https:/ww.patren.com/AlienWarlord
- Або-небудь
Коли Тоні почав заспокоюватися, за словами Пітера, група знайшла у своїх вітальнях номери. У той час Пітеру доводилось постійно стежити за Лоґаном і його братом Віктором.
Вони вже довгий час мають погану ворожнечу між собою, не кажучи вже про те, що Лоґане не пам’ятає Віктора як свого брата.
Лоґан був злий і насторожений до Віктора через свій досвід боротьби з Братством мутантів Магнето, а Віктору було аж до лампочки, що його рідний брат зовсім забув про його існування.
Так, у них не були найкращі стосунки. Віктор був дуже кровожерним і деколи навіть злим чоловіком, але вони до кінця залишалися братами. Сам факт, що Лоґан не знав його справжнього імені і дивився на нього як на чужака, постійно дратував Віктора.
Настільки, що незабаром після заселення в готелі між ними спалахнула сварка...
- Щось із того, що я міг би зробити.
Оскільки він знав про стан свого друга, Пітер вирішив триматися ближче до Тоні. Він хотів довести, що Тоні в безпеці навіть без костюма, але при цьому не доводити його до паніки.
Коли вони проводили час разом, гонка почнеться лише наступного дня.
- Ці вушлепки ніяк не злякаються..., — пробурмотів Пітер, схопившись на ноги і побігши до дверей, а Тоні пішов за ним.
Ззовні, в коридорі, Саблезуб просто кинув свою сумку у номер і попрямував до номера брата, де став чекати його зовні, як якийсь ненормальний сталькер.
Ми довго чекали, бо обидва брати мали тваринне чуття і відчували запах, слух та присутність інших.
Лоґан знав, хто знаходиться за дверима, але замість раціонального підходу і навернення до Людини-павуку, щоб розібратися з дивною поведінкою Саблесубового, він випустив свої металеві кігті та зі ричанням кинувся до дверей, витримав її і схопився назовні для битви.
Він знав мету приходу Саблебуба і з радістю дав йому те, чого хотів.
Бійку.
Протягом всієї подорожі їх обох суворо охороняли Людина-павук, не дозволяючи їм навіть сперечатися, тому цей момент здавався довгоочікуваним. Годинник напружених поглядів і вимовок від їх боса, нарешті, привели до цього самого моменту.
- Раааргх! - Рычит Лоґан, вистрибуючи з кімнати і встромлюючи свої кігти у сторону Віктора.
Віктор, який звик боротися зі своїм братом протягом усіх років свого життя, передбачав це і відступив назад, через що Логан впився кігтями у готельного коридору.
Не дозволяючи цьому зупинити себе, Логан кинувся на Віктора з кігтями, які все ще впираються у стіну, прорізаючи її як масло і зменшуючи відстань між своїм найбільш ненависним ворогом.
Від вигляду брата, який був розлюченим биком, Віктора з нігтів виросли його власні костяні кігті.
Саблесубій не отримав такої ж Адамтії, як його брат якийсь час тому. Але це не означає, що він не хотів його. Зрештою, хто захоче відстати від свого брата?
Ні, Віктор вимагав такої ж Адамантійської процедури. На жаль, Адамантій не міг злитися зі своїм скелетом тому що процедура вбила б його. Порятунок зцілення Саблебо виявився не таким потужним, як у Лоґана.
Нерозумна здатність Розомахи до зцілення була єдиною причиною, чому він взагалі вижив після тієї процедури.
Коли його брат кинувся на нього з наміром вбити, Віктор подивився на металеві кігті Лоґана і на свої костяні пазурі і відчував крайню ревність навіть до цього дня.
"Ну, можна було змусити Страйкера зробити це..." - подумав Саблесуббій, коли кігті Логана вийшли з гіпсокартону і попрямували в його груди.
Піднявши ногу, Віктор спартанським ударом ноги потрапив у груди брата і відлетів назад. Але перш ніж його відкинуло, кігті Розомахі встигли зачепити груди Саблесубого, прорвав одяг і залишив три довгих порізи.
Віктор хмикнув від болю.
Це ще одна причина, чому Саблесуба так безсило вдосконалювала його брата. Крім того, що воно давало йому незнищенну перевагу, то він ще не міг блокувати ці кляті кігті.
