилого орла і раптом простягнув праву руку до неба.
- Подивіться на мою потужну техніку трупа — технології божественної долоні, яка хапає півня!
Коли він закінчив говорити, простір над хмарами почав перекручуватися.
Величезне золотокрите тіло орла почало швидко стискатися.
- Ні, це неможливо! Старий даоський жерц, ти дійсно осягнув просторий закон - небесну руку!
Величезний злакокрилий орел був повний жаху. Він відчув, що зіткнувся з противником, якого не міг перемогти.
Старий даоський жерець облизнув губи, а його права рука повільно висунулась вперед.
- Що за небесна рука? Ця техніка називається технікою півня! Златокрилий півень, швидше йди до мене!
Закінчивши говорити, він раптом стиснув праву руку, і простір перед ним швидко стискалося.
Величезний сморід, який з’явився на землі, був стиснений десь до одного метра. Тепер він справді був розміром з звичайного домашнього півня.
Хоча він був запечатаний у цьому просторі, величезний злакокрилий орел продовжував боротися. Його голос був надзвичайно різким. - Дурниці, це безумовно небесна рука!
Старий даоський священик усміхнувся і сказав: « Ти тільки півень, якого я скоро запалю, чому ти далі сваришся? »
Потім старий даоський жерець відв'язав від своєї спини золото-жальний прут. Він сміявся поглядом великого злакрилого орла; вираз його обличчя було таким, ніби він думав, як його буде готувати.
Величезний злакокрилий орел запаникував. - Ти смієш убити мене? Я син третього старійшини орлиної раси. Якщо ти вб'єш мене, мій батько прийде за тобою!
Старий даоський жерець був злегка приголомшений, і на його обличчі з'явилося стурбоване вираз. - Скільки років твоєму батькові?
Великий злокрилий орел посміхнувся і сказав: - Моєму батькові п'ять тисяч років, він скоро ввійде в царство святих. Якщо ти вб'єш мене, то розв'яжеш війну між расою орлів і святою землею божественного небозводу!
Старий даоський жерець, здавалося, задумався.
- Стара п'ятитисярічна курка, її м'ясо не буде ніжним ... Здається, що навіть якщо твій батько прийде за мною, його можна буде використовувати тільки для приготування супу...
Величезний злакокрилий орел був приголомшений, і його золоте пера миттєво стали дибки. Він майже збожеволів від гніву!
« Це божевільний дід - чортів фанатик! Він дійсно хоче побачити мого батька, щоб зробити з нього суп!"
Перед тим як велетенський злакрилий орел почав ремствувати, його гнів швидко перейшов жахом, бо старий таосський жрець прямував до нього зі своїм прутом.
Старий даоський жерець схопив величезного золотокрилого орла і перевернув його. Відразу ж після цього довгий золотий прут був різко впритул у зад величезного золотокрилого орла.
Старий даоський священик: - Ти дуже ніжний, потерпи небагато.
- Ні, не треба, ах!
- А-а!
Трагічний крик був чутний усюди, після чого він різко обірвався.
Старий даоський священик перекинув прут і використовував лазурно-зелене полум'я для жарки орла.
Він глянув навколо, потім посміхнувся і сказав: - Так як ви не зробили ні єдиного руху, кожен з вас повинен віддати мені по мільйону духовних каменів. Тоді я прощу вас.
- Якщо ж ні, я прорвуся крізь простір і поговорю з вами особисто.
Як тільки він закінчив говорити, навколо нього розсипався простір і почався дощ — з зелених та криво чистих духовних каменів!
https://literna.net/uk/books/490-ya-dii-sno-ne-sin-proroka-nikarahua