Адамантій - найміцніший з відомих металів, і якщо його максимально наточити, він може розрізати що завгодно. Від кожного нападу потрібно було вміло ухилятися або якось перенаправляти.
Блокування було заведомо програшною тактикою.
Коли Лоґан відлетів назад, він врізався спиною у двері готельного номера, зірвав її з пирхів і приземлився всередині номери.
- АааАа! - he – Якого х*я! - Видався писаниковий жіночий крик, а незабаром за ним вирубався чоловічий голос.
Лоґан подивився в сторону і побачив двох оголених людей на ліжку. Червона блондинка сиділа верхи на лисому чоловікові середніх років. До того ж руки і ноги чоловіка були прикуті наручниками до ліжка, так що в руках жінки була маленька хлиста.
Очевидно, вони не молилися до Ісуса і не читали Корану. Нечестиві грішники.
Не звертаючи на них уваги, Лоґан схопився і вибіг із кімнати, де його черево зустрів кігтистий кулак брата, який відіслав його в стіну коридору. Коли стіна трохи пом'ялася і обсипалася, двері сусідського готельного номера відкрилися, і звідти вийшов Людина-павук.
Пітер був роздратований до глибини душі, побачивши знищення після битви двох його підлеглих. Весь цей час він тримав їх у вузді, а у них вистачило нахабства на подібне, поки він не був відсутній всього 20 хвилин ...
Якби він не був у масці, всі побачили б зараз дуже невдоволеного Пітера Паркера. Тим більше що тепер йому доведеться йти і вибачатися перед купою людей та складати гроші за ремонт.
Пітер не хотів цим займатися. Він хотів провести час з Тоні, подивитися телевізор або пограти в ігри, а не приховувати шалені дії своїх підлеглих, щоб це не потрапило на всі новинні канали світу.
У коридорі навіть є пара камер...
Поки Пітер все це осмислив, Тоні висунув голову з дверей і побачив усе. Лоґан і Віктор навіть не припинили битися, не помітивши їх появи у коридорі.
- От чорт ..., – пробурмотів Тоні, побачивши, що Пітер вже на межі. - Вебхед...?
Пітер не кажучи ні слова, відштовхнувся і кинувся вперед. Зачепив павутину двох братів, які билися в коридорі, Пітер розняв їх і потім смикнув тіло Логана назад до Віктора, зіштовхнув їх лоби та відправив у подорож по коридору.
- З мене досить, — не підвищий голос говорить Пітер, знаючи, що вони почують його, навіть якщо він змовить пошепки.
Пітер спокійно підходив до них і спостерігав, як вони встали та повертались подивитися на чоловіка, який відправив їх у політ.
- Спочатку мені довелося няньчитися з вами всю дорогу, а тепер у вас вистачає нахабства битися, — сказав Пітер, підходячи все ближче і ближче.
- Слухай, нам дуже шкода, просто заспокойся, добре? - Лоґане намагався вперше використати розум, забувши про свою попередню бійку з Віктором.
Він мав багатий досвід у боротьбі з Пітером, і він точно знав, до чого це призведе.
— Гей, та пішов він, — каже Віктор своєму братові в сторону Пітера. - Я давно чекав такої можливості. Давай витяті цього павука-переростка...
На жаль, Віктор не має такого багатого досвіду. Він бився з Пітером всього раз, і те, тоді втрутився Магнето перш, ніж дійшло до бійки.
- Ні, ти не розумієш, ми не переможемо і це навіть не принесе задоволення... — Логан намагався зупинити Віктора, але було вже надто пізно.
Пітер випустив павутину на підлогу перед ним і смикнув за неї, кинувшись вперед і з'явився перед Саблесубом.
— Навчись, коли треба закривати рот, — сказав Пітер, який зіткнувся з лицем Віктора.
*Треск тріскот...*
Розлука може розчавлюватися, а кілька зубів вибиті і зламані. Імпульс від удару посилає здоров'я в стіну, яка заважалася і обсипалась, коли він зповз на підлогу без свідомості.
- Стривай, я здаюся! - Каже Лоґан, піднявши руки вгору, коли Пітер звертає на нього увагу.
— Прийми покарання як чоловік, — каже Пітер підходячи до нього через кришталики пальців